Рішення

від 19.12.2019 по справі 902/728/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2019 р. Cправа № 902/728/19

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Група" (вул. Фрунзе, б. 7, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000)

до :Приватного підприємства "Кріптон" (вул. Хмельницьке шосе, б. 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029)

про стягнення 125 762,49 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Каленяк Е.А.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

30.08.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло Група" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Кріптон" про стягнення 125 762,49 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/728/19) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 04.09.2019 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Група" до Приватного підприємства "Кріптон" про стягнення 125 762,49 грн - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.09.2019 р. від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суд дослідивши дану заяву дійшов висновку, що остання подана в строк встановлений ухвалою від 04.09.2019 р.

Ухвалою суду від 24.09.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/728/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2019 р.

В судове засідання призначене на 21.10.2019 р. з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. В судовому засіданні був присутній ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що 21.10.2019 р. від представника відповідача надійшли клопотання на електронну адресу суду та через канцелярію суду про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача проти даного клопотання не заперечив.

За результатами проведеного судового засідання 21.10.2019 р. суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача та відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі, що відбудеться 13.11.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 13.11.2019 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2019 р., про що винесено протокольну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання 09.12.2019 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2019 р., про що винесено протокольну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом з`явився представник позивача, який підтримав позицію викладену у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, при цьому суд зауважує, що останній про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи, ним подано заяву від 19.12.2019 про відкладення розгляду справи на іншу дату з посиланням на те, що він буде зайнятий в іншому судовому сасіданні. Суд виніс протокольну ухвлу якою відмовлено в даній заяві з підстав невідповідності останньої вимогам статті 202 ГПК України.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивач зазначає: протягом 2018-2019 років приватне підприємство Кріптон зверталося до ТОВ Тепло Група із замовленнями на поставку окремих видів товарів. За вказаними замовленнями ТОВ Тепло Ггупа виставлялися рахунки-фактури на оплату та товар відпускався без попередньої оплати (авансом) на підставі видаткових накладних, що свідчило про укладання між сторонами договору купівлі-продажу в спрощений спосіб відповідно до ч.1 статті 181 ГК України.

Позивач зазначає, що відповідно до акту звірки розрахунків №717 від 12.06.2019 р. за ПП Кріптон рахувалась заборгованість за поставлений товар в сумі 130 762,49 грн.

05.07.2019 р. позивачем на адресу ПП Кріптон було направлено вимогу про сплату заборгованості протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Позивачем зазначається, що ПП Кріптон було погашено лише 5000,00 грн.

З врахуванням викладеного за ПП Кріптон рахується непогашена заборгованість в сумі 125 762,49 грн.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем не заперечується, але й добровільно не оплачується дана заборгованість, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема позиція останнього була викладена у відзиві від 30.10.2019 за №71 на позовну заяву, де з поміж іншого зазначено, що ТОВ Тепло Група має заборгованість перед ПП Кріптон в той же проміжок часу 2018-2019 років і з того ж предмету спору.

Так, позивачем у 2018 році було виписано (сформовано) дві видаткових накладних, які відповідач оплатив, але відповідні товари (матеріальні цінності), зазначені в них не отримував: видаткова накладна № ТГ-0116664 від 01.10.2018 р. на суму 8 665,30 грн; видаткова накладна № ТГ-0116683 від 08.10.2018 р. на суму 43 810,49 грн.

Факт існування цих видаткових накладних підтверджується Актом звірки розрахунків ТОВ Тепло Група № 667 від 26.10.2018 р.

Цей акт звірки нашим підприємством не підписувався у зв`язку із неотриманням товарів по вказаних в ньому накладних № ТГ-0116664 від 01.10.2018 р. (№ п/п 27) та № ТГ-0116683 від 08.10.2018 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як слідує із матеріалів справи, ПП Кріптон були виставлені наступні рахунки фактури та був поставлений товар: №ТГ-0116800 від 10.07.2018 р. на суму 2516,24 грн (видаткові накладні №ТГ-1116741 від 28.12.2018р. на суму 1079,79 грн, №ТГ- 1116742 від 28.12.2018р. на суму 1436,40 грн); №ТГ-0000430 від 18.09.2018р. на суму 9886,83 грн (видаткові накладні: №ТГ-0116650 від 01.10.2018р. 7121,15 грн. та №ТГ-0116649 від 01.10.2018р. на суму 2765,68грн); №ТГ- 0000459 від 21.09.2018р. на суму 24453,49 грн (видаткові накладні №ТГ- 1116781 від 28.12.2018р. на суму 6616,01 грн та №ТГ-0116666 від 04.10.2018р. на суму 17837,48 грн); №ТГ-0000445 від 21.09.2018р. на суму 6581,47 грн (видаткова накладна №ТГ-0116664 від 28.12.2018р. на суму 6581,47 грн); №ТГ-0000444 від 21.09.2018р. на суму 1962,72 грн; №ТГ- 0000460 від 24.09.2018р. на суму 557,16 грн (видаткова накладна №ТГ- 0116804 від 28.12.2018р. на суму 557,16 грн); №ТГ-0010458 від 24.09.2018р. на суму 232,61 грн (видаткова накладна №ТГ-1116789 від 28.12.2018р. на суму 232,61 грн); №ТГ-0116802 від 25.09.2018р. на суму 776,53 грн (видаткова накладна №ТГ-1116776 від 28.12.2018р. на суму 776,53 грн); №ТГ-0116803 від 25.09.2018р. на суму 496,25 грн (видаткова накладна №ТГ- 1116636 від 28.12.2018р. на суму 496,25 грн); №ТГ-0116850 від 26.09.2018 р. на суму 7618,39 грн (видаткова накладна №ТГ-1116743 від 21.12.2018р. на суму 7618,39 грн); №ТГ-0000450 від 28.09.2018р. на суму 4757,78 грн (видаткова накладна №ТГ-0116801 від 07.12.2018р. на суму 4757,78 грн,); №ТГ-0116801 від 01.10.2018р. на суму 364,67 грн (видаткова накладна №ТГ- 1116745 від 21.12.2018р. на суму 364,67 грн,); №ТГ-0000453 від 05.10.2018р. на суму 10951,53 грн (видаткова накладна №ТГ-0116706 від 07.12.2018р. на суму 10951,53 грн); №ТГ-0000451 від 12.10.2018р. на суму 209,98 грн (видаткова накладна №ТГ-0116713 від 28.12.2018р. на суму 209,98 грн); №ТГ-0116731 від 01.11.2018р. на суму 4768,40 грн (видаткові накладні: №ТГ-1116684 від 07.12.2018р. на суму 979,04 грн, №ТГ-1116697 від 07.12.2018р. на суму 603,00 грн, №ТГ-1116683 від 07.12.2018р. на суму 3186,36 грн); №ТГ-0116742 від 13.11.2018р. на суму 7764,77 грн (видаткова накладна №ТГ-1116700 від 28.12.2018р. на суму 7764,77 грн); №ТГ-0116744 від 14.11.2018р. на суму 159,14 грн (видаткова накладна №ТГ-1116701 від 28.12.2018р. на суму 159,14 грн,); №ТГ-0116748 від 16.11.2018р. на суму 1080,05 грн (видаткова накладна №ТГ-1116709 від 28.12.2018р. на суму 1 080,05 грн); №ТГ-0116756 від-20.11.2018р. на суму 2442,08 грн (видаткова накладна №ТГ-1116713 від 28.12.2018р. на суму 2442,08 грн); №ТГ-0116807 від 06.12.2018р. на суму 60,38 грн (видаткова накладна №ТГ-1116787 від 28.12.2018р. на суму 60,38 грн); №ТГ-0116808 від 06.12.2018р. на суму 22557,31 грн (видаткова накладна №ТГ-1116788 від 28.12.2018р. на суму 22557,31 грн); №ТГ-0116826 від 15.12.2018р. на суму 17655,97 грн (видаткові накладні: №ТГ-1116832 від 21.12.2018р. на суму 1089,26 грн, №ТГ-1116807 від 28.12.2018р. на суму 7766,48 грн, №ТГ-1116823 від 28.12.2018р. на суму 8800,13 грн) - всього на суму 130762,49 грн.

Суд дослідивши дані докази зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Відтак, належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Надані позивачем вищевказані видаткові накладна на які посилається останній як доказ виконання умов усного договору містять необхідних реквізитів для визнання такого доказу первинним документом. Отже дані документи є тими доказами, що підтверджують отримання відповідачем товару від позивача.

Позивач в позовній заяві з посиланням на видаткові накладні просить суд стягнути з відповідача на його користь з врахуванням часткової проплати борг за поставлений товар в розмірі 125 762,49 грн.

Судом встановлено, що позивач поставив товар відповідачу згідно видаткових накладних які наявні в матеріалах справи (а.с. 36-64) на загальну суму 125 890,98 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем проплачено частину боргу в сумі 5000,00 грн., відповідачем не спростовано даний факт проплати.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 890,98 грн (125 890,98-5000,00=120 890,98)

Відповідач в спростування позовних вимог надав платіжні доручення з яких слідує проплата відповідачем позивачу за №484 від 19.10.2018 на суму 20 000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки №660 від 30.08.2018р; №589 від 30.11.2018 на суму 30 000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки №660 від 30.08.2018р; №623 від 07.12.2018 на суму 20 000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки №660 від 30.08.2018р; №2049 від 04.07.2019 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки від 31.12.2018р; №1978 від 19.04.2019 на суму 15000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки від 31.12.2018р; №1953 від 15.03.2019 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу оплата за матеріали згідно акту звірки від 31.12.2018р.

Дані первинні документи, які надав відповідач суд не бере до уваги в якості часткового розрахунку по видаткових накладних які наявні в матеріалах справи, з підстав невідповідності їх призначення платежу, а саме, відсутнє посилання на номер видаткової накладної, проте, є посилання на товар згідно актів звірки від 30.08.2018 та від 31.12.2018.

Таким чином, відповідачем не надано до суду доказів на спростування заявлених позовних вимог та в невиконанні зобов`язання щодо сплати коштів за поставлений товар в повному обсязі.

Суд здійснивши розрахунок боргу дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

З матеріалів справи слідує, що представником позивача заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 03.06.2019 р. між адвокатом Антонюком Ярославом Васильовичем та ТОВ "Тепло Група" було укладено договір про надання професійних правничих послуг.

Згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу їх розмір складає 1 500 грн. Зокрема, адвокатом здійснювалось консультування замовника з наведенням норм законодавства щодо підстав та порядку стягнення заборгованості з ПП "Кріптон". Визначення переліку документів, які потрібні для надання послуг. Складання договору зберігання переданих Замовником документів згідно акту прийому-передачі, вивчення судової практики, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання Замовника. консультування Замовника під час проведення звірки розрахунків ТОВ "Тепло Група" та ПП "Кріптон" із складанням відповідного акту. Складання вимоги про погашення заборгованості, заяви про забезпечення позову та позовної заяви до ПП "Кріптон".

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

19.07.2019 підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правових послуг на суму 1 500,00 грн.

19.07.2019 згідно квитанції до прибуткового ордеру №21 Антонюк О.В. отримав винагороду від позивача в розмірі 1500,00 грн.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі заявленій позивачем.

Аналогічних висновків щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18 та від 16.01.2019 р. у справі № 922/577/18.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Кріптон" (вул. Хмельницьке шосе, б. 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029, код ЄДРПОУ 31325130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Група" (вул. Фрунзе, б. 7, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000, код ЄДРПОУ 37424291) 120 890,98 грн заборгованості; 1921,00 грн витрат на сплату судового збору; 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3 . В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 грудня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Фрунзе, б. 7, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, б. 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029)