Постанова

від 23.12.2019 по справі 904/1331/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 Справа № 904/1331/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19 (суддя Мілєва І.В.; рішення ухвалене о 11:15 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 04.09.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікас Фуд Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя", м.Дніпро

про стягнення 25305,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікас Фуд Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя" про стягнення 25305,13 грн., з яких: 20000,00 грн. - основний борг, 3170,98 грн. - пеня, 264,24 грн. - 3% річних, 1869,91 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №НФУ/070817/3 від 07.08.2017 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікас Фуд Україна" 24185,08 грн., з яких: 20000,00 грн. - основний борг, 3170,98 грн. - пеня, 264,24 грн. - 3% річних, 749,86 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1835,90 грн.

В решті позову відмовлено.

Означене рішення вмотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання відповідачем належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Троя" (відповідач) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікас Фуд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя" про стягнення 25305,13 грн.; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що поставлений згідно видаткових накладних №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018 товар покупцем не замовлявся, а отже, не може вважатися узгодженим строк поставки товару та відсутній обов`язок щодо оплати товару (що не замовлявся) саме протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Також вказує на те, що судом першої інстанції не надана оцінка відповідним доказам, які містяться в матеріалах справи і свідчать про факт повернення товарів. Приймаючи до уваги вимоги позивача щодо поставлених товарів на суму 20000,00 грн., одночасне повернення в межах договору товарів на суму 21172,19 грн., свідчить про відсутність у відповідача будь-якої заборгованості перед позивачем за договором. Апелянт вважає, що на взаємовідносини сторін не розповсюджується дія Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, затверджена постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, і вважає посилання на неї судом безпідставним. Чинний Цивільний кодекс України, що має силу Закону, встановлює пріоритет визначених сторонами положень договору, і сторони, укладаючи договір поставки відповідно до Цивільного кодексу України, який має вищу юридичну силу аніж радянська Інструкція П-7, визначили певні істотні умови договору, яким мають керуватися в даному випадку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2019 поновлено ТОВ "Троя" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Троя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 17.11.2019; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

30.10.2019 відповідачем до Центрального апеляційного господарського суду подано заяву про поворот виконання рішення. Сторона повідомляє про постанову приватного виконавця від 18.10.2019 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у даній справі. Про виконання оскаржуваного рішення суду свідчить меморіальний ордер №J1017NFA2S від 17.10.2019, згідно із яким з рахунку боржника в АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто загальну суму у розмірі 28923,07 грн.

З огляду на те, що ТОВ "Троя" просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в повному обсязі і прийняти судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, товариство звернулось із заявою про поворот виконання оскаржуваного рішення шляхом стягнення (повернення) боржнику грошових коштів у розмірі 28923,07 грн., які було стягнуто на користь стягувача.

ТОВ "Нікас Фуд" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Позивач зазначає, що за згодою сторін підставою оплати поставленого товару є факт поставки та підписання видаткової накладної, що не пов`язано з моментом отримання рахунку покупцем або підписанням окремого письмового замовлення. Позивач погоджується з місцевим господарським судом, що поставка товару за видатковими накладними №1594 від 04.07.2018, №1626 від 09.07.2018, №1650 від 11.07.2018 і №2036 від 20.08.2018 не є предметом розгляду даної справи і не впливає на результат вирішення даної справи. Позивач також звертає увагу на те, що видаткові накладні на повернення товару підписані лише відповідачем не є належними, достатніми і достовірними доказами в розумінні ГПК України, що свідчать про повернення неякісного товару позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікас Фуд Україна" (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Троя" (Покупець) укладено договір поставки №НФУ/070817/3 від 07.08.2017 (а.с.13-14, далі - Договір), на умовах якого Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар (продукцію) в асортименті та кількості відповідно до додатків (специфікацій) та/або накладних до даного договору, що є невід`ємною його частиною (п.1.1. Договору).

В підпункті 1.2.1. пункту 1.2. Договору визначено найменування товару: обладнання, запчастини, вироби з нержавіючої сталі, вакуумні пакети та супутні матеріали для харчової промисловості, в т.ч. іноземного походження/виробництва.

Загальна кількість товару визначається на підставі специфікацій (додатків) до договору та/або сумарної кількості поставленого товару згідно видаткових накладних по цьому договору (пункту 1.3. Договору).

Пунктами 2.1, 2.3. Договору встановлено, що Продавець передає товар на адресу Покупця за цінами, що визначаються в додатках (специфікаціях) та/або накладних до даного договору, підписаних сторонами. Загальна сума договору визначається як сума вартості партій товару, зазначених у видаткових накладних по даному договору.

Сторонами в пункті 6.1. Договору погоджено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та виставлених Постачальником рахунків шляхом внесення оплати у розмірі 100% вартості замовленого товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, якщо інші умови не передбачені в додатках, специфікаціях до даного договору. Підставою для оплати є рахунок Продавця.

Оплата здійснюється по безготівковому розрахунку в національній валюті України - гривні на банківський рахунок Продавця, вказаний в цьому договорі (пункт 6.2. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 р., а у випадку невиконання однією із сторін у цей строк своїх зобов`язань по договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Виконання своїх зобов`язань з поставки товару Продавець підтверджує видатковими накладними №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018, відповідно до яких Покупцю був поставлений товар - пакети вакуумні на загальну суму 41808,00 грн. з ПДВ (а.с.15-16).

Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств.

31.12.2018 сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2018 за ТОВ "Троя" рахується заборгованість у сумі 20000,00 грн. (а.с.17).

Вказана заборгованість Покупцем сплачена не була, що спонукало Продавця звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору поставки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Заперечуючи обов`язок оплатити поставлений товар за видатковими накладними, відповідач вказує на те, що пункт 6.1. Договору в частині строку оплати застосовується до замовлених товарів, а поставлений за вказаними видатковими накладними товар, за твердженням відповідача ним не замовлявся, рахунок на його оплату отриманий не був.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 5.3., 5.4. Договору сторони узгодили, що приймання-передача товару, переданого Продавцем Покупцю, оформляється видатковими накладними, які Покупець зобов`язаний підписати одночасно з отриманням товару.

Печатка Покупця на договірних документах, видаткових чи товаротранспортних накладних підтверджує те, що представник, який поставив свій підпис на зазначених документах, є уповноваженою особою від імені Покупця при отриманій товару від Продавця.

За умовами пункту 4.7. Договору товар вважається поставленим/прийнятим, коли підписані видаткові накладні, але не пізніше трьох робочих днів з дати фактичного отримання товару Покупцем або його уповноваженою особою.

Враховуючи строк, погоджений сторонами в пункті 6.1. Договору для оплати товару, строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною №2388 від 25.09.2018 закінчився 09.10.2018, а за видатковою накладною №2410 від 27.09.2018 - 11.10.2018.

За визначенням наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного вище Закону первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, частиною другою статті 9 вищевказаного Закону також встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018 відповідають вищенаведеним умовам договору і вимогам до їх оформлення відповідно до Закону, а отже фіксують факт передачі/отримання товару і по суті завершують між сторонами здійснення господарської операції. Відповідач не спростував факт свого підпису на видаткових накладних і проставлення печатки свого підприємства, а часткова оплата товару свідчить про схвалення поставки товару, а отже і його замовлення.

Колегія суддів виходить також з того, що за змістом пункту 4.6. Договору відвантаження/передача Продавцем товару неможлива без погодження заявки Покупця.

Отримання товару відповідачем і накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є достатніми підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар протягом встановленого у договорі строку.

Щодо доводів відповідача про часткове повернення товару, що не відповідав якості, то як вказав сам покупець неякісний товар був поставлений і повернутий за накладними №1594 від 04.07.2018, №626 від 09.07.2018, №1650 від 11.07.2018 і №2036 від 20.08.2018.

Суд першої інстанції правильно вказав, що наведені відповідачем видаткові накладні не є предметом розгляду у даній справі. Що ж до видаткових накладних №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018, то вони не входять до переліку накладних, за якими був повернутий товар. Не підтверджують повернення товару за накладними №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018 і документи, на які посилається відповідач, а саме: електронна переписка представників сторін і обмін документами щодо відображення повернення товарів у бухгалтерському обліку, довіреність від 18.12.2018 на ім`я головного бухгалтера Пелих Т.О., яка уповноважена здійснити повернення (відправлення) товару позивачу, експрес-накладна №10031390837 від 18.12.2018 і чек про доставку товару на суму 864,35 грн. ТОВ "НОВА ПОШТА", видаткові накладні (повернення) №ВП-0000126, №ВП-0000127, №ВП-0000128, №ВП-000003 від 18.12.2018.

Оскільки відповідач не порушує питання якості товару за видатковими накладними №2388 від 25.09.2018 і №2410 від 27.09.2018, колегія суддів не вважає необхідним його розглядати. В той же час суд апеляційної інстанції не погоджується з думкою відповідача, що приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 не розповсюджуються на взаємовідносини сторін у даній справі.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що приймання товару по кількості і якості провадиться відповідно до вимог нормативних актів, чинних на території України. Вказана Інструкція є чинною і на сьогоднішній час.

Договір не містить умов про те, в який спосіб має проводитись приймання товару за якістю, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень Інструкції, яка застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю та комплектністю.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 у справі №911/1566/17.

При цьому, за умовами пункту 3.2. Договору, після підписання накладної про приймання-передачу товару обома сторонами, претензії по кількості та якості товару не приймаються Продавцем, крім випадків виявлення прихованих дефектів.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції визнає правильним і обґрунтованим рішення суду в частині стягнення 20000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем також заявлені вимоги про стягнення сплати штрафних санкцій у вигляді пені за період з 10.10.2018 по 20.03.2019 у сумі 3170,98 грн.

Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини першої, частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупцем, продавець має право вимагати під покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, від суми неоплаченої вартості товару, за кожний день прострочення.

Розрахунок суми пені позивача є арифметично правильним, а отже таким, що обґрунтовано підлягав задоволенню місцевим господарським судом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись наведеною нормою позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 264,24 грн. за загальний період з 10.10.2018 по 20.03.2019 та інфляційні втрати у розмірі 1869,91 грн. за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року.

Колегія суддів визнає розрахунок 3% річних обґрунтованим, оскільки він не суперечить умовам договору та встановленим судом фактичним обставинам справи щодо моменту, з якого у відповідача виникло означене грошове зобов`язання.

Погоджується суд апеляційної інстанції також зі зменшенням судом першої інстанції суми інфляційних втрат. Взявши до уваги положення абзацу 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача і встановивши, що нарахування інфляційних втрат повинно починатись з листопада 2018, суд першої інстанції правильно стягнув інфляційні втрати у сумі 749,86 грн.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для зміни або скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про поворот виконання означеного судового рішення.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/1331/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Троя".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.12.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна