Ухвала

від 24.12.2019 по справі 520/10894/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/10894/16-ц

Провадження № 4-с/947/118/19

УХВАЛА

24.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Сокол Юлії Степанівни, стягувач ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії державного виконавця про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сокол Юлії Степанівни ; зобов`язання державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сокол Юлію Степанівну та інших державних виконавців Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесення постанови про зняття арешту з коштів та зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 27 травня 1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), в рамках ВП № 53248470, внести відповідні відомості до реєстрів, направити постанови про зняття арештів з коштів до банківських установ, посилаючись на те, що не має заборгованості зі сплати аліментів.

Представник скаржника ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій підтримує зазначену скаргу.

Державний виконавець надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні зазначеної скарги, посилаючись на те, що оскаржувані постанови винесені ним в межах ВП №53248470, з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а посилання скаржника в обґрунтування скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеса від 13 червня 2016 року по справі № 520/10894/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (боржник) про стягнення аліментів , яким стягнуто з боржника на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 7 вересня 2016 року до повноліття дитини.

Рішенням апеляційного суду в Одеській області від 16 грудня 2016 року, апеляційну скаргу представника боржника задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року було скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задовольнити частково, стягнуто з боржника на користь стягувача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 25000 грн. щомісячно, починаючи з 7 вересня 2016 року до повноліття дитини.

На примусове виконання рішення апеляційного суду в Одеській області від 16 грудня 2016 року по справі № 520/10894/16-ц Київським районним судом м Одеса було видано виконавчий лист від 10 січня 2017 року.

На підставі вказаного виконавчого листа 10 січня 2017 року державним виконавцем Київського відділу ДВС м Одеса ГТУЮ в Одеській області Білобородовою А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53248470.

25 січня 2017 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти боржника.

Надалі, 07 лютого 2017 року постановою державного виконавця накладено арешти на все майно боржника.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 червня 2017 року було відкрито касаційне провадження за скаргою боржника на рішення Київського районного суду м Одеса та апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року. Судом було частково задоволено клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року. Відмовлено у зупиненні рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Постановою від 25 вересня 2017 року державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м . Одеса ГТУЮ в Одеській області Койчевою Оленою Федорівною були зупинені виконавчі дії на підставі ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 червня 2017 року. Боржник виконав приписи ухвали ВСС України від 13 червня 2017 року в частині сплати аліментів за один місяць.

27 березня 2019 року за наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 по справі №520/10894/16-ц, Верховним Судом ухвалено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов`язковість рішень суду .

Також, згідно ч. 1, 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

15 травня 2019 року представник стягувача за виконавчим провадженням ВП №53248470 - ОСОБА_2 звернувся з заявою до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про поновлення виконавчого провадження.

17 травня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюха Тамарою Григорівною винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою поновлено виконавче провадження ВП №53248470, з примусового виконання виконавчого листа №520/10894/16-ц, виданого 10 січня 2017 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 25000 гривень щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

13 червня 2019 року, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 13 червня 2019 року відсутня. Розмір заборгованості по аліментам в сумі 372336 гривень сплачено ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження .

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Розділом ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, визначених статтями 4, 5 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, яка виготовляється за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець направляє стягувачу роз`яснення положень статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини п`ятої статті 157 Сімейного кодексу України та частини дев`ятої статті 71 Закону та повідомляє, що стягувач має право надати підтвердний документ у разі, якщо аліменти стягуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, паліативної допомоги.

Пунктом 2 частини 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з ч. 1 статті 35 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Пунктом 17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 № 2832/5 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 0 2 квітня 2012 року за № 489/20802, за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 35 Закону, після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Статтею 28 Закону України Про виконавчого провадження встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вже судом встановлювалось, ОСОБА_1 , як боржник за виконавчим провадженням ВП №53248470, був обізнаний про наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року.

ОСОБА_1 у вказаному ВП, здійснював свій обов`язок зі сплати аліментів, до зупинення виконавчого провадження на підставі постанови від 25 вересня 2017 року, яка була винесена на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, якою зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 71 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Аналіз вищевказаних норм Закону України Про виконавче провадження свідчить про обов`язок державного виконавця в ході примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів перш за все встановити розмір та наявність заборгованості зі сплати аліментів, повідомити боржника про такий.

Матеріали виконавчого провадження не містять інформації про сповіщення державним виконавцем Відіщева А.В. про розмір заборгованості по аліментам, який виник за період зупинення виконавчого провадження, що також оспорювалось ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 19 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04 лютого 2012 року за № 512/5, у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Статтями 13, 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими-нормативно-правовими актами. Також має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця. За наявності обставин, передбачених абзацом першим або шостим частини дев`ятої статті 71 Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Розділом ХVІ Інструкції встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (у випадках, визначених абзацом шостим частини дев`ятої статті 71 Закону, - три місяці), державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.

Ігнорування доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталої судової практики як Верховного Суду так і ЄСПЛ.

З аналізу статті 71 Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається, що вказані постанови, виносяться за наявності заборгованості, яка утворилась з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. У даному випадку законодавством мається на увазі, наявність заборгованості, яка утворилась за триваючий період, в який боржник зобов`язаний був здійснювати сплату відповідних платежів, однак ухилявся від виконання рішення суду.

Крім того, застосування вказаних обмежень за порушення боржником своїх зобов`язань зі сплати аліментів, мають ознаки застосування мір примусового характеру направлені на виконання боржником рішення суду, у разі його ухилення від виконання рішення суду, тобто для чого за необхідно встановити наявність вини такої особи у свідомому невиконанні рішення суду.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що якщо припустити трактування державним виконавцем норм Закону України Про виконавче провадження , та застосування заходів примусового характеру для виконання рішення суду у вигляді винесених оскаржуваних постанов, лише за наявності встановленої суми заборгованості по аліментам за фактично минулий період (тобто період в який обов`язок боржника був відсутній з їх сплати, оскільки дія рішення була зупинена), без повідомлення боржника про відновлення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження та нарахованої суми заборгованості, боржнику - ОСОБА_1 для відсутності такої заборгованості, за необхідно було б здійснювати сплату аліментів, розмір якої був визначений рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, в добровільному порядку, під час його зупинення на час касаційного оскарження.

Однак, такі діють порушують права відповідача по справі - ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та справедливого судового розгляду, що закріплено в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Так, відповідно до норм ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (ст.2 ЦПК України).

Статтею 17 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини (п. 67), Ганс-Адам II проти Німеччини (п. 45).

Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, будучи незгодним з розміром аліментів, однак у разі одночасного здійснення ним дій з виконання в добровільному порядку оскаржуваного ним рішення суду, ОСОБА_1 фактично б визнав це рішення та на стадії касаційного розгляду справи мало б місце захист ілюзорних прав особи, яка звернулась до суду з відповідною скаргою, що є порушенням Конвенції.

Крім того, слід враховувати, що у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: зокрема аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже у разі здійснення ОСОБА_1 таких дій, та задоволення його касаційної скарги, ОСОБА_1 фактично був би позбавлений на поворот виконання рішення суду, у зв`язку з добровільної сплатою аліментів на користь дитини, у визначеному розмірі рішенням суду, з яким він був не згоден, чим в свою чергу були б порушені законні права ОСОБА_1 на захист, доступ до правосуддя та справедливого судового розгляду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає слід задовольнити скаргу, оскільки заборгованість у ОСОБА_1 відсутня, бездіяльність державного виконавця порушує права та свободи скаржника.

Керуючись ст. 81, 89, 447 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Сокол Юлії Степанівни, стягував ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сокол Юлії Степанівни щодо не скасування постанов про арешт коштів та майна боржника.

Зобов`язати державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сокол Юлію Степанівну та інших державних виконавців Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесення постанови про зняття арешту з коштів та зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 27 травня 1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), в рамках ВП № 53248470, внести відповідні відомості до реєстрів, направити постанови про зняття арештів з коштів до банківських установ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий Салтан Л. В.