Постанова

від 07.10.2020 по справі 265/10650/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 265/10650/18

провадження № 61-1346св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області,

відповідачі - державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслан Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіна Оксана Володимирівна, ОСОБА_1 .

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд на постанову Донецького апеляційного суд від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., Попової С. А. у справі за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевича Р. В., Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд (далі - ТОВ Азов Натурал Фуд ), приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної О. В. та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17 липня 2018 року № 42092211, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 ТОВ Азов Натурал Фуд , визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О. В. від 02 листопада 2018 року про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1600187614123, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ Азов Натурал Фуд на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що на підставі статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України Про прокуратуру під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 42018051700000068 від 30 липня 2018 року встановлено порушення інтересів держави.

Так, 17 липня 2018 року державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Лясевичем Р. В. прийнято рішення № 42092211 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю А-1 площею 3,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1600187614123.

Підставою для державної реєстрації права власності на новостворене майно стала заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2018 року, а також документи, подані останнім для державної реєстрації, а саме: Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10 вересня 2012 року № ДЦ 14212269117, копія рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 червня 2012 року № 200/3 Про надання нової поштової адреси , копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 23 квітня 2010 року № 112/3 Про відведення фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва магазину по АДРЕСА_1 .

02 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Азов Натурал Фуд укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3,4 кв. м, а саме об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1600187614123.

Того ж дня приватним нотаріусом Лушкіною О. В. на підставі даного договору купівлі-продажу прийнято рішення № 43840141 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Азов Натурал Фуд та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, в ході розслідування кримінального провадження було отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради, відповідно до якої в документах фонду Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради значиться лише протокол засідання колегії від 27 червня 2012 року № 8. Відповідно до переліку рішень, прийнятих колегією районної адміністрації, які додаються до цього протоколу, питання щодо надання поштової адреси відносно нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 до порядку денного не входило і не вирішувалося. Крім того, ОСОБА_2 , яка значиться підписантом вищевказаного рішення від 25 червня 2012 року № 200/3 у якості заступника голови Орджонікідзевської районної адміністрації, цю посаду на той час, не займала, оскільки працювала спеціалістом соціально-економічного відділу Орджонікідзевської районної адміністрації, що підтверджується розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації Про призначення ОСОБА_2 від 18 листопада 2011 року №180ко.

Таким чином, додане ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно рішення Орджонікідзевської районної адміністрації від 25 червня 2012 року № 200/3 не приймалось.

Також, в ході розслідування було здійснено запит до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Згідно наданої інформації в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, дані щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ 14122269117 від 10 вересня 2012 року, будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Крім того, в ході розслідування на запит прокурора отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради щодо прийняття рішення від 23 квітня 2010 року №112/3 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва магазину. Встановлено, що зазначене рішення виконкомом міської ради не приймалось. Крім того, розгляд питань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, надання у постійне користування або у власність (оренду) входить до виключної компетенції міської ради.

Таким чином, відомості, надані ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки для будівництва об`єкта нерухомого майна не відповідають дійсності.

Також, в ході розслідування кримінального провадження 22 серпня 2018 року було проведено огляд місцевості, розташованої по АДРЕСА_1 та встановлено, що на ній не виявлено будь-яких об`єктів будівництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року у складі судді Мельник І. Г. позовну заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку ,відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області задоволено, ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року - скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із цим позовом прокурор у повному обсязі виконав вимоги норм матеріального і процесуального права, наявність інтересів держави обґрунтував виявленням порушень, встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями із порушенням встановленого порядку надання земель в оренду, які зачіпають інтереси територіальної громади міста Маріуполя, розпоряджатися земельною ділянкою, зайнятою під об`єктом нерухомості, а Маріупольська міська рада не звернулася своєчасно за їх захистом до суду. У ситуації, яка має місце, згідно інформації Маріупольської міської ради від 07 жовтня 2019 року № 31.5-27560-13.1, остання не мала можливості з 12 липня 2018 року самостійно звернутись за захистом своїх прав, тому що про неправомірність набуття права власності на нерухомий об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 дізналась лише у липні 2019 року.

На виконання ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви від 01 жовтня 2019 року, прокурор зазначив, що Маріупольська міська рада з липня 2018 року (тобто з моменту повідомлення Маріупольській місцевій прокуратурі № 2 про виявлені порушення при реєстрації права власності) володіла відомостями про: 1) підробку рішення колегії Орджонікідзевської (Лівобережної) районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 червня 2012 року № 200/3; 2) незаконну реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації від 10 вересня 2018 року серія та номер ДЦ 14212269117; 3) наявність підстав для звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу; 4) заподіяння внаслідок реєстрації права власності на об`єкт нерухомості шкоди інтересам територіальної громади міста Маріуполя, оскільки останні позбавлені можливості розпоряджатися земельною ділянкою під об`єктом нерухомості. Однак, більш ніж рік з часу виявлення вищевказаних порушень, Маріупольська міська рада не звернулась до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Апеляційний суд вказував, що зазначена бездіяльність Маріупольської міської ради і є виключним випадком для подання позовної заяви прокурором, оскільки може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості захисту інтересів держави в подальшому. Отже, Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 були дотримані усі вимоги діючого законодавства, спрямовані на підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.

Окрім цього, Маріупольська міська рада звернулася до Маріупольської місцевої прокуратури № 2 із інформацією про можливі порушення при проведенні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим у прокуратури відсутні підстави щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо неналежного виконання своїх обов`язків представниками міської ради. За результатами розгляду листа розпочато кримінальне провадження № 42018051700000068 від 30 липня 2018 року, в ході якого зібрано докази, які підтверджують порушення вимог діючого законодавства при реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. Також, до пред`явлення позовної заяви було спрямовано відповідне повідомлення на адресу Маріупольської міської ради про те, що Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 планується звернення до суду у зв`язку з виявленими порушеннями.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням предмету спору, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року представник ТОВ Азов Натурал Фуд - адвокат Яровий А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що судом апеляційної інстанції було помилково скасовано ухвалу місцевого суду, яка була постановлена з додержанням норм процесуального права.

Вказує, що прокурор, звертаючись із цим позовом не надав належних доказів того, що захист законних інтересів держави не здійснюється, а також не обґрунтував та не довів причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень.

На думку представника заявника самого лише зазначення у позові прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження не достатньо для прийняття позову прокурора до розгляду. Посилається на те, що хоча прокурор і повідомляє Маріупольську міську раду щодо звернення до суду, проте зазначає, що ним вже було підготовлено позовну заяву, що свідчить про порушення процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Узагальнюючи доводи касаційної скарги представник заявника вказував, що в цьому випадку відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про з`явлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року від керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ Азов Натурал Фуд в якому останній просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом встановлено, що поданий прокурором Маріупольської місцевої прокуратури № 2 позов був заявлений в інтересах Маріупольської міської ради, так як остання протягом тривалого часу не зверталися із заявами до суду, чим було завдано шкоду державі у вигляді порушення порядку реєстрації нерухомого майна. Зверненню до суду передувало досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому прокуратура здійснювала процесуальне керівництво.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Маріупольська міська рада є компетентними органом на вжиття заходів щодо відновлення порушеного права у сфері користування земельною ділянкою, а прокурором доведено наявність виключного випадку для представництва інтересів держави, зокрема прокурор довів, що компетентний орган, який він зазначив як позивача, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що прокурором було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру в частині виконання обов`язку попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це Маріупольську міську раду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор листом від 22 грудня 2018 року (а. с. 108-109 том 1) повідомив Маріупольську міську раду про намір звернутися до суду із цим позовом.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру . Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року.

За змістом частин третьої та четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16 (касаційне провадження № 14-104цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах: від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів територіальної громади у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Маріупольською міською радою, яка не вжила заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що дії відповідачів істотно порушують вимоги чинного законодавства і суперечать інтересам територіальної громади, оскільки підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування в м. Маріуполі, а Маріупольська міська рада бездіє.

Верховний Суд враховує, що частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Маріупольська міська рада наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювала, а, навпаки, вважала вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, матеріали справи містять повідомлення прокурора Маріупольській міській раді, подане до звернення до суду у розглядуваній справі.

При цьому, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що дії прокурора з ініціювання судового процесу із відновлення порушеного права територіальної громади м. Маріуполя, відповідають легітимній меті.

Отже апеляційний суд правильно врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 ЦПК України підстав для залишення позову без розгляду, а тому дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого суду про залишення без розгляду позову прокурора поданого в інтересах Маріупольської міської ради.

Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги стосовно того, що у цьому випадку відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про з`явлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суд від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська