Рішення

від 20.12.2019 по справі 910/4679/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2019Справа № 910/4679/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул.Грушевського, буд.1д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" (пр-т. Повітрофлотський, буд.54, офіс 504/3, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ39616160)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 231 712,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про солідадне стягнення 231 712,16 грн з 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" та 2) ОСОБА_1 заборгованості за кредитом по договору б/н від 21.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - 1 його зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 21.07.2017 та наявністю підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відкрито провадження у справі №910/4679/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, запропоновано відповідачам у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов.

Позивача, зазначеною ухвалою зобов`язано надати суду оригінал позовної заяви вих.№б/н від 08.04.2019 в строк до 21.10.2019.

Враховуючи, що відповідачем-2 у справі №910/4679/19 за вказаним вище позовом є фізична особа (не підприємець) ОСОБА_1 , судом ухвалою про відкриття провадження у справі зроблено запит щодо доступу до персональних даних даної фізичної особи та зобов`язано надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) цієї фізичної особи.

З відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надійшла відповідь на запит №3527 від 07.10.2019, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

21.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання в якому повідомив про те, що на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2019 щодо надання оригіналу позовної заяви з додатками № б/н від 08.04.2019, оригінал позовної заяви з додатками буде направлено поштою на адресу суду 22.10.2019, оскільки копію ухвали отримав із запізненням.

29.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2019 до якої долучено позовну заяву від 08.04.2019.

16.12.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано супровідний лист, в якому вказано про долучення копії позовної заяви з додатками та довіреності.

Відповідно до акту Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 при відкритті поштового конверту надісланого від АТ КБ "Приватбанк" не виявилось додатку №1 до супровідного листа, а саме: копії позовної заяви з додатками.

20.12.2019 через відділ діловодства суду позивачем надано копію позовної заяви з додатками.

В свою чергу відповідачі письмових відзивів на позов, у т.ч. у встановлений строк, не подали. Ухвала суду від 02.10.2019 була надіслана відповідачу - 1 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: пр-т. Повітрофлотський, буд.54, офіс 504/3, м.Київ, 03151, проте повернена із зазначенням причини повернення "н/розшук".

Відповідач - 2 ухвалу суду від 02.10.2019 отримав, про що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення є його підпис, що свідчить про його належне повідомлення, проте ухвалу суду не виконав, письмового відзиву на позов суду не надав.

Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача-1 суду не надано.

Отже, сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 ГПК України).

Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи в розумні строки.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2017 Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" (далі - відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - Умови).

Згідно п.1 зазначеної анкети - заяви істотними умовами кредитного договору є: вид кредиту - строковий (п.1.1); розмір кредиту - визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п.1.2); строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3); проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5), у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом, становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (п.1.6).

Отже, договір "Кредит КУБ" від 21.07.2017 складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" www.privatbank.ua.

Пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов (тут і далі в редакції чинній на момент подання анкети) визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі заява).

Відповідно до п.3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках послуги здійснюється на умовах: банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород.

На підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача-1, як вказує позивач, заборгованості станом на 27.02.2019 зі сплати кредиту, зі сплати відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та зі сплати відсотків у вигляді щомісячної комісії, що стало підставою для нарахування пені.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі викладеного, за висновками суду, шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" до Умов та правил надання банківських послуг (анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ") між сторонами було укладено кредитний договір.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає кредитний договір від 21.07.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Відповідно до п.3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.8.6.2.).

Умовами п.3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві, а саме 4% річних від суми залишку непогашеного кредиту. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п.3.2.8.3.1, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Приватбанку, на погашення заборгованості за послуги у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3, 3.2.8.3.1 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2 (п.3.2.8.9 Умов).

За змістом п.3.2.8.3.2 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкового розміру кредиту.

Пунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої п.3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Пунктом 3.2.8.9.1 Умов встановлено, що відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.3 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п.3.2.8.3.1 цього договору).

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п.3.2.8.9.7 Умов).

Відповідно до умов підписаної між сторонами анкети-заяви про приєднання від 19.07.2017, остаточне повернення кредиту позичальник зобов`язаний був здійснити в строк по 21.07.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник частково виконував свої зобов`язання в частині погашення кредиту, що підтверджується випискою банку з рахунку відповідача-1.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (випискою з рахунку відповідача-1) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів в сумі 500 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, як встановлено судом, відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 27.02.2019 в останнього виникла заборгованість по кредиту на суму 124 999,97 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 41 611,10 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії на суму 21 678,73 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем-1 не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла станом на 27.02.2019, а саме заборгованості за кредитом на суму 124 999,97 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 41 611,10 грн та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії на суму 21 678,73 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 43 422,36 грн пені за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 29.11.2017 по 27.02.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.3.2.8.10.1 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.9, 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк своїх обов`язків за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При цьому, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом (п.3.2.8.10.3 Умов).

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, господарський суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені в сумі 43 422,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).

Приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2017 між ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк, кредитор) було укладено договір поруки №POR1500474493904, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - угода-1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, а саме за період користування кредитом згідно угоди-1 2% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно п.3.2.8.5.3 угоди-1 4% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту, в розмірі, що вказаний в угоді-1. Якщо під час виконання угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1.1), поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2), у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5), поручитель зобов`язаний виконати обов`язки боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору (п.2.4.1), сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою-1 цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поруки №POR1500474493904 від 19.07.2017 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу для виникнення між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 взаємних прав та обов`язків та забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" грошових зобов`язань за кредитним договором від 21.07.2017.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вирішення спору по суті ані Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" , ані ОСОБА_1 грошові кошти банку не повернуто, заборгованість не сплачено.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит за кредитним договором від 21.07.2017, тоді як останній кредитних коштів у повному обсязі не повернув, не сплатив відсотки, нараховані на прострочену заборгованість та відсотки у вигляді щомісячної комісії, приймаючи до уваги, що виконання зобов`язання було забезпечено порукою відповідача-2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з відповідачів 231 712,16 грн є законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 475,68 грн покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" (пр-т. Повітрофлотський, буд.54, офіс 504/3, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ39616160) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул.Грушевського, буд.1д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 231 712 (двісті тридцять одну тисячу сімсот дванадцять) грн 16 коп. заборгованість за кредитом та 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн 68 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20.12.2019

Суддя Н.І. Ягічева