Рішення

від 22.11.2019 по справі 438/852/17

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/852/17

Провадження № 2/438/52/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2019 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,

за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крамара Ю.М.,

представника відповідача за первісним позовом Климишин Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава простягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та зустрічним позовом приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крамар Ю.М. 27.09.2017 звернувся в інтересах позивача до суду з позовом до приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава (далі: відповідач за первісним позовом), та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837, 45 грн та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на суму 125 051, 23 грн, а всього коштів на загальну суму 237 888, 68 грн; усі судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.01.2016, позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 139 305,50 грн. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 1972 року по 20.08.2013 перебував у трудових відносинах з відповідачем за первісним позовом. ОСОБА_1 за час його роботи на законних підставах нараховано, але не виплачено заробітну плату в сумі 139 305,50 грн. за період з листопада 2009 року по липень 2013 року включно. Станом на 31.03.2017 заборгованість перед ОСОБА_1 із заробітної плати відповідачем за первісним позовом погашено в повному обсязі. Представник позивача вважає, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, розміри яких наведено в розрахунку:

1.Сума основного боргу = 139 305, 50 грн.

2.Компенсація (відповідно до ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та ст.34 ЗУ Про оплату праці ):

За період 01.08.2013 - 31.12.2013: (0,993 х 1,000 х 1,004 х 1,002 х 1,005)=1,0039:100=100,4%. (139305,50 х 100,4%) -139305,50) = 557,22 грн.

За період 01.01.2014- 31.12.2014: (1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,033 x 1,038 x 1,010 x 1,004 x 1,008 x 1,029 x 1,024 x 1,019 x 1,030=1,249 x 100=124,9%. (139305,50 х 124,9%) -139305,50) = 34 687,07 грн.

За період 01.01.2015-31.12.2015: (1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 x 1,022 x 1,004 x 0,990 x 0,992 x 1,023 x 0,987 x 1,020 x 1,007 = 1,433 x 100=143,3%. (139305,50 х 143,3%) -139305,50) = 60319,28 грн.

За період 01.01.2016- 31.12.2016: (1,009 х 0,996 х 1,010 х 1,035 x 1,001 x 0,998 x 0,999 x 0,997 x 1,018 x 1,028 x 1,018 x 1,009 = 1,124 x 100=112,4%. (139305,50 х 112,4%)-139305,50)= 17 273,88 грн.

Загальна сума компенсації: 557,22 грн + 34 687,07 грн + 60319,28 грн + 17 273,88 грн = 112 837,45 грн.

3. Відповідно до ст.117 КЗпП України Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (період з 01.08.2013 - 28.02.2017). Зарплата ОСОБА_1 за червень 2013 року - 2613,78 грн, кількість робочих днів - 18дн; зарплата за липень 2013 року - 2823,10 грн, кількість робочих днів - 23дн. При розрахунку середнього заробітку відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати беруться останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Отже, 2613,78 грн + 2823,10 грн = 5 436,88 грн (заробітна плата за останні 2 місяці). Розрахунок середньоденної заробітної плати: 5 436,88 грн : 41роб. день (кількість відпрацьованих робочих днів) = 132,61 грн. Кількість днів простроченої виплати заробітної плати: з серпня 2013 року по 31.12 2013 = 150 робочих днів; у 2014 році - 251 роб. день; у 2015 році - 251 роб. день; у 2016 році - 251 роб. день; у 2017 році - 40 роб. днів. Всього: 943 роб. дні. Середній заробіток за весь час затримки по 28.02.2017 становить: 132,61 грн х 943 роб. дні = 125 051,23 грн. Також представник позивача зазначає, що у відповідача не було обставин непереборної сили, які б могли свідчити про відсутність його вини у затримці виплат ОСОБА_1 належних при звільненні сум. Натомість, невиплата заробітної плати у встановлені законодавством строки була саме з вини відповідача, який безпідставно не визнавав факт наявності боргу з заробітної плати, що підтверджується рішенням Бориславського міського суду від 01.04.2015 у цивільній справі №438/1254/14-ц.

Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Хемич О.Б. від 29.09.2017 первісну позовну заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Хемич О.Б. від 09 жовтня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.

Провадження у справі відкрито до набрання чинності Законом України №2147-VIII від 03.10.2017 , яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) викладено в новій редакції. Так, згідно з п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідноз розпорядженням керівника апарату Бориславського міського суду Львівської області №26 від 07 лютого 2018 року проведено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи та 20 лютого 2018 року передано її на розгляд судді Бориславського міського суду Львівської області Слиша А.Т.

Ухвалою судді Слиша А.Т. від 20 лютого 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні, судовий розгляд неодноразово було відкладено у зв`язку з неявками сторін (представників) та їхніми клопотаннями.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося у зв`язку з клопотаннями сторін. Ухвалою суду від 22 липня 2019 року підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду на 16 вересня 2019 року.

У зв`язку з припиненням (у період розгляду даної справи) юридичної особи - відповідача за первісним позовом Редакції народного часопису Нафтовик Борислава (ідентифікаційний код юридичної особи 02474009) до розгляду було залучено його правонаступника - приватне підприємство Редакція народного часопису Нафтовик Борислава (ідентифікаційний код юридичної особи 02474009).

Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву (за підписом директора приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава Магура П.) та остаточно уточнивши її зміст (від 17.05.2019), просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Редакції народного часопису Нафтовик Борислава 61431,48 грн, які отримані по карточці через банк ОСОБА_1 , як заробітну плату за 2010-2013 роки та в результаті обману ОСОБА_1 суду стягнуті з Редакції в користь ОСОБА_1 по рішенні Бориславського міського суду від 01.04.2015 повторно вищевказану суму .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилається на те, що Редакція не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 ОСОБА_1 з 1984 по 2013 працював на посаді редактора, сам себе звільнив з роботи, тому саме з його вини, як керівника, не було виплачено йому заробітну плату в день звільнення, тобто порушив ст.116, 117 КЗпП України, всіма коштами редакції розпоряджався він. ОСОБА_1 у період керівництва редакцією порушував трудове законодавство, права підлеглих; на нього поступали скарги щодо порушення ним трудового законодавства, у тому числі й прокуратуру, однак він не поніс за це відповідальності. При звільненні ОСОБА_1 та колишній головний бухгалтер не передали новопризначеному головному редакторові жодних бухгалтерських та фінансових документів. 05.04.2017 ОСОБА_1 повідомив відповідачу за первісним позовом , що не має майнових претензій. В отриманих ОСОБА_1 за рішенням суду 139305,50 грн були кошти в сумі 61431,48 грн, які ОСОБА_1 повторно отримав як заробітну плату через Приватбанк з 2010 по 2013 роки. Відтак, кошти в сумі 61431,48 грн повинні бути повернуті відповідачу за первісним позовом як незаконно стягнуті. Трудовий колектив не є власником чи уповноваженим органом редакції. За ст.117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Трудовий колектив Редакції не має стосунку до заборгованості, створеної ОСОБА_1 . Відповідач за первісним позовом вважає, що на підставі ст.5 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати своєчасно не отримана з вини ОСОБА_1 зарплата не підлягає компенсації. Відповідач за первісним позовом посилається на те, що довідка, яка стала підставою для винесення рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 139305,50 грн, є незаконною, з неправдивими даними. Кошти в сумі 139305,50 грн стягнуто з редакційного рахунку і були коштами, які заробив колектив підприємства і мали використовуватися для виплати зарплати працівникам Редакції. На цей час колектив Редакції не має фінансової можливості за рахунок власних коштів виплачувати ОСОБА_1 кошти.

Представник позивача за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву , у якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, зазначив, що зустрічна позовна заява містить недостовірні відомості. Рішенням Бориславського міського суду від 01.04.2015 про стягнення з Редакції НЧ Нафтовик Борислава на користь ОСОБА_1 139305,50 грн заборгованості з заробітної плати, та відповідними рішеннями апеляційної та касаційної інстанції вже досліджувались доводи відповідача за первісним позовом щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період 2010-2013 років, у тому числі на суму 61 431,48 грн. Фактичні обставини щодо наявності боргу перед ОСОБА_1 із заробітної плати вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не доказуються при розгляді інших справ на підставі ст.82 ЦПК України. Такі обставини підтверджуються також розрахунком, проведеним ОСОБА_1 , на підставі відомостей Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України.

Під час розгляду даної справи було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - адвоката Климишин Т.Ф. про залучення як відповідача Бориславську міську раду Львівської області, оскільки таке клопотання було заявлено без дотримання вимог ЦПК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Крамар Ю.М., який діє на підставі договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 09.06.2017, у судовому засіданні позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві від 29.11.2018. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава - адвокат Климишин Т.Ф., яка діє на підставі договору-доручення про надання правової допомоги від 04.12.2018, у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в задоволенні первісного позову просить відмовити, надала пояснення, аналогічні змісту зустрічної позовної заяви. Зокрема, не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , не визнає обставини, викладені у первісній позовній заяві, не погоджується з правовою оцінкою обставин, наданою позивачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №438/1254/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Редакції народного часопису Нафтовик Борислава , третя особа Бориславська міська рада про стягнення заборгованості із заробітної плати, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Відповідно до статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 з 20 червня 1972 року по 20 серпня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем за первісним позовом: з 20 червня 1972 року по 06 липня 1984 року - на посаді заступника редактора на той час Бориславської міської газети Нафтовик Борислава ; з 06 липня 1984 року по 20 серпня 2013 - на посаді головного редактора Бориславської міської газети Нафтовик Борислава та Редакції народного часопису Нафтовик Борислава (тепер - приватне підприємство Редакція народного часопису Нафтовик Борислава ). 20 серпня 2013 року ОСОБА_1 звільнений від виконання обов`язків редактора народного часопису Нафтовик Борислава у зв`язку зі станом здоров`я, що стверджується копією трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Редакції народного часопису Нафтовик Борислава , третя особа Бориславська міська рада про стягнення заборгованості із заробітної плати позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, стягнуто з Редакції народного часопису Нафтовик Борислава на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 139 305,50 грн, вирішено питання стягнення судового збору. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.01.2016 та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 вказане рішення суду від 01.04.2015 було залишено без змін.

Зокрема, у справі №438/1254/14-ц судом було встановлено, що ОСОБА_1 за час його роботи у відповідач за первісним позовом нараховано, але не виплачено заробітну плату в сумі 139 305 грн 50 коп. за період з листопада 2009 року по липень 2013 року включно. При звільненні належні йому кошти не були виплачені, заборгованість не було виплачено і на час розгляду цивільної справи.

Також судами у справі №438/1254/14-ц було спростовано твердження відповідача за первісним позовом про те, що довідка без номера від 15 серпня 2013 року про наявність заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 видана незаконно колишнім головним бухгалтером та не може бути підставою для стягнення заробітної плати, та що позивач ОСОБА_1 протягом 2009 і по час його звільнення отримував певні кошти з заробітної плати. Зокрема, було встановлено, що підтвердженням факту існування заборгованості з заробітної плати є довідка (без номера) від 15 серпня 2013 року, яка видана відповідачем (Редакція НЧ Нафтовик Борислава ) ОСОБА_1 , а також Аналіз визначення причин збиткової діяльності Редакції НЧ Нафтовик Борислава за 2012 рік та 1-й квартал 2013 року, які суд обґрунтовано взяв до уваги. Доводи позивача ОСОБА_1 про наявність перед ним заборгованості з заробітної плати не спростовані відповідачем, суду не надані докази того, що заробітна плата за спірний період часу частково чи повністю виплачена позивачу, а саме, не надані відомості про виплату останньому заробітної плати. Відсутність номера довідки не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд не може взяти до уваги посилання сторони відповідача за первісним позовом на те, що суму боргу з заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 139 305,50 грн (яку постановлено стягнути з відповідача за первісним позовом за вищевказаним рішенням від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц) було нараховано незаконно, довідка, яка стала підставою для винесення такого рішення суду є незаконною, з неправдивими даними, - оскільки відповідні обставини вже встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, та відповідно до ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім цього, відповідачем за первісним позовом не надано жодних нових належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, наведені ним.

На виконання вищевказаного рішення суду у справі №438/1254/14-ц було видано виконавчий лист від 18.02.2016. Як стверджує позивач ОСОБА_1 та його представник, а також не заперечується представником відповідача, вищевказану заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 виплачено у повному обсязі 31.03.2017, що стверджується також копією вказаного виконавчого листа, копією листа Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Львівській області від 14.07.2017 вих №01-20/1954/3.

Разом з тим, спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача за первісним позовом на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вищевказаного боргу із заробітної плати в сумі 139 305 грн 50 коп. (зокрема, позивач просить стягнути компенсацію у розмірі 112 837, 45 грн за період з серпня 2013 по 31.12.2016), а такожсереднього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (зокрема, позивач просить стягнути 125 051,23 грн за період з 01.08.2013 по 28.02.2017). Крім цього, за зустрічним позовом ПП Редакція народного часопису Нафтовик Борислава просить стягнути з ОСОБА_1 та повернути на користь відповідача за первісним позовом кошти ( 61431,48 грн), які ОСОБА_1 вже отримав як заробітну плату за 2010-2013 роки , та які повторно були стягнуті у його користь на підставі рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц.

Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вищевказаним судовим рішенням у справі №438/1254/14-ц встановлено правомірність нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 139 305 грн 50 коп. за період з листопада 2009 року по липень 2013 року включно, та зобов`язано відповідача за первісним позовом виплатити вказану суму. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: Про оплату праці , Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ; Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (зі змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , за яким підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст.1 вказаного Закону). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші (ст.2 вказаного Закону). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 вказаного Закону).

Відповідно до п.4 вищевказаного Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати: сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, - що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання представника відповідача за первісним позовом щодо відсутності вини відповідача за первісним позовом, як підставу для відмови в позові в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Оскільки згідно з законодавством відсутність вини підприємства не впливає на виконання такого обов`язку як виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В той же час, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України).

Таким чином, оскільки розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати первісним позивачем обраховано за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2016 року, з урахуванням положень статей 13, 264 ЦПК України, суд перевіряє правильність розрахунку саме за такий період, тобто в межах позовних вимог.

У первісній позовній заяві міститься розрахунок суми компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) первісного позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2016 року; розрахунок відповідає вимогам закону. З наданих розрахунків вбачається, що компенсація в розмірі 112 837 грн 45 коп. розрахована з суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка стягнута судовим рішенням, а саме в розмірі 139 305 грн 50 коп. Розмір компенсації за період з серпня по грудень 2013 становить 557,22 грн (139 305,50 х 0,4:100), з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 34687,07грн. (139 305,50 х 24,9 :100), з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 60319,28 грн (139 305,50 х 43,3 :100), з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 17 273,88 (139 305,50 х 12,4:100). Зазначений первісним позивачем розрахунок не суперечить вищевказаному Порядку компенсації від 21 лютого 2001 р. № 159. Загальна сума компенсації - 112 837, 45 грн.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки Редакцією народного часопису Нафтовик Борислава , правонаступником якого є приватне підприємство Редакція народного часопису Нафтовик Борислава не виплачено позивачу ОСОБА_3 заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати і поданий позивачем розрахунок представником відповідача не спростовано, відтак з приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837 гривень 45 копійок.

Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

При цьому, суд вважає, що під час вирішення позову у частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати - не підлягає застосуванню ч.5 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , на яку покликається сторона відповідача за первісним позовом, (відповідно до вказаної статті своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає), - оскільки судовими рішеннями у справі №438/1254/14-ц було підтверджено правомірність вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу з заробітної плати, правомірність нарахування зарплати на суму 139308,50 грн. Відповідний виконавчий лист було вчасно пред`явлено до виконання. Крім цього, розрахунок компенсації у межах даної цивільної справи здійснено позивачем ОСОБА_1 за період починаючи після його звільнення з роботи. Відтак наведене свідчить про відсутність вини ОСОБА_1 в неотриманні вказаного доходу.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.

Положеннями статей 47, 116 Кодексу законів про працю України закріплено обов`язок роботодавця в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і виплатити всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації.

У разі невиконання такого обов`язку для роботодавця наступають негативні наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (в редакції від 07.08.2015),середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац 3 пункту 2).

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про заборговану заробітну плату ОСОБА_1 станом на 15.08.2013, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед датою припинення трудових відносин з відповідачем становила 2613,78 грн та 2823,10 грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачем обраховано за період з 20 серпня 2013 року по 28.02.2017. Як вбачається з розрахунку, зазначеного позивачем у позовній заяві, щодо якого представник відповідача не заперечувала, та який перевірений судом, з моменту звільнення, а саме з 20 серпня 2013 року по 28.02.2017 сплинуло 943 робочі дні, середньоденна заробітна плата становить 132,61 грн (5436,88 грн : 41 відпрацьований робочий день за 2 місяці). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розраховано в сумі 125051,23 грн (132,61 грн. х 943 дні).

Однак, суд встановив, що первісний позивач звернувся з позовною вимогою щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку з пропуском строку, встановленого законодавством.

Зокрема, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року в справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Крім цього, як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, на вимоги первісного позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник (первісний позивач) дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Наведене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16?ц.

Крім цього, відповідно до абз. 5, 6 п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.99: непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Відповідно до статті 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9 визначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Суд дійшов висновку, що первісний позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (у частині стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку) з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

Зокрема, заборговану заробітну плату за рішенням суду від 01.04.2015 в цивільній справі №438/1254/14-ц у повному розмірі було виплачено первісному позивачу ОСОБА_1 31.03.2017, про що зазначено у первісній позовній заяві, та не заперечується представником відповідача за первісним позовом. Натомість з позовною заявою представник позивача звернувся до суду 27 вересня 2017 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного ст.233 КЗпП України. Позивач та його представник не довели поважності причин пропуску строку для звернення до суду з позовом у цій частині та що своєчасному зверненню до суду перешкоджали непереборні обставини, які робили неможливим або значно утруднювали таке звернення. З урахуванням наведеного первісний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_1 та повернення на користь відповідача за первісним позовом коштів ( 61431,48 грн), які ОСОБА_1 вже отримав як заробітну плату за 2010-2013 роки , та які повторно були стягнуті у його користь на підставі рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц, - суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаної вимоги відповідач за первісним позовом посилається на довідку №40 від 02.10.2015, видану редактором народного часопису Нафтовик Борислава ОСОБА_5 та в.о. головного бухгалтера ОСОБА_6 , а також на копії відомостей розподілу заробітної плати Редакції Нафтовик Борислава . Однак, вказані документи не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 заробітної плати за 2010-2013 роки в сумі 61431,48 грн, яка була б повторно включена в суму загальної заборгованості з заробітної плати, яку стягнуто рішенням Бориславського міського суду від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц.

При цьому, судом у вищевказаній цивільній справі №438/1254/14-ц (у тому числі відповідними рішеннями апеляційної та касаційної інстанції) вже досліджувались доводи відповідача за первісним позовом щодо виплати ОСОБА_1 коштів у вигляді заробітної плати за період 2010-2013 років, у тому числі на суму 61 431,48 грн.

Зокрема, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.01.2016 було визначено, що доводи позивача ОСОБА_1 про наявність перед ним заборгованості з заробітної плати не спростовані відповідачем, суду не надані докази того, що заробітна плата за спірний період часу частково чи повністю виплачена позивачу, а саме, не надані відомості про виплату останньому заробітної плати.

Таким чином, обставини щодо отримання ОСОБА_1 заробітної плати за період 2010-2013 років, у тому числі на суму 61 431,48 грн вже були предметом дослідження судом (у справі №438/1254/14-ц) , та вказані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не доказуються при розгляді інших справ на підставі ст.82 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 5 ст.82 ЦПК України: обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім цього, відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, зустрічний позов до задоволення не підлягає.

Крім цього, суд не може взяти до уваги як належний та допустимий доказ у справі (поданий позивачем за зустрічним позовом) - письмові заяви трудового колективу Редакції за підписом працівників ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ), письмові пояснення колишнього літредактора НЧ Нафтовик Борислава ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , адресовані Бориславському міському суду Львівської області, де було викладено заперечення, аргументи, пояснення щодо заборгованості колишнього редактора ОСОБА_1 . Оскільки такі письмові заяви не є належним засобом доказування в розумінні ст.76 ЦПК України. При цьому, ні трудовий колектив, ні окремі його працівники, колишні працівники не були залучені у розгляді справи як треті особи, оскільки таких клопотань про залучення сторони у справі не подавали. Також учасники справи не заявляли клопотання про допит працівників Редакції, які підписали вказані заяви, чи колишніх працівників, як свідків, з метою надання показань, що могло б бути враховано судом як належний та допустимий доказ у справі.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наведеного суд не може взяти до уваги пояснення та аргументи теперішнього керівника ПП Редакція народного часопису Нафтовик Борислава ОСОБА_11 , що були викладені ним не в заявах по суті справи, зокрема, в додаткових письмових поясненнях, листах, адресованих суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з первісної позовної заяви представником позивача при звернені до суду було заявлено дві вимоги: стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837,45 грн та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на суму 125 051,23 грн.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір визначено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Заявлена первісним позивачем вимога щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахункупри звільненні не входить до структури заробітної плати. Відтак, щодо вказаної позовної вимоги представник позивача оплатив судовий збір у розмірі 1128,34 грн. Оскільки в задоволенні позову в цій частині судом відмовлено, - судові витрати у виді сплаченого судового збору у вказаному розмірі слід покласти на первісного позивача ОСОБА_1 .

У частині вимог первісного позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що, зокрема, є складовою належної працівнику заробітної плати, - первісний позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору. Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позову в цій частині, то судовий збір у розмірі 1128 грн 37 коп. (1% ціни позову за вимогу майнового характеру) підлягає стягненню в доход держави з відповідача ПП Редакція народного часопису Нафтовик Борислава .

Під час звернення до суду із зустрічним позовом приватним підприємством Редакція народного часопису Нафтовик Борислава було оплачено судовий збір в розмірі 1671,67 грн. Оскільки суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, - судові витрати в розмірі 1671,67 грн у виді судового збору слід покласти на ПП Редакція народного часопису Нафтовик Борислава , на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837 гривень 45 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на суму 125 051 гривні 23 копійок - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава в доход держави судовий збір у розмірі 1128 гривень 37 копійок.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 : реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом: приватне підприємство Редакція народного часопису Нафтовик Борислава , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02474009, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Карпатська Брама, 14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш