Постанова

від 19.03.2020 по справі 917/1092/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. Справа № 917/1092/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ", Полтавська область, Миргородський район (вх. № 329 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 (повний текст складено 24.12.2019, суддя Ореховська О.О.) у справі № 917/1092/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Алєйнікова Валерія Станіславовича, Полтавська область, Шишацький район, с. Федунка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ", Полтавська область, Миргородський район

про стягнення 810 378,62 грн., з яких 243 270, 00 грн. основного боргу згідно договору поставки засобів захисту рослин від 05.06.2017 № 05/06, 136 357, 83 грн. пені, 43 058,79 грн. інфляційних, 144 442, 40 грн. - 3 % річних та 243 270, 00 грн. штрафу.

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Алєйніков Валерій Станіславович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" про стягнення заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017р. у загальній сумі 810 378,62грн., з яких: заборгованість за договором поставки - 243 270,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язання - 136 357,83 грн., інфляційні збитки - 43 058,79 грн., 36% річних - 144 442,41 грн., штрафу - 243 270, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі № 917/1092/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" на користь Фізичної особи - підприємця Алєйнікова Валерія Станіславовича 115 171,53 грн. пені, 243 270,00 грн. штрафу, 32 112,53 грн. інфляційних втрат, 123 008,97 грн. 36% річних, а також 5 703,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 100 000,00 грн. у позові відмовлено.

В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 143 270,00 грн. провадження у справі закрито.

В частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних на загальну суму 53 545,59 грн. у позові відмовлено.

Повернуто Фізичній особі - підприємцю Алєйнікову Валерію Станіславовичу 1 591,15 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 13 від 20.06.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/1092/19.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавської області від 16.12.2019 у справі № 917/1092/19 в частині задоволених позовних вимог Фізичної особи - підприємця Алєйнікова Валерія Станіславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" про стягнення боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідач також просив провести розгляд справи за участі представника відповідача, викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що стягуючи з відповідача заборгованість за пенею та штрафом суд першої інстанції, в порушення ст. 61 Конституції України застосував до відповідача подвійну відповідальність. Відповідач заперечує позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень№ 16343 від 07.11.2018; № 16475 від 06.12.2018; № 17582 від 12.07.2019; № 17598 від 18.07.2019; № 17667 від 01.08.2019; № 17777 від 19.08.2019. Крім того, в обґрунтування відсутності підстав для стягнення неустойки відповідач стверджує, що укладений між сторонами у справі договір поставки є недійсним та має ознаки нікчемності, оскільки даний договір не був підписаний відповідачем.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 у справі № 917/1092/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку та розмірі.

14.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" надійшли докази сплати судового збору, а саме: платіжне доручення № 87 від 12.02.2020 про сплату судового збору в розмірі 5851,58 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 03.03.2020 об 10:30 год.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Медуниці О.Є., для розгляду справи № 917/1092/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 розгляд справи відкладено на 19.03.2020 об 12:30 год.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом з цим від представника позивача 19.03.2020 надійшло до суду клопотання, в якому останній просив провести судове засідання у відсутність ФОП Алєйнікова В.С. та його представника.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення 12.03.2020 уповноваженій особі ТОВ "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ", а також підтверджується витягом з офіційного сайну Укрпошта.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.06.2017 між ФОП Алєйніковим B.C. (постачальник, позивач) та TOB "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки засобів захисту рослин № 05/06 (далі - договір поставки, договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник зобов`язався поставити та передати у власність у зумовлено даним договором строки засоби захисту рослин (ЗЗР), що надалі іменується товар, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його.

Умовами зазначеного договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видаткових накладних, що є невід`ємною даного цього договору ( п.1.2 договору);

- загальна ціна договору складається з сум вартості товару, що поставляється згідно всіх видаткових накладних до договору, протягом терміну його дії. Орієнтовна сума договору становить 243 270,00 грн. ( п. 2.1., п.2.2. договору);

- постачальник поставляє товар, який зазначається у видаткових накладних (п.4.1. договору);

- доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, довіреність ( п.4.2. договору);

- датою поставки товару вважається дата передання товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п.4.4. договору);

- поставка товару у повному обсязі здійснюються в строк до 31.10.2017р. (п.4.5. договору);

- розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника ( п. 3.1. договору);

- оплата за поставлений товар проводитися покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури ( п.3.2. договору);

- покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 10 % (десяти) процентів попередньої оплати від вартості товару, з подальшою оплатою товару на умовах цього договору ( п.3.3. договору);

- повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2017 ( п.3.4. договору);

- датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника ( п.3.5. договору);

- при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за весь час прострочення грошового зобов`язання;

при порушенні термінів оплати більш 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 (сто) % від суми поставленого товару;

- якщо оплата за товар не була перерахована покупцем в строк до 31.10.2017 та збільшився курс долара США по відношенню до національної валюти України, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару шляхом виставлення нової видаткової накладної на різницю збільшення курсу долару США до національної валюти України - гривні. Якщо нова видаткова накладна не підписується і не оплачується покупцем, постачальник має право в судовому порядку нарахувати дану суму (п.6.2. договору);

- при необґрунтованій відмові від прийняття доставленого товару, або в разі необґрунтованого повернення товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі 100 % вартості не отриманого товару або повернутого (п.6.3. договору);

- постачальник за прострочення термінів поставки, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин (п.6.4. договору);

- в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.6.5. договору);

- сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку, та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу, процентів).

При нарахуванні штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовуються положення ст. 232 Цивільного кодексу України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить три роки (п.6.6. договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін до 31.12.2017. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, неналежне виконання, яке мало місце під час дії договору (п. 10.1. договору);

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на суму 243 270,00 грн., на підтвердження чого надав видаткову накладну № РН - 0000001 від 10.06.2017 на суму 243 270,00 грн., товарно - транспортну накладну № РН - 0000001 від 10.06.2017 та довіреність на отримання цінностей № 116 від 10.06.2017 (а.с. 23-25).

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом його представника на зазначених накладних, претензій щодо неналежної поставки товару з боку покупця (відповідача) до постачальника (позивача) не надходило.

Позивач стверджує, що всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням відповідач оплату товару не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 270,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 810 378,62 грн., з яких 243 270,00 грн. - основний борг, 136 357,83 грн. - пеня, 243 270,00 грн. - штраф, 144 442,40 грн. - 36% річних, 43 058,79 грн. - інфляційні втрати.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 243 270,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000001 від 10.06.2017 на суму 243 270,00 грн., товарно - транспортною накладною № РН - 0000001 від 10.06.2017, довіреністю на отримання цінностей № 116 від 10.06.2017 (а.с. 23-25).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, в порушення своїх зобов`язання за договором поставки, оплату поставленого товару у визначені цим договором строки не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 270,00 грн.

У відзиві на позов відповідач повідомив про сплату суми основного боргу за договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017 у повному обсязі. З представлених відповідачем документів вбачається, що відповідач в рахунок сплати заборгованості за договором поставки перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 243 270,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача та відповідними платіжними дорученням (а.с. 82-99).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується простроченням позивачем визначеного договором строку оплати товару.

При цьому, як свідчать матеріали справи, сума основного боргу в загальному розмірі 100 000,00 грн. (згідно платіжних доручень № 16343 від 07.11.2018 та № 16475 від 06.12.2018) була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом решта суми - після відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи вказані вище обставини, в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000,00 грн. судом відмовлено, а в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 143 270,00 грн. провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору (оплата здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом) згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За неналежне виконання відповідачем умов договору позивач заявив до стягнення з відповідача 136 357,83 грн. пені за період з 01.11.2017 по 25.06.2019 та 243 270,00 грн. штрафу (розрахунок - а.с. 10).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання та здійснених відповідачем проплат) та встановив завищення її розміру. Згідно здійсненого судом перерахунку пені до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 115 171,53 грн. В іншій частині стягнення пені у позові відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов`язань за договором, не суперечить вимогам закону та умовам договору.

На підставі ст. 625 ЦК України та п. 6.5 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 144 422,40 грн. 36 % річних за період з 01.11.2017 по 25.06.2019 та 43 058,79 грн. інфляційних збитків (розрахунок - а.с. 11,12).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та річних, суд встановив, що позивач неправильно визначив періоди існування заборгованості та здійснив нарахування пені та річних за дні фактичної сплати заборгованості, що призвело до завищення цим сум, в зв`язку з чим суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 32 112,53 грн. інфляційних втрат та 123 008,97 грн. 36% річних за період з 01.11.2017 по 25.06.2019, в іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних та річних судом відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень№ 16343 від 07.11.2018; № 16475 від 06.12.2018; № 17582 від 12.07.2019; № 17598 від 18.07.2019; № 17667 віди 01.08.2019; № 17777 від 19.08.2019. В обг`рунтування відсутності підстав для стягнення неустойки відповідач стверджує, що укладений між сторонами у справі договір поставки є недійсним та має ознаки нікчемності, оскільки даний договір не був підписаний відповідачем.

Відповідач стверджує, що стягуючи з відповідача заборгованість за пенею та штрафом суд першої інстанції, в порушення ст. 61 Конституції України застосував до відповідача подвійну відповідальність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно за статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017, за яким в силу приписів статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 243270,00 грн. (а.с. 23-25). Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Згідно п.п. 3.2., 3.3., 3.4 договору оплата за поставлений товар проводитися покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури. Покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 10 % (десяти) процентів попередньої оплати від вартості товару, з подальшою оплатою товару на умовах цього договору. Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2017.

З огляду на зазначене, кінцевим строком здійснення оплати є 31.10.2017. А отже, строк виконання зобов`язання по оплаті товару, отриманого відповідачем в за договором поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017, є таким, що настав.

При цьому, при розгляді даної справи судом першої інстанції враховано пояснення відповідача та надані ним докази на підтвердження сплати заборгованості, а саме: платіжні доручення № 16343 від 07.11.2018 на суму 50 000,00грн.; № 16475 від 06.12.2018 на суму 50 000,00грн.; № 17582 від 12.07.2019 на суму 50 000,00грн.; № 17598 від 18.07.2019 на суму 43 000,00грн.; № 17667 від 01.08.2019 на суму 25 000,00грн.; № 17777 від 19.08.2019 на суму 25 270,00грн. (а.с. 82-99).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт прострочення позивачем визначеного договором строку оплати товару, в зв`язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачених договором штрафу та пені.

Разом з тим, відповідач як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи заперечував факт укладення вказаного договору, посилаючись на те, що не підписував договір поставки.

Судова колегія зазначає, що відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (надалі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що наданий позивачем в підтвердження позовних вимог договір поставки № 05/06 від 05.06.2017, видаткова накладна №РН-0000001 від 10.06.2017 та товарно-транспортна накладна №РН-0000001 від 10.06.2017 скріплені відбитком печатки відповідача, отже у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є даними, що дають змогу ідентифікувати відповідача, як юридичну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату печатки відповідачем, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача. Доказів втрати печатки відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вищевказаний договір поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017 недійсним не визнавався, окрім того його недійсність прямо не передбачено законом. Тому він є таким, який за результатом укладення створює для сторін відповідні правові наслідки.

Крім того, судом прийнята до уваги правова позиція Верховного Суду від 10 вересня 2019 року по справі №916/2403/18, відповідно до якої Верховний Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст.11 ЦК ). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові ВС від 9.11.2018 у справі №911/3685/17.

З огляду на наявні в матеріалах справи документальні докази сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі згідно договору поставки засобів захисту рослин № 05/06 від 05.06.2017, суд дійшов висновку про вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання боргу згідно даного договору поставки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов укладеного договору, а також здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 115 171,53 грн. пені, 243 270,00 грн. штрафу.

Також обґрунтовано судом першої інстанції не взято до уваги аргументи відповідача щодо притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.10.2019 у справі № 917/282/18; від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18; від 09.02.2018 у справі №911/2813/17; від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18490,43грн. та 3% річних у розмірі 5230,81грн. за період з 17.10.2017 по 12.03.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В п.6.5. договору сторони узгодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , він сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 112,53 грн. інфляційних втрат та 123 008,97 грн. 36% річних за період з 01.11.2017 по 25.06.2019.

Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі № 917/1092/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-ПРИВАТ", Полтавська область, Миргородський район на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі № 917/1092/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі № 917/1092/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота