Рішення

від 18.12.2019 по справі 199/7108/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7108/19

(2/199/3212/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

„18» грудня 2019 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Горбенко О.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Павелка С.М.,

представника територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради - Борсук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Каспій , територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом в його обґрунтування, посилаючись на те, що вона в період з 02.06.2014 р. по 15.03.2017 р. перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська паперова фабрик з іноземними інвестиціями (ЄДРПОУ 38530423), а надалі з Товариством з обмеженою відповідальністю Паперова фабрика (ЄДРПОУ 39265179).

Як працівнику фабрики, позивача ( ОСОБА_1 ) та членів її сім`ї було вселено до кімнати №6 гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходився у державній власності в особі ВАТ Дніпропетровська фабрика .

Приватизація відкритого акціонерного товариства Дніпропетровська паперова фабрика здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України. Проте, до статутного капіталу ВАТ Дніпропетровська паперова фабрика не увійшов державний житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_2 , 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14. 15, по АДРЕСА_3 , 8, АДРЕСА_4 , та гуртожиток по АДРЕСА_1 з об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

Вищезазначений державний житловий фонд актом приймання-передачі від 15 серпня 1998 року був переданий на утримання (баланс) Дочірньому підприємству Каспій .

ДП Каспій , як балансоутримувач гуртожитку, повинно було здійснювати утримання такого майна, укладати господарські договори із суб`єктами господарювання та комунальними службами щодо надання послуг з газо, електро, водо, тепло постачання, вивезення побутових відходів, прибирання будинку та прибудинкової території. Кінцевими споживачами таких послуг є мешканці гуртожитку, які сплачують за це до ДП Каспій кошти згідно виставлених рахунків.

ОСОБА_1 , як наймач кімнати АДРЕСА_5 , починаючи з дня вселення до кімнати (02.06.2014) і до цього часу належним чином оплачує ДП Каспій кошти за житлово-комунальні послуги.

Як зазначається позивачем, при зверненні до суду із вказаним позовом, кадрові документи, з яких вбачається розселення мешканців у гуртожитку по АДРЕСА_1 , у т.ч. ордера на жилі приміщення та корінці до цих ордерів, знаходяться у ДП Каспій , ДП не відповідає на листи та не надає такі документи чи їх копії на вимогу наймачів.

Однак, починаючи з квітня 2018 року ДП Каспій не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації, господарські договори із суб`єктами господарювання та комунальними службами не укладає, рахунки до сплати не виставляє, будь-які документи, у т.ч. довідки про склад сім`ї, не видає, картотеку персональних даних, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України осіб, до відповідних органів не надає; така бездіяльність балансоутримувача призвела до припинення газопостачання до котельної гуртожитку, (відключення від опалення), припинення електропостачання.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивачу було видано ордер на право вселення у кімнату № АДРЕСА_3 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , вона вселилася до зазначеного жилого приміщення та, відповідно, набула право користування ним. Під час вселення до житлового приміщення ОСОБА_1 було пред`явлено оригінал ордеру на жиле приміщення балансоутримувачу - ДП Каспій , яке здійснює облік осіб, які проживають у гуртожитку, де він повинен зберігатися до цього часу.

Втім, надати мешканцям гуртожитку документи (ордер на житлове приміщення, договір найму житла тощо), необхідні для підтвердження займання ними житлових приміщень на законних підставах, ДП Каспій не бажає. На переконання позивача, такі обставини призведуть до неможливості використати мешканцями гуртожитку свого конституційного право на житло і може стати підставою для їх виселення та неможливості реалізувати своє право.

Предмет позову становлять вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 вселилася та займає на законних підставах житлове приміщення № АДРЕСА_3 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 02 червня 2014 року, та визнати за нею право користування житловим приміщенням АДРЕСА_5 .

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та наголосивши на тому, що встановлення зазначеного факту позивачу необхідно для подальшої приватизації. Також позивач пояснила, що вона особисто писала заяву на ім`я ОСОБА_2 , яку передали ОСОБА_3 і вона дозволила їй зайняти кімнату в гуртожитку; ордера позивач не бачила, проживає у кімнаті без реєстрації місця проживання.

Відповідач-1 ДП Каспій не скористався правом брати участь у судовому засіданні та правом надання відзиву.

Представник відповідача-2 територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що з боку відповідача-2 жодним чином не порушуються права позивача, а навпаки міською радою вживаються всі можливі заходи задля запобігання порушення прав мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 . Позивач разом із донькою проживає у гуртожитку, із заявою про приватизацію не зверталася.

Третя особа КП Жилсервіс-5 ДМР не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.

Представник третьої особи Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в судовому засіданні пояснила, що позивач не зверталася до Департаменту з приводу приватизації кімнати у гуртожитку та, відповідно, жодних відповідей їй не надавалося; представник третьої особи просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Процесуальні дії у справі наступні:

-судом задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в судовому засіданні представник позивача не підтримав клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_5 ).;

-ухвалою суду від 29.10.2019 за клопотання представника позивача залучено в якості співвідповідача територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради;

-ухвалою суду від 18.11.2019 за клопотання представника позивача витребувано з Дочірнього підприємства Каспій організаційно-розпорядчі документи щодо розселення осіб у гуртожитку по АДРЕСА_1 : журнал обліку ордерів на житлові приміщення, журнал обліку укладених договорів найму житлових приміщень, ордер на житлове приміщення № АДРЕСА_3 у АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала пояснення та свідчила, що вона проживає в гуртожитку з 1989 року, зареєстрована, на руки ордер їй не видався. Позивач мешкає в гуртожитку з 2014 року разом з донькою, вони разом працювали на фабриці.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, встановлено, що позивач в період з 02.06.2014 р. по 15.03.2017 р. перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська паперова фабрик з іноземними інвестиціями , а надалі з Товариством з обмеженою відповідальністю Паперова фабрика (ЄДРПОУ 39265179), що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці а ім`я ОСОБА_1 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.15-17).

Відповідно до листа-відповіді КП Жилсервіс-5 ДМР за вих. №1573 від 28.11.2019, станом на 26.11.2019 у гуртожитку по АДРЕСА_1 фактично мешкають, зокрема, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (кількість членів родини 2).

Приватизація відкритого акціонерного товариства Дніпропетровська паперова фабрика здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України. Проте до статутного капіталу ВАТ Дніпропетровська паперова фабрика не увійшов державний житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_2 , 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , та гуртожиток по АДРЕСА_1 , з об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

Актом приймання-передачі від 15 червня 1998 року вищезазначений державний житловий фонд був переданий на утримання (баланс) Дочірньому підприємству Каспій . (а.с.82-84).

Як встановлено судом на підставі листа з Архівного управління Дніпропетровської міської ради від 12.02.2015 р. №3/38-07 п на адресу ТОВ Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями про погодження місця зберігання документів у зв`язку з ліквідацією ТОВ Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями (вул. Каспійська, 2, м. Дніпропетровськ) документи з кадрових питань (особового складу) ліквідованого ВАТ Дніпропетровська паперова фабрика (накази з кадрових питань та відомості нарахування заробітної плати) за 1944-2008 роки, які знаходилися на зберіганні у ТОВ Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями за погодженням з архівним управлінням Дніпропетровської міської ради від 31.01.2012 р. №16-п передані на зберігання ТОВ Дніпровськпромбуд , розташованому за адресою: вул. Молодогвардійська, 12 А, м. Дніпропетровськ, 49022, код ЄДРПОУ 04691644.

Як встановлено судом на підставі витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, який сформований станом на 18.10.2019 р., територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником будівлі гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_1 .

Підстава виникнення права власності - рішення виконкому Дніпровської міської ради від 23.04.2019 №394 та від 23.07.2019 №730, що підтверджується відповідним витягом.

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту права користування житловим приміщенням.

Дослідивши докази, надані у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч. 1 ст. 128 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу (ч. 2 ст. 128 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 129 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства,установи,організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом (п. 8 ч. 1 ст. 1-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ).

За судового розгляду було встановлено, що позивач користується жилим приміщенням у гуртожитку, кімнату в якому вона була вселена у зв`язку з працевлаштуванням на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська паперова фабрик з іноземними інвестиціями ; місце проживання позивача у вказаному гуртожитку не зареєстровано.

Суд позбавлений дійти до висновку про вселення позивача на підставі ордеру через ненадання суду доказів (ст.ст. 76 - 80) на підтвердження його фактичного існування.

За ст. 129 ЖК Української РСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до Примірного положення про гуртожитки (затвердж. Постановою Ради Міністрів України від 03.06.1986 року №208) це Примірне положення встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (ст. 1 та ст. 2).

Згідно зі ст. 9 та ст. 10 Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку

адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом і комітетом комсомолу (п. 11).

Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов`язками мешканців гуртожитку (п. 14).

Таким чином, чинне законодавство пов`язує вселення у гуртожиток за умови дотримання певних дій: прийняття рішення про надання жилої площі в гуртожитку та видання

адміністрацією підприємства (установи, організації) громадянинові спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Надані позивачем докази, у тому числі показання свідків, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 78, ст.ст. 80, 90 ЦПК України, не спростовують зазначених вище висновків суду.

Разом з тим, з приводу юридичного факту, який просить встановити позивач, встановлення даного факту, виходячи з приписів ст. 315 ЦПК України, не передбачено.

З приводу вимоги позову про визнання за позивачем права користування житловим приміщенням, то згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, суд виходить з того, що позивач зі своєю родиною у складі 2 (двох) чоловік набула права користування житловим приміщенням, користується ним, не надані докази на підтвердження перешкоди у користуванні нею житловим приміщенням, тому на даний час додаткового встановлення фактів та визнання права такого користування у судовому порядку не вимагається.

За з`ясованих обставин, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів в судовому засіданні, оцінених кожний окремо та у своєму взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб (ст. 16 ЦК) відсутні.

Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 24.12.2019 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

18.12.2019