Постанова

від 24.03.2020 по справі 580/3251/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3251/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Роміра-Меблі звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304, №б/н від 15.02.2019 на суму штрафу 510 грн.

Позов обґрунтовано тим, що вказані у податкових повідомленнях рішеннях від 15 лютого 2019 року № 0001811304, на суму 468 242,64 грн. та від 15 лютого 2019 року № 0001831304 порушення на суму 32 192, 97 грн, стосуються не включення до оподатковуваного доходу, та не сплати податку на доходи фізичної особи та військового збору на грошові кошти, що надані позивачем для ОСОБА_1 , у вигляді сум грошового відшкодування витрат, понесених останньою на оренду житла (квартири).

Позивач стверджує, що це кошти видані на відрядження фізичній особі, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем в межах фактичних витрат на таке відрядження.

Крім того, висновок в частині не включення до оподатковуваного доходу сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, яку не повернено у встановлені законодавством строки ОСОБА_2 також не відповідає дійсності, оскільки на вказані кошти ОСОБА_2 придбала майно в інтересах ТОВ Роміра- Меблі , яке своєчасно передала товариству, та яке оприбутковано товариством та взято на баланс.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304, №б/н від 15.02.2019 про застосування до ТОВ Роміра-Меблі штрафу в розмірі 510 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків в період з 01.01.2016 по 20.12.2018 встановлено, що ТОВ Роміра-Меблі , як податковим агентом, не включено до оподатковуваного доходу працівників підприємства наступні види доходів: дохід виплачений на користь ОСОБА_1 , як додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування витрат, понесених останньою на оренду житла (квартири); дохід у вигляді сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, яку не повернуто у встановлені законодавством строки ОСОБА_2 .

Згідно призначення у видаткових касових ордерах на виплату коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кошти видані останнім під звіт (відрядження за межами країни згідно наказів по ТОВ Роміра-Меблі ).

У відповідності до поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, встановлено, що первинні (розрахункові) документи, які б підтверджували оплату за надані послуги та придбані товари у відрядженні за межами країни, до звітів не додані.

Крім того, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ТОВ Роміра-Меблі в період з 01.01.2016 по 20.12.2018 не своєчасно та не в повному обсязі сплачувались до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб.

Також апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не було перевірено сплату позивачем війського збору поза межами строку, встановленого пп.168.1.5 п. 168.1 статтею 168 Податкового кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що документи, надані до суду для підтвердження витрат на оплату проживання відряджених працівників мають усі необхідні реквізити, є належним підтвердженням використання грошових коштів, виданих на відрядження.

При цьому, податковим органом при дослідженні вказаних документів жодним чином не обгрунтовано яким чином вказані документи не підтверджують понесені позивачем витрати на відрядження.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області Євоною Л.В. згідно наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.11.2017 №1805 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Роміра-Меблі у період з 20.12.2018 по 27.12.2018 проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Роміра-Меблі з питань перевірки інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, пасивних доходів, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01.01.2016 по 20.12.2018, за результатами якої було складено Акт від 04.01.2019 №2/23-00-13-0412/34076203.

Згідно висновків Акту податковим органом було встановлені наступні порушення:

- абз.2 п.57.1 ст.57; пп. 164.2.17 г та 164.2.19 п. 164.2 ст.164; п. 164.5 ст.164; пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168; п. 176.2 а ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних в сумі 221 089,26 грн.;

- п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку (поворотна фінансова допомога);

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до порушення граничних термінів сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за період з червня 2017 року по грудень 2018 року;

- пп 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX та пп.168,1.1, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 та п. 176.2 а ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до порушення граничних термінів сплати до бюджету військового збору за період з червня 2017 року по грудень 2018 року;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 15107,92 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 15.02.2019 №0001811304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 468242,64 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 221089,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151082,32 грн. та пенею - 96071,06 грн.;

- від 15.05.2019 №0005241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 32192,97 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 15107,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10512,75 грн. та пенею - 6572,3 грн.;

- від 15.02.2019 без номеру про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу звіту з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом не доведено правомірність нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, тому податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304 підлягають скасуванню в повному обсязі.

Як наслідок, вказане свідчить про безпідставність застосування штрафу до позивача в розмірі 510 грн, як наслідок податкове повідомлення - рішення б/н від 15.02.2019 також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага - це, кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В абзаці є підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У відповідності до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених IV розділом цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

У свою чергу підпункт 167.1 статті 167 зазначеного Кодексу встановлює, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 розділу IV цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1. ст.168 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату - (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України).

Отже, для нарахування вказаного виду податку податковим агентом додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.

При цьому, контролюючий орган під час визначення додаткового блага повинен обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який воно виникло.

Відповідно до підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У силу пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

У той же час, не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат (абзац 2 частини а підпункту 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 3 вказаної вище норми зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до підпункту 170.9.2 статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

З огляду на приписи підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України відсутність звітів свідчить, що кошти, видані на відрядження або під звіт, використані платником податків-фізичною особою надміру, тому повинні бути включені до складу місячного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

У силу вимог пункту 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби, встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Згідно пункту 15 Наказу Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв`язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

З наведених норм законодавства вбачається, що контролюючий орган повинен встановити під час перевірки достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. При цьому, підтвердні документи у разі відрядження за кордон оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 згідно наказу позивача №6-0000000011 від 08.08.2016 прийнята на роботу менеджером із зовнішньоекономічної діяльності.

У подальшому, Наказами ТОВ Роміра-Меблі відряджена до міста Маямі та міста Нью-Йорк в Сполучені Штати Америки, результатом якого стало укладення зовнішньоекономічних контрактів про поставку товарів до Сполучених Штатів Америки та відправлення товарів згідно митних декларацій.

За змістом абз. 2 п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

У авансових звітах про відрядження ОСОБА_1 №58 від 16.09.2016, №64 від 11.10.2016, №70 від 09.11.2016, №77 від 09.12.2016 та №2 від 09.01.2017 вказано розмір понесених витрат на відрядження та до суду додано документи, які підтверджують достовірність таких витрат, понесених особою для оплати проживання у період відрядження, а саме: договори оренди на проживання на території США, квитанції, що підтверджують сплату гарантійних депозитів на проживання, чеки про оплату проживання.

Позивач надав всі підтверджуючі документи, які засвідчують факт службового відрядження, а також безпосередній зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, податковим органом під час проведення перевірки жодним чином не проаналізовано документи, які підтверджують відрядження працівника за кордон та їх витрати у зв`язку з таким відрядженням.

Оскільки відповідачем не наведено жодного обґрунтування недостовірності поданих до авансових звітів документів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про безпідставність нарахування податку з доходів фізичних осіб внаслідок відображення витрат, понесених ОСОБА_1 у відрядженнях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №806/5116/14.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , експерта ТОВ Роміра-Меблі було направлено також у відрядження до Сполучених Штатів Америки строком на 9 днів з 28.01.2016 до 05.02.2016 з метою проведення ділової зустрічі з партнерами, укладення контракту, моніторингу ринку меблевої галузі, за наслідками якого складено авансовий звіт №4 від 08.02.2016.

У той же час, колегія суддів позбавлена можливості надати належну оцінку правомірності витрат на відрядження, понесених ОСОБА_2 за наслідками такого відрядження, оскільки під час проведення перевірки в Акті від 04.01.2019 №2/23-00-13-0412/34076203 не було надано жодного обґрунтування неправомірності понесених витрат на відрядження ОСОБА_2 , пов`язаних з господарською діяльністю ТОВ Роміра-Меблі .

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства по даному епізоду.

Стосовно порушення позивачем граничних термінів сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок на доходи з фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

У відповідності до пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Враховуючи встановлені вище обставини стосовно неправомірності збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у суду відсутні підстави вважати наявність у ТОВ Роміра-Меблі порушення граничних термінів сплати такого податку.

Окрім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 цього пункту).

Згідно з пунктом 1.2 цього пункту об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, оскільки сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність внаслідок допущених з боку контролюючого органу порушень під час нарахування податку з доходів фізичних осіб, тому колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001811304, №0001831304 прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.02.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн., у зв`язку з неподанням ТОВ Роміра-Меблі звітності внаслідок виплати вищенаведених доходів на користь фізичних осіб, то колегія суддів погоджується з доводами суду попередньої інстанції про безпідставність нарахування такого штрафу з огляду на відсутність порушення позивачем податкового законодавства щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук