Постанова

від 18.12.2019 по справі 904/983/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/983/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Подріз Ю.Л., паспорт серія НОМЕР_1 від 13.11.2000 р., директор;

від відповідача: Фоміна Л.В., паспорт серія НОМЕР_2 від 21.04.2001 р., директор;

від відповідача: Лазаренко Г.І., довіреність б/н від 17.04.2018 р., адвокат; не повернувся до зали судового засідання після нарадчої кімнати;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019, ухвалене суддею Ліпинським О.В., у справі №904/983/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут", смт. Покровське, Дніпропетровської області

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М", смт. Покровське, Дніпропетровської області

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОБУТ" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" (далі Відповідач) про розірвання договору оренди приміщення, укладеного сторонами 31.12.2011, та виселення Відповідача з нежитлового приміщення за адресою смт. Покровське, вул. Центральна, буд. 17.

Заявлені вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за користування майном, що порушує майнове право Позивача, як власника нежитлового приміщення, на отримання прибутку (орендної плати), а також, незаконним використанням Відповідачем приміщення у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/983/18 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Розірвано договір оренди приміщення, укладений 31.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Побут" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Веста-М".

Виселено Приватне виробничо-комерційне підприємство "Веста-М" із нежитлового приміщення, загальною площею 51,6 кв.м. (приміщення №№ 23, 28, 29 згідно експлікації), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський район, смт. Покровське, вул. Центральна, буд. 17.

Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут" 3524,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Веста-М" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, не надання належної оцінки наявним у справі доказам, просить рішення господарського суду скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду по суті клопотання відповідача від 03.06.2019, незважаючи на наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

А саме, - позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки позовна заява ТОВ "Побут" від 05.03.2018 підписана особою, яка не має права підписувати її. Так, за доводами Відповідача, особа, яка підписала позовну заяву - ОСОБА_1 , не могла бути обрана на посаду директора ТОВ "Побут" загальними зборами учасників товариства у кількості 62 фізичних осіб (протокол зборів від 23.03.2012 року), оскільки за даними Єдиного реєстру, починаючи з 2005 по 2015 рік, єдиним учасником зазначеного товариства виступала юридична особа ТОВ "Побут".

При цьому, в протоколі загальних зборів від 23.03.2012 не містяться усі необхідні відомості щодо загальної кількості і складу учасників товариства, склад зареєстрованих на зборах учасників, їх розміру внеску до статутного капіталу товариства із зазначенням кількості голосів, яку має кожен учасник. В матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Побут" на підтвердження повноваження проведених зборів відсутній реєстр учасників зборів із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник, як того вимагає ст.60 Закону України "Про господарські товариства".

Крім того, рішенням зборів учасників ТОВ "Побут" від 23.03.2012 ОСОБА_1 було обрано директором товариства строком тільки на 1 рік, тому наданий останньою на підтвердження наявності повноваження діяти від імені ТОВ "Побут" наказ № 1 від 24.03.2012, відповідно до якого згідно протоколу загальних зборів ТОВ "Побут" від 23.03.2012 ОСОБА_1 приступає до виконання службових обов`язків директора ТОВ "Побут" згідно штатного розкладу, на думку заявника апеляційної скарги, є завідомо недостовірним доказом.

В подальшому, рішенням зборів учасників товариства від 19.03.2013 (протокол № 2) повноваження директора Подріз Ю.Л. були продовжені на 3 роки; рішенням зборів від 13.03.2015 (протокол № 4) підтверджено повноваження директора Подріз Ю.Л., однак, судовим рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9051/17 від 14.12.2017 всі рішення зборів учасників ТОВ "Побут" від 13.03.2015 року визнано недійсним, в зв`язку із чим, ОСОБА_1 з 14.12.2017 втратила право здійснювати повноваження представника без доручення юридичної особи ТОВ "Побут".

Виходячи з вищенаведеного, Відповідач вважає, що хоча в Єдиному реєстрі і внесені відомості відносно ОСОБА_1 , як керівника ТОВ "Побут", проте згідно діючого законодавства право вчинення дії від імені товариства без довіреності могло виникнути у неї тільки при наявності рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (загальних зборів) про обрання її директором, якого суду не надано.

Також, позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки з позовом, який пов`язаний з реалізацією права власності на майно, що належить ТОВ "Побут" на праві спільної часткової власності, звернулася особа, яка в установленому законом порядку не уповноважена всіма співвласниками на ведення справи в суді, так як відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076238) трьом суб`єктам спільної часткової власності належить 1/1 частина нежитлової будівлі (цілісного майнового комплексу) за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул.40 років Жовтня, 17 (після перейменування - вул. Центральна), а саме:

- товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" належить частка власності 1/25;

- товариству з обмеженою відповідальністю "Побут" належить частка власності 16/25;

- фізичній особі ОСОБА_2 належить частка власності 1/50;

- товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" належить частка власності 3/10.

При цьому в реєстрі відсутні відомості про підстави виникнення права власності у ТОВ "Побут" на вказаний об`єкт нерухомого майна.

В той же час, позивач не довів факту виникнення у нього одноособового права власності на спірний об`єкт оренди, оскільки договори про виділ в натурі або про поділ стосовно вказаного нерухомого майна суб`єктами спільної часткової власності не укладались (належних доказів не надано).

Також, позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п.8 ч. 1 ст.226 та п.6 ч. 3 ст.162 ГПК України, оскільки провадження у справі відкрито за позовною заявою ТОВ "Побут", поданою без вжиття заходів досудового врегулювання спору.

А саме, позов підлягав залишенню без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди з порушенням встановленого ст.188 ГК України порядку розірвання господарських договорів, так як в матеріалах справи відсутні докази направлення Позивачем Відповідачу пропозиції розірвати договір.

При чому у справах, щодо яких передбачений обов`язковий досудовий порядок врегулювання, у позовній заяві повинні міститься відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (п.6 ч. 3 ст.162 ГПК України), а суди мають повертати заяву, якщо до неї не надано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у разі, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (п.6 ч.5 ст.174 ГПК України).

Крім того, позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Побут", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що було порушене його майнове право, як власника нежитлового приміщення, на отримання прибутку (орендної плати) за використання вказаного приміщення, а також незаконне використання приміщення Відповідачем у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди. Враховуючи вищевикладене, дії Відповідача, які виражаються у систематичній несплаті орендної плати та незаконному користуванні нежитловим приміщенням, суперечать вимогам закону та договору оренди нежитлового приміщення від 31.12.2011 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/983/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 13.11.2019.

В судовому засіданні 13.11.2019 оголошена перерва до 11.12.2019.

10.12.2019 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/983/18 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019, справу №904/983/18 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г., якою ухвалою від 10.12.2019 прийнято справу до свого провадження.

В судовому 11.12.2019 оголошена перерва до 18.12.2019.

В судовому засіданні 18.12.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

31.12.2011 року між ТОВ "Побут" в особі директора Фоміної Л.В. (далі Орендодавець) та ПВКП "Веста-М" в особі виконавчого директора Ємельяненко В.В. (далі Орендар), був укладений договір оренди приміщення.

Відповідно до умов зазначеного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння приміщення (далі за текстом - "приміщення, що орендується"), яке розташовано за адресою: вул. 40 років Жовтня (вул. Центральна), 17, смт. Покровське, Дніпропетровської області.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, загальна площа приміщення, що орендується становить 51,6 кв.м. (приміщення №№ 23, 28, 29 згідно експлікації).

Приміщення, що орендується, надається Орендарю для розміщення офісу (п. 2 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, приміщення, що орендується, повинно бути переданим Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом семи днів з моменту укладення даного Договору.

Передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого в оренду (п. 3.2. Договору).

Погоджений сторонами в п. 5.1. Договору розмір орендної плати, складає 100 грн. за один місяць.

Орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на пізніше 3-го числа кожного місяця (п. 5.2. Договору).

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (п. 5.5. Договору).

Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що орендар в 10-ти денний термін після закінчення дії договору оренди за актом передачі зобов`язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується.

Термін оренди встановлено сторонами до 30.12.2014 року (п. 4.1. Договору).

Як убачається зі змісту наданих до позовної заяви копій документів (том 1, а.с. 12-15), 01.12.2014 та 30.01.2015 Позивач звертався до Відповідача з повідомленнями про повернення орендованого майна у зв`язку із закінченням терміну оренди.

З огляду на те, що зазначені докази не відповідають вимогам ст. 91 ГПК України, зокрема, надані копії не засвідчені належним чином, та приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо одержання ним таких повідомлень, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не довів наявність в нього заперечень відносно продовження користування орендованим майном після закінчення строку договору (30.12.2014), а отже, в силу положень ст. 764 ЦК України, такий договір, відповідно, було поновлено на новий строк до 30.12.2017 року.

Крім того, зважаючи на те, що позивач не надав суду доказів щодо існування в нього заперечень відносно продовження користування орендованим майном протягом місяця після 30.12.2017 року, такий договір вважається поновленим на новий строк до 30.12.2020 року.

В підтвердження факту укладення сторонами договору оренди приміщення від 31.12.2011 року до позовної заяви подано копію відповідного правочину (том 1, а.с. 7).

Як убачається з матеріалів справи, подана Позивачем копія договору не відповідає вимогам ст. 91 ГПК України, зокрема, надана копія документа не засвідчена належним чином.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідач не ставив під сумнів відповідність змісту поданої копії договору оригіналу, власного екземпляру договору суду не надав, а також, з огляду на те, що сторони в поданих ними заявах по суті спору визнали обставини укладення спірного правочину та користування відповідачем орендованими приміщеннями, зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні оглянуто оригінал договору оренди приміщення від 31.12.2011, копію якого Позивачем додано до позовної заяви. При цьому, директор Відповідача, ОСОБА_3 , яка станом на грудень 2011 року була директором Позивача та підписантом вищезазначеного договору з боку ТОВ "Побут", не заперечила проти підписання саме нею даного договору, а також не заявляла, що підпис на договорі від її імені проставлений не нею.

Орендодавець в своєму позові зазначає, що в порушення умов укладеного договору оренди приміщення, Орендар не вносив жодного платежу в рахунок орендної плати, в зв`язку із чим, Позивач просить суд розірвати договір та виселити Відповідача з орендованого приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із відсутності доказів на підтвердження сплати Відповідачем орендної плати протягом дії спірного договору. За вищенаведених обставин, суд прийшов до висновку, що порушення умов договору, які мали місце з боку Відповідача, є істотними, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди приміщення та виселення Відповідача з орендованого приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору оренди, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В якості підстав для розірвання спірного договору, Позивач посилається на невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів протягом усього періоду користування майном.

В свою чергу, заперечуючи проти доводів позовної заяви щодо наявності заборгованості з оплати орендних платежів, відповідач надав суду копії платіжних доручень (том 1, а.с. 68-81), за якими ПВКП "Веста-М" здійснювало платежі на користь ПАТ "ЕК "Дніпрообленерго" із призначенням платежу: "оплата за електроенергію зг. рах. __ за ТОВ "Побут" згідно договору № 11 від 14.05.2002", а також, платежі на користь Покровського ПВКГ із призначенням платежу "оплата за водопостачання за ТОВ "Побут"", на загальну суму 26 865,06 грн.

За доводами Відповідача, зазначені платежі були здійснені ним на виконання укладеного сторонами договору надання поворотної фінансової допомоги у вигляді оплати рахунків ТОВ "Побут" за електроенергію і комунальні послуги. З огляду на викладене, Відповідач вважає, що у ТОВ "Побут" виникло зобов`язання перед ПВКП "Веста-М" на суму 26 865,06 грн., яке при відповідних умовах може бути припинено внаслідок проведення заліку взаємної заборгованості позивача і відповідача.

В силу вимог ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За умов відсутності в матеріалах справи доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на припинення свого зобов`язання з оплати орендних платежів шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема, шляхом направлення ТОВ "Побут" відповідної заяви про зарахування (ст. 601 ЦК України), існування зустрічного зобов`язання ТОВ "Побут" перед ПВКП "Веста-М", само по собі не можуть бути прийнято судом в якості доказу припинення зобов`язанні зі сплати орендних платежів. Інших доказів в підтвердження сплати відповідачем орендної плати протягом дії спірного договору, суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як убачається зі змісту спірного договору, Позивач (Орендодавець) розраховував на своєчасне та повне отримання від Відповідача (Орендаря) орендної плати за користування майном, однак, внаслідок порушення Відповідачем умов Договору, Позивач був позбавлений можливості отримувати певні грошові кошти, на які розраховував під час укладання договору.

За вищенаведених обставин, господарський суд прийшов до правильного висновку, що порушення умов договору, які мали місце з боку Відповідача, є істотними, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди приміщенні від 31.12.2011 року в судовому порядку.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Зважаючи на те, що в силу вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України, факт припинення договору оренди породжує обов`язок орендаря повернути майно орендодавцеві, вимоги в частині виселення Відповідача з орендованого приміщення судом підставно визнано обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням закріпленого ст.ст. 2, 14 ГПК України принципу диспозитивністі господарського судочинства, право вибору способу захисту порушеного права належить Позивачу.

В силу приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тобто, виходячи з наведених приписів процесуального закону, основною вимогою до обраного стороною способу захисту її порушеного права, є ефективність такого способу, зокрема, здатність відновити порушене право, а також, відповідність його вимогам закону.

Зважаючи на те, що метою даного позову є відновлення прав Позивача на володіння власним майном після припинення договору оренди, заявлена ним вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення, є ефективним способом захисту, який дозволить відновити право, за захистом якого особа звернулася до суду.

Стаття 16 Цивільного кодексу та стаття 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі, а отже, для реалізації обов`язку орендаря з повернення орендованого майна після припинення договору, позовна вимога про його виселення як примусове виконання обов`язку в натурі відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Колегія суддів констатує, що в мотивувальній частині апеляційної скарги скаржником не зазначалося щодо передчасності та хибності висновків суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження сплати Відповідачем орендної плати протягом дії спірного договору; у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить саме залишити позов без розгляду, а не відмовити у його задоволенні.

У зв`язку з чим, згідно меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначених ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в даному випадку лише щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Щодо залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки позовна заява ТОВ "Побут" від 05.03.2018 підписана особою, яка не має права підписувати її .

Згідно ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин 1, 2, 5 ст.44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч.2 ст.45 ГПК України).

Згідно положень частин 1, 3 ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до п. 7.23.7. наявного в матеріалах реєстраційної справи статуту ТОВ "Побут", затвердженого зборами учасників від 03.10.2016, до компетенції директора Товариства належить право без довіреності (доручення) представляти Товариство перед іншими фізичними та/або юридичними особами як на території України, так і за її межами.

Отже, директор ТОВ "Побут" мав право безпосередньо без довіреності (доручення) звертатися до суду в інтересах Позивача.

Згідно з матеріалами справи позовна заява підписана директором ТОВ "Побут" Подріз Ю.Л. (т. 1 а.с. 3-4).

На підтвердження повноважень Подріз Ю.Л., як директора Позивача, до позовної заяви долучено:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2018 відповідно до якого, особою, яка обрана до органу управління юридичної особи ТОВ "Побут", уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчинення дії від імені юридичної особи без довіреності, з 23.02.2012 року є керівник - Подріз Юлія Леонідівна (реєстраційний запис 12111070026000057) (т. 1 а.с. 19);

- копію наказу № 1 від 24.03.2012 про обрання ОСОБА_1 директором ТОВ "Побут" (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закону про державну реєстрацію), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, ТОВ "Побут" звернулося до суду через свого керівника, уповноваженого діяти від імені Товариства відповідно до статуту, тобто в порядку самопредставництва юридичної особи, надавши разом із позовом достовірні відомості про підписанта позовної заяви, які можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Заперечуючи проти перебування громадянки ОСОБА_1 на час подання позовної заяви на посаді директора ТОВ "Побут" та, відповідно, проти наявності у останньої права на підписання позовної заяви, відповідач вважає, що хоча в Єдиному реєстрі і внесені відомості відносно ОСОБА_1 , як керівника ТОВ "Побут", проте згідно діючого законодавства право вчинення дії від імені товариства без довіреності могло виникнути у неї тільки при наявності рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (загальних зборів) про обрання її директором, якого суду не надано.

При цьому, Відповідач зауважив, що оскільки рішенням зборів учасників ТОВ "Побут" від 23.03.2012 ОСОБА_1 було обрано директором товариства строком тільки на 1 рік, тому наданий останньою на підтвердження наявності повноваження діяти від імені ТОВ "Побут" наказ № 1 від 24.03.2012 є завідомо недостовірним доказом.

Рішення зборів від 13.03.2015 (протокол № 4), яким підтверджено повноваження директора Подріз Ю.Л., теж не може бути достовірним доказом наявності у останньої повноважень директора, оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9051/17 від 14.12.2017 всі рішення зборів учасників ТОВ "Побут" від 13.03.2015 року визнано недійсними, в зв`язку із чим ОСОБА_1 з 14.12.2017 втратила право здійснювати повноваження представника без доручення юридичної особи ТОВ "Побут" .

Як на матеріально-правову підставу своїх заперечень відповідач посилався на ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відповідно до якої, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В той же час, доводи заявника апеляційної скарги про те, що через визнання недійсним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9051/17 від 14.12.2017 всіх рішень зборів учасників ТОВ "Побут" від 13.03.2015 Позивачем не надано інших рішень уповноваженого органу управління юридичної особи (загальних зборів) Позивача про обрання ОСОБА_1 директором ТОВ "Побут", суперечать матеріалам справи, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи рішення загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 по третьому питанню обрано директором Товариства ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 75-81).

Оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів погоджується з Відповідачем, що відомості про обрання 18.03.2016 Подріз Ю. ОСОБА_4 директором ТОВ "Побут" не внесені до Єдиного державного реєстру. Однак, ця обставина не позбавляє Позивача використовувати вищезазначене рішення загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 у спорі з Відповідачем, оскільки:

- Відповідач знав про це рішення, яке наявне в матеріалах справи, шляхом неодноразового ознайомлення з матеріалами справи, що додатково підтверджується клопотанням відповідача від 10.06.2019 про неприйняття до уваги даного протоколу загальних зборів (т. 5 а.с. 238-239);

- рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 по третьому питанню обрано не нового директора Позивача, а фактично підтверджено повноваження ранішЕ обраного директора ОСОБА_1 .

Таким чином, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника Позивача відповідають рішенню загальних зборів від 18.03.2016, тобто даним рішенням не змінено відомості про особу, яка обрана до органу управління юридичної особи ТОВ "Побут", через що відповідно до ч.ч. 4-21 ст. 18 Закону про державну реєстрацію відсутні підстави для державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "Побут" в частині його керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі, через відсутність таких змін.

Крім того, незалежно від спливу строку, на який було обрано виконавчий органи Товариства, повноваження відповідної особи припиняються виключно її переобранням, та за відсутності факту обрання на посаду директора ТОВ "Побут" іншої особи, доводи заявника апеляційної скарги стосовно відсутності у Подріз Ю.Л. повноважень на представництво інтересів товариства без довіреності, слід визнати безпідставними.

Доводи Відповідача про неприпустимість прийняття до розгляду і до уваги протокол загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 як доказ, що не поданий у встановлений законом строк, та копія якого не була надіслана відповідачу (ч.ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України), є безпідставними, оскільки ст. 80 знаходиться у параграфі 1 "Основні положення про докази" глави 5 "Докази та доказування" ГПК України, статтею 73 якого визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 не є доказом в розумінні ст. 73 ГПК України, оскільки не встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин, які мають значення для вирішення даної справи про розірвання договору оренди та виселення, а лише підтверджує повноваження директора позивача на звернення до суду .

Надання цього документу передбачено ст. 56 ГПК України, яка знаходиться у главі четвертій "Учасники справи", тому строк та порядок надання доказів, а також процесуальні наслідки їх порушення, передбачені ст. 80 ГПК України, не розповсюджуються на умови надання документів, що підтверджують повноваження представників сторін.

До того ж, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 наданий Позивачем у підготовчому засіданні з метою розгляду клопотання саме Відповідача про перевірку повноважень представників Позивача.

Доводи заявника апеляційної скарги:

- щодо відсутності можливості для обрання директора товариства зборами учасників в складі 62 фізичних осіб (протокол зборів від 23.03.2012 року), оскільки за даними Єдиного реєстру, починаючи з 2005 по 2015 рік, єдиним учасником зазначеного товариства виступала юридична особа ТОВ "Побут";

- щодо відсутності в протоколі загальних зборів від 23.03.2012 усіх необхідних відомостей про загальну кількість і склад учасників товариства, склад зареєстрованих на зборах учасників, їх розміру внеску до статутного капіталу товариства із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник;

- щодо відсутності в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Побут" на підтвердження повноваження проведених зборів від 23.03.2012 реєстру учасників зборів із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник, як того вимагає ст.60 Закону України "Про господарські товариства",

колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджені допустимими доказами, оскільки рішення, оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 23.03.2012 в установленому законом порядку недійсними не визнано.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст.226 ГПК України через те, що з позовом, який пов`язаний з реалізацією права власності на майно, що належить ТОВ "Побут" на праві спільної часткової власності, звернулася особа, яка в установленому законом порядку не уповноважена всіма співвласниками не ведення справи в суді, оскільки даний позов пов`язаний не з реалізацією Позивачем належного йому права власності на об`єкт нерухомого майна, а з реалізацією ТОВ "Побут" належного йому права Орендодавця за договором оренди від 31.12.2011.

Так, відповідно до п. 10.1. Договору даний Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли орендар не сплатив орендну плату протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу.

Отже, право вимоги, за захистом якого звернувся Позивач, погоджено Відповідачем та закріплено у Договорі.

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно не доведення матеріалами справи факту наявності у Позивача права власності на нерухоме майно, яке є предметом оренди за договором від 31.12.2011, колегією суддів не оцінюються, як такі, що не відносяться до предмета спору (п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом даного спору, є матеріально-правова вимога Позивача про розірвання чинного договору у зв`язку з його невиконанням з боку Відповідача та виселення останнього з орендованого приміщення, як примусове виконання обов`язку в натурі, а отже, предметом доказування в такому спорі, є обставини укладення договору та виконання його умов сторонами, а не обставини набуття Позивачем права власності на предмет оренди та реалізації співвласниками свого права спільної часткової власності.

Вимоги про визнання недійсним договору оренди приміщення від 31.12.2011, або інші вимоги, в межах вирішення яких предметом дослідження могли б бути обставини правомірності набуття та реєстрації права власності ТОВ "Побут" на таке майно, в даному спорі, у тому числі шляхом пред`явлення зустрічного позову, не заявлялися.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, за відсутності в матеріалах справи допустимих, передбачених ст. 204 ЦК України, доказів спростування правомірності договору оренди приміщення від 31.12.2011 року, та за відсутності в межах даного спору вимог про визнання такого правочину недійсним, обставини правомірності набуття та реєстрації ТОВ "Побут" права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оренди за чинним правочином, не відносяться до предмету доказування та відповідно не стосуються предмету спору.

Стосовно посилань скаржника на відсутність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076238) відомостей про підстави виникнення у ТОВ "Побут" права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, то не зазначення державним реєстратором у реєстрі таких відомостей не позбавляє Позивача відповідних повноважень по володінню, користуванню та розпорядженню даною нерухомістю.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст.226 ГПК України через те, що позовна заява ТОВ "Побут" підписана особою, яка не має права підписувати її, є безпідставними, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено повноваження директора ТОВ "Побут" Подріз Ю.Л. на представництво Позивача без довіреності.

Від Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на адресу суду апеляційної інстанції надійшли наступні заяви та клопотання.

1. Про представництво в суді без повноважень, введення суду в оману щодо повноваження представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного доказу - наказу № 1 від 24.03.2012, у якому заявник просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення представниками Позивача Подріз Ю.Л. і Єланським О.Г. законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 і ст.400-1 Кримінального кодексу України, яку надіслати прокурору Дніпропетровської області для вжиття передбачених законом заходів, у зв`язку з наступними обставинами:

- представник позивача Подріз Ю.Л. ввела суд в оману щодо повноваження представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного на час розгляду справи в суді доказу - наказу № 1 від 24.03.2019;

- з позовом, пов`язаним з реалізацією права власності на спірний об`єкт оренди, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно належить суб`єктам спільної часткової власності, звернулися представники ТОВ "Побут" без доручення вести справу в суді і представляти інтереси співпозивачів, оскільки договори про виділ в натурі або про поділ стосовно вказаного нерухомого майна суб`єктами спільної часткової власності не укладались (заява від 07.11.2019).

2. Про представництво в суді без повноважень, введення суду в оману щодо повноваження представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного доказу - інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у якому заявник просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення представниками Позивача Подріз Ю.Л. законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 і ст.400-1 Кримінального кодексу України, яку надіслати прокурору Дніпропетровської області для вжиття передбачених законом заходів, у зв`язку з наступними обставинами:

- представник позивача Подріз Ю.Л. ввела суд в оману щодо повноваження представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного на час розгляду справи в суді доказу - інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що міститься у витягу з реєстру від 13.02.2018 за №1003610428 станом на 13.02.2012 (заява від 07.11.2019).

3. Про перевірку під час відкриття судового засідання повноваження представника позивача брати участь у справі, уповноваженого діяти від імені ТОВ "Побут" відповідно до статуту товариства в новій редакції від 03.10.2016, який не відповідає Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII;

- про перевірку під час відкриття судового засідання повноваження представника позивача набувати цивільних прав та обов`язків для ТОВ "Побут" і здійснювати їх відповідно до статуту товариства в новій редакції від 03.10.2016, який не відповідає Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII (заяви від 03.12.2019, 18.12.2019).

- про перевірку під час відкриття судового засідання повноваження представника позивача брати участь у справі, набувати цивільних прав та обов`язків для ТОВ "Побут" і здійснювати їх відповідно до закону (заява від 18.12.2019).

Оскільки колегією суддів встановлено, що ТОВ "Побут" звернулося до суду через свого керівника, уповноваженого діяти від імені Товариства відповідно до статуту, тобто в порядку самопредставництва юридичної особи, надавши разом із позовом достовірні відомості про підписанта позовної заяви; наявними у матеріалах справи доказами підтверджено повноваження директора ТОВ "Побут" Подріз Ю.Л. на представництво Позивача без довіреності, в задоволенні зазначених вище заяв та клопотань Відповідача слід відмовити.

Оскільки обставини правомірності набуття та реєстрації ТОВ "Побут" права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оренди за чинним правочином, не відносяться до предмету доказування та відповідно не стосуються предмету спору у даній справі, колегія суддів також відмовляє в задоволенні наступних заяв та клопотань Відповідача:

1. Про введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - копії технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого Комунальним підприємством Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 15.05.2007, у якому заявник просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення представиником позивача ОСОБА_1 законодавства, яке містить ознаки кримінальне правопорушення, передбаченого ст.384 Кримінального кодексу України, яку надіслати прокурору Дніпропетровської області для вжиття передбачених законом заходів, у зв`язку з тим, що представник позивача Подріз Ю.Л. ввела суд в оману шляхом подання разом з позовною заявою недостовірно доказу - копії Технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого Комунальним підприємством Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 15.05.2007 (заява від 07.11.2019).

2. Про введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - листа Комунального підприємства Синельниківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.05.2018, у якому заявник просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення представником позивача Єланським О.Г. законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 Кримінального кодексу України, яку надіслати прокурору Дніпропетровської області для вжиття передбачених законом заходів, у зв`язку з тим, що представник позивача Єланський О.Г. ввів суд в оману шляхом подання разом з відповіддю на відзив недостовірного доказу - листа "За місцем вимоги" Комунального підприємства Синельниківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.05.2018 (вих. № 78) (заява від 07.11.2019).

3. Про представництво в суді без повноважень, введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - заяв фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у якому заявник просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення представником позивача ОСОБА_7 О. ОСОБА_8 . законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 і ст.400-1 Кримінального кодексу України, яку надіслати прокурору Дніпропетровської області для вжиття передбачених законом заходів, у зв`язку з наступними обставинами:

- разом з відповіддю на відзив від 30.05.2018 представник ТОВ "Побут" Єланський О.Г. надав суду недостовірні докази - заяви фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення від 30.05.2018, яким останні довели до відома суду, що вони відмовились від права власності на 2/25 частини спірного об`єкту нерухомого майна;

- при цьому ОСОБА_9 не надав суду будь-яких документів, що підтверджують його повноваження представляти ОСОБА_5 і Соловйову ОСОБА_10 в суді (заява від 07.11.2019).

Щодо залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч. 1 ст.226 та п.6 ч. 3 ст.162 ГПК України, оскільки провадження у справі відкрито за позовною заявою ТОВ "Побут", поданою без вжиття заходів досудового врегулювання спору .

За доводами заявника апеляційної скарги у справах, щодо яких передбачений обов`язковий досудовий порядок врегулювання, у позовній заяві повинні міститься відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України), а суди мають повертати заяву, якщо до неї не надано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у разі, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (п.6 ч.5 ст.174 ГПК України).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, саме не усунення позивачем у встановлений судом строк недоліків позовної заяви, вимоги до якої викладені у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В той же час, відповідно до матеріалів справи (ухвала від 16.03.2018, т. 1 а.с. 1) судом першої інстанції встановлено лише два недоліки позовної заяви, а саме:

- ненадання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

- ненадання підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав,

які Позивачем у встановлений судом строк усунуто (т. 1 а.с. 28, 28), наслідком чого стало відкриття провадження у справі.

Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не встановлювались такі недоліки позовної заяви, як:

- відсутність у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України);

- ненадання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору (п.6 ч.5 ст.174 ГПК України),

через що у Позивача не було обов`язку щодо їх усунення, а у суду, відповідно, не було підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч. 1 ст.226 та п.6 ч. 3 ст.162 ГПК України.

Щодо залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності .

Згідно приписів ч. 1 ст. 44 ГПК України, усі юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Процесуальна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється із дня внесення запису до єдиного державного реєстру про її припинення.

За даними Єдиного державного реєстру, ТОВ "Побут" є зареєстрованою особою, та відповідно такою, що набула процесуальної правоздатності.

Щодо процесуальної дієздатності ТОВ "Побут", слід зазначити, що юридична особа здійснює процесуальні права та обов`язків через свого представника. Як вище встановлено судом, для здійснення своєї процесуальної дієздатності в ТОВ "Побут" обрано виконавчий орган - директора, відомості щодо якого внесені до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, ТОВ "Побут" в повній мірі наділено процесуальною правосуб`єктністю.

Аргументи заявника апеляційної скарги стосовно створення та реєстрації ТОВ "Побут" колегією суддів не оцінюються, через те, що не відносяться до предмета спору (п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України), оскільки предметом доказування в даному спорі, є обставини укладення договору та виконання його умов сторонами, а не обставини створення Позивача.

На підставі викладеного, клопотання заявника апеляційної скарги про перевірку у ТОВ "Побут" матеріальної і господарської процесуальної правосуб`єктності колегія суддів залишає без задоволення.

При цьому, зважаючи на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Побут", зазначена юридична особа була зареєстрована, як станом на час укладення договору оренди від 31.12.2011, так і на час звернення з даним позовом до суду, така особа в повній мірі володіла цивільною та процесуальною правосуб`єктністю, що не виключало її право на участь в спірних правовідносинах та право на звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2019 розглянуто та відхилено в повному обсязі наступні заяви і клопотання Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М", зокрема:

- заяву про представництво в суді без повноважень, введення суд в оману щодо повноважень представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного доказу - наказу № 1 від 24.03.2012 року;

- заяву про представництво в суді без повноважень, введення суд в оману щодо повноважень представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного електронного доказу - інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- клопотання про відхилення недостовірних доказів - протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 23.03.2012, наказу № 1 від 24.03.2012 та інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- клопотання про перевірку повноважень представників позивача у зв`язку з завідомо неправдивим повідомленням про повноваження представляти юридичну особу в суді шляхом подання недостовірних доказів;

- клопотання про залишення позову без розгляду;

- клопотання про перевірку у юридичної особи матеріальної і господарської процесуальної правосуб`єктності;

- заяву про введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - копії технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого КП Синельниковське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 15.05.2007 року;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - копії технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого КП Синельниковське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 15.05.2007 року;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016;

- клопотання про не прийняття судом до розгляду і до уваги протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016 як доказу, що не поданий у встановлений законом строк, та копія якого не була надіслана відповідачу;

- заяву про введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - заяв фізичних осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по справі за позовом ТОВ "Побут" до ПВКП "Веста-М" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення від 30.05.2018;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - заяв фізичних осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по справі за позовом ТОВ "Побут" до ПВКП "Веста-М" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення від 30.05.2018;

- клопотання про неприйняття судом до розгляду відповіді на відзив та додані до неї документи, як докази, що надані позивачем з порушення встановленого судом строку;

- заяву про введення суд в оману шляхом подання недостовірного доказу - листа КП Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації від 16.05.2018;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - листа КП Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації від 16.05.2018.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права через залишення без розгляду клопотань і заяв відповідача без правового обґрунтування є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного наступні клопотання Відповідача про постановлення окремої ухвали є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню:

1. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права - залишенням без розгляду клопотань і заяв відповідача без правового обґрунтування, а саме:

- заяви про введення суду в оману шляхом подання недостовірного доказу - копії технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого Комунальним підприємством Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 15.05.2007;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - копії технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), виготовленого Комунальним підприємств Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації станом 15.05.2007;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016;

- клопотання про не прийняття судом до розгляду і до уваги протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 18.03.2016, як доказу, що не поданий у встановлений законом строк, та копія якого була надіслана відповідачу;

- заяви про введення суд в оману шляхом подання недостовірно доказу - заяв фізичних осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по справі за позовом ТОВ "Побут" до ПВКП "Веста-М" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення від 30.05.2018;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - заяв фізичних осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 справі за позовом ТОВ "Побут" до ПВКП "Веста-М" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення від 30.05.2018;

- заяви про введення суду в оману шляхом подання недостовірно доказу - листа Комунального підприємства Синельниківського міжміської бюро технічної інвентаризації від 16.05.2018;

- клопотання про відхилення недостовірного доказу - листа Комунального підприємства Синельниківського міжміського бюро технічно інвентаризації від 16.05.2018.

2. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права - без правового обґрунтування залишення без розгляду клопотання відповідача про відмову в позові у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права - ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, при наявності обґрунтованих підстав для його відводу, які були визнані зловживанням процесуальними правами, оскільки під час судового розгляду справи суд ухилився від розгляду по суті клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду, а саме:

- позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.8 ч. 1 ст.226 і п.6 ч. 3 ст.162 ГПК України, оскілки провадження у справі відкрито за позовною заявою ТОВ "Побут", поданою без вжиття заходів досудового врегулювання спору;

- позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскільки позовна заява ТОВ "Побут" від 05.03.2018 підписана особою, яка не має права підписувати її;

- позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст.226 ГПК України, оскілки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

4. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права - ухваленням судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, при наявності обґрунтованих підстав для його відводу, які були визнані зловживанням процесуальними правами, оскільки під час судового розгляду справи суд ухилився від розгляду по суті заяв і клопотань відповідача від 03.06.2019, а саме:

- заяви про представництво в суді без повноважень, введення суд в оману щодо повноважень представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного доказу - наказу № 1 від 24.03.2012;

- заяви про представництво в суді без повноважень, введення суд в оману щодо повноважень представляти ТОВ "Побут" в суді шляхом подання недостовірного електронного доказу - інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- клопотання про відхилення недостовірних доказів - протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Побут" від 23.03.2012, наказу № 1 від 24.03.2012 та інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- клопотання про перевірку повноважень представників позивача у зв`язку з завідомо неправдивим повідомленням про повноваження представляти юридичну особу в суді шляхом подання недостовірних доказів;

- клопотання про перевірку у юридичної особи матеріальної і господарської процесуальної правосуб`єктності.

Також Відповідачем заявлено:

1. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку порушенням судом першої інстанції передбачених нормами процесуального закону прав та обов`язків сторін, а саме:

- у судовому засіданні 28.08.2019 суддя Ліпинський О.В. заборонив представнику відповідача оголосити та залишив без розгляду клопотання про відмову в позові у зв`язку з невідповідністю предмету позову встановленим законом або договором способам захисту прав;

- у судовому засіданні 28.08.2019 суддя Ліпинський О.В. приєднав до матеріалів справи в якості письмового доказу надану представником позивача довідку про стан розрахунків відповідача з позивачем за орендну нерухомого майна. Незважаючи на те, що позивач разом з довідкою не надав суду клопотання про її приєднання до матеріалів справи, а копію цієї довідки заздалегідь не надіслав або не надав відповідачу.

2. Клопотання про постановлення окремої ухвали, у зв`язку порушенням судом першої інстанції норм процесуального права - передбаченого законом строку і порядку розгляду справи, а саме:

- суддя Ліпинський О.В. продовжив розгляд справи по суті вже після спливу встановленого законом 90 денного строку розгляду справи по суті, тобто після втрати права на вчинення процесуальних дій;

- незважаючи на те, що суддя Ліпинський О.В. у зв`язку з відпусткою не міг продовжувати розгляд справи в липні 2019 більше 14 днів, в порушення ст. 32 ГПК України і Положення про автоматизовану систему документообігу не був проведений повторний автоматизований розподіл невирішеної судової справи.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даних клопотань, з огляду на наступне.

Суть наведених заяв і клопотань, фактично зводиться до оцінки судом доказів стосовно предмету спору, при цьому, в силу вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, оцінка наданих у справу доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також дотримання вимог процесуального закону щодо порядку та строків подання доказів (ст. ст. 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України), здійснюється судом виключено за результатами їх безпосереднього дослідження, яке відбувається на стадії розгляду справи по суті (ст. 210 ГПК України), що, відповідно, виключає підстави для задоволення наведених заяв і клопотань Відповідача на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, вирішення питання про:

- відмову в позові у зв`язку з невідповідністю предмету позову встановленим законом або договором способам захисту прав;

- можливість посилання на докази, подані з порушенням ст. 80 ГПК України, в тому числі на надану представником позивача довідку про стан розрахунків відповідача з позивачем за оренду нерухомого майна, копію якої заздалегідь не надіслано відповідачу,

здійснюється судом лише після закінчення розгляду справи по суті під час ухвалення рішення.

У мотивувальній частині рішення господарським судом зазначені висновки відносно заперечень Відповідача щодо обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Також, зі змісту мотивувальної частини рішення слідує, що господарський суд не посилався на надану представником Позивача довідку про стан розрахунків Відповідача з Позивачем за оренду нерухомого майна, чим прийняв до уваги доводи Відповідача про відхилення даного доказу.

Відповідно до ч. 10 ст. 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині передбаченого законом строку і порядку розгляду справи не призвели до прийняття неправильного вирішення справи, то відсутні і підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, а також постановлення окремої ухвали з цього приводу, так як це є правом, а не обов`язком суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

В контексті наведеного, з урахуванням характеру спірних правовідносин, колегія суддів надала оцінку саме тим аргументам заявника апеляційної скарги, які заслуговують на уваги з точки зору їх відношення до предмету спору.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, а також витрати у розмірі 1 762,00 грн. за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 у справі № 904/983/18 (т. 4 а.с. 83) згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/983/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/983/18 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" за подання апеляційної скарги на рішення суду, а також витрати у розмірі 1 762,00 грн. за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 у справі № 904/983/18 покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік