Постанова

від 07.08.2007 по справі 26/395-06-8422

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

07 серпня 2007 р.                                                                                  

№ 26/395-06-8422 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г. Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача

не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особи

не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду від 30.01.2007 року

у справі

№ 26/395-06-8422 господарського

суду Одеської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Одеської аграрної біржі

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

Селекційно-генетичний інститут

Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Академії аграрних наук

України

про

стягнення 12 329, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Одеської області з позовом до Одеської аграрної біржі, третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, Селекційно-генетичний інститут

Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Академії аграрних наук

України про стягнення з відповідача на користь позивача збитків за неналежне

виконання зобов'язань у розмірі 7 329, 70 грн. та моральної шкоди в розмірі 5

000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

відповідач не виплатив позивачу винагороду за договором №НОМЕР_1, укладеним між

позивачем і Селекційно-генетичним інститутом Національний центр насіннєзнавства

та сортовивчення Академії аграрних наук України, чим порушив пункт 2.5

вказаного вище договору та вимоги статей 509, 526, 530 Цивільного кодексу

України. Крім того, позивач вважає що відповідач такими своїми діями завдав

йому моральної шкоди, і просить стягнути з останнього на її відшкодування суму

в розмірі 5 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 15.11.2006 року (суддя: Никифорчук М.І.) у справі №

26/395-06-8422 господарського суду Одеської області, позов задоволено частково.

Стягнуто з Одеської аграрної біржі на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 брокерську винагороду у розмірі 7 113, 50

грн., 102, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення

моральної шкоди -відмовлено. (Ухвала господарського суду Одеської області від

21.11.2006 року).

Мотивуючи судове рішення

господарський суд з посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України,

статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, статтю 8 Конституції

України зазначає про те, що суд вважає вимоги позивача обґрунтованими,

доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в частині

стягнення боргу по договору. Відносно стягнення моральної шкоди суд вважає

позовні вимоги не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 30.01.2007 року (судді: Воронюк О.Л. - головуючий,

Савицький Я.Ф., Лашин В.В.) рішення господарського суду Одеської області від

15.11.2006 року у справі № 26/395-06-8422 господарського суду Одеської області

скасовано. У задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 -відмовлено.

Мотивуючи постанову, апеляційний

господарський суд зазначає про те, що надані суду копії біржових контрактів від

12.05.2005 року, 27.05.2005 року, 17.08.2005 року та акти прийому-передачі від

16.08.2004 року та 28.12.2004 року не свідчать про те, що позивач виконував

обов'язки за дорученням Селекційно-генетичного інституту Національний центр

насіннєзнавства та сортовивчення Академії аграрних наук України по договору

№НОМЕР_1, а тому не є належним доказом вимог позивача за заявленим позовом.

Не погоджуючись з постановою суду,

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 26/395-06-8422

господарського суду Одеської області, в якій просить постанову у справі

скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від

15.11.2006 року у справі № 26/395-06-8422 господарського суду Одеської області

про стягнення з Одеської аграрної біржі на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. брокерської винагороди в сумі 7113,50 грн.,

держмита в сумі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про

порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та

процесуального права, зокрема, статей 4, 38 Господарського процесуального

кодексу України, статті 17 Закону України “Про товарну біржу”. Зокрема, заявник

зазначає про те, що суд витребував у відповідача статут Одеської аграрної

біржі, книгу наказів, журнал-ордер кредиторської заборгованості за 2005-2006

роки, однак останній не надав суду вказані вище документи, а винесення

постанови без зазначених документів є порушенням процесуальних норм.

Відповідач та третя особа відзиви

на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши доповідь судді -

доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких

підстав.

Згідно статті 108 Господарського

процесуального кодексу України Вищий 

господарський  суд  України 

переглядає  за  касаційною  

скаргою (поданням)  рішення

місцевого господарського суду та 

постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції

норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених

у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №

11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту

законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

Мотивувальна частина рішення

повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх

юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив

при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи

інші докази, суд має це обґрунтувати.

Як встановлено судами першої та

апеляційної інстанції 26.01.2005 року між Селекційно-генетичним інститутом

Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Академії аграрних наук

України та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 було

укладено договір  НОМЕР_1 на брокерське

обслуговування, за умовами якого ОСОБА_1. взяв на себе зобов'язання приймати до

виконання доручення Інституту на брокерське обслуговування по пошуку, продажу

та закупівлі  сільгосппродукції від

населення, сільгоспвиробників, на торгах Одеської аграрної біржі.

Вказаний договір був затверджений

уповноваженою особою Одеської аграрної біржі -ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги в

частині стягнення боргу за договором НОМЕР_1 на брокерське обслуговування, суд

першої інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 2.5 Договору НОМЕР_1 на

брокерське обслуговування комісійні послуги, одержані брокером (позивачем)

розраховуються Розрахунковою Палатою Біржі та перераховуються у співвідношенні:

10% на р/рахунок Селекційно-генетичного інституту та 90% на р/рахунок Біржі.

На виконання договору НОМЕР_1на

брокерське обслуговування Інститут, на підставі пункту 3.4 Правил біржевих

торгів на Одеській аграрній біржі, доручив позивачу проведення біржових операцій,

укладення угод та підписання стандартних біржевих контрактів від свого імені

біржевому посереднику -брокерській конторі.

Згідно з виписки з розпорядження

НОМЕР_2 по Розрахунковій палаті Одеської аграрної біржі про брокерську

винагороду за реєстрацію біржевих зборів по експорту за період з лютого по

жовтень 2005 року включно -брокеру ОСОБА_1, брокерська контора № 4, діючого на

підставі договору №НОМЕР_1, засвідченого керуючим Одеської аграрної біржі,

брокеру ОСОБА_1 підлягає до сплати 7113,50грн.

Скасовуючи рішення суду першої

інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що для отримання брокерської

винагороди необхідна наявність надходження грошей у Розрахункову палату на

користь брокера, а також Брокерського договору, Біржового контракту, акта передачі

товару та акта виконання послуг.

При цьому, судом зазначено, що

позивачем не надано доказів фактичного здійснення ним дій по проведенню

біржових операцій, та звернув увагу на те, що Одеська аграрна біржа стверджує,

що брокер ОСОБА_1. не приймав участі у біржових торгах на Одеській аграрній

біржі та не укладав жодного контракту у період з лютого по жовтень 2005 року як

брокер, який представляє інтереси Одеського Селекційно-генетичного інституту.

Однак дані контракти у позивача

судами не витребовувались.

Не взяв до уваги апеляційний

господарський суд в якості доказу розпорядження НОМЕР_2 по розрахунковій оплаті

Одеської аграрної біржі як доказ, який підтверджує зобов'язання біржі з виплати

грошової винагороди в сумі 7113,5 грн. ОСОБА_1, оскільки відповідно до договору

№НОМЕР_1 брокер ОСОБА_1. приймає до виконання доручення Одеського

Селекційно-генетичного інституту з пошуку, продажу та закупівлі

сільгосппродукції від населення, сільгоспвиробників на торгах Одеської аграрної

біржі.

Крім того, суд апеляційної

інстанції погодився з тим, що нарахування брокерської винагороди, яка зазначена

у розпорядженні  є наміром аграрної біржі

преміювати брокерів згідно Правил укладення та реєстрації біржових договорів

купівлі-продажу сільгосппродукції повз біржових цесій на підставі раніше

укладених зовнішньоекономічних контрактів 

по закупівлі сільгосппродукції за державні кошти та зазначений намір

набере чинності тільки після розгляду та затвердження його зборами засновників

біржі.

Як вбачається з матеріалів

касаційної скарги, рішення та постанова суду в частині відмови у задоволенні

позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди не оскаржується.

Попередніми судовими інстанціями не

взято до уваги те, що позивач крім боргу у сумі 7311,50 грн. просив стягнути

75,4 грн. інфляційних втрат та 140,8 грн. річних.

Суд першої інстанції не розглянув

дані вимоги позивача та не зазначив у резолютивній частині рішення, яке рішення

прийнято у цій частині.

Суд апеляційної інстанції також не

зазначив у постанові посилань на норми матеріального права при прийнятті

рішення про відмову у позові в цій частині.

В пункті 2.2. Договору сторони

передбачили, що Брокер (позивач у справі) бере на себе зобов'язання проводити

пошук клієнтів з продажу та купівлі сільгосппродукції та укладати договори на

брокерське обслуговування від свого імені.

Статтею 33 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського

процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 38 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що якщо надані сторонами докази є

недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та

організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні

для вирішення спору.

Однак, судами не витребувано

договори на брокерське обслуговування від імені ОСОБА_1.

Оскільки, відповідно до частини 2

статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що

господарськими судами  порушено вимоги

статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного,

повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення (з урахуванням

ухвали господарського суду Одеської області від 21.11.2006 року)  підлягає скасуванню в частині задоволення

позову в частині стягнення брокерської винагороди в сумі 7113,50 грн. та  постанова суду підлягає скасуванню в частині

відмови у позові в частині стягнення біржової винагороди, інфляційних втрат та

річних, а справа підлягає передачі в цій частині на новий розгляд до

господарського суду Одеської області.

          При новому розгляді справи суду слід

взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від

встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115,

1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 26/395-06-8422

господарського суду Одеської області в частині відмови у позові в частині

стягнення біржової винагороди, інфляційних втрат та річних та рішення

господарського суду Одеської області від 15.11.2006 року в частині задоволення

позову в частині стягнення брокерської винагороди в сумі 7113,50 грн.

скасувати.

Справу в цій частині передати на

новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В іншій частині рішення

господарського суду Одеської області від 15.11.2006 року та постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 26/395-06-8422

господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий                                                                             

О.Муравйов

Судді                                                                                         

А. Полянський

                                                                                                  Г.Фролова