Постанова

від 16.12.2019 по справі 922/3128/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод

на рішення Господарського суду Харківської області

(головуючий - Погорелова О.В., судді - Добреля Н.С., Хотенець П.В.)

від 18.06.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Радіонова О.О., судді - Білецька А.М., Зубченко І.В.)

від 04.09.2019,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Ложистик , Товариства з обмеженою відповідальністю Харківбудмонтаж-А , фізичної особи-підприємця Лесишиної Ольги Ярославівни,

про стягнення 321 321,00 грн

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2018 року ТОВ "Кривоозерський олійний завод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Респект-Ложистик" про стягнення 321 321,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Респект-Ложистик" умов договору № ТП-38 від 06.07.2018 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом щодо збереження переданого для перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в сумі 321 321,00 грн.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 та 26.03.2019 залучено до участі у справі як співвідповідачів ТОВ "Харківбудмонтаж-А" та ФОП Лесишину О.Я., які на думку позивача могли бути зобов`язаними особами у спірних правовідносинах.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2019, залишеним без змін постановою постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що позивачем не доведено наявності елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, тому що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання спірного перевезення відповідачами.

ТОВ "Кривоозерський олійний завод" у жовтні 2019 року подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових актів позивач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, а саме ст. ст. 68, 81, 86, 90, 177, 181, 198, 211, 232, 233, 236 Господарського процесуального кодексу України. Стверджує, що суди безпідставно відмовили у проведенні допиту відповідача-3 ( ОСОБА_1 ) як свідка в цій справі, не врахували при прийнятті рішень свідчення директора ТОВ Спєктр ОСОБА_3 щодо обставин замовлення спірного перевезення, а також не дослідили докази, які знаходяться на електронній пошті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в його комп`ютері та мобільному телефоні.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Респект-Ложистик", який був поданий до Верховного Суду у строк встановлений ухвалою від 15.10.2019, вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту перевезення вантажу 24.09.2018 саме ТОВ "Респект-Ложистик", а отже не має підстав вважати у цій справі відповідача-1 перевізником з правами та обов`язками, що встановлені главою 64 ЦК України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 06.07.2018 між ТОВ "Респект-Ложистик" (перевізник) та ТОВ "Кривоозерський олійний завод" (замовник) був укладений договір № ТП-38 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується приймати до перевезення транспортними засобами вантаж, що належить замовнику на підставі заявки замовника і доставляти ці вантажі в пункти призначення, вказані в заявці замовника (п. 1.1 договору).

Перевізник виконує для замовника перевезення вантажів по території України (п. 1.2 договору).

У розділі 3 договору сторони встановили, що кількість фактично відвантаженого вантажу перевізнику підтверджується даними товарно-транспортних накладних. На кожну відвантажену партію вантажу представляється посвідчення про якість виробника та/або інші товаросупровідні документи. Для участі в прийманні сторони можуть залучати експерта торгово-промислової палати, вартість послуг якого оплачується тією стороною, яка запросила цього експерта з подальшим відшкодуванням винною стороною.

Згідно з п. 4 договору, послуги з перевезення вантажів здійснюються перевізником на підставі заявок, поданих замовником за маршрутами, визначеними в протоколі узгодження цін і тарифів. Заявка передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку, електронною поштою з адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3

Форма заявки, що підлягає обов`язковому заповненню сторонами, наведена у додатку №2 до цього договору (п. 4.2 договору).

Підставою для отримання водієм вантажу є пред`явлений ним паспорт або посвідчення водія, або будь-який інший документ, що посвідчує особу в розумінні положень відповідного законодавства України.

Перевезення вантажу здійснюється відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14.10.1997 №363 (п. 4.4 договору).

Відповідно до пп. 5.1.3 договору, перевізник зобов`язаний нести відповідальність за збереженість на шляху прямування всіх вантажів, що перевозяться за даним договором.

Згідно з пп. 5.2.1 договору, замовник зобов`язаний надавати перевізнику заявки на виконання перевезення вантажу встановленим умовами договору порядком. Замовник зобов`язаний надавати перевізникові заявки не пізніше чим за один робочий день до дати завантаження, якщо сторони не домовилися про інше та своєчасно передати вантаж перевізнику, повідомляти в розумні строки про особливості вантажу, будь-які зміни дати, пункту призначення.

У пп. 5.2.2 договору сторони обумовили, що замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку і необхідних документів та своєчасно оплачувати послуги з перевезення вантажу. Замовник зобов`язаний забезпечити завантаження кожного автомобіля, наданого перевізником, пред`явити до перевезення вантаж, зазначений у заявці.

Замовник зобов`язаний забезпечити завантаження/розвантаження автотранспортних засобів перевізника в місцях відправлення/призначення в найкоротші терміни (включаючи оформлення всіх товарно-транспортних документів), але не більше 24 годин на завантаження і 24 годин на розвантаження, з моменту прибуття транспортних засобів. У випадку відмови від заяви (анулювання замовлення), замовник зобов`язаний в електронній формі сповістити про це перевізника (пп. 5.2.3 договору).

Згідно з п. 5.3 договору моментом переходу ризиків щодо збереження вантажу є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна.

У п. 8.1 договору сторони обумовили, що перевізник і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, що випливають з цього договору, несуть відповідальність, визначену цим договором та/або передбачену чинним законодавством України.

Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення відбитками печаток сторін (за наявності таких). Згідно з п. 10.2 договору, строк цього договору починається в момент, визначений у п. 10.1 договору та закінчується 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.3 договору).

Звертаючись з позовом у цій справі, позивач зазначав, що 07.09.2018 між ним та ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" був укладений договір поставки №SFS753, за умовами якого позивач був зобов`язаний поставити і передати у власність ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" соняшник врожаю 2018 року українського походження у кількості 2000 тон у строк до 14.09.2018. Додатковими угодами № 1 та № 2 від 07.09.2018, строк поставки соняшнику змінено і визначено кінцевим строком спочатку 24 вересня 2018 року, а потім, другою угодою - до 25 вересня 2018 року. На виконання умов вказаного договору поставки від 07.09.2018, позивач мав зобов`язання поставити насіння соняшнику у кількості 27 тон 820 кг до м. Южне, Одеської області.

Окрім того вказував, що директором ТОВ Спєктр Горовим М.М. на підставі існуючого між ТОВ Спєктр та ТОВ Кривоозерський олійний завод договору від 2014 року, за допомогою мобільного додатку "Viber" на номер, зазначений у реквізитах ТОВ "Респект-Ложистик" було зроблено заявку на перевезення вантажу до м. Южне, Одеської області, для ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар", в результаті чого, ТОВ "Респект-Ложистик" надало позивачу автотранспортний засіб, який 24 вересня 2018 року прийняв до навантаження насіння соняшнику у смт Криве Озеро Миколаївської області і який в подальшому не здійснив перевезення вантажу до м. Южне Одеської області, та не прибув до місця призначення, товар вантажоодержувачу не передав.

На підтвердження здійснення перевезення вантажу ТОВ "Респект-Ложистик" позивачем до позовної заяви додана товарно-транспортна накладна №1040 від 24.09.2018, в якій зазначено ТОВ Харківбудмонтаж-А (відповідач 2) як перевізник.

25.09.2018 в ЄРДР було внесено відомості про злочин за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, з підстав зникнення автотранспортного засобу з насінням соняшника 24 вересня 2018 року.

27.09.2018 позивач звернувся до ТОВ "Респект-Ложистик" з вимогою про відшкодування вартості зниклого вантажу в сумі 321 330,00 грн.

Листом № 12-10 від 01.10.2018 ТОВ "Респект-Ложистик" надав відповідь на вищезазначену вимогу позивача, в якій повідомив, що для вирішення питання відшкодування вартості зниклого вантажу у сумі 321 330,00 грн позивачу до вимоги необхідно додати докази надання для перевезення вказаного у вимозі транспортного засобу саме ТОВ "Респект-Ложистик", який разом з вантажем, після завантаження, не прибув до місця розвантаження. Після надання вказаних доказів буде вирішення питання про відшкодування завданих збитків.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що при перевезенні вантажу за товарно-транспортною накладною №1040 від 24.09.2018 та за договором №ТП-38 від 06.07.2018 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, наданим ТОВ "Респект-Ложистик" автотранспортним засобом, ТОВ "Респект-Ложистик" не забезпечило схоронність вантажу, що призвело до завдання збитків позивачу у сумі 321 321,00 грн, у зв`язку з чим позивач і звернувся до господарського суду та просив стягнути з ТОВ "Респект-Ложистик" завдані збитки.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частинами 1, 2 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2, 10.5 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці. Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного, та в силу ст. 74 ГПК України, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків і докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина перевізника у порушенні зобов`язань з перевезення вантажу в силу приписів статті 314 ГК України, статті 924 ЦК України презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, не встановлено, що спірне перевезення вантажу здійснювалось відповідачами ТОВ Респект-Ложистик , ТОВ Харківбудмонтаж-А та/або ФОП Лесишиною О.Я.

Позивачем не надано жодного доказу того, що між ТОВ Харківбудмонтаж-А і ФОП Лесишин О.Я. взагалі існували правовідносини з перевезення вантажів з ТОВ Кривоозерський олійний завод , зокрема і щодо спірного перевезення соняшнику 24.09.2018 з смт Криве Озеро Миколаївської області до м. Южне Одеської області.

Участь ТОВ Харківбудмонтаж-А у спірному перевезенні, якого було зазначено у товарно-транспортній накладні №1040 від 24.09.2018 перевізником, спростовувалась самим позивачем та пояснювалось зазначення цих даних як помилкове, про що, зокрема, вказано у клопотанні позивача про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача (а.с. 63-64, т. 1).

З наданих позивачем доказів судами встановлено, що договірні правовідносини щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом у ТОВ Кривоозерський олійний завод існували тільки з одним із відповідачів - ТОВ Респект-Ложистик , які були врегульовані договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ТП-38 від 06.07.2018.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору №ТП-38 від 06.07.2018 передбачено, що послуги з перевезення вантажів здійснюються перевізником на підставі заявок, поданих замовником за маршрутами, визначеними в протоколі узгодження цін і тарифів. Заявка передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку, електронною поштою з адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Форма заявки, що підлягає обов`язковому заповненню сторонами, наведена у додатку №2 до цього договору.

Матеріали справи не містять взагалі додатків до договору, зокрема, додатку № 2 до зазначеного договору, а також позивачем не надано до суду підписаної ТОВ Респект-Ложистик та ТОВ Кривоозерський олійний завод заявки на перевезення соняшнику з смт Криве Озеро Миколаївської облавсті до м. Южне Одеської області, як те передбачено умовами договору №ТП-38 від 06.07.2018 та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Суди за наслідками оцінки за внутрішнім переконанням встановлених обставин справи в сукупності встановили, що наявні роздруківки з мобільного додатку Viber , що містяться в матеріалах справи не є належними та допустимими доказами поданої заявки у розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України. Товарно-транспортна накладна №1040 від 24.09.2019 не містить відомостей, які б свідчили про прийняття ТОВ Респект-Ложистик спірного вантажу, оскільки відмітки останнього про прийняття товару до перевезення немає. Позивачем не доведено, що саме ТОВ Респект-Ложистик , з яким було укладено договір перевезення №ТП-38 від 06.07.2018 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, є перевізником вантажу насіння соняшнику 2018 року у кількості 27 т 820 кг 24.09.2018 з смт Криве Озеро Миколаївської області до м. Южне Одеської області.

У судовому засіданні місцевого господарського суду 18.06.2019 як свідок був допитаний ОСОБА_3 (директор ТОВ "Спєктр"), але судом враховано, що ця посадова особа не має відношення до договору перевезення №ТП-38 від 06.07.2018 укладеного між ТОВ Респект Ложистик та ТОВ Кривоозерський олійний завод .

Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту встановлення вини відповідачів (їхніх посадових чи службових осіб) у вчиненні злочину, який, за твердженнями позивача, мав місце 24.09.2018. До суду також не було надано доказів, того що водій, підпис якого міститься у товарно-транспортній накладній №1040 від 24.09.2018 був працівником одного з відповідачів ТОВ Респект-Ложистик , ТОВ Харківбудмонтаж-А або ФОП Лесишиної О.Я.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що факт наявності у діях ТОВ Респект-Ложистик , ТОВ Харківбудмонтаж-А , ФОП Лесишиної О.Я. повного складу цивільного правопорушення позивачем не доведено, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання спірного перевезення будь-яким з відповідачів.

Верховний Суд вважає, що висновки судів про відсутність підстав для покладення на відповідачів відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону. Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідачів, не доведено безпосередній причинний зв`язок між діями відповідачів та заподіянням шкоди.

Верховний Суду відхиляє і аргументи касаційної скарги про порушення Господарським судом Харківської області та Східним апеляційним господарським судом приписів Господарського процесуального кодексу України, тому що колегіє суддів Касаційного господарського суду за наслідком перегляду справи не виявила порушень норм процесуального права, що мали наслідком ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, судових рішень і відзначає колегія суддів касаційної інстанції, скаржнику під час розгляду у судах попередніх інстанцій було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що господарські суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у цій справі.

За таких обставин підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі за № 922/3128/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач