Рішення

від 18.12.2019 по справі 272/811/19

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/811/19

Провадження № 2/272/467/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Чуб І.А.

секретаря судового засідання - Баскакової Л.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 земельної ділянки, суд,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсною її відмову від прийняття спадщини на користь відповідача ОСОБА_4 , яку вона подала 28.10.2008 року до Андрушівської державної нотаріальної контори, яка була зареєстрована за № 1438 та знаходиться у спадковій справі № 623, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,0227 га, що розташована на території Андрушівської міської ради, Житомирської області, видане на ім`я відповідача ОСОБА_4 . Андрушівською державною нотаріальною конторою 09.11.2010 року (зареєстроване в реєстрі за № 1142) та визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на1/2 земельної ділянки площею 3,0227 га, що розташована на території Андрушівської міської ради, Житомирської області, кадастровий номер 1820310100:05:000:0192. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка, позивач прийняла спадщину відповідно до п.3 ст.1268 ЦК України, так як постійно проживала та була зареєстрована із спадкодавцем до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Син позивача ОСОБА_6 не подав у встановлений термін нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а їх донька відповідач ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька. До спадкового майна належало : 1/2 будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 3,0227 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андрушівської міської ради, Житомирської області, а також рахунок в іноземній валюті, відкритий в Андрушівському відділенні АКБ ПРАВЕКС-БАНК на ім`я спадкодавця. 28.10.2008 року позивач подала до Андрушівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_4 . Позивач вважала, що дала згоду на те, щоб їх дочка ОСОБА_4 вступила у спадщину на половину спадкового майна, яке належало її чоловікові і вважала, що вона залишається власником іншої половини майна, до якого входить: 1/2 будинку АДРЕСА_1 , 1/2 земельної ділянки площею 3,0227 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андрушівської міської ради, Житомирської області та половини його грошового банківського вкладу. Протягом 2008 року, після смерті чоловіка, позивач разом із донькою ОСОБА_4 декілька разів відвідувала нотаріуса, де за її порадою підписувала багато документів. Перебуваючи у вказаний період у нотаріуса разом з нею, її донька ОСОБА_4 навмисно вводила її в оману щодо дійсних обставин успадкування майна за законом, повідомляла неправдиву інформацію, зокрема наголошувала, що оформлення спадщини потребує значного часу, неодноразових відвідувань нотаріуса та значних грошових витрат, що зумовило її до вчинення помилки щодо дійсних обставин спадкового правочину. Не будучи обізнаною в законодавстві, позивач повністю покладалася на відповідача. Внаслідок дій відповідача в позивача було спотворене уявлення про обставини, які дійсно мали місце. Позивач вважала, що відповідно до документів вона є власником 1/2 частини усього майна, що належало її чоловікові. Позивачем було неправильно сприйнятті умови правочину, що вплинуло на її волевиявлення і вона розуміє, що за інших обставин, при правильному роз`ясненні їй суті правочину та його правових наслідків, вона б не подавала заяву про відмову від спадщини. Позивач стверджує, що її помилка щодо природи правочину - відмови від спадкування за законом, має істотне значення і вона помилялась саме тоді коли укладала правочин на користь відповідача, перебуваючи в похилому віці і маючи хворобливий стан здоров`я. В силу похилого віку, незадовільного стану здоров`я позивачка помилялась щодо дійсних обставин спадкування, внаслідок чого вона підписувала всі документи, які їй давала її дочка, що призвело до втрати всього належного їй майна. Про те, що позивач не успадкувала свою частину майна, яке належало її чоловікові, про що їй стало відомо лише 06.06.2017 року, коли вона звернулась до приватного нотаріуса Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області, щоб скласти заповіт на користь свого сина ОСОБА_6 .. Вона не мала наміру вчиняти правочин щодо відчуження майна належного їй як дружині померлого ОСОБА_5 , а саме: 1/2 житлового будинку і господарських будівель, 1/2 земельної ділянки та 1/2 грошового банківського вкладу. 20.03.2019 року Житомирським апеляційним судом було винесено постанову якою визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВМЕ № 217529, видане 06.05.2009 року Андрушівською державною нотаріальною конторою в 1/2 частині права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що правочин - відмова від прийняття спадщини від 28.10.2008 року, яка стала підставою для оформлення права власності відповідача на спадкове нерухоме майно земельну ділянку та грошовий вклад у банку, не відповідає чинному законодавству, оскільки був вчинений під впливом помилки, має бути визнаний недійсним, оскільки було порушено її право власності, гарантоване ст.ст. 13, 41 Конституції України.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали відповідь на відзив (а.с.85-86) та просили позовні вимоги задовольнити, пояснивши, що позивач подаючи та підписуючи нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 помилилася щодо обсягу спадкового майна вважаючи, що відмовляється від 1/2 частини майна, належного спадкодавцю та після подання вказаної відмови у неї як дружини залишиться у власності 1/2 частина майна чоловіка . Щодо вказаних обставин вона помилялася через вмовляння та невірні роз`яснення дочкою ОСОБА_4 .. Щодо застосування строку позовної давності вважали, що відсутні підстави для його застосування, так як спір стосується визнання права власності, яке було порушено внаслідок помилки позивача при вчиненні правочину у виді відмови від спадщини.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та надали заяву про застосування строків позовної давності, яку підтримали (а.с. 42) та надали відзив (а.с. 43-44) в якому просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з викладених у ньому підстав. Відповідач пояснила, що позивач подавала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 державному нотаріусу, яка роз`яснювала їй наслідки подання такої заяви, позивач підписала заяву добровільно. Відповідач відношення до подання вказаної заяви не має.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 1273 Цивільного кодексу України, відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Судом встановлено, що згідно матеріалів спадкової справи № 623 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що після його смерті спадщину прийняли позивач ОСОБА_1 до п.3 ст.1268 ЦК України та дочка - відповідач ОСОБА_4 шляхом подання заяви на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 (а.с.63 -84). Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: на 1/2 будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,0227 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андрушівської міської ради, Житомирської області, а також грошовий вклад в іноземній валюті, відкритий в Андрушівському відділенні АКБ ПРАВЕКС-БАНК на ім`я спадкодавця.

28 жовтня 2008 року ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву, в якій зазначала, що перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій без будь-якого фізичного, морального тиску, погроз та примусу від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 відмовляється безумовно і беззастережно на користь його дочки ОСОБА_4 (а.с. 25, 64).

Власноручність підписання цієї заяви позивачем не оспорюється та підтверджено нею особисто в судовому засідані. Сам зміст заяви свідчить про те, що спадкоємець в повній мірі усвідомлювала правову природу та наслідки її написання.

Вказану позицію щодо відмови на користь відповідача від 1/2 частки майна спадкодавця позивач підтримувала та вказувала у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог в цивільній справі № 272/951/17 ( т.1 а.с. 2-5, т.2 а.с. 229-231) , яка була досліджена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

19.11.2010 року відповідачу ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом посвідчене державним нотаріусом Андрушівської державної нотаріальної контори Мамонтовою І.О. та зареєстроване в реєстрі за № 1142. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,0227 га, що розташована на території Андрушівської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.36).

20.03.2019 року Житомирським апеляційним судом було винесено постанову у справі за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16.11.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину будинку (а.с.20-22). Згідно даної постанови було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВМЕ № 217529, видане 06.05.2009 року Андрушівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 в 1/2 частині права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та визнано за позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с.20-22).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що нею було неправильно сприйнятті умови правочину, що вплинуло на її волевиявлення і вона розуміє, що за інших обставин, при правильному роз`ясненні їй суті правочину та його правових наслідків, вона б не подавала заяву про відмову від спадщини. Діями відповідача були створені умови правочину, що перешкоджали її вільному формуванню волі при його підписанні, отже невідповідність її волі і її волевиявленню є істотними обставинами, які призвели до втрати всього майна, що мало перейти у власність позивача після смерті її чоловіка.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в 2008 році після смерті батька ОСОБА_5 , сестра ОСОБА_4 наполягала на оформлення спадщини, тому вони звернулися до державної нотаріальної контори. Сестра подала заяву про прийняття спадщини, він не подавав заяву про прийняття спадщини, так як була жива мама ОСОБА_1 .. Вважав, що сестра та мама оформлять спадщину по 1/2 частині та потім мама свою частку за бажанням заповість йому. Він був присутній у нотаріальній конторі під час подання мамою ОСОБА_1 заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 , мама добровільно підписала заяву, ніхто її не змушував, нотаріус роз`яснював мамі зміст заяви та надавав її на підпис. Однак мама невірно зрозуміла зміст заяви та вважала, що вона як дружина залишиться власником 1/2 частини майна, яке належало її чоловіку. В 2017 році під час складання заповіту вони дізналися, що у мами відсутнє будь-яке майно, тому вона звернулася до суду.

Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.83 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що відмова від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори подана та підписана нею внаслідок помилки на яку вплинула відповідач ОСОБА_4 , оскільки відповідач не мала відношення до складання, подання та підписання заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , так як вказана заява подавалася позивачем до Андрушівської державної нотаріальної контори. Із досліджених судом доказів, пояснень позивача, свідка ОСОБА_6 встановлено, що позивач через власне недбальство, незнання закону та неправильне його тлумачення помилялася щодо обсягу спадкового майна після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , вважаючи, що залишиться власником 1/2 частини майна після подання заяви про відмову від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_4 , що не є підставою для визнання правочину недійсним через вказану помилку.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини через їх недоведеність позивачем, а також про відмову в задоволенні похідних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, то відповідно відсутні підстави для застосування строку позовної давності, тому судом не піддаються аналізу та не беруться до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надані на підтвердження застосування строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 земельної ділянки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ід. номер НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 24.12.2019 року.

Суддя:І. А. Чуб