Постанова

від 20.12.2019 по справі 826/22827/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/22827/15

касаційне провадження №№ К/9901/25878/18, К/9901/25883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Електрум на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (суддя Кузьменко В.В.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (суддя Кузьменко В.В.) у справі № 826/22827/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електрум до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрум звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.02.2015 № 11511/10/26-55-18-04 про відмову в прийнятті податкової звітності;

зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві включити відомості з поданої податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період: календарний місяць січень 2015 року з доповненнями та додатками до неї до облікових даних в інформаційних базах Державної фіскальної служби України;

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2015 № 7721/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.07.2015 № 15582/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.07.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.02.2015 № 11511/10/26-55-18-04 про відмову в прийнятті податкової звітності. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрум звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016, до якої долучило документ про сплату судового збору - квитанцію від 16.09.2016 про сплату судового збору в сумі 1339,00 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2016 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги долучено документ про сплату судового збору в сумі меншій, ніж встановлено законодавством), та встановив строк протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення позивачем отримано копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 25.11.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2016 повернув апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю Електрум на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений такою ухвалою строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрум звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що положення Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI не встановлюють обов`язку здійснювати сплату судового збору за кожну з вимог немайнового характеру при зверненні з позовом, в якому не заявлено майнових вимог.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту положень частини другої статті 11, частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в якій може бути заявлено кілька пов`язаних позовних вимог.

Частиною другою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI.

Зі змісту положень частини третьої статті 4, статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом та апеляційною скаргою) вбачається, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з позовом, розраховується, виходячи зі ставки судового збору, встановленої для вимог майнового/немайнового характеру, а також в залежності від особи позивача та кількості заявлених у позовній заяві вимог немайнового характеру.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) встановлено вимоги до апеляційної скарги.

Відповідно до частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, вимогами для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою є надання документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі. Невиконання таких вимог є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, неусунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою про залишення позову без руху, у встановлений такою ухвалою строк є безумовною підставою для повернення такої позовної заяви.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 про залишення позовної заяви без руху, суд вважав недоліком позовної заяви те, що позивач заявив чотири вимоги немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за одну, що підтверджується квитанцією від 16.09.2016 про сплату судового збору в сумі 1339,00 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції керувався таким розрахунком суми судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги:

4 (кількість позовних вимог немайнового характеру) х 1 розмір мінімальної заробітної плати (ставка за подання позовної вимоги немайнового характеру, визначена абзацом 6 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI станом на дату звернення з позовом) х 110% (ставка за подання апеляційної скарги) = 5359,20 грн.

Суд касаційної інстанції вважає зазначений розрахунок суду апеляційної інстанції суми судового збору за подання апеляційної скарги помилковим з огляду на таке.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час звернення з позовом та апеляційною скаргою) у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз положень частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дає підстави для висновку, що у разі якщо повне відновлення порушеного права, що заподіяно актом (дією чи бездіяльністю), передбачає застосування декількох способів захисту, то заявлені вимоги про визнання протиправним акта (дії чи бездіяльності) та зобов`язання застосувати такі способи захисту є однією вимогою.

Зі змісту позову вбачається, що у цій справі заявлено вимоги про:

визнання незаконним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року;

зобов`язання внести до інформаційних баз даних ДФС України відомості з такої податкової звітності;

визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2015 № 7721/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду скарги;

визнання незаконним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 24.07.2015 № 15582/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги.

Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 № 516 з метою забезпечення практичного застосування положень статей 46 - 51 Податкового кодексу України затверджені Методичні рекомендації щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаними Методичними рекомендаціями деталізовано послідовний перелік процедур, які вчиняються податковим органом в межах покладеного на нього обов`язку прийняття податкової звітності.

Так, зі змісту пункту 3.2 Методичних рекомендацій вбачається, що ведення та обробка документів податкової звітності податковими органами включає, зокрема, такі процедури: приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових та електронних носіях до електронних баз податкової звітності та інше.

Враховуючи викладене, прийняття податкової декларації включає вчинення податковим органом дій, зокрема, з приймання, реєстрації, перенесення інформації податкової звітності до інформаційних баз даних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.02.2015 № 11511/10/26-55-18-04 про відмову в прийнятті податкової звітності та про зобов`язання включити відомості з поданої податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з доповненнями та додатками до неї до облікових даних в інформаційних базах Державної фіскальної служби України складають одну позовну вимогу немайнового характеру, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, зокрема зобов`язання ввести до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з такої звітності.

У свою чергу, вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2015 № 7721/10/26-15-11-03-11 та Державної фіскальної служби України від 24.07.2015 № 15582/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг є двома вимогами немайнового характеру.

За таких обставин у сукупності, Товариством з обмеженою відповідальністю Електрум у цій справі заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, а не чотири, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Неправильно ввстановивши кількість позовних вимог та суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визначив помилковий спосіб усунення недоліків апеляційної скарги щодо необхідності сплатити (доплатити) Товариству з обмеженою відповідальністю Електрум судовий збір у сумі 4019,4 грн. (5359,2 грн. - 1339,8 грн.).

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 про залишення апеляційної скарги без руху та від 12.12.2016 про повернення апеляційної скарги не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані посилання позивача в касаційній скарзі на те, що положення Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI не встановлюють необхідності здійснювати сплату судового збору за кожну з вимог немайнового характеру при зверненні з позовом, в якому не заявлено майнових вимог.

Наведені обґрунтування спростовуються положеннями абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, якими передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Електрум задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 у справі № 826/22827/15 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк