Постанова

від 24.12.2019 по справі 420/3277/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р.м. ОдесаСправа № 420/3277/19 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Коваля М.П.

За участю: секретаря - Іщенка В.О.

представника апелянта - Замковенка О.М. (ордер від 18.09.2019 року)

представника відповідача - Яківця М.В. (довіреність від 03.04.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24 травня 2019 року №0023731409, №0023721409, №0023701409, №0023741409, №0023711409, №0023681409, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок від 23 травня 2019 року №0014921307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 травня 2019 року №0014911307, податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №0014891307, №0014881307, №0014871307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 травня 2019 року №0014901307.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість, а також щодо нарахування та сплати єдиного внеску не відповідають дійсності. Правомірність податкового обліку платника за перевіряємий період підтверджується належним чином оформленими первинними, бухгалтерськими і розрахунковими документами, за якими вбачається зміст господарських операцій, їх вид, обсяги цих операцій та їх використання в межах діяльності підприємства. Вказані матеріали у повному обсязі були представлені податковому органу і під час перевірки підприємства. Проте контролюючий орган не здійснив їх належний аналіз, що призвело до безпідставного нарахування зобов`язань та штрафних санкцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства не спростовані позивачем, у тому числі, належним чином оформленими первинними документами, а надані первинні матеріали не у повній мірі відображають реальність здійснених господарських операцій та правомірність дій платника.

Разом з цим, оскільки контролюючі заходи відносно підприємства проведені з дотриманням чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про повну необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" посилається на те, що податковий облік платника податку підтверджений належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими і розрахунковими документами. Вказані матеріали у повній мірі надані контролюючому органу під час перевірки та давали йому можливість встановити достовірність їх даних та відповідність обліку підприємства, у тому числі спроствувати певні неточності первинних документів та дійсність податкового обліку платника. Надані перевіряючим первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать чинному законодавству, мають необхідні реквізити та відомості, що зумовлюють їх врахування під час визначення і перевірки правильності зобов`язань у відповідних періодах. Разом з цим, зауваження контролюючого органу щодо порушень контрагентом позивача податкового законодавства ніяким чином не можуть впливати на права позивача щодо формування податкового кредиту і витрат за наслідками відповідних операцій та нести негативні наслідки для позивача у цій сфері. Водночас, проведення перевірки платника з перевищенням установленого строку свідчить про неправомірність дій контролюючого органу, а неналежний аналіз первинних і бухгалтерських документів безумовно свідчить про необґрунтованість зобов`язань, визначених в оспорюваних рішеннях відповідача. Зазначені обставини свідчать про те, що у суду було достатньо правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, у період з 29.03.2019 року по 18.04.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову перевірку ТОВ "КРАФМАРИН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, за результатом якої складено акт від 25.04.2019 року №000246/15-32-14-09/33567752.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "КРАФМАРИН" п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суми податку на прибуток на 1 003 314 грн., у тому числі: за 2017 рік - в сумі 1 003 314 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 124 087 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 124 087 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 754 688 грн., у тому числі: за січень 2017 року - у сумі 332 044 грн.; за лютий 2017 року - 332 044 грн.; за березень 2017 року - 135 611 грн.; за травень 2017 року - 304 619 грн.; за червень 2017 року - 117 455 грн.; за липень 2017 року - 296 207 грн.; за серпень 2017 року - 125 428 грн.; за вересень 2017 року - 64 917 грн.; за жовтень 2017 року - 17 715 грн.; за листопад 2017 року - 146 605 грн.; завищено податок на додану вартість всього у сумі 155 448 грн., у тому числі: за квітень 2017 року - у сумі 10 552 грн.; за грудень 2017 року - 25 905 грн.; за січень 2018 року - 22 818 грн.; за лютий 2018 року - 7 859 грн.; за березень 2018 року - 12 513 грн.; за квітень 2018 року - 12 300 грн.; за травень 2018 року - 9 870 грн.; за червень 2018 року - 10 627 грн.; за липень 2018 року - 6 405 грн.; за серпень 2018 року - 7 221 грн.; за вересень 2018 року - 7 637 грн.; за жовтень 2018 2018 року - 6 226 грн.; за листопад 2018 року - 6 035 грн.; за грудень 2018 року - 9 480 грн.; занижено суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 155 658 грн. за грудень 2018 року; п. 201.10 ст. 201, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні в сумі 1 172 298 грн.; п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в результаті чого реалізовано товари, послуги, які не обліковані у встановленому порядку; ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (зареєстровано в міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/2655) у податковому розрахунку за І квартал 2017 року не вірно відображено нараховані (виплачені) доходи фізичних осіб за цивільно-правовими договорами за ознакою доходу "126" замість "102"; п.п. 14.1.148 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.17, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим донарахуванню підлягає податок на доходи фізичних осіб у розмірі 16 641,69 грн.; п. 1.3, п. 1.4, п. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ, ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим донарахуванню підлягає військовий збір у розмірі 1 137,19 грн.; п. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку із чим донарахуванню підлягає єдиний внесок у розмірі 16 678,84 грн.; п. 1.3, п. 1.4, п. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.п. 14.1.54, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено військовий збір за період з 13.04.2017 року по 28.04.2017 року у розмірі 1 150 грн.; п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачем несвоєчасно перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2017 року у розмірі 151,89 грн. та вересень 2018 року у розмірі 213,74 грн. (з урахуванням КОР 71010000).

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.05.2019 року №0023731409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 003 314 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 250 829 грн.; від 24.05.2019 року №0023721409, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 124 087 грн.; від 24.05.2019 року №0023681409, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 599 240 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 799 620 грн.; від 24.05.2019 року №0023741409, яким позивачу збільшено суму від`ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2018 року у розмірі 155 658 грн.; від 24.05.2019 року №0023711409, яким за нереєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 1 172 298 грн. застосовано штраф у сумі 586 149 грн.; від 24.05.2019 року №0023701409, яким до позивача за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 422 471 грн.; від 23.05.2019 року №0014871307, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510 грн.; від 23.05.2019 року №0014881307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 16 641,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 825,46 грн.; від 23.05.2019 року №0014891307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем у розмірі 1 137,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 923,07 грн.; вимогу від 23.05.2019 року №Ю-0014901307 про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 16 678,84 грн.; рішення від 23.05.2019 року №0014921307, яким за несплату єдиного внеску застосовано штраф у сумі 1 677,88 грн.; рішення від 23.05.2019 року №0014911307, яким за донарахування єдиного внеску у сумі 650 074,1 грн. застосовано штрафні санкції у сумі 8 339,42 грн.

Згідно акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вказаних правил законодавства стало те, що згідно наданих до перевірки видаткових накладних у період з січня по липень 2017 року ТОВ "КРАФМАРИН" придбало у ТОВ "Стройсфера Груп" 213,5 млн. шт. цегли. Згідно наданих до перевірки ТТН перевезення вказаного товару за один заїзд автомобілю відбулось шляхом доставлення цегли у кількості понад 6 млн. шт. Водночас, контролюючий орган встановив відсутність у позивача необхідної кількості трудових ресурсів для виконання вказаних операцій у таких об`ємах, у тому числі позивач не забезпечений відповідною технічною можливістю, складськими приміщеннями, площею для приймання, зберігання та використання такої кількості товару. Разом з цим, до перевірки не надано журналів обліку вантажів, що надійшли, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, карток складського обліку матеріалів, журналу довіреностей, будь-яких інших документів щодо приймання, пересування та списання зі складу вищевказаних ТМЦ. Водночас, контролюючим органом перевірено податкову інформацію контрагента позивача та враховано дані про непідтвердження ТОВ "Стройсфера Груп" відповідними первинними документами походження придбаного підприємством товару, невідповідність кількості придбаного товару-цегли кількості реалізованого товару, відсутність посадових осіб підприємства за податковою адресою, що перешкодило провести перевірку платника у встановленому порядку. Зазначені обставини стали підставою для висновків про нереальність вказаних операцій, безпідставне документальне оформлення операцій, а відтак - про заниження фінансового результату до оподаткування за 2017 рік у сумі 3 023 127 грн. та завищення податкового кредиту за період січень-липень 2017 року у сумі 618 905 грн.

Також, контролюючим органом враховано, що в січні 2017 року позивачем виконувало будівельні роботи повністю за рахунок матеріалів замовника. При цьому, згідно даних бухгалтерського рахунку "Будівельні матеріали" за січень 2017 року підприємством списано будівельних матеріалів на суму 806 259 грн., до складу собівартості матеріалів включено 122 423 грн. Зазначені обставини свідчили про завищення позивачем собівартості реалізованих товарів (послуг), безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції зі списання ТМЦ, складання первинної документації з порушенням правил бухгалтерського обліку, а відтак - заниження фінансового результату до оподаткування за 2017 рік на суму 122 423 грн., заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 161 252 грн. та незареєстровано податкові накладні на суму 307 146 грн.

Разом з цим, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що у жовтні, листопаді 2017 року та січні, лютому, травні, липні 2018 року позивачем безоплатно одержано від замовника будівельних робіт відповідні ТМЦ. Водночас, вказані у актах приймання-передачі товари відповідають даним матеріалів з придання позивачем ТМЦ у ТОВ "ПЕРШИЙ ДІМ". Вказані обставини, у тому числі не підтвердження позивачем обліку вантажів на відпуск матеріалів, журналу довіреностей, інших документів щодо приймання, пересування та списання зі складу вказаних ТМЦ, свідчили про звищення собівартості реалізованих товарів (послуг) внаслідок безпідставного списання матеріалів (товарів) за 2017 рік у сумі 568 179 грн., за 2018 рік - 85 464 грн., в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування у вказаних періодах, податкове зобов`язання по податку на додану вартість за жовтень, листопад 2017 року у розмірі 113 636 грн., за січень, лютий, березень, травень, липень 2018 року у розмірі 17 093 грн. та незареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 130 729 грн.

Також, перевіркою не підтверджено та спростовано факт виконаних робіт субпідрядником ТОВ "БРІК-ХАУЗ" в силу відсутності у контрагента необхідної кількості трудових ресурсів і не залучення додаткових субпідрядних організацій для виконання робіт, не підтвердження ним відповідною звітністю придбання матеріалів для виконання цих робіт, в результаті чого встановлено завищення позивачем витрат на вказані операції за 2017 рік на суму 1 823 050 грн.

Разом з цим, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "КРАФТМАРИН" проводив списання паливно-мастильних матеріалів на виробництво, що проведено по д-т рахунку 91 "загальновиробничі витрати". За перевіряємий період позивач здійснював визнання витрат по паливно-мастильним матеріалам на підставі видаткових накладних на отримання палива від постачальників без розрахункового документа. Розрахункові, первинні документи щодо отримання палива у підприємства відсутні. Так, за перевіряємий період списано паливно-мастильних матеріалів без розрахункових документів щодо підтвердження отримання палива відповідно до руху талонів на придбання палива на загальну суму 75 813 грн., у тому числі за 2017 рік - у сумі 37 190 грн., за 2018 рік - 38 623 грн. На перевірку надані видаткові накладні бензину А-95 у вигляді дозволів на відпуск -талонів, які отримували особисто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно довіреностей, виданих ТОВ "КРАФМАРИН", від постачальників товарів, а саме ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", що проведено за д-т рахунку 91 "загальновиробничі витрати". Під час перевірки встановлено, що ТОВ "КРАФМАРИН" проведено визнання витрат ПММ згідно отриманим по видатковим накладним талонів на паливо. Розрахункові документи у вигляді касових чеків, виданих на автозаправочних станціях, щодо безпосереднього підтвердження отримання палива на АЗС при заправці пальним у робочий час, що підтверджує саме використання талонів, до планової перевірки не надано. Зазначені обставини свідчать про не підтвердження використання позивачем ПММ в господарській діяльності, а відтак - заниження фінансового результату до оподаткування за 2017 рік у сумі 37 190 грн., за 2018 рік - 38 623 грн. У тому числі, контролюючий орган дійшов висновку, що вказані обставини свідчать про нарахування підприємством своїм працівникам сум доходу у вигляді списання ПММ та без утримання з нього податку на доходи фізичних осіб та військового збору, чим занижено податок на суму 16 641,69 грн. та збору - у сумі 1 137,19 грн.

Також, під час перевірки встановлено, що єдиним замовником послуг ТОВ "КРАФТМАРИН" у перевіряємому періоді є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство "Морський". Водночас, укладений між підприємствами договір не є довгостроковим у розумінні п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України, а тому позивач мав виконати свій податковий обов`язок щодо декларування зобов`язань з податку на додану вартість, у тому числі, за подією приймання-передачі наданих послуг у відповідних періодах. У тому числі, позивач мав зареєструвати податкові накладні за відповідні періоди.

Водночас, перевіркою встановлено, що в порушення приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем двічі (у червні 2017 року та лютому 2018 року) включено до складу податкового кредиту суму коригування 4 737,51 грн., внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2018 року у вказаному розмірі.

Разом з цим, перевіркою встановлено, що ТОВ "КРАФТМАРИН" несвоєчасно сплачено військовий збір у квітні 2017 року, а саме заробітну плату за березень 2017 року підприємством виплачено готівкою з каси 10.04.2017 року, військовий збір згідно банківських виписок та інтегрованої картки платника податків сплачено до бюджету 28.04.2017 року у розмірі 1 150 грн.

Також, встановлено, що підприємством частково несвоєчасно перераховано єдиний внесок, а саме за вересень 2017 року у розмірі 151,89 грн., термін сплати 05.10.2017 року - виплата заробітної плати, погашено до бюджету 23.10.2017 року, за вересень 2018 року у розмірі 213,74 грн., термін сплати 05.10.2018 року - виплата заробітної плати, погашено до бюджету 23.10.2018 року, чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Разом з цим, перевіркою встановлено, що ТОВ "КРАФТМАРИН" списано та реалізовано ТМЦ на загальну суму 711 225,4 грн. згідно актів виконаних робіт ТМЦ без їх придбання, а саме: у лютому 2017 року: цегла М-150 у кількості 25,287 тис.шт. на загальну сум 102 328 грн., Газобетон D 400 60Х40Х10 у кількості 70,12 куб.м. на загальну суму 81 488,4 грн., у березні 2017 року плити 72-15-8 у кількості 14 шт. на загальну суму 62 115,5 грн., плити 71-Ю-8 у кількості 1 шт. на загальну суму 2 806,4 грн., сходові площадки 1 ЛП 25, 12-4-к-01 у кількості 1 шт. на загальну суму 2 141 грн., у липні 2017 року: плити 72-15-8 у кількості 2 шт. на загальну суму 9 956,5 грн., у серпні 2017 року: облаштування цементно-піщаної стяжки на загальну суму 490 002 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 44.2 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За приписами п.п. 141.2.1, 141.2.2 ст. 141 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму від`ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас, порядок справляння податку на додану вартість визначається розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За правилами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, 01.06.2016 року між ТОВ "ТД "СТРОЙСФЕРА ГРУП" та ТОВ "КРАФТМАРИН" укладено договір №81, за яким ТОВ "ТД "СТРОЙСФЕРА ГРУП" зобов`язується передати у встановлений термін у власність ТОВ "КРАФТМАРИН" будівельні матеріали, а ТОВ "КРАФТМАРИН" зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов Договору.

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється, визначається у специфікації або рахунках постачальника, які є невід`ємними частинами Договору.

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних, або факт оплати рахунка чи накладної означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товарно-транспортна накладна підписана уповноваженими на то представниками сторін, або видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 п. 2 Договору остаточна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у видаткових накладних, які були видані постачальником покупцю по даному Договору.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати (передплати), якщо інше не зазначено у додатках цього договору.

Умови та терміни поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 Договору.

Пунктом 8.1 визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну Договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити його дію, Договір автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше ніж до 31.12.2017 року.

На виконання умов вказаного Договору сторони склали специфікації із визначенням найменування та опису товару, його кількості, ціни за одину товару, загальної вартості.

Під час перевірки на підтвердження фактичного одержання від ТОВ "ТД "СТРОЙСФЕРА ГРУП" позивачем надано контролюючому органу видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, в яких містяться реквізити вказаних первинних документів, номенклатура товару, його кількість, ціна, у тому числі ціна щодо одинці товару, тощо.

Оплата товару проведена позивачем у безготівковій формі на підставі виставлених рахунків, шляхом перехування коштів на рахунок "ТД "СТРОЙСФЕРА ГРУП".

Також, під час постачання товару та проведення його оплати "ТД "СТРОЙСФЕРА ГРУП" виписано податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

На думку колегії суддів, у тому числі з урахуванням того факту, що контролюючим органом не висуваються зауваження відносно вказаних документів, свідчать про підтвердження підприємством придбання товару, його фактичне одержання та проведення його оплати.

Зазначені обставини, з огляду на приписи податкового законодавства, є самостійною підставою для формування платником свого бухгалтерського обліку та звітності, тобто виконання податкового обов`язку.

При цьому, колегія суддів враховує, що єдиною причиною для не визнання контролюючим органом витрат та податкового кредиту за цими операціями є певні неточності у видаткових накладних, наданих на перевірку, в частині кількості поставленого товару.

Так, у деяких видаткових накладних визначено в одинці виміру товару - тис.шт., у зв`язку із чим контролюючим органом збільшено об`єми поставлено товару у тисячу раз, а відтак складено висновок про неможливість виконання підприємствами операцій у вказаних розмірах.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, кількість та ціна товару, у тому числі, підтверджена як специфікаціями на товар так і рахунками на його оплату. Згідно вказаних матеріалів спростовується висновок контролюючого органу про значні об`єми поставленого товару та підтверджується фактичне допущення технічних описок у первинних документах, які ніяким чином не вплинули на об`єкт оподаткування.

Разом з цим, контролюючим органом необгрунтовано не враховано ту обставину, що придбаний товар поставлявся безпосередньо на будівельний майданчик, де позивач виконує роботи за замовленням Обслуговуючого кооперативу "ЖБТ Морський", в результаті чого необгрунтовано висунуто вимоги до позивача про необхідність підтвердження відповідними документами внутрішнє переміщення та зберігання вказаного товару.

Зазначені обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення позивачем порушень у сфері оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

При цьому, беззаперечно, не може бути прийнята до уваги податкова інформація щодо господарської діяльності контрагента, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей.

Наявність негативної податкової інформації відносно контрагента позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність посадових осіб підприємства за податковою адресою не може свідчити про безтоварність угод поставки з позивачем.

Зазначені обставини свідчать про те, що визначення зобов`язань відбулось без реального дослідження і врахування первинної документації, за формальних підстав, що безумовно спростовує їх обгрунтованість та правомірність.

Також, у перевіряємому періоді 13.03.2017 року між ТОВ "БРІК ХАУЗ" та ТОВ "КРАФМАРИН" укладено Договір субпідряду №13/03/17, за яким ТОВ "БРІК ХАУЗ" зобовязується виконати штукатурні роботи в обсязі 17 500 кв.м. у розрахунку, що откоси вікон рахуються хрест-на-хрест вікон у кв.м.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Договору найменування робіт (назва обєкту): "Житловий будинок №2 житлового комплексу "Морський" в м. Южне, II-го мікрорайону".

Склад та обсяги робіт, виконання яких доручається субпідряднику, визначаються на підставі проектної документації та Додатків.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору ціна роботи з матеріалом одного квадратного метра штукатурки складає 113 грн. у тому числі ПДВ.

Загальна сума договору складає 1 977 500 грн. у тому числі ПДВ із урахуванням загального обєму 17 500 кв.м.

Ціна Договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3, 4.5 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати Генпідрядником виконаних робіт після пред`явлення Субпідрядником типових форм Кб-2в, Кб-3, підписаних представниками сторін.

Генпідрядник приймає на себе зобов`язання перерахувати субпідряднику аванс у розмірі 10% від загальної суми, на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів для виконання робіт.

Приймання актів виконаних робіт здійснюється Генпідрядником до 25-го числа звітного місяця.

У п. 5.1 Договору сторони визначили строк виконання робіт з 15.03.2017 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем під час перевірки надано акти виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, відомості ресурсів, які містять усі необхідні реквізити та дані щодо виду виконаних робіт, їх об`єми, періоди виконання, їх вартість, місце виконання тощо.

Під час виконання та оплати вказаних робіт ТОВ "БРІК ХАУЗ" виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким включені позивачем у складі податкового кредиту відповідних періодів.

Колегія суддів також враховує відсутність у контролюючого органу зауважень щодо неповноти чи неточності вказаних первинних документів, а також щодо неможливості підтвердити зміст, об`єми, оплату та характер операцій.

Єдиною підставою для не визнання понесених позивачем витрат, а також податкового кредиту, за цими операціями, є врахування відповідачем податкової інформації, за якою не підтверджується наявність у контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, у тому числі з урахуванням тієї обставини, що контрагент у відповідних періодах давав свої послуги іншим замовникам, не підтверджується у обліку контрагента придбання певних будівельних матеріалів, які були задіяні під час виконання робіт за замовленням позивача.

Натомість, колегія суддів наголошує, що податкове законодаство не ставить у залежність право платника податку на віднесення певних сум до складу витрат у зв`язку із провадження господарської діяльності та податкового кредиту від дотримання контрагентом податкової дисципліни. Певні не виконання контрагентом своїх зобовязань не може нести негтивні наслідки для позивача у вигляді позбавлення його права на формування податкової звітності за рахунок операцій, які підтверджені необхідними первинними документами, за якими моджливо встановити фактичне їх виконання і використання в господарській діяльності.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що контролюючим органом підтверджується, що контрагент позивача є діючим підприємством, у тому числі має свій штат робітників, проте відповідач не обгрунтовує, чому вказані роботи не можуть бути виконані за рахунок наявних у контрагента трудових ресурсів.

Зазначені обставини свідчать про те, що визначення зобов`язань відбулось без реального дослідження і врахування первинної документації, а визначення зобов`язань відбулось за формальних підстав, що безумовно спростовує їх обгрунтованість та правомірність.

Також, 03.03.2016 року між ТОВ "КРАФТМАРИН" та ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" укладено Договір №С110515, за яким ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" зобов`язується постачати ТОВ "КРАФТМАРИН" нафтопродукти партіями, а ТОВ "КРАФТМАРИН" зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.3 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар.

Згідно із п. 3.1 Договору після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картки(и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу - картка(и) на пальне або картка(и). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії: глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку внесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту.

Передача покупцю карток на пальне "WOG" здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника уповноваженій особі покупця. Факт передачі карток на пальне від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 6.1 Договору АЗС користувача здійснює відвантаження нафтопродуктів цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги.

Додатковою угодою від 20.02.2017 року до Договору від 03.03.2016 року №С110515 сторони вирішили внести зімни до п. 4.2 Договору та визначити, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати протягом робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату товару покупцю.

Додатковою угодою від 30.12.2017 року до Договору від 03.03.2016 року №С110515 сторони визначили строк дії Договору до 31.12.2018 року.

Фактичне одержання від ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" карток на бензин, передбачених умовами вказаного Договору, позивач підтвердив видатковими накладними та рахунками-фактурами, за якими вбачається зміст операцій, їх вид, кількість поставленого товару, його вартість тощо.

Колегія суддів враховує, що контролюючим органом не ставляться під сумнів вказані операції, у тому числі не висуваються зауваження до первинних документів, оформлених за їх результатом.

Також, під час оплати та постачання паливно-мастильних матеріалів у вигляді карток, на умовах передбачених цим Договором, ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідних періодів.

Єдиною підставою для не визнання понесених позивачем витрат та податкового кредиту за цими операціями стали висновки контролюючого органу про не підтвердження позивачем цих витрат під час списання паливно-мастильних матеріалів без розрахункових документів щодо підтвердження отримання палива працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно довіреностей, виданих ТОВ "КРАФМАРИН", від постачальників товарів, а саме ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", що проведено за д-т рахунку 91 "загальновиробничі витрати".

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "КРАФМАРИН" проведено визнання витрат ПММ згідно отриманим по видатковим накладним талонів на паливо. Розрахункові документи у вигляді касових чеків, виданих на автозаправочних станціях, щодо безпосереднього підтвердження отримання палива на АЗС при заправці пальним у робочий час, що підтверджує саме використання талонів, до планової перевірки не надано.

Натомість, вказані висновки контролюючого складені в результаті не належного аналізу змісту операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів, в результаті чого помилково не враховано, що придбаний позивачем товар на момент його використання в господарській діяльності вже був оплачений підприємством.

Наведені обставини свідчать про те, що у підприємства не виникло додаткових підстав для підтвердження понесених ним витрат на пальне під час одержання його у звязку із виробничою необхідністю працівниками підприємства. Вказані правила не передбачені і умовами Договору з ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС".

Таким чином, з огляду на те, що відповідні витрати та податковий кредит були підтверджені позивачем під час виконання господарських операцій з ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС", відносно вказаних операцій у відповідача відсутні будь-які зауваження, у тому числі щодо недостатності первинних документів для їх підтвердження чи наявності у них певних неточностей, що позбавляють можливості встановити їх зміст, обсяги, характер, мету тощо, колегія суддів не може погодитись із висновком відповідача про наявність підстав збільшення позивачу податкових зобов`язань за цими операціями.

Разом з цим, як вбачається з акту перевірки не визнання понесених позивачем витрат за цими операціями стало підставою для висновків контролюючого органу про нарахування підприємством своїм працівникам сум доходу у вигляді списання ПММ та без утримання з нього податку на доходи фізичних осіб та військової збору.

При цьому, відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно із п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Разом з цим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Також, згідно з п.п. 1.1-1.4 п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163).

Водночас, як показали обставини справи, витрати на паливно-мастильні матеріали понесені позивачем у зв`язку із укладенням відповідного Договору з ТОВ "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС", тобто в межах відповідних господарських операціях, які не побребують додаткового їх розрахункового підтвердження під час використання результатів цих операцій в господарській діяльності платника.

Таким чином, висновки контролюючого органу про можливість віднесення цих витрат до доходу працівників позивача не грунтуються на законі, у тому числі необгрунтованими залишаються висновки про не підтвердження позивачем витрат у зв`язку із виконанням вказаних операцій та податкового кредиту, а вітак не підтверджується правомірність визначення позивачу відповідних зобов`язань.

Водночас, згідно акту перевірки, підприємством частково несвоєчасно перераховано єдиний внесок, а саме за вересень 2017 року у розмірі 151,89 грн., термін сплати 05.10.2017 року - виплата заробітної плати, погашено до бюджету 23.10.2017 року, за вересень 2018 року у розмірі 213,74 грн., термін сплати 05.10.2018 року - виплата заробітної плати, погашено до бюджету 23.10.2018 року, чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Виявлені порушення позивач не заперечує та не спростовує відповідними доказами, що в силу приписів ст.ст. 77, 78 КАС України безумовно свідчить про правомірність рішення від 23.05.2019 року №0014921307, яким за несплату єдиного внеску до позивача застосовано штраф у сумі 1 677,88 грн.

Відтак, оскільки у даному випадку контролюючим органом правомірно донараховано штрафні санкції, колегія суддів вважає, що і застосування санкцій за такі дії згідно із приписами п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 року №0014871307 відбулось обгрунтовано.

Також, у перевіряємому періоді між ТОВ "КРАФМАРИН" та Обслуговуючим кооперативом "ЖБТ "МОРСЬКИЙ" укладено Договір генерального підряду від 29.12.2015 року №29/12/15, за яким Обслуговуючий кооператив "ЖБТ "МОРСЬКИЙ" доручає, а ТОВ "КРАФМАРИН" приймає на себе зобов`язання: згідно проектно-кошторисної документації виконати будівництво Житлового комплексу "МОРСЬКИЙ" в м. Южний, мікрорайон ІІ.

Згідно із п. 1.3 Договору строк виконання робіт визначається календарним графіком виконання робіт, узгодженим із замовником та відліковується з дня передачі генеральному підряднику по акту приймання-передачі фронту робіт.

Строк виконання робіт: 2018 рік.

Відповідно до п. 2.4 Договору Генеральний підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів своїми чи залученими силами.

Згідно із п. 4.2 Договору Генеральний підрядник надає Замовнику акту здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2В.

У пункті 5.1 Договору сторони визначили, що вартість виконаних робіт передбачена Договірною ціною та складає 53 026 166,47 грн, у тому числі ПДВ.

Договірна ціна визначається у підсумковій документації згідно з нормами ДСТУ та включає в себе вартість всіх без виключення робіт, які необхідні для повного виконання етапу робіт на обєкті , вартість обладнання та матеріалів, необхідних для виконання робіт, а також всі витрати, понесені або які будуть понесені з метою виконання робіт належним чином.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 Договору оплата здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Генерального підрядника авнсовими платежами.

Підставою для оплати виконаних робіт являється підписаний акт введення в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів перевірки, виконання цих операцій не ставиться контролюючим органом під сумнів, зауважень до оформлених первинних документів на стадії виконання будівельних робіт у відповідача відсутні.

Разом з цим, контролюючим органом під час перевірки зазначається, що укладений між підприємствами договір не є довгостроковим у розумінні п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України, а тому позивач мав виконати свій податковий обов`язок щодо декларування зобов`язань з податку на додану вартість, у тому числі, за подією приймання-передачі наданих послуг у відповідних періодах. У тому числі, позивач мав зареєструвати податкові накладні за відповідні періоди.

Натомість, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до підпунктів "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України.

Згідно із п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь- який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Таким чином, у разі, якщо під час виконання робіт передбачається їх поетапне здавання, то податкові зобов`язання з ПДВ визначаються відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ за правилом першої події.

В такому випадку, або на дату отримання авансового платежу, або на дату складання відповідного документа про здачу робіт, в залежності від того, яка дата настане раніше, платник податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час норми податкового законодавства не визначають терміну "поетапна здача робіт", а тому, на думку колегії суддів, для правильного визначення порядку нарахування зобовязань з податку на додану вартість за таким видом робіт/послуг слід враховувати узгодженості у відповідному договорі сторін.

Таким чином, колегія суддів враховує, що оплата Замовником авансового платежу передбачена умовами Договору та не суперечить його змісту.

При цьому, за умовами Договору повна оплата робіт проводиться після підписання акту введення об`єкту в експлуатацію.

Таким чином, сплата зобовязань з розрахунку авансових платежів та за результатом повного виконання робіт узгоджується з умовами домовленостей сторін Договору та не суперечить податковому законодавству.

Отже, обрання позивачем однієї із подій для виконання своїх податкових зобов`язань не суперечить закону та в подальшому не призводить до заниження цих зобов`язань.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із тим, що у контролюючого органу виникли підстави для збільшення позивачу зобов`язань та застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних у визначених відповідачем податкових періодах.

Водночас, перевіркою встановлено, що в порушення приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем двічі (у червні 2017 року та лютому 2018 року) включено до складу податкового кредиту суму коригування 4 737,51 грн., внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2018 року у вказаному розмірі.

Виявлені порушення позивач не заперечує та не спростовує відповідними доказами, що в силу приписів ст.ст. 77, 78 КАС України безумовно свідчить про правомірність визназначення відповідачем зобов`язання та застосування санкцій.

Також, під час перевірки встановлено, що в січні 2017 року позивач виконував будівельні роботи повністю за рахунок матеріалів замовника. При цьому, згідно даних бухгалтерського рахунку "Будівельні матеріали" за січень 2017 року підприємством списано будівельних матеріалів на суму 806 259 грн., до складу собівартості матеріалів включено 122 423 грн. Зазначені обставини свідчили про завищення позивачем собівартості реалізованих товарів (послуг), безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції зі списання ТМЦ, складання первинної документації з порушенням правил бухгалтерського обліку, а відтак - заниження фінансового результату до оподаткування за 2017 рік на суму 122 423 грн., заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 161 252 грн. та незареєстровано податкові накладні на суму 307 146 грн.

Водночас, колегія суддів враховує, що як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивачем зазначалось про те, що включення вартості цих матеріалів до первинної документації відповілось помилково і в подальшому виправлено у відповідних актах, узгоджених між замовником та генеральним підрядником.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що вартість цих матеріалів не враховувалась позивачем під час визначення об`єкта оподаткування, що спростовує висновок контролюючого органу про заниження зобов`язань у відповідному періоді та наявність підстав для їх донарахування згідно оспорюваних рішень.

Також, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що у жовтні, листопаді 2017 року та січні, лютому, травні, липні 2018 року позивачем безоплатно одержано від замовника будівельних робіт відповідні ТМЦ. Водночас, вказані у актах приймання-передачі товари відповідають даним матеріалів з придання позивачем ТМЦ у ТОВ "ПЕРШИЙ ДІМ". Вказані обставини, у тому числі не підтвердження позивачем обліку вантажів на відпуск матеріалів, журналу довіреностей, інших документів щодо приймання, пересування та списання зі складу вказаних ТМЦ, свідчили про звищення собівартості реалізованих товарів (послуг) внаслідок безпідставного списання матеріалів (товарів) за 2017 рік у сумі 568 179 грн., за 2018 рік - 85 464 грн., в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування у вказаних періодах, податкове зобовязання по податку на додану вартість за жовтень, листопад 2017 року у розмірі 113 636 грн., за січень, лютий, березень, травень, липень 2018 року у розмірі 17 093 грн. та незареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 130 729 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач зазначає, що ці порушення виникли в результаті технічної описки у актах приймання-передачі матеріалів, які за своїм змістом не розкривають суть операції чи дій підприємств під час передавання цих матеріалів, а отже ніяким чином не спростовують виявлені контролюючим органом порушення в цій частині.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "КРАФТМАРИН" списано та реалізовано ТМЦ на загальну суму 711 225,4 грн. згідно актів виконаних робіт ТМЦ без їх придбання, а саме: у лютому 2017 року: цегла М-150 у кількості 25,287 тис.шт. на загальну сум 102 328 грн., Газобетон D 400 60Х40Х10 у кількості 70,12 куб.м. на загальну суму 81 488,4 грн., у березні 2017 року плити 72-15-8 у кількості 14 шт. на загальну суму 62 115,5 грн., плити 71-Ю-8 у кількості 1 шт. на загальну суму 2 806,4 грн., сходові площадки 1 ЛП 25, 12-4-к-01 у кількості 1 шт. на загальну суму 2 141 грн., у липні 2017 року: плити 72-15-8 у кількості 2 шт. на загальну суму 9 956,5 грн., у серпні 2017 року: облаштування цементно-піщаної стяжки на загальну суму 490 002 грн.

Під час перевірки та під час розгляду справи, позивачем зазначалось, що вказані висновки виникли в результаті не врахування контролюючим органом тієї обставини, що вказані будівельні матеріали обліковувались у підприєства з 2016 року.

Проте, відповідачем ці доводи у встановленому порядку не перевірено, у тому числі відповідні первинні документи не запитано у платника і на їх спростування не надано жодних пояснень.

Зазначені обставини безумовно не можуть свідчити про доведеність відповідачем порушення позивачем правил п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а відтак не можуть підтверджувати обгрунтуованість застосування до позивача штрафу за ці порушення.

Інші доводи адміністративного позову на правомірність рішень контролюючого органу чи їх необгрунтованість не впливають.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТМАРИН" до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023731409 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 901 042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 225 261 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023721409 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 38 623 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023681409 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 463 773,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 731 886,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023741409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023711409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 24.05.2019 року №0023701409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 23.05.2019 року №0014881307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 23.05.2019 року №0014891307.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС України в Одеській області від 23.05.2019 року №Ю-0014901307.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 23.05.2019 року №0014911307.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2019 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль