Постанова

від 13.12.2019 по справі 303/5205/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5205/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 грудня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача : Готри Т.Ю.,

суддів : Мацунича М.В., Кондора Р.Ю.,

з участю секретаря судових засідань : Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування наказів, незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради в інтересах якого діє адвокат Захарчук Іван Іванович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2019 року, повний текст рішення складено 16.05.2019, ухвалене суддею Куцкір Ю.Ю.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування наказів, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона з 30.08.2013 по 20.08.2018 працювала в Закарпатському обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (далі - ліцей-інтернат) на посаді вчителя англійської мови та зарубіжної літератури. За час роботи зарекомендувала себе як сумлінний працівник і хороший вчитель та 02.02.2016 була навіть нагороджена відзнакою За відданість справі .

30.03.2018 за наслідками атестації рішенням атестаційної комісії ліцею-інтернату констатовано про її відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційної категорії спеціаліст першої категорії .

Починаючи з кінця 2017 року в колективі ліцею почалися конфлікти через начальника ОСОБА_3 , який здійснював на деяких працівників психологічний тиск із погрозами доган і звільнення з роботи, змушував писати заяви на звільнення за власним бажанням. Такі дії начальника підтримувала і профспілка ліцею.

05.01.2018 наказом начальника ліцею-інтернату ОСОБА_4 Ю ОСОБА_5 їй оголошено догану без зазначення причин її застосування, який вона не оскаржувала внаслідок побоювання потрапити ще в більшу немилість начальника і втратити роботу. Про причину догани їй стало відомо тільки 20.08.2018 після засідання профкому з листа (подання) начальника ліцею-інтернату Захарова Ю.М. від 17.08.2018 за № 1-2.19/180 адресованого голові профкому обласного ліцею-інтернату Вдовиченко ОСОБА_6 , де підставою застосування до неї 05.01.2018 догани слугувала її аморальна поведінка, без зазначення в чому саме вона полягала. Також посилалась, що громадська догана не передбачена чинним законодавством.

20.08.2018 за згодою профкому її було звільнено з роботи, а наступного дня вручено копію наказу про звільнення без зазначення причини такого звільнення. Саме рішення профкому про надання згоди на звільнення нею отримано лише 27.08.2018.

За цих обставин просила: 1) поновити строк на звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним і скасування наказу від 05.01.2018 про оголошення їй догани та визнати незаконним і скасувати цей наказ, і визнати незаконною догану; 2) скасувати наказ Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради від 20.08.2018 за № 76-к про її звільнення за п.3 ст.40 КЗпПУ; 3) визнати її звільнення незаконним, поновити на роботі та займаній посаді вчителя англійської мови і зарубіжної літератури з 21.08.2018; 4) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2018 по день поновлення на роботі із розрахунку 5 484.64 грн щомісяця та 200 000 грн моральної шкоди; 5) допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про скасування наказу, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона з 27.09.2016 по 28.08.2018 працювала в Закарпатському обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на посаді вчителя англійської мови. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони, не мала конфліктних ситуацій у колективі та з учнями. Атестаційним листом від 18.03.2014 їй присвоєно кваліфікаційну категорію спеціаліст другої категорії . 30.03.2018 атестаційним листом їй присвоєно кваліфікаційну категорію спеціаліст першої категорії з підтвердженням займаній посаді. За час роботи жодних дисциплінарних стягнень у неї не було.

Починаючи з кінця 2017 року в колективі ліцею почалися конфлікти через начальника ОСОБА_3 , який здійснював на деяких працівників психологічний тиск із погрозами доган і звільнення з роботи, змушував писати заяви на звільнення за власним бажанням, примушував віддавати йому виплачені працівникам премії. Такі дії начальника підтримувала і профспілка ліцею.

Не витримуючи незаконних дії начальника ОСОБА_3 , вона разом з іншими вчителями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_1 у травні 2018 року звернулися до Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА з приводу перевірки службової відповідності займаним посадам адміністрації обласного ліцею-інтернату. Як наслідок, 27.06.2018 з Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА надійшла відповідь на їх звернення в якій було констатовано ряд порушень із боку керівництва ліцею-інтернату.

Листом (поданням) начальника ліцею-інтернату Захарова Ю.М. від 27.08.2018 за № 1-2.19/187 адресованого голові профспілки Вдовиченко Т ОСОБА_10 . Про звільнення ОСОБА_2 було повідомлено про обставини, які не відповідають дійсності щодо нібито продовження нею неналежного виконання своїх обов`язків та зазначено про оголошення їй 08.06.2018 громадської догани, яка не передбачена законодавством.

28.08.2018 за згодою профкому її було звільнено з роботи. Лист-подання про звільнення, наказ про звільнення, в якому відсутні причини звільнення, та трудову книжку нею отримано тільки 31.08.2018.

З огляду на це просила: 1) скасувати наказ Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради від 28.08.2018 № 80-к про її звільнення за п.3 ст.40 КЗпПУ; 2) визнати її звільнення незаконним та поновити на роботі і займаній посаді вчителя англійської мови з 28.08.2018; 3) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.08.2018 по день поновлення на роботі з розрахунку 5 886,59 грн щомісяця та 200 000 грн моральної шкоди; 4) допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Андрейкович О.В. позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди збільшили з 200 000 грн на 600 000 грн кожній, які просили стягнути з відповідача на їх користь.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2018 року цивільну справу № 303/5205/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 303/5645/18 за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Об`єднаній цивільній справі присвоєно № 303/5205/18 (т.3 а.с.54).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11 травня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із збільшеними позовними вимогами задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді вчителя англійської мови Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради з 21 серпня 2018 року.

Скасовано наказ директора Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради Захарова Ю.М. від 20.08.2018 №76-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади вчителя англійської мови за п.3 ст.40 КЗпП України.

Стягнуто із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 37 343, 92 грн та 10 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 2 819,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також присудження їй виплати заробітної плати за один місяць.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 та поновлено її на посаді вчителя англійської мови Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради з 28 серпня 2018 року.

Скасовано наказ директора Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради Захарова Ю.М. від 28.08.2018 за № 80-к «Про звільнення ОСОБА_2 » з посади вчителя англійської мови за п.3 ст.40 КЗпП України.

Стягнуто із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38 003, 67 грн. та 10 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 2 819,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, а також присудження їй виплати заробітної плати за один місяць.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі їх представника - адвоката Андрейкович О.В. подали апеляційну скаргу, в якій просили змінити рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скарга обґрунтована тим, що місцевим судом неправильно визначено середній заробіток позивачів, оскільки такий складає для ОСОБА_1 5 484,64 грн щомісяця, а для ОСОБА_2 5 886,59 грн щомісяця. Також неправильно присуджено позивачам моральну шкоду, яка є в незначному розмірі. Водночас судом першої інстанції безпідставно не задоволено вимогу ОСОБА_1 щодо поновлення їй строку на звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05.01.2018 про оголошення їй догани та визнання незаконним і скасування цього наказу.

За цих обставин просили змінити судове рішення, а саме: 1) поновити строк на звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним і скасування наказу від 05.01.2018 про оголошення ОСОБА_1 догани та визнати незаконним і скасувати наказ Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради від 05.01.2018 про оголошення ОСОБА_1 і визнати її незаконною; 2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2018 по день поновлення на роботі з розрахунку 5 484, 64 грн щомісяця; 3) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2018 по день поновлення на роботі з розрахунку 5 886,59 грн щомісяця; 4) стягнути з Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 завданої моральної шкоди в розмірі по 590 000 грн кожній. В іншій частині рішення суду просили залишити без змін.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї представник Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради - адвокат Захарчук І.І. посилався на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Скарга мотивована тим, що при накладенні дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 , подальшого звільнення її та ОСОБА_2 було дотримано встановленого законом порядку, оскільки догану до ОСОБА_1 було застосовано за аморальну поведінку та вона з цим наказом від 05.01.2018 за № 1 ознайомилася під розписку і мала змогу оскаржити його протягом тримісячного строку. Зважаючи на застосування до ОСОБА_1 догани, громадської догани від 08.06.2018 та інших порушень, що свідчать про систематичне невиконання нею своїх функціональних обов`язків, начальником ліцею правомірно, за згоди профкому цього навчального закладу, було звільнено її за пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпПУ. Так само правомірно було звільнено, за згоди профкому, і ОСОБА_2 за порушення нею трудової дисципліни, оголошеної їй громадської догани від 08.06.2018, які в сукупності свідчать про систематичне невиконання нею своїх функціональних обов`язків.

Посилався апелянт і на неправильну оцінку судом показань свідків та інших наявних у справі доказів та на недоведеність завданої позивачам моральної шкоди.

З огляду на це просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу адвоката Захарчука І.І. представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Сідун О.С. просить оскаржуване рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_11 без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 представник Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради - адвокат Захарчук І.І. просить апеляційну скаргу позивачів відхилити, а рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_11 подану останнім апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, а скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_12 і ОСОБА_13 просили подану апеляційну скаргу задовольнити, а скаргу Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради залишити без задоволення.

Представник Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, проте подав апеляційному суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, апеляційний суд уважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що з 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя англійської мови та зарубіжної літератури Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради згідно з наказу Департаменту освіти, науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА від 29.08.2013 № 350-к та наказу від 30.08.2013 № 3-к зазначеного ліцею-інтернату (т.3 а.с.3, 7), що також стверджується її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.27).

Наказом начальника ліцею інтернату від 05.01.2018 за неналежне виконання посадових і функціональних обов`язків ОСОБА_1 оголошено догану (т.1 а.с.65).

Підставою для видачі вказаного наказу слугувало рішення профкому первинної профспілкової організації ліцею-інтернату, оформлене протоколом № 1 від 04.01.2018. Цим рішенням профкому розглянуто подання начальника-ліцею інтернату від 15.12.2017 № 1-2.19/460 про підтримку рішення про звільнення вчителя іноземної мови ОСОБА_1 за п.3 ст.41 КЗпПУ, яким не надано згоди на її звільнення та рекомендовано адміністрації ліцею вжити до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного впливу (т.1 а.с.121, 122, 240-242).

ОСОБА_2 з 27 вересня 2016 року працювала на посаді вчителя англійської мови Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради згідно з наказу Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА від 15.09.2016 № 244-к, що також стверджується її трудовою книжкою серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.28, 30).

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу ліцею-інтернату № 7 від 08.06.2018 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оголошено громадську догану (т.2 а.с.123-126).

Листом від 17.08.2018 за № 1-2.19/180 начальник ліцею-інтернату звернувся до голови профкому цього ліцею про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 внаслідок оголошеної їй 05.01.2018 догани, 08.06.2018 громадської догани та систематичного не виконанням нею посадових обов`язків (т.1 а.с.84-85).

Повідомленням профкому ліцею-інтернату від 20.08.2018 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.136).

Наказом начальника ліцею-інтернату від 20.08.2018 за № 76-к ОСОБА_1 звільнено з посади учителя англійської мови відповідно до п.3 ст.40 КЗпПУ з 21 серпня 2018 року (т.1 а.с.86).

Листом від 27.08.2018 за № 1-2.19/187 начальник ліцею-інтернату звернувся до голови профкому цього ліцею про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 внаслідок оголошеної їй 08.06.2018 громадської догани та систематичного не виконанням нею посадових обов`язків (т.2 а.с.49-50).

Із витягу з рішення профкому ліцею-інтернату від 28.08.2018 вбачається, що профкомом надано згоду на звільнення ОСОБА_2 (т.2 а.с.51).

Наказом начальника ліцею-інтернату від 28.08.2018 за № 80-к ОСОБА_2 звільнено з посади учителя англійської мови та зарубіжної літератури відповідно до п.3 ст.40 КЗпПУ з 28 серпня 2018 року (т.2 а.с.52).

Згідно зі статтями 233, 234 КЗпПУ працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин зазначених строків, суд може поновити ці строки.

Відмовляючи ОСОБА_1 у поновлені строку на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу від 05.01.2018 про оголошення їй догани, суд першої інстанції виходив із того, що такий нею пропущений без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з цим висновком місцевого суду, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про оголошення їй догани 05.01.2018, про що свідчить її підпис на ньому (т.1 а.с.65). Про наявність цього наказу ОСОБА_1 також було відомо і з листа адресованого їй Департаментом освіти і науки Закарпатської ОДА від 17.01.2018 за №ш-223/01-25 (т.1 а.с.70), а також характеристики на неї, з якою вона ознайомлена 20.03.2018 під розпис (т.3 а.с.16-17). Водночас нею і не заперечувалося, що з таким наказом вона була ознайомлена ще в січні 2018 року.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції ОСОБА_1 . про те, що поважними причинами пропуску строку на оскарження наказу про оголошення їй догани від 05.01.2018 є довідання нею лише 20.08.2018 про дійсні причини застосованої до неї догани (аморальність поведінки) та побоювання втратити роботу, оскільки їй відомо було про подання керівництвом ліцею до профкому ще у грудні 2017 року про аморальність її поведінки і надання згоди на звільнення, а тому вона з цього приводу і зверталась до Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА, в тому числі і згодом до обласної державної адміністрації, органів профкому освіти з приводу службової невідповідності адміністрації ліцею від 30.05.2018, що не свідчить про її побоювання втратити роботу (т.1 а.с.70, 73-75).

З огляду на викладене, наведені ОСОБА_1 обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними та вони не перешкоджали їй в установлені ст.233 КЗпПУ строки звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору з приводу оголошеної догани.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності застосування до позивачів громадської догани не заслуговують на увагу, натомість доводи апеляції позивачів про незаконність її застосування є слушними виходячи з такого.

Чинний Кодекс законів про працю України не передбачає стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді громадської догани.

Така громадська догана була передбачена пунктом 5 ч.1 ст.9 Закону СРСР Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями від 17 червня 1983 року, де трудові колективи вправі були застосовувати до членів колективу за порушення трудової дисципліни заходи громадського стягнення (товариське зауваження, громадська догана).

Законом УРСР № 871-12 від 20.03.1991 Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки ст.4 КЗпПУ РСР викладено в наступній редакції: Законодавство Української РСР про працю складається з Кодексу законів про працю Української РСР та інших актів законодавства Української РСР про працю. Законодавство Союзу РСР про працю діє у республіці у тій частині, яка не суперечить законодавству Української РСР . На це неодноразово звертав увагу відповідач під час розгляду справи.

Однак Законом України № 263/95-ВР від 05.07.1995 ст.4 КЗпПУ викладено в наступній редакції, яка є чинною донині, що: Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього .

З огляду на це, Закон СРСР Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями від 17 червня 1983 року, на який посилається відповідач, є нечинним і не складає законодавство про працю України відповідно до ст.4 КЗпПУ так як, є нормативно-правовим актом неіснуючої вже держави СРСР.

Поряд із цим, згідно з абзацом 2 ч.2 ст.2 Закону України Про освіту документи, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть установлювати правові норми.

За цих обставин, пункт 45 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (введені в дію наказом начальника ліцею-інтернату за № 61 від 01.09.2017) про право трудового колективу застосовувати громадську догану суперечить чинному законодавству, зокрема ст.4 КЗпПУ та абзацу 2 ч.2 ст.2 Закону України Про освіту .

Водночас як убачається з протоколу № 7 зборів трудового колективу ліцею-інтернату від 08.06.2018 з порядком денним обговорення звернення працівників ліцею до ОДА і профспілкових органів, то за пропозицією начальника ліцею ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було оголошено громадську догану не за порушення ними трудової дисципліни, а за їх письмове звернення, яке гарантоване кожному ст.40 Конституції України про направлення колективних звернень, у даному випадку до Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА, голови Закарпатської ОДА та профспілкових організацій освіти з приводу службової невідповідності адміністрації ліцею, що, на думку начальника ліцею, принизило його авторитет і авторитет ліцею загалом (т.2 а.с.123-126).

Окрім цього, безпосередньо Департамент освіти і науки Закарпатської ОДА як уповноважений орган управління ліцею-інтернату (пункти 1.4, 4.1 Статуту ліцею) у своєму листі до обласної державної адміністрації від 27.06.2018 за № КО-2744/01-25 зазначив, що застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 8 червня 2018 року громадської догани є неправомірним через необґрунтування за яке саме порушення трудової дисципліни до них застосовано громадську догану (т.3 а.с.159).

З урахуванням наведеного, застосована до позивачів громадська догана не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому немає ніякого правого значення.

Визнаючи звільнення позивачів незаконним і скасовуючи накази про їх звільнення місцевий суд дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ст.148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Однак дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивачів було проведено з порушенням цієї норми закону аж у серпні 2018 року, оскільки, як убачається з подання начальника ліцею-інтернату від 17.08.2018 за № 1-2.19/180 про звільнення ОСОБА_1 та подання начальника ліцею-інтернату від 27.08.2018 за № 1-2.19/187 про звільнення ОСОБА_2 , ряд виявлених керівником порушень, які мали місце, на його думку, у травні 2018 року, були йому відомі ще на той час, про що ним безпосередньо зазначено у своїх поданнях до профкому ліцею про звільнення позивачів. Інших конкретних порушень трудової дисципліни із зазначенням часу їх вчинення ОСОБА_14 і ОСОБА_2 , ці подання про звільнення не містять (т.1 а.с.134-135, т.2 а.с.49-50).

Згідно з пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, з урахуванням відсутності у позивачів громадської догани, пропуску одномісячного строку застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення у травні 2018 року проступку позивачів, відсутність інших конкретних порушень трудової дисципліни ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із зазначенням часу їх учинення, то у відповідача не було достатніх правових підстав для звільнення позивачів за систематичне невиконання ними без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Водночас колегія суддів також констатує, що зазначені накази про звільнення не містять підстав для звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і за що саме, а містять ці накази тільки посилання на п.3 ст.40 КЗпПУ, що також не може вважатись правомірним.

Визнавши звільнення позивачів незаконним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх поновлення на попередній роботі та вірно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до вимог частин 1 і 2 ст.235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте стягуючи з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу, місцевий суд неправильно визначив їх розмір, а тому доводи апеляції позивачів у цій частині заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з ст.27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок) - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється з виплат за попередні два місяці. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, відповідно до п.4 зазначеного Порядку, не враховуються виплати, зокрема щорічної і додаткової відпусток, а також одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога тощо).

Із довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 від 26.11.2019 № 1.2.-19/182 (т.7 а.с.122), наданої на вимогу апеляційного суду, вбачається, що за червень і липень 2018 року її дохід склав 15 577,20 грн (7 371,19 + 8 206,01 = 15 577,20). У червні і липні 2018 року було 42 робочих дні. Отож, середньоденний її дохід складав 370,88 грн (15 577,20 грн / 42 дні = 370,88 грн). Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дня її звільнення по день винесення судового рішення склав 180 днів, а тому з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 66 759,42 грн (370,88 грн х 180 днів = 66 759,42 грн).

Із довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 від 26.11.2019 № 1.2.-19/481 (т.7 а.с.121) вбачається, що за червень і липень 2018 року її дохід склав 16 397,13 грн (7 645,83 + 8 751,30 = 16 397,13). У червні і липні 2018 року було 42 робочих дні. Отож, середньоденний її дохід складав 390,40 грн (16 397,13 грн / 42 дні = 390,40 грн). Час вимушеного прогулу ОСОБА_2 з дня її звільнення по день винесення судового рішення склав 175 днів, а тому з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 321,37 грн (390,40 грн х 175 днів = 68 321,37 грн).

Зазначені довідки є належним доказом щодо нарахованої позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заробітної плати за період, що передував їхньому звільненню, згідно з якими, як ствердив в суді апеляційної інстанції головний бухгалтер Закарпатського обласного ліцею-інтернату ОСОБА_15 О.О., нарахована позивачам заробітна плата в цих довідках відповідає дійсності. А тому враховуючи, що позивачі працювали у червні і липні 2018 року, і їм була нарахована та виплачена заробітна плата за цей період, тому інші довідки, надані представником відповідача, в яких не відображено заробітної плати позивачів за два місяці, що передував їхньому звільненню, не можуть братись до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, наведений судом першої інстанції розрахунок, здійснений на підставі довідок від 27.08.2019 (т.1а.с.90) та від 31.08.2018 (т.2 а.с.53), в яких відсутня нарахована позивачам заробітна плата за липень місяць 2018 року, є неправильним.

Водночас колегія суддів відхиляє вимоги позивачів, зроблені ними в апеляційній інстанції щодо збільшення розміру позову по стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі довідок органів пенсійного фонду, які не містять розмежування виплат, що включаються для розрахунку середнього заробітку відповідно до порядку її обчислення, оскільки приписами ч.6 ст.367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляцій щодо неправильності стягнення судом першої інстанції на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі по 10 000 грн кожній, оскільки така визначена судом з урахуванням усіх обставин справи, вимог розумності, справедливості і достатності та стягнута відповідно до ст.23 ЦК України і ст.237-1 КЗпПУ.

З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає до зміни, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради в інтересах якого діє адвокат Захарчук Іван Іванович - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2019 року змінити в частині стягнення з Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши в наступній редакції:

Стягнути із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 66 759 (шістдесят шість сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 42 копійки та на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 321 (шістдесят вісім триста двадцять одна) гривня 37 копійок .

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: