Рішення

від 16.12.2019 по справі 917/1092/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.19р. Справа № 917/1092/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ореховської О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Алєйнікова Валерія Станіславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" (37661, Полтавська область, Миргородський район, с. Білики, вул. Леніна, 50, код ЄДРПОУ 34419226)

про стягнення 810 378,62 грн., з яких 243 270, 00 грн. основного боргу згідно Договору поставки засобів захисту рослин від 05.06.2017 р. № 05/06, 136 357, 83 грн. пені, 43 058, 79 грн. інфляційних, 144 442, 40 грн. - 3 % річних та 243 270, 00 грн. штрафу.

За участю представників сторін:

від позивача - не з"явився

від відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Алєйніков Валерій Станіславович ( далі - ФОП Алєйніков В.С., позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 1325/19 від 01.07.2019р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" (далі - ТОВ "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р. у загальній сумі 810 378,62грн., з яких: заборгованість за Договором поставки - 243 270,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов"язання - 136 357,83 грн., інфляційні збитки - 43 058,79 грн., 36% річних - 144 442,41 грн., штрафу - 243 270, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.07.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1092/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.08.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Ореховської О.О. у відпустці підготовче засідання 06.08.2019 р. не відбулося. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та визначено нові дату та час підготовчого засідання - 12.09.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Ореховської О.О. у відпустці підготовче засідання 12.09.2019 р. не відбулося. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.09.2019р. визначено нові дату та час підготовчого засідання - 03.10.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.10.2019р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.10.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 917/1092/19. Справу призначено до судового розгляду по суті на 07.11.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 05.12.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.12.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.12.2019р.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. № 13918 від 16.12.2019р.) про розгляд справи за його відсутності.

Зазначене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства та задовольняється судом.

Відповідач явку свого уповноваженого представник в судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 05.12.2019р.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В зв`язку з тим, що матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, а неявка сторін в судове засідання, повідомлених належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки представники сторін в судове засідання 16.12.2019р. не з`явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем не погашена.

Відповідач у відзиві на позов ( вх. № 10359 від 27.09.2019 р.) позовні вимоги заперечує у повному обсязі за обставин, викладених у відзиві. Зокрема, зазначає, що сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень № 16343 від 07.11.2018 р., № 16475 від 06.12.2018 р., № 17582 від 12.07.2019 р., № 17598 від 18.07.2019 р., № 17667 від 01.08.2019 р., № 17777 від 19.08.2019р. Також у відзиві на позов відповідач навів контрозрахунок пені, інфляційних витрат та 36% річних. При цьому зазначив, що вказаний контррозрахунок ніяким чином не є визнанням відповідачем позовних вимог, а лише вказує на безпідставність здійсненого позивачем розрахунку. Крім цього, на думку відповідача, укладений між сторонами договір поставки є недійсним та має ознаки нікчемності.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05.06.2017р. між ФОП Алєйніковим B.C. (постачальник, позивач) та TOB "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 05/06 (далі - Договір поставки, Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором постачальник зобов`язався поставити та передати у власність у зумовлено даним Договором строки засоби захисту рослин (ЗЗР), що надалі іменується Товар, а покупець зобов"язався прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його.

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- асортимент, ціна за одиницю Товару, кількість, загальна вартість Товару - зазначаються у видаткових накладних, що є невід`ємною даного цього Договору ( п.1.2 Договору);

- загальна ціна Договору складається з сум вартості Товару, що поставляється згідно всіх видаткових накладних до Договору , протягом терміну його дії. Орієнтовна сума Договору становить 243 270,00 грн. ( п. 2.1., п.2.2. Договору);

- постачальник поставляє Товар, який зазначається у видаткових накладних (п.4.1. Договору);

- доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, довіреність ( п.4.2. Договору);

- датою поставки Товару вважається дата передання Товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п.4.4. Договору);

- поставка Товару у повному обсязі здійснюються в строк до 31.10.2017р. (п.4.5. Договору);

- розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника ( п. 3.1. Договору);

- оплата за поставлений Товар проводитися покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку - фактури ( п.3.2. Договору);

- покупець має право провести розрахунок за Товар на умовах 10 % (десяти) процентів попередньої оплати від вартості Товару, з подальшою оплатою Товару на умовах цього Договору ( п.3.3. Договору);

- повна оплата поставленого Товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2017р. ( п.3.4. Договору);

- Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника ( п.3.5. Договору);

- при порушенні термінів оплати по цьому Договору, покупець сплачує постачальнику:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за весь час прострочення грошового зобов`язання;

при порушенні термінів оплати більш 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 (сто) % від суми поставленого Товару;

- якщо оплата за Товар не була перерахована покупцем в строк до 31.10.2017р. та збільшився курс долара США по відношенню до національної валюти України, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару шляхом виставлення нової видаткової накладної на різницю збільшення курсу долару США до національної валюти України - гривні. Якщо нова видаткова накладна не підписується і не оплачується Покупцем, Постачальник має право в судовому порядку нарахувати дану суму (п.6.2. Договору);

- при необґрунтованій відмові від прийняття доставленого товару, або в разі необґруного повернення товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі 100 % вартості не отриманого Товару або повернутого (п.6.3. Договору);

- постачальник за прострочення термінів поставки, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого Товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин (п.6.4. Договору);

- в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.6.5. Договору);

- сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку, та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу, процентів).

При нарахуванні штрафних санкцій , передбачених цим Договором , не застосовуються положення ст. 232 Цивільного кодексу України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором становить три роки (п.6.6. Договору);

- цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін до 31.12.2017р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, неналежне виконання, яке мало місце під час дії Договору (п. 10.1. Договору);

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на суму 243 270,00грн., на підтвердження чого надав видаткову накладну № РН - 0000001 від 10.06.2017р. на суму 243 270,00грн. , товарно - транспортну накладну № РН - 0000001 від 10.06.2017р. та довіреність на отримання цінностей № 116 від 10.06.2017р. (а.с. 23-25).

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом його представника на зазначених накладних, претензій щодо неналежної поставки товару з боку покупця (відповідача) до постачальника (позивача) не надходило.

Позивач стверджує, що всупереч взятим на себе договірним зобов"язанням відповідач оплату товару не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 270,00грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 810 378,62грн., з яких 243 270,00грн. - основний борг, 136 357,83грн. - пеня, 243 270,00грн. - штраф, 144 442,40грн. - 36% річних, 43 058,79грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГПК України .

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 243 270,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000001 від 10.06.2017р. на суму 243 270,00грн. , товарно - транспортною накладною № РН - 0000001 від 10.06.2017р., довіреністю на отримання цінностей № 116 від 10.06.2017р. (а.с. 23-25).

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.п. 3.2., 3.3., 3.4 Договору оплата за поставлений Товар проводитися покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури. Покупець має право провести розрахунок за Товар на умовах 10 % (десяти) процентів попередньої оплати від вартості Товару, з подальшою оплатою Товару на умовах цього Договору. Повна оплата поставленого Товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2017р.

З огляду на зазначене, кінцевим строком здійснення оплати є 31.10.2017р. Отже, строк виконання зобов"язання по оплаті товару, отриманого відповідачем в за Договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р., є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором поставки, оплату поставленого товару у визначені цим Договором строки не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 270,00грн.

У відзиві на позов відповідач повідомив про сплату суми основного боргу за Договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р. у повному обсязі. З представлених відповідачем документів вбачається, що відповідач в рахунок сплати заборгованості за Договором поставки перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 243 270,00грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача та платіжними дорученням: № 16343 від 07.11.2018 р. на суму 50 000,00грн.; № 16475 від 06.12.2018 р. на суму 50 000,00грн.; № 17582 від 12.07.2019 р. на суму 50 000,00грн.; № 17598 від 18.07.2019 р. на суму 43 000,00грн.; № 17667 від 01.08.2019 р. на суму 25 000,00грн.; № 17777 від 19.08.2019 р. на суму 25 270,00грн. (а.с. 82-99).

Отже, матеріалами справи підтверджується простроченням позивачем визначеного договором строку оплати товару.

При цьому, як свідчать матеріали справи, сума основного боргу в загальному розмірі 100 000,00грн. (згідно платіжних доручень № 16343 від 07.11.2018 р. та № 16475 від 06.12.2018 р.) була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом решта суми - після відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000,00грн. у позові слід відмовити за необґрунтованістю (оплата здійснена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, проте не врахована ним при визначенні ціни позову), в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 143 270,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв"язку з відсутністю предмету спору (оплата здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом) згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 136 357,83 грн. пені за період з 01.11.2017р. по 25.06.2019р. та 243 270,00 грн. штрафу (розрахунок - а.с. 10).

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Суд зауважує, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов`язання припиняється через 6 місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 6.3. Договору сторони узгодили, що при порушенні термінів оплати по цьому Договору, покупець сплачує постачальнику:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за весь час прострочення грошового зобов`язання;

при порушенні термінів оплати більш 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % від суми поставленого Товару.

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі порушення термінів оплати товару пеню та штраф одночасно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов`язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Дії відповідача є порушенням умов Договору поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р., що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов п. 6.2 Договору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання та здійснених відповідачем проплат) та встановив завищення її розміру. Згідно здійсненого судом перерахунку пені до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 115 171,53 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При цьому, судом враховано, що положення Договору містять умови щодо встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлений в ст. 232 ГК України. Так в п.6.6. Договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку, та відповідно до ст. 259 ЦК України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу, процентів). При нарахуванні штрафних санкцій , передбачених цим Договором , не застосовуються положення ст. 232 ЦК України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором становить три роки.

На підставі ст. 625 ЦК України та п. 6.5 Договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 144 422,40грн. 36 % річних за період з 01.11.2017р. по 25.06.2019р. та 43 058,79грн. інфляційних збитків (розрахунок - а.с. 11,12).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.6.5. Договору сторони узгодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, він сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та річних, суд встановив, що позивач неправильно визначив періоди існування заборгованості та здійснив нарахування пені та річних за дні фактичної сплати заборгованості, що призвело до завищення цим сум.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 32 112,53грн. інфляційних втрат та 123 008,97грн. 36% річних за період з 01.11.2017р. по 25.06.2019р. , в іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних та річних відхиляються як невмотивовані.

Перевірка правильності нарахувань позивача здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, відносно того, що укладений між сторонами договір є недійсним та має ознаки нікчемності, суд не визнає обґрунтованими за наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вищевказаний Договір поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р. недійсним не визнавався, окрім того його недійсність прямо не передбачено законом. Тому він є таким, який за результатом укладення створює для сторін відповідні правові наслідки.

Крім того, судом прийнята до уваги правова позиція Верховного Суду від 10 вересня 2019 року по справі №916/2403/18, відповідно до якої Верховний Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст.11 ЦК). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові ВС від 9.11.2018 у справі №911/3685/17.

З огляду на наявні в матеріалах справи документальні докази сплати відповідачем суми основого боргу в повному обсязі згідно Договору поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р. , суд дійшов висновку про вчинення відповідачем дій , спрямованих на визнання боргу згідно Договору поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р..

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, позовні вимоги про стягнення 115 171,53грн. пені, 243 270,00 грн. штрафу, 32 112,53грн. інфляційних втрат та 123 008,97грн. 36% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 36% річних позов задоволенню не підлягає. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 100 000,00грн. у позові слід відмовити за необґрунтованістю, в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 143 270,00грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається у розмірі 5 703,59грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 143 270,00грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, то судовий збір, сплачений за подання позову в цій частині стягнення, який становить 1 591,15грн., підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу, який сплатив вказаний судовий збір.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" (37661, Полтавська область, Миргородський район, с. Білики, вул. Леніна, 50, код ЄДРПОУ 34419226) на користь Фізичної особи - підприємця Алєйнікова Валерія Станіславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 115 171,53грн. пені, 243 270,00 грн. штрафу, 32 112,53грн. інфляційних втрат, 123 008,97грн. 36% річних, а також 5 703,59грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 100 000,00 грн. у позові відмовити.

4. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 143 270,00 грн. провадження у справі закрити.

5. В частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних на загальну суму 53 545,59 грн. у позові відмовити.

6. Повернути Фізичній особі - підприємцю Алєйнікову Валерію Станіславовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1 591,15грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 13 від 20.06.2019р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/1092/19.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.12.2019р.

Суддя О.О. Ореховська