Постанова

від 17.12.2019 по справі 265/10650/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3431/19

265/10650/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„17» грудня 2019 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 265/10650/18

Номер провадження 22-ц/804/3431/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Кочегарової Л.М., Попової С.А.

за участю секретаря: Єфремової О.В.

учасники справи :

позивач - Маріупольська місцева прокуратура № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області

відповідачі - державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Р.В., ТОВ Азов Натурал Фуд , приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіна О. В., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року, головуючого судді Мельник І.Г. із складанням повного тексту судового рішення 08 листопада 2019 року по цивільній справі про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Маріупольська місцева прокуратура № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевича Р.В., ТОВ Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної О.В. та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17 липня 2018 року № 42092211, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 ТОВ Азов Натурал Фуд , визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. від 02 листопада 2018 року про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1600187614123, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ Азов Натурал Фуд на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивований тим,що на підставі ст. 131-1 Конституції України та ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 42018051700000068 від 30 липня 2018 року встановлено порушення інтересів держави.

Так, 17 липня 2018 року державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Лясевичем Р. В. прийнято рішення № 42092211 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю А-1 площею 3,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1600187614123.

Підставою для державної реєстрації права власності на новостворене майно стала заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2018 року , а також документи, подані останнім для державної реєстрації, а саме: Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10 вересня 2012 року № ДЦ 14212269117, копія рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 червня 2012 року № 200/3 Про надання нової поштової адреси , копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 23 квітня 2010 року № 112/3 Про відведення фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва магазину по проспекту Перемоги .

02 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Азов Натурал Фуд укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв.м., а саме об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1600187614123.

Того ж дня приватним нотаріусом Лушкіною О.В. на підставі даного договору купівлі-продажу прийнято рішення № 43840141 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Азов Натурал Фуд та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, в ході розслідування кримінального провадження було отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради, відповідно до якої в документах фонду Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради значиться лише протокол засідання колегії № 8 від 27 червня 2012 року . Відповідно до переліку рішень, прийнятих колегією районної адміністрації, які додаються до цього протоколу, питання щодо надання поштової адреси відносно нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 до порядку денного не входило і не вирішувалося. Крім того, ОСОБА_2 , яка значиться підписантом вищевказаного рішення № 200/3 від 25 червня 2012 року у якості заступника голови Орджонікідзевської районної адміністрації, цю посаду на той час, не займала, оскільки працювала спеціалістом соціально-економічного відділу Орджонікідзевської районної адміністрації, що підтверджується розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації Про призначення ОСОБА_2 №180ко від 18 листопада 2011 року .

Таким чином, додане ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно рішення Орджонікідзевської районної адміністрації від 25 червня 2012 року № 200/3 не приймалось.

Також,в ході розслідування було здійснено запит до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Згідно наданої інформації в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, дані щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ 14122269117 від 10 вересня 2012 року, будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Крім того, в ході розслідування на запит прокурора отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради щодо прийняття рішення №112/3 від 23 квітня 2010 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки по проспекту Перемоги для будівництва магазину. Встановлено, що зазначене рішення виконкомом міської ради не приймалось. Крім того, розгляд питань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, надання у постійне користування або у власність (оренду) входить до виключної компетенції міської ради.

Таким чином, відомості, надані ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки для будівництва об`єкта нерухомого майна не відповідають дійсності.

Також ,в ході розслідування кримінального провадження 22 серпня 2018 року було проведено огляд місцевості, розташованої по проспекту АДРЕСА_1 та встановлено, що на ній не виявлено будь-яких об`єктів будівництва.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України особа може набути право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) нею. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. При цьому згідно з п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року . Відповідно до п.3 зазначеної постанови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Водночас, з відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області вбачається, що згідно з даними Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, інформація про реєстрацію декларацій про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2012 року будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації ,відповідно до цього Закону: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з п. 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

Однак, зазначені вимоги не були виконані державним реєстратором, про що свідчить реєстрація декларації про готовність об`єкта - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2012 року, інформація про яку відсутня у наведеному реєстрі.

Враховуючи, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація про реєстрацію декларації та готовність об`єкта- нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2012 року, тобто відомості, що містяться у цій декларації не відповідають дійсності, а також те, що реєстратором не перевірено достовірність відомостей, вказаних у декларації, дії останнього є протиправними.

Таким чином, державним реєстратором при внесенні запису до Державного реєстру речових прав та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1600187614123, за ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич ОСОБА_3 . та ОСОБА_1 порушені і інші вимоги законодавчих актів при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до наведених вище положень ЦК України нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, особа може набути право власності на нерухоме майно виключно у разі наявності на певному речовому праві земельної ділянки, виділеної для мети будівництва.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з абз. 2 п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів . При реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 надано копію рішення виконкому Маріупольської міської ради №112/3 від 23 квітня 2010 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки по проспекту Перемоги для будівництва магазину.

Водночас, встановлено, що зазначене рішення виконкомом міської ради не приймалось.

Крім того, відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання їх у власність або користування належить до виключної компетенції міської ради, а не виконкому.

Враховуючи, що ОСОБА_1 подано документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, під яке не було виділено земельну ділянку, таке майно не могло бути зареєстровано, оскільки вважається самочинним будівництвом.

Крім того, відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна в обов`язковому порядку подається документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Як встановлено в ході перевірки додане ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно рішення Орджонікідзевської районної адміністрації від 25 червня 2012 року № 200/3 про присвоєння адреси не приймалось.

Згідно зі ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, а також те, що ОСОБА_1 при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , подано недостовірні документи про присвоєння адреси, наявність права користування земельною ділянкою, а також реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що слід розцінювати як відсутність належних документів, у останнього не виникло право власності на нерухоме майно, а тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав .

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. У зв`язку із цим виникає необхідність у скасуванні запису про проведення державним реєстратором дій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв.м.

З приводу недійсності договору купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв.м., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Азов Натурал Фуд позов обгрунтовано тим,що відповідно до наведеного договору купівлі-продажу продавець ( ОСОБА_1 ), який діяв через представника, продав, а покупець ТОВ Азов Натурал Фуд в особі директора Лавданського О.С. купив нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,0005 га кадастровий номер 1412336900:01:013:0786.

У п. 2 зазначеного договору вказано, що нежитлова будівля належить ОСОБА_1 на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія номер ДЦ № 14212269117, виданої Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Донецькій області від 10 вересня 2012 року, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав 12 липня 2018 року, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131117464 від 17 липня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600187614123 номер запису про власність 27072341.

Враховуючи, що ОСОБА_1 при проведенні державної реєстрації подав документи, які містили недостовірні відомості, внаслідок чого державним реєстратором було безпідставно зареєстровано за ним право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,тобто об`єкт, який насправді не є нерухомим майном, останній не міг продавати (тобто передавати право власності) його.

Укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Азов Натурал Фуд договір купівлі-продажу суперечить положенням ст.ст. 376, 656 ЦК України, оскільки продавцем було відчужено фактично неіснуючий та необгрунтовано зареєстрований об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 3,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначений договір суперечить інтересам суспільства, а саме - територіальної громади міста Маріуполя. Так, територіальна громада є власником земельної ділянки, на якій розташований предмет оспорюваного договору купівлі- продажу. При цьому внаслідок укладання договору відбулася зміна обсягу правомочностей Маріупольської міської ради, яка відповідно до ст. 12 ЗК України, розпоряджається землями територіальної громади.

Так, при укладанні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі до ТОВ Азов Натурал Фуд , як нового власника нерухомості, автоматично, в силу ст. 120 ЗК України, перейшло право користування земельною ділянкою, розпорядником якої є Маріупольська міська рада.

Таким чином, внаслідок проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна 12 липня 2018 року з незаконних підстав (Декларації ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2012 року не існує) та укладання в подальшому договору купівлі- продажу нежитлової будівлі від 02 листопада 2018 року , посвідченого нотаріусом,територіальна громада міста Маріуполя була обмежена в реалізації правомочностей власника землі, оскільки ТОВ Азов Натурал Фуд в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України , з моменту набуття права власності на нерухоме майно одночасно автоматично набуває і права користування земельною ділянкою під цим майном.

Крім того, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02 листопада 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Лушкіною О.В., має бути визнаний недійсним з підстав викладених вище, та зокрема у зв`язку з порушенням ним ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Так, згідно з п.2 ч.1 ст. 10 даного Закону, нотаріус є державним реєстратором і так само має виконувати вимоги ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Проте, при складанні тексту і посвідчуючи своїм підписом договір, нотаріус зазначив в якості однієї з підстав права власності на майно (об`єкт) у продавця Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серія номер ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2012 року та не перевірив чи міститься такий документ у відповідному Єдиному реєстрі.

Також нотаріус не врахував, що за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано право на земельну ділянку, у тому числі з кадастровим номером 1412336900:01:013:0786, що ставить під сумнів знаходження предмету договору на зазначеній земельній ділянці. При цьому в ході огляду місця події, проведеного при розслідуванні кримінального провадження № 42018051700000068 за наведеною вище адресою не встановлено жодного об`єкта нерухомості.

Отже, поряд з вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятого 17 липня 2018 року державним реєстратором військово- цивільної адміністрації міста Торецька Лясевич Р.В., має бути визнаний недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв.м. від 02 листопада 2018 року , визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Лушкіної О.В. про державну реєстрацію права власності за ТОВ Азов Натурал Фуд у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовна заява містить обгрунтування підстав для представництва.Так,щодо невиконання Маріупольською міською радою Донецької області своїх повноважень у зазначеній сфері,зазначено,що Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями із порушенням встановленого порядку надання земель в оренду і є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, у тому числі й шляхом звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави.

Зазначені порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні статті 23 Закону України Про прокуратуру та наявність підстав для представництва.

Інтереси держави у сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.

При цьому, при реєстрації, а також розпорядженні ОСОБА_1 об`єктом нерухомого майна, а саме укладенні угоди купівлі-продажу з ТОВ Азов Натурал Фуд , призвело до порушення встановленого порядку розпорядження землею територіальної громади в особі Маріупольської міської ради.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання, пов`язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 08.02.2013 № 01- 06/319/2013 звертається увага на зміну законодавчого підходу до порядку скасування державної реєстрації прав. Так, на відміну від попередньої редакції Закону, за якою державна реєстрація речових прав скасування, в разі, зокрема, винесення судом відповідного рішення, про що вносилися дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно, відтепер ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави. Згідно зі ст. 10 вказаного закону відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, міські та обласні ради здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель. .

Разом з тим, Маріупольська міська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку (ст.ст. 80, 83 ЗК України) та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1).

На підставі викладеного, а також враховуючи, що жодні інші органи державної влади та місцевого самоврядування, окрім Маріупольської міської ради не наділені повноваженнями щодо оскарження рішень державного реєстратора щодо проведення державної реєстрацій права власності на об`єкт* нерухомого майна, розташованого на території міста Маріуполя, саме Маріупольська міська рада набуває у цій справі статусу позивача.

Маріупольська міська рада, володіючи інформацією про факти неприйняття Орджонікідзевською районною адміністрацією та виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішень № 200/3 від 25 червня 2012 року та № 112/3 від 23 квітня 2010 року відповідно, а також відсутність у реєстрі Державної архітектурно- будівельної інспекції декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом тривалого часу не вживає заходів, у тому числі, у судовому порядку, у зв`язку з чим, завдається шкода державі у виді порушення порядку реєстрації нерухомого майна, користування землею територіальної громади міста без правовстановлюючих документів.

Усі зазначені вище обставини є виключним випадком для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави.

Частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

На виконання зазначеної норми місцевою прокуратурою спрямовано відповідне повідомлення Маріупольській міській раді Донецької області разом із копією позовної заяви та додатками до неї (т.1.а.с.4-18).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за позовом Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу ,з призначенням підготовчого судового засідання на 08 квітня 2019 року(т.1.а.с.125).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 травня 2019 року ,у відповідності до вимог ч.3 ст.189 ЦПК України, продовжено проведення підготовчого провадження у вказаній справі ,підготовче судове засідання відкладено на 03 липня 2019 року (т.1.а.с.189).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ Азов Натурал Фуд про закриття провадження у справі з підстав ч.1.ст.255 ЦПК України (т.1.а.с.228).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 17 вересня 2019 року (т.1.а.с.229).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 серпня 2019 року задоволено заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 про забезпечення позову, заборонено ТОВ Азов Натурал Фуд ,юридична адреса : Донецька область,місто Маріуполь,провулок Шлаковий,будинок 9 ,ЄДРПОУ 39579318, та/ або іншим фізичним і юридичним особам,які діють від імені або в інтересах ТОВ Азов Натурал Фуд ,розпоряджатися об*єктом нерухомого майна площею 3,4 кв.м., розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1600187614123,в тому числі шляхом відчуження даного об*єкта нерухомості (т.1.а.с.239-242).

У судовому засіданні 17 вересня 2019 року представником відповідача ТОВ Азов Натурал Фуд Яровим А.В., діючим на підставі довіреності, надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду ,на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України ,оскільки у даному випадку відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про пред`явлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності . Представник позивача прокурор Маріупольської місцевої прокуратури № 2 - Голінко І.І., заперечував проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що позов був заявлений в інтересах Маріупольської міської ради, так як останні протягом тривалого часу не зверталися із заявами до суду, чим було завдано шкоду державі у вигляді порушення порядку реєстрації нерухомого майна. Зверненню до суду передувало досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому прокуратура здійснювала процесуальне керівництво, та були встановлені обставини, які є виключним випадком для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави. Представник Маріупольської міської ради Донецької області Карацюба В.А., якій діє на підставі довіреності, просив в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити, з підстав на які посилався прокурор. Додав, що Маріупольська міська рада звернулася до місцевої прокуратури з листом про представництво їх інтересів в суді, мотивуючи наявністю багато об`єктів щодо яких був порушений порядок реєстрації та відсутністю коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01 жовтня 2019 року частково задоволено клопотання представника відповідача ТОВ Азов Натурал Фуд , позовну заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області залишено без руху ,для надання доказів існування виключного випадку,відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України ,який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави (т.2.а.с.20-23).

08 жовтня 2019 року керівником Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області надано заяву про усунення недоліків позовної заяви по справі .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року позовну заяву Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області,в порядку ст.ст. 56,175,177,187 ЦПК України - залишено без розгляду (т.2.а.с.86-92).

Ухвала суду мотивована тим, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку ,відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку передбаченому ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

В апеляційній скарзі керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів скарги посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, зазначено, що прокуратура звернулася до суду з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, оскільки були виявлені порушення,що зачіпають інтереси територіальної громади міста Маріуполя розпоряджатися земельною ділянкою, зайнятою під об`єктом нерухомості, а Маріупольська міська рада своєчасно не звернулася до суду за захистом їх прав. Маріупольська міська рада більш ніж рік з часу виявлення виявлених порушень не звернулася до суду з позовом, зазначена бездіяльність і є виключним випадком для подання позовної заяви прокурором, оскільки може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості захисту інтересів держави в подальшому. Зауважено, що безпосередньо в позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, невиконання вимог щодо обґрунтування звернення прокурора до суду в інтересах держави, має наслідком застосування положень ст. 185 ЦПК України, натомість всупереч спеціальній процедурі, передбаченій ч. 4 ст. 56 ЦПК України, суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду вже на стадії судового розгляду після задоволення клопотання керівника прокуратури про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу представником ТОВ Азов Натурал Фуд Яровим А.В. мотивований законністю та обґрунтованістю ухвали.

Іншими учасниками судового розгляду відзив не надано . Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області Русланова Г.М. та представник Маріупольської міської ради Донецької області Карацюба В.Л. підтримали доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ Азов Натурал Фуд Яровий А.В. підтримав доводи відзиву та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судове засідання апеляційного суду державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Р.В., приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіна О. В., ОСОБА_1 не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм №3.10-12 за № 1260 ,шляхом отримання судової повістки ,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2,а.с 118,154,159).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції посилався на норми ст.ст. 56,175,177,187 ЦПК України та виходив з того, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку передбаченому ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Однак ,з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з ч.13 ст.187 ЦПК України ,якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу.

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Korolev v. Russia(№2), №5447/03, §33, від 1.04.2010;Menchinskaya v. Russia, №42454/02, §35, від 15.01.2009).

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, №15123/03, §45, 6.12.2007).

Тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

У п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким є Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII.

У ч.3 ст.23 цього Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому в ч.4 цієї статті.

Тлумачення ч.3 ст.23 Закону Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб*єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб*єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб*єкта владних повноважень, який, усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним субєктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону Про прокуратуру прокурор зобов*язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб*єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

За змістом ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити,що звертаючись до суду із даним позовом прокурор у повному обсязі виконав вимоги зазначених вище норм матеріального і процесуального права , наявність інтересів держави обґрунтував виявленням порушень ,встановленого законом порядку володіння,користування і розпорядження землями із порушенням встановленого порядку надання земель в оренду ,які зачіпають інтереси територіальної громади міста Маріуполя , розпоряджатися земельною ділянкою, зайнятою під об`єктом нерухомості, а Маріупольська міська рада не звернулася своєчасно за їх захистом до суду. У ситуації, яка має місце, згідно інформації Маріупольської міської ради № 31.5-27560-13.1 від 07 жовтня 2019, остання не мала можливості з 12 липня 2018 року самостійно звернутись за захистом своїх прав, тому що про неправомірність набуття права власності на нерухомий об`єкт , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 дізналась лише у липні 2019 року.

Також,на виконання ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви від 01 жовтня 2019 року, прокурор зазначив, що Маріупольська міська рада з липня 2018 року (тобто з моменту повідомлення Маріупольській місцевій прокуратурі № 2 про виявлені порушення при реєстрації права власності) володіла відомостями про: 1) підробку рішення колегії Орджонікідзевської (Лівобережної) районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 червня 2012 року № 200/3; 2) незаконну реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації серія та номер ДЦ 14212269117 від 10 вересня 2018 року ; 3) наявність підстав для звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу; 4) заподіяння внаслідок реєстрації права власності на об`єкт нерухомості шкоди інтересам територіальної громади міста Маріуполя, оскільки останні позбавлені можливості розпоряджатися земельною ділянкою під об`єктом нерухомості. Однак, більш ніж рік з часу виявлення вищевказаних порушень, Маріупольська міська рада не звернулась до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Зазначена бездіяльність Маріупольської міської ради і є виключним випадком для подання позовної заяви прокурором, оскільки може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості захисту інтересів держави в подальшому. Отже,Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 були дотримані усі вимоги діючого законодавства, спрямовані на підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.

Окрім цього,Маріупольська міська рада звернулася до Маріупольської місцевої прокуратури №2 із інформацією про можливі порушення при проведенні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим у прокуратури відсутні підстави щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо неналежного виконання своїх обов`язків представниками міської ради. За результатами розгляду листа розпочато кримінальне провадження №42018051700000068 від 30 липня 2018 року , в ході якого зібрано докази, які підтверджують порушення вимог діючого законодавства при реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.Також, до пред`явлення позовної заяви було спрямовано відповідне повідомлення на адресу Маріупольської міської ради про те, що Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 планується звернення до суду у зв`язку з виявленими порушеннями (копія повідомлення долучена до матеріалів справи в суді).

За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою суду.

Крім того, звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі власника спірної земельної ділянки Маріупольської міської ради також було обґрунтовано прокурором тим, що орган, який уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Маріупольська міська рада , не здійснює захист інтересів держави.

Будь-які дії, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави у сфері відновлення законності у розпорядженні земельною ділянкою по проспекту Перемоги для будівництва магазину ОСОБА_1 , у тому числі шляхом звернення до суду з відповідними позовами, не вчиняються. Більш того, навіть після повідомлення від 26 липня 2018 року міської ради щодо порушень розміщення торгівельних та інших нежитлових об*єктів на території міста Маріуполя , не спонукало вказаний орган здійснювати свої функції щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах (т.1.а.с.19-20).

Отже, у позовній заяві прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах та підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до ст. 31-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру відноситься до виключних випадків , які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Вказані обставини залишені судом першої інстанції без належної уваги і, як наслідок, зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для подання позову прокурором в інтересах держави в особі Маріупльської міської ради Донецької бласті .

За обставинами даної справи, суд першої інстанції вивчивши зміст позовної заяви та обґрунтування прокуратури, щодо наявності підстав для їх участі в даній справі 25 лютого 2019 року відкрив провадження в даній справі,з призначенням підготовчого судового засідання .

В подальшому, справа перебувала у провадженні суду до 07 листопада 2019 року, коли судом була постановлена оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду.

Слід зазначити, що суд, в порушення вимог ст. 185 ЦПК України не надавав прокурору строку для усунення недоліків з приводу не подання прокуратурою доказів існування виключного випадку, відкривши 25 лютого 2019 року провадження та призначивши,ухвалою від 03 липня 2019 року ,справу до судового розгляду ,при цьому задовольнивши заяву про забезпечення позову, надав прокуратурі законні сподівання, що позов буде розглядатись та під час його розгляду будуть з`ясовані обставини по справі .

У частині 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №183/1617/16, у постанові від 14 листопада 2018 року зазначила, що прокуратура має право на звернення до суду в інтересах держави, у разі попереднього повідомлення прокурором органу державної влади, який не належним чином здійснює захист державних інтересів в межах своїх повноважень, про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі такого органу, та якщо відповідна установа не заперечує проти таких дій прокурора і підтримує позов.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором листом 22 грудня 2018 року попередньо, до звернення до суду, повідомлено Маріупольську міську раду (т.1. а.с. 108-109 ) про звернення до суду із зазначеною позовною заявою.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/447/18 щодо представництва прокурором інтересів держави прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що прокуратура у повному обсязі виконала вимоги чинного процесуального законодавства, зокрема, ст. 56 ЦПК України, зазначивши орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також обґрунтувавши, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та довівши необхідність звернення до суду,в тому числі і виключні випадки.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд вважає, що ухвала про залишення позову без розгляду судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованою, постановлена на не повно з`ясованих обставинах справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Оскільки апеляційний суд не змінює рішення та не ухвалює нове, тому вважає, що питання про розподіл судових витрат має бути вирішено судом під час прийняття рішення по суті справи.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області - задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2019 року .

Судді: