Рішення

від 20.12.2019 по справі 345/2168/19

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2168/19

Провадження № 2/345/978/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Кардаш О.І.,

при секретарі судового засідання Заткальницькій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду в м. Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, АТ Альфа-Банк про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на наступне. 22.06.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк укладено договір кредиту № 29/07-345з. За умовами цього договору, кредитор надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 38 000 швейцарських франків. 22.06.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М., згідно умов якого ОСОБА_1 передає в іпотеку АКБСР Укрсоцбанк у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 29/07-345з від 22.06.2007 нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2019, індексний номер 45660691, яке прийняте державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б., за АТ Укрсоцбанк зареєстровано в цілому право власності на вищевказане домоволодіння. Підставою виникнення права власності зазначено: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.12.2018; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотеко держателя, виданий 05.12.2018 Укрпоштою; іпотечний договір від 22.06.2007. При цьому, позивач не отримував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.12.2018. Крім того, представник позивача посилається на вимоги Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Будь -якого іншого нерухомого житлового майна на праві власності у позивача не знаходиться, а спірне домоволодіння використовується позивачем для постійного проживання. Зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги відсутність згоди позивача на відчуження спірного домоволодіння, оспорюване рішення державного реєстратора є незаконним та підлягає скасуванню. Зважаючи на це, ОСОБА_2 просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2019, індексний номер 45660691, прийняте державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б., а також стягнути на користь позивача судові витрати.

Від представника відповідача АТ Укрсоцбанк Матвійчук М.З. до суду надійшов відзив на позов згідно якого в задоволенні позову просить відмовити. Зокрема зазначає, що позичальник умови укладеного кредитного договору не виконуються, строки повернення коштів та сплати процентів порушуються, внаслідок чого станом на 28.08.2018 заборгованість становила 38 431, 23 швейцарських франків. Враховуючи викладене, у кредитора виникло право вимоги дострокового виконання зобов`язань, що передбачено відповідним іпотечним договором. Тому, АТ Укрсоцбанк звернулося до державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б. з метою набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. Зазначає, що вимоги Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті на позивача не поширюються. Стверджує, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки держаним реєстратором вимог законодавства порушено не було, а АТ Укрсоцбанк у повному обсязі виконано вимоги ЗУ Про іпотеку .

Окрім цього, 29.10.2019 від представника АТ Альфа-Банк до суду поступила заява про заміну сторони її правонаступником, яку ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 задоволено та проведено заміну відповідача з АТ Укрсоцбанк на його правонаступника АТ Альфа-Банк . Також від представника відповідача АТ Альфа-Банк поступили додаткові пояснення згідно яких проти задоволення позову заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини пов`язані з реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - домоволодіння позивача, та виникли у зв`язку із запереченням позивачем такого права, а отже, існує спір про право. Такий спір вирішується за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Судом встановлено, що 22.06.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк укладено договір кредиту № 29/07-345з (а.с. 6-10). За умовами цього договору кредитор надав позичальнику - ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 38 000 швейцарських франків.

22.06.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М., реєстровий номер 1731 (а.с. 11-16). Зокрема, згідно умов вказаного іпотечного договору, ОСОБА_1 - іпотекодавець за договором передає в іпотеку іпотекодержателю - АКБСР Укрсоцбанк у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 29/07-345з від 22.06.2007 нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2019, індексний номер 45660691, яке прийняте державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б., за АТ Укрсоцбанк зареєстровано в цілому право власності на вищевказане домоволодіння (а.с. 18).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 166198766, підставою виникнення права власності зазначено: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.12.2018; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотеко держателя, виданий 05.12.2018 Укрпоштою; іпотечний договір від 22.06.2007.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення обєкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу обєкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Судом встановлено, що під час реєстрації спірного права власності в реєстрі прав на нерухоме майно були зареєстровані обтяження, зокрема заборона на нерухоме майно (а.с. 18).

Частиною 1 ст. 33 ЗУ Про іпотеку передбачено , що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з яким порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року (Справа № 755/5072/17).

Щодо письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а.с. 96) суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до вимог ст.35 ЗУ Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

В матеріалах справи наявне письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 01.12.2018 №к/и/усб/б та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 (а.с. 96-103).

При цьому, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2019 витребувано реєстраційну справу на домоволодіння АДРЕСА_2 . Однак, вказана ухвала суду виконана не була, як наслідок матеріали цивільної справи не місять вичерпних документів, які були надані державному реєстратору для прийняття спірного рішення про державну реєстрацію нерухомого майна. Проте, ч. 3 ст. 12 ЦПК регламентує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека- вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповіднодо ч.1 ст. 12 ЗУ Про іпотеку , у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.4.6 Іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодежателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 ЗУ Про іпотеку ; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ Про іпотеку ; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем і відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 ЗУ Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати (а.с. 15).

Рішенням Калуського міькрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2010 вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 29/07-345з укладеним між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 22.06.2007 в розмірі 321 915, 73 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння загальною площею 53,1 кв.м, по АДРЕСА_2 (а.с. 23).

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.03.2010.

При цьому, АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк право на продаж предмету вказаної іпотеки вказаним рішенням суду не надавалося.

Пунктом 4.7 іпотечного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій осбі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 ЗУ Про іпотеку або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином, АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки в один із способів, передбачений іпотечним договором, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та містить конкретний спосіб та порядок набуття кредитором права власності на іпотечне майно.

З приводу підстав застосування до даних правовідносин ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

07.06.2014 набрав чинності Закон № 1304-VII, підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння використовується позивачем для постійного проживання, а тому не може бути примусово стягнуте (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ві 22.02.2019 задоволенню не підлягає.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та в постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19).

Згідно ч. 2 ст. 5 ЦПК у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з вiдповiдачів на користь позивача слід солідарно стягнути сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 768, 40 грн. та 384, 20 грн. (а.с. 1, 33).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 78, 82, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 2, 10, 18, 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 1, 12, 33, 35, 36, 37 Закону України Про іпотеку суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, АТ Альфа-Банк про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора - задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати номер запису про право власності : 30418479 від 19.02.2019, вчинений державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б. про реєстрацію за АТ Укрсоцбанк права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області та АТ Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 768, 40 грн. та 384, 20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: