Ухвала

від 28.12.2020 по справі 420/3277/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/3277/19

адміністративне провадження № К/9901/30649/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРАФТМАРИН до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРАФТМАРИН звернулось до суду з позовом Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0023731409, №0023721409, №0023701409, №0023741409, №0023711409, №0023681409, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок від 23.05.2019 №0014921307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.05.2019 №0014911307, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0014891307, №0014881307, №0014871307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2019 №0014901307.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Поставною П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0023731409 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 901042,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 225261,00грн; від 24.05.2019 №0023721409 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 38623,00грн; від 24.05.2019 №0023681409 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1463773,50грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 731886,75грн; від 24.05.2019 №0023741409; від 24.05.2019 №0023711409; від 24.05.2019 №0023701409; від 23.05.2019 №0014881307; від 23.05.2019 №0014891307; від 23.05.2019 №Ю-0014901307; від 23.05.2019 року №0014911307. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС в Одеській області 12.11.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Також, як вбачається з документів долучених до касаційної скарги, відповідачем, у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19 порушено питання про його поновлення.

Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що Головне управління ДПС в Одеській області вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №420/3277/19 раніше, втім Верховний Суд ухвалою від 07.02.2020 подану відповідачем касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19 повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України (відсутність належних доказів на підтвердження повноважень особи, особи що підписала касаційну скаргу).

Відповідач вважає, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України (надання належних доказів на підтвердження повноважень особи, особи що підписала касаційну скаргу та доказів про сплату судового збору), дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, є підставою для поновлення пропущеного строку вчергове поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття касаційного провадження у даній справі.

Також, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідач вказує на відсутність належного бюджетного фінансування та тривалий процес реорганізації органів доходів і зборів, що суттєво ускладнив виділення коштів на сплату судового збору, створило істотні перешкоди у своєчасній реалізації права на оскарження судових рішень у касаційному порядку.

При цьому, відповідач просить суд врахувати належну реалізацію контролюючим органом права касаційного оскарження судових рішень та відсутність з його боку зловживання процесуальними правами. Відповідач вважає, що порушення порядку здійснення процесуальної дії на касаційне скарження не повинно перешкоджати доступу до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України у зав`язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, а наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, тривалістю у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 04.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху на адресу суду 15.12.2020 надійшла заява Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити його з подальшим відкриттям провадження у справі.

Разом з тим, обґрунтовуючи вказане клопотання про поновлення пропущеного строку, відповідач вказує причини попуску процесуального строку касаційного оскарження аналогічні тим, що були наведені контролюючим органом при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головним управлінням ДПС в Одеській області не наведено.

На переконання відповідача, приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є підставою для поновлення пропущеного строку вчергове поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття касаційного провадження у даній справі. Також відповідач вказує, що відсутність належного бюджетного фінансування та тривалий процес реорганізації органів доходів і зборів, суттєво ускладнили виділення коштів на сплату судового збору, створило істотні перешкоди у своєчасному реалізації права на оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Разом з тим, наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

В той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Недотримання скаржником при поданні касаційної скарги вперше положень пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Як зазначено вище, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відтак, посилання контролюючого органу на відсутність законних підстав для повернення раніше поданої касаційної скарги заявнику відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених обставин, зокрема підстав повернення касаційної скарги відповідачу, в діях контролюючого органу не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судового рішення. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і доводи відповідача щодо відсутності належного бюджетного фінансування необхідного для сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки Головне управління ДПС в Одеській області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому недостатність на рахунку державного органу грошових коштів, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 330 КАС України передбачено, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.

Також, Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19 закінчився 27.01.2020, а також факт звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою раніше без виконання процесуального обов`язку щодо сплати судового збору, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження, контролюючому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі, та які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Втім, таких доказів відповідачем до суду надано не було.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 07.02.2020 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.

В поданні повторної касаційної скарги лише 12.11.2020, тобто більше аніж через дев`ять місяців з моменту коли особа дізналася про повернення судом поданої нею вперше касаційної скарги, а також з урахуванням сплати 04.09.2020 судового збору, про що свідчить платіжне доручення №3159 від 02.09.2020, Суд не вбачає наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема щодо строку подання касаційної скарги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області у поновленні строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №420/3277/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРАФТМАРИН до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова