Рішення

від 31.07.2007 по справі 4/249-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

31.07.2007                                                             

                        Справа

№  4/249-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Ємленінової З.І. при секретарі

Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1 смт.МалаОлександрівка  Великоолександрівського району Херсонської

області  

3-я особа без самостійних вимог на

стороні позивача  -  приватний підприємець ОСОБА_2  смт.Велика Олександрівка Херсонської області

до

відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське

АТП-16538"  смт.Велика

Олександрівка  Херсонської області      

про

  стягнення 

109.180грн.80коп.

за участю представників сторін:

від 

позивача   - уповноважена

особа  ОСОБА_3

від 3-ї особи без самостійних вимог

на стороні позивача - не з'явився 

від 

відповідача   -  голова правління  Москаленко О.Ф.,

                         уповноважена

особа  Мацула Є.Б.

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач відповідно до  позовної 

заяви  просить про  відшкодування   109.180грн.80коп.  отриманих  

відповідачем із  державного

бюджету  за пільгове перевезення

окремих  категорій громадян  приміським 

транспортом за  2003-3005роки.

          Право 

на позов він  обгрунтовує

договором про відступлення вимоги від 10.05.2007року, укладеним  ним з 

приватним підприємцем 

ОСОБА_2  предметом якого є   право 

вимоги від відповідача  суми  заборгованості  за пільгові перевезення окремих  категорій громадян, що  виникла внаслідок порушення умов договору

НОМЕР_1 від 07.01.2003року на оренду автотранспорту відповідача  який укладено   ПП ОСОБА_2 з Великоолександрівським

АТП-16538.

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, посилаючись  на те, що договір  відступлення вимоги є фіктивним.  ПП ОСОБА_2 не 

міг  укладати його 10.05.2007року,

оскільки   станом на 04.05.2007року  державна реєстрація приватного  підприємця ОСОБА_2 припинена  за рішенням 

самого  підприємця. Розрахунок

суми  позову позивачем нічим  не 

обгрунтовано, а в бухгалтерському обліку підприємства відповідача

відсутня заборгованість  перед  ПП ОСОБА_2 Жодних  доказів 

здійснення фактичних  перевезень  орендованими 

автобусами  пільгових  категорій громадян  позивачем не надано.

Крім  того, відповідач посилається на те, що  оскільки 

договір  найму транспортних  засобів 

за участю   фізичної  особи 

підлягає  нотаріальному

посвідченню, то  і  правочин 

щодо  зміни  кредитора 

повинен  вчинятися також  в нотаріальній формі, тому договір  відступлення вимоги є нікчемним.

          Справа розглядалася з  перервами, які відповідно до  ст. 77 ГПК України оголошувалися в

засіданнях  суду  17.07.2007року та  26.07.2007 року за  клопотанням  

позивача. Судом надано  йому час

для подання доказів на підтвердження викладених 

в позові обставин  та

документального  обгрунтування розрахунку

суми  позову.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін,

суд  дійшов до  висновку про 

те, що  позовні вимоги задоволенню

не  підлягають   виходячи 

із  наступного.

          01 січня 2003 року між  приватним 

підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством  "Великоолександрівське АТП-16538"

(відповідач по  справі) укладено  договір НОМЕР_1 на оренду п'яти  автобусів для забезпечення  виконання 

рейсів  зазначених  в пункті 

4.1.1 договору  а також виконання

перевезень  «на замовлення» та за

іншими  маршрутами, якщо  на те буде виробнича необхідність.

          Пунктом 7.4 цього  договору зазначено, що  орендар зобов'язується здійснювати  перевезення пільгових  категорій пасажирів  на міжміських 

та приміських  маршрутах, перелік

яких узгоджено  сторонами  цим пунктом. 

Кошти  за пільгові перевезення

розподіляються: 60% - орендарю на придбання 

автошин, запасних  частин  та комплектуючих, а 40% - орендодавцю  на потреби 

підприємства.

          Позивач посилається на те, що ПП

ОСОБА_2 на протязі строку дії  договору

здійснював  обов'язки  за договором оренди, в тому числі  здійснював перевезення пільгових  категорій громадян, уклавши  при 

цьому трудові угоди з 

фізичними  особами - водіями,  якими 

безпосередньо  обслуговувалися

орендовані автобуси.         

          Позивач також зазначає  в позові, що в  наступному, 10.05.2007року між приватним  підприємцем ОСОБА_2  та 

приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач по  справі) укладено  договір 

відступлення права вимоги відповідно до 

якого  ПП ОСОБА_2 передав позивачу

належне  йому право  вимоги 

від  відповідача   заборгованості, що  виникла 

внаслідок порушення  умов

договору  НОМЕР_1 від 07.01.2003року в

частині  коштів  на 

пільгові перевезення.

Пунктом 1.2 договору відступлення

вимоги  зазначено, що новий кредитор  займає 

місце  первісного  кредитора в зобов'язаннях, що  виникли 

з  основного  договору в обсязі та на умовах, що  існують 

на момент  укладення договору від

10.05.2007року.

          В позовній заяві зазначено, що  документальне підтвердження перевезення

пільгових  категорій громадян та докази

на підтвердження цих  перевезень  позивачем будуть надані   безпосередньо  в засідання суду, тому при  призначенні 

справи суд  ухвалою  про 

порушення  справи  від 22.06.2007року  зобов'язав позивача надати  документальне 

обгрунтуванння розрахунку суми 

позову. Такого  обгрунтування

позивачем не  надано  ні в перше засідання, ні в наступні,

незважаючи  на те, що  саме для подання доказів щодо   фактичного здійснення пільгових перевезень

та обгрунтування розрахунку суми  позову

судом оголошувалися перерви  в засіданнях

за клопотанням  самого позивача.

Крім того,  договір  оренди НОМЕР_1 від 01.01.2003року відповідно

до  пункту 8.1  укладено 

сторонами строком на три 

роки  та зазначено  в пункті  

8.2, що  у разі відсутності  заяви 

однієї  із  сторін 

про  припинення або  зміну умов договору на протязі місяця після

закінчення терміну його  дії, він  вважається 

продовженим  на  той же 

термін  і на тих  же умовах, які були  передбачені договором.

          Відповідно до  пункту 1 частини 1 статті 512  кредитор 

у зобов'язанні  може бути  замінений 

іншою  особою внаслідок передання

ним  своїх  прав іншій особі за правочином (відступлення  права вимоги).  Правочин 

щодо  заміни  кредитора у зобов'язанні  відповідно до ч.1 статті 513 ЦК України

вчиняється  у такій самій формі, що  і правочин 

на підставі якого  виникло  зобов'язання, право  вимоги за яким передається   новому кредитору.

Уступка вимоги  (цесія) за своєю  правовою 

природою не  є  самостійним правочином, оскільки  вона залежить 

від  основного  юридичного 

факту, який її  породжує. Цим

фактом у правовідносинах  сторін  є 

договір  оренди автотранспорту

НОМЕР_1  від  01.01.2003року, який укладено  строком на три роки, тобто  дія цього 

договору продовжувалася і після 01.01.2004року. Відповідно до п.4

Прикінцевих та Перехідних  положень  положення Цивільного Кодексу України

застосовують  до  тих 

прав і обов'язків, що  виникли

або  продовжують  існувати 

після набрання ним  чинності, тому

до  правовідносин  сторін 

застосовують  норми ЦК України

прийнятого  16.01.2003року  який набрав чинності з 01.01.2004року.

Статтею 799 ЦК України  встановлено правило   щодо 

укладання договорів  найму

транспортного  засобу в письмовій формі,

а договори  найму транспортного  засобу за участю  фізичної 

особи  підлягають  обов'язковому 

нотаріальному посвідченню. 

Таким чином, з  урахуванням п.4 Прикінцевих  та Перехідних 

положень  до  ЦК України, вимог  статей 799 та ч.1 статті 513 ЦК України  договір 

відступлення  вимоги від

10.05.2007року підлягав  нотаріальному

посвідченню, однак сторонами ця вимога щодо 

форми  договору не  була дотримана.

Відповідно до  частини 1 статті 220  ЦК України у разі недотримання

встановленої  законом вимоги щодо  нотаріального посвідчення договору, такий

договір  є  нікчемний. В силу ч.2 статті 215  ЦК України 

недійсним  є  правочин, якщо  його 

недійсність  встановлена законом

(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого  правочину недійсним не  вимагається.

Вищевикладене  свідчить 

про  те, що  договір 

відступлення вимоги від 

10.05.2007року на який 

позивач  посилається  як на підставу позовних вимог  щодо 

відшкодування вартості пільгових 

перевезень є  нікчемним, а

значить   позивач   не набув права  вимоги 

до  відповідача  щодо заборгованості яка виникла  із 

договору НОМЕР_1 від 01.01.2003року. До 

того ж  в пункті 1.1 договору

відступлення вимоги зазначено  про   передачу первісним кредитором права вимоги

за договором від 07.01.2003року, в той час як 

договір  оренди укладено  01.01.2003року.

Крім  того, матеріалами  справи 

підтверджується, що    договір відступлення

вимоги приватний підприємець  ОСОБА_2

не  міг 

укладати 10.05.2007року, оскільки  

станом на 04.05.2007року  державна

реєстрація приватного  підприємця ОСОБА_2

припинена  за рішенням  самого 

підприємця, що  підтверджується

наданим до  матеріалів справи

витягом  із  Єдиного Державного  реєстру юридичних осіб  та фізичних 

осіб-підприємців, виданим 

Великоолександрівською 

районною  державною  адміністрацією  Херсонської 

області (арк. справи 63-64).

З урахуванням  викладеного, суд  не може прийняти  як належний 

доказ  по  справі в розумінні ст.  33, 34 

ГПК України надану позивачем, після встановлення зазначеного  факту, додаткову угоду від

20.07.2007року  відповідно до  якої первісним кредитором за договором

відступлення вимоги зазначено  фізичну

особу ОСОБА_2 До  того ж, цієї  угоди не 

існувало  на момент  звернення з 

позовом, а тому і права на позов станом на  20.06.2007року позивач не  мав.

Не 

обгрунтовано  також   жодними 

доказами  той факт,  що  за

договором оренди орендар  здійснював

перевезення пільгових  категорій

громадян, вартість  фактично  здійснених  

пільгових  перевезень   за договором від  01.01.2003року, а також  право 

на їх  відшкодування виходячи  з 

того, що  відповідач отримав кошти  із 

державного  бюджету  за пільгове перевезення   автотранспортом, який в цілому обліковується

у  відповідача, а не  тільки 

орендованим  за договором

оренди.  Не є  належним доказом щодо  отримання відповідачем конкретних  сум  і

довідка  фінансового  управління Великоолександрівської  районної 

державної  адміністрації  від 

12.04.2007року №2-19/191, на яку позивач посилається як  на вартість 

отриманих  відповідачем   відшкодувань із державного  бюджету, оскільки в цій довідці  не 

зазначено кому конкретно 

здійснено  фінансування за пільгове

перевезення   за 2003-2005рік.

Таким чином позивачем  не 

надано  доказів і на

обгрунтування  сум, зазначених  в розрахунку суми  позову. Його 

посилання на те, що  відповідач

повинен  надати  докази того,  

яка сума і за які саме 

перевезення  пільгових  категорій громадян ним  отримана, 

не  відповідає  загальним засадам господарського  процесуального  Кодексу України, викладеним в статтях

4-2,  4-3 зазначеного  Кодексу щодо 

рівності  учасників судового  процесу та засад  змагальності сторін, відповідно до  яких 

кожна сторона  самостійно  обгрунтовує 

свої  вимоги та заперечення

поданими  суду доказами.

З урахуванням  викладеного 

позовні вимоги не  підлягають  задоволенню.

Судові витрати  відповідно до 

ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна

частина  рішення.

          На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд 

в и р і ш и в:

          1. В

задоволенні позовних вимог відмовити.

                      Суддя                                                                          

З.І. Ємленінова

Рішення оформлено  відповідно

до          

ст. 84 ГПК України 

06.08.2007року.