Рішення

від 20.12.2019 по справі 580/3251/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року справа № 580/3251/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304, №б/н від 15.02.2019 на суму штрафу 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані у податкових повідомленнях рішеннях від 15 лютого 2019 року № 0001811304, на суму 468 242,64 грн. та від 15 лютого 2019 року № 0001831304 порушення на суму 32 192,97 грн, стосуються не включення до оподатковуваного доходу, та не сплати податку на доходи фізичної особи та військового збору на грошові кошти, що надані позивачем для ОСОБА_1 , у вигляді сум грошового відшкодування витрат, понесених останньою на оренду житла (квартири).

Позивач стверджує, що це кошти видані на відрядження фізичній особі, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем в межах фактичних витрат на таке відрядження.

ОСОБА_1 перебувала у відрядженнях як менеджер із ЗЕД, що не заперечується відповідачем, у Сполучених Штатах Америки із серпня 2016 року по вересень 2017 року та займалася там своїми обов`язками по знаходженню ринків збуту продукції позивача. Позивачем підписані відповідні документи на поставку товару із контрагентами не резидентами, - договори, транспортні документи та документи, що вказують на кількість/ціну товару.

Внаслідок діяльності ОСОБА_1 на період, що співпадає із виокремленими відповідачами періодами порушень, позивач постачав свій товар територіально у місце, де винаймав квартиру для ОСОБА_1 , яка була у відрядженні і виконувала свої обов`язки.

Позивач вважає, що висновок в частині не включення до оподатковуваного доходу сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, яку не повернено у встановлені законодавством строки ОСОБА_2 також не відповідає дійсності. На ці кошти ОСОБА_2 придбала майно в інтересах ТОВ Роміра- Меблі , яке своєчасно передала товариству, та яке оприбутковано товариством та взято на баланс. Про всі витрачені у відрядженні кошти ОСОБА_2 подала звіт, згідно вимог пп.170.9.2 п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України.

На підставі наведеного позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків в період з 01.01.2016 по 20.12.2018 встановлено, що ТОВ Роміра-Меблі , як податковим агентом, не включено до оподатковуваного доходу працівників підприємства наступні види доходів: дохід виплачений на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування витрат, понесених останньою на оренду житла (квартири); дохід у вигляді сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, яку не повернуто у встановлені законодавством строки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Згідно призначення у видаткових касових ордерах на виплату коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кошти видані останнім під звіт (відрядження за межами країни згідно наказів по ТОВ Роміра-Меблі ).

Згідно поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, встановлено, що первинні (розрахункові) документи, які б підтверджували оплату за надані послуги та придбані товари у відрядженні за межами країни, до звітів не додані.

Крім того, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ТОВ Роміра-Меблі в період з 01.01.2016 по 20.12.2018 не своєчасно та не в повному обсязі сплачувались до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Євоною Л.В. згідно наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.11.2017 №1805 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Роміра-Меблі у період з 20.12.2018 по 27.12.2018 проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Роміра-Меблі з питань перевірки інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, пасивних доходів, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01.01.2016 по 20.12.2018. Про результати перевірки складено акт від 04.01.2019 №2/23-00-13-0412/34076203.

Згідно висновків акту документальною перевіркою встановлені порушення:

- абз.2 п.57.1 ст.57; пп. 164.2.17 г та 164.2.19 п. 164.2 ст.164; п. 164.5 ст.164; пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168; п. 176.2 а ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних в сумі 221 089,26 грн.;

- п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку (поворотна фінансова допомога);

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до порушення граничних термінів сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за період з червня 2017 року по грудень 2018 року;

- пп 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX та пп.168,1.1, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 та п. 176.2 а ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до порушення граничних термінів сплати до бюджету військового збору за період з червня 2017 року по грудень 2018 року;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 15107,92 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 15.02.2019 №0001811304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 468242,64 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 221089,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151082,32 грн. та пенею - 96071,06 грн.;

- від 15.05.2019 №0005241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 32192,97 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 15107,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10512,75 грн. та пенею - 6572,3 грн.;

- від 15.02.2019 без номеру про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу звіту з податку на дохи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених ГУ розділом цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп, 164.1.2 п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага - це, кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.164.2.17 г п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми грошового, або майнового відшкодування будь-яких витрат або витрат платника податку.

Ставки податку на доходи фізичних осіб визначені статтею 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1. ст.168 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

Відповідно до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату- (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язана своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За змістом абз. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 частини а підпункту 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

При цьому абзацом 3 вказаної вище норми встановлено, що зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно пункту 15 Наказу Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв`язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Відповідно до пункту 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби, встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

З наведених норм законодавства вбачається, що контролюючий орган повинен встановити під час перевірки достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. При цьому, підтвердні документи у разі відрядження за кордон оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Суд акцентує увагу, що згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом п. 86.10 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Всупереч наведених вимог Порядку та Податкового кодексу України відповідач в акті перевірки від 04.01.2019 №2/23-00-13-0412/34076203 зробив виключно посилання на норми законодавства, яке регулює порядок сплати податку з доходів фізичних осіб та зробив висновок про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 221089,26 грн.

Жодного опису виявленого порушення з посиланням на досліджені первинні документи бухгалтерського обліку акт перевірки не містить.

З акту перевірки не можливо встановити чи наявні на момент перевірки та чи надавались позивачем докази понесених його працівниками витрат на відрядження, чи перевірено достовірність цих документів та які документи відхилено.

Твердження у відзиві про відсутність підтверджуючих документів на момент перевірки є безпідставним, оскільки акт перевірки такого твердження не містить.

Окрім цього, відзив відповідача не містить аналізу доданих позивачем до позовної заяви документів, які підтверджують відрядження працівників за кордон та їх витрати у зв`язку з такими відрядженнями.

Натомість, як встановлено судом, в авансових звітах про відрядження ОСОБА_1 №58 від 16.09.2016, №64 від 11.10.2016, №70 від 09.11.2016, №77 від 09.12.2016 та №2 від 09.01.2017 вказано розмір понесених витрат на відрядження та до позовної заяви додано документи, які підтверджують достовірність таких витрат.

ОСОБА_1 згідно наказу позивача №6-0000000011 від 08.08.2016 прийнята на роботу менеджером із зовнішньоекономічної діяльності. Наказами відряджена до міст Маямі та Нью Юрку в Сполучені Штати Америки. Результатом її діяльності є укладення зовнішньоекономічних контрактів про поставку товарів до Сполучених Штатів Америки та відправлення товарів згідно митних декларацій.

За змістом абз. 2 п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

За таких обставин у справі та правового регулювання спірних правовідносин суд погоджується з доводами позивача про безпідставність нарахування податку з доходів фізичних осіб внаслідок відображення витрат понесених ОСОБА_1 у відрядженнях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №806/5116/14.

При цьому, суд позбавлений можливості надати належну оцінку правомірності витрат на відрядження, понесених ОСОБА_2 , оскільки за даними акту перевірки не досліджено пов`язаність витрат на відрядження ОСОБА_2 з господарською діяльністю позивача.

В суду викликають сумніви в пов`язаності відрядження ОСОБА_2 до США з господарською діяльністю позивача, оскільки її поїздка мала місце з 27.01.2016 по 05.02.2016, а укладення зовнішньоекономічних контрактів у вересні-жовтні 2016 року.

Також викликають сумніви, що використання конструктора LEGO вартістю 318,39 доларів США, Айфон 6S PLUS SPASE GRAY 64GB - USA вартістю 849 доларів США, Айфон 6S PLUS ROSE GOLD 16GB - USA вартістю 749 доларів США, Айпад MINI WIFI 32 GB SILVER-USA вартістю 319 доларів США, пов`язано з господарською діяльністю позивача, проте внаслідок вищенаведених недоліків акту перевірки, суд позбавлений можливості надати належну оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Щодо необхідності сплати військового збору суд зазначає, що в силу п. 16-1 Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, оскільки сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність внаслідок допущених з боку контролюючого органу порушень під час нарахування податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304 прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.02.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн., суд зазначає, що його прийняття пов`язано з неподанням звітності внаслідок виплати вищенаведених доходів на користь фізичних осіб. Оскільки суд визнав безпідставним необхідність сплати податку з доходів, тому застосування штрафу в розмірі 510 грн. також є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позов слід задовольнити повністю.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304, №б/н від 15.02.2019 про застосування до ТОВ Роміра-Меблі штрафу в розмірі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі (19604, Черкаська обл., с. Червона Слобода, вул. Берегова-Промислова, 12, код ЄДРПОУ 34076203) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7514 (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 18 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко