Постанова

від 18.12.2019 по справі 263/13211/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 263/13211/15-ц

провадження № 61-25385св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Донецької області, Головне управління Національної поліції у Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року у складі судді Папаценко П. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Кочегарової Л. М., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим під час судового розгляду, до Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції у Донецькій області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у кримінальному провадженні.

Позов обґрунтовано тим, що 13 лютого 2008 року ВПМ ДПІ в Кіровському районі м. Донецька проведено огляд приміщення ПП Візантія за адресою: м. Донецьк, Кіровський район, вул. Островського, 20, у ході якого виявлено 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58 пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет. За фактом незаконної реалізації ПП Візантія лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, прокуратурою Кіровського району м. Донецька 28 березня 2008 року порушено кримінальну справу № 05-38789 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України. 28 липня 2008 року щодо неї обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, 07 серпня 2008 року їй пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України, а 11 вересня 2008 року кримінальну справу спрямовано до Кіровського районного суду м. Донецька з обвинувальним актом.

Під час судового розгляду кримінальної справи з`ясовано, що заява ОСОБА_2 від 30 грудня 2007 року, яку остання начебто подала до ДПІ Кіровського району м. Донецька щодо порушень правил торгівлі тютюновими та лікеро-горілчаними виробами в магазині на вул. Островського, 20 у м. Донецьку , та яка стала підставою для обшуку належного їй приміщення магазину та подальшого порушення кримінальної справи, була сфальсифікована.

07 травня 2010 року за вказаним фактом старшим прокурором Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Тимощуком С. О. порушено кримінальну справу за частиною першою статті 358 КК України. У ході розгляду справи обвинувачення щодо неї змінено з частини третьої на частину першу статті 204 КК України.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2012 року її визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК України та призначено покарання у вигляді 17 000,00 грн штрафу з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок горілки. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2012 року скасовано, справу спрямовано прокурору для організації додаткового розслідування. 04 грудня 2012 року розпочато кримінальне провадження № 12012050880000381 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК України. Постановою старшого прокурора прокуратури Кіровського району м. Донецька від 10 грудня 2012 року підслідність вказаного кримінального провадження визначено за СУ ДПС у Донецькій області. Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2013 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. До теперішнього часу усі належні їй та вилучені лікеро-горілчані вироби, слабоалкогольні напої та сигарети не повернуті. Вона намагалась отримати вилучене у неї майно, зверталась до керівництва ГУ МВС України в Донецькій області та Кіровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області із запитами та скаргами, однак їй так і не було повернуто належне їй майно.

У зв`язку з наведеним вона просила на підставі Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду , статті 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету, завдану їй незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду, майнову шкоду в розмірі 31 088,74 грн, яка складається з: вартості майна у вигляді лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму 18 783,53 грн; збитків, пов`язаних з вартістю невідбутної поїздки до країни Ізраїль у сумі 1 185,87 грн, 41,53 грн та 217,81 грн, загальна сума 1 445,21 грн; оплачених витрат на юридичну допомогу під час досудового слідства, яка складає 3 400,00 грн; вартості 2 знищених, під час огляду, замків на суму 85,00 грн; суми, сплачених нею 25 січня 2012 року штрафів в розмірі 7 300,00 грн, які були накладені на неї на підставі незаконних протоколів про адміністративні правопорушення № 49 та № 50 від 13 лютого 2008 року, винесених державним податковим ревізором відділу оперативного контролю ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Бровяковою О . О . під час проведення незаконної перевірки, за фактом порушень статті 164 та частини першої статті 155 КпАП України, яких насправді не було, що підтвердилось під час проведення досудового слідства за її звинуваченням, та суми сплаченої комісії банку у розмірі 75,00 грн за сплату суми штрафів.

Крім того, позивачем понесені витрати на: довідку про вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у розмірі 22,75 грн (17,75 грн + 5,00 грн - комісія банку); поштові витрати на звернення з позовом до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у розмірі 31,13 грн; поштові витрати на звернення з позовом до Жовтневого районного суду м. Маріуполя у розмірі 22,68 грн на загальну суму 75,56 грн, тому загальна сума складає 31 165,30 грн (31 088,74 грн + 75,56 грн).

Також просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 573 080,00 грн.

Під час судового розгляду справи Кіровським районним судом м. Донецька позивачем понесено судові витрати на проведення експертизи у справі на предмет визначення вартості вилучених у неї 13 лютого 2008 року лікеро-горілчаних та тютюнових виробів. За проведення експертизи 18 червня 2014 року позивач сплатила 1 476,00 грн, про що свідчить квитанція від 18 червня 2014 року № 79, які також просила стягнути на її користь.

Уточнивши позов, позивач просила суд відшкодувати завдану майнову шкоду в розмірі 5, 00 грн, що складають поштові витрати на звернення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2015 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у зв`язку з наданням ОСОБА_1 юридичної допомоги у розмірі 3 400,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди у вигляді: вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на загальну суму 18 783,53 грн; вартості оплати за послуги Головного управління статистики Дніпропетровської області за отримання довідки від 07 серпня 2015 року № 12-18/724 щодо роздрібних цін на алкогольні, тютюнові вироби в сумі 17,75 грн та комісія банку в сумі 5,00 грн, на загальну суму 22,75 грн, а всього - 18 806,28 грн. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на проведення експертизи в розмірі 1 476,00 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що майнові права позивача порушено за наслідками кримінального провадження, проведенням огляду, вилученням лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, оскільки з часу закриття кримінального провадження, вилучене майно, яке приєднане до матеріалів кримінальної справи, не повернуто позивачу, тому відповідно до положень Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон) та Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення) обґрунтованими є вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді: вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на загальну суму 18 783,53 грн; вартості оплати за послуги Головного управління статистики Дніпропетровської області за отримання довідки від 07 серпня 2015 року № 12-18/724 щодо роздрібних цін на алкогольні, тютюнові вироби в сумі 17,75 грн та комісія банку в сумі 5,00 грн, на загальну суму 22,75 грн, а всього - 18 806,28 грн. В іншій частині позову вимоги є недоведеними.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У квітні 2017 року заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не враховано, що відповідно до протоколів огляду та вилучення майна, постанови про залучення до справи речових доказів встановлено, що лікеро-горілчані та тютюнові вироби належали юридичній особі - ПП Візантія , тобто шкоду заподіяно не ОСОБА_1 , а юридичній особі.

Судами не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2 частини першої статті 3 та частини другої статті 4 Закону, відповідно до яких вартість вилученого майна має стягуватися не з держави, а органів, яким вказане майно було передано на зберігання - відділу податкової поліції ДПІ Кіровського району м. Донецька (правонаступник - Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області).

Судами не враховано, що відсутні підстави для відшкодування 1 476,00 грн витрат на проведення експертизи, оскільки такі витрати проведені в межах іншої цивільної справи.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 лютого 2008 року працівниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька проведено огляд приміщення приватного підприємства Візантія , у ході якого виявлено 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58 пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет (т. 1, а. с. 19-23).

За фактом незаконної реалізації ПП Візантія лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя та здоров`я людей, прокуратурою Кіровського району м. Донецька 28 березня 2008 року було порушено кримінальну справу № 05-38789 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України, розслідування якої проводилося СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області (т. 1, а. с. 24).

07 серпня 2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України, 11 вересня 2008 року кримінальну справу з обвинувальним актом направлено до Кіровського районного суду м. Донецька. Постановою прокурора від 19 березня 2012 року пред`явлене обвинувачення змінено з частини третьох на частину першу статті 204 КК України (т. 1, а. с. 37).

Вироком Кіровського районного суду м.Донецька від 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок, на підставі статті 49 КК України від призначеного покарання звільнена у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1, а. с. 45-51).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року зазначений вирок суду скасовано, справу направлено для додаткового розслідування (т. 1, а. с. 52-58).

Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2013 року кримінальне провадження № 12012050880000381 за частиною першою статті 204 КК України за фактом вилучення горілчаної продукції в магазині ПП Візантія 13 лютого 2008 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ПП Візантія ознак кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 59-62).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальними нормами, які визначають порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, є Закон та Положення.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі статтею 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових - заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, , а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (частини друга, четверта статті 4 Закону).

У пункті 14 Положення зазначено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна провадиться також за рахунок цих органів.

Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, після закриття кримінального провадження ОСОБА_1 неодноразово зверталася з приводу повернення вилученого майна до слідчих органів Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України, відповідна постанова з цього питання не ухвалювалась (т. 2, а. с. 20-25).

Разом з цим, відповідно до змісту постанови про закриття кримінального провадження від 22 лютого 2013 року після проведення огляду приміщення працівники ВПМ ДПІ в Кіровському районі завантажили вилучену лікеро-горілчану продукцію до автомобіля та передали вилучений товар третім особам та зберігання, а саме суб?єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 . Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що 13 лютого 2008 року вона дійсно прийняла на зберігання лікеро-горічану продукцію, після чого 14 лютого 2008 року повернула її працівнику податкової поліції Єрмакову С. В. (т. 1, а. с. 59-62).

Таким чином, суди, не врахувавши наведених обставин, не з?ясували чи зверталася позивач у порядку визначеному пунктом 2 статті 3 Закону та пункту 14 Положення до податкової поліції ДПІ Кіровського району м. Донецька про повернення вилученого майна.

Крім того, суди не звернули уваги, що відповідно до протоколів огляду та вилучення майна, постанови про залучення до справи речових доказів лікеро-горілчані та тютюнові вироби належали юридичній особі - ПП Візантія .

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності з 17 лютого 1997 року засновником ПП Візантія є ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 105-109).

На час розгляду справи в апеляційному судді відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Візантія на етапі припинення не перебуває.

Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_1 слідчому СУ ДПС в Донецькій області, на території ПП Візантія у складському приміщенні дійсно знаходилася лікеро-горілчана продукція, яка належала її сину - ОСОБА_6 , їй особисто та ПП Візантія (т. 1, а. с. 62).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, наведені обставини не врахував, не дав належної оцінки доводам відповідачів, не встановив, хто є власником вилученої продукції ПП Візантія , позивач чи її син, а відповідно хто є належним позивачем у справі.

Крім того, під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Вказаний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Суди першої та апеляційної інстанцій на наведені вище обставини та норми матеріального і процесуального права уваги не звернули, не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не дослідили та не надали належної оцінки доводам відповідачів, від яких залежить правильне встановлення фактичних обставин та прийняття законного рішення у справі.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат має здійснити вказаний суд за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик