Постанова

від 30.04.2020 по справі 520/10894/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1965/20

Номер справи місцевого суду: 520/10894/16-ц

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 520/10894/16-ц

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1965/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- скаржник - ОСОБА_1 ,

- особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Тамара Григорівна,

- заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюхи Тамари Григорівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та скасування постанов, за апеляційною скаргою представника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Барабанової Тетяни Олександрівни на ухвалу Київського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Калініченко Л.В. о 13 годині 44 хвилині 22 серпня 2019 року, повний текст ухвали складено 27 серпня 2019 року,

встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною уточненою у червні місяці скаргою, в якій остаточно просить: 1) визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. з винесення постанов за виконавчим провадженням ВП №53248470 про: 1.1) накладення штрафу в сумі - 216 277,99 грн.; 1.2) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 1.3) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 1.4) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 1.5) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 1.6) виправлення помилки у процесуальному документі; 1.7) стягнення виконавчого збору в розмірі - 72 092,66 грн.; 2) скасувати постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. в рамках виконавчого провадження № 53248470: 2.1) від 20.05.2019 року про накладення штрафу в розмірі - 216 277,99 грн.; 2.2) від 20.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 2.3) від 20.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 2.4) від 20.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 2.5) від 20.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 2.6) від 13.06.2019 року про виправлення помилки у процесуальному документі; 2.7) від 19.06.2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі - 72 092,66 грн..

Вищенаведені вимоги скарги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2016 року по справі №520/10894/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (боржник) про стягнення аліментів стягнуто з боржника на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

Рішенням апеляційного суду в Одеській області від 16.12.2016 року, апеляційну скаргу представника боржника задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року було скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з боржника на користь стягувача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 25000 грн. щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

На примусове виконання рішення апеляційного суду в Одеській області від 16.12.2016 року по справі №520/10894/16-ц Київським районним судом м. Одеса було видано виконавчий лист від 10.01.2017 року.

На підставі вказаного виконавчого листа 10.01.2017 року державним виконавцем Київського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Білобородовою А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53248470.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.06.2017 року було відкрито касаційне провадження за скаргою боржника на рішення Київського районного суду м. Одеса та апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року. Судом було частково задоволено клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року. Відмовлено у зупиненні рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. У іншій частині виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Постановою від 25.09.2017 року державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, а саме Койчевою О.Ф. були зупинені виконавчі дії на підставі ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.06.2017 року. Боржник виконав приписи ухвали ВСС України від 13.06.2017 року в частині сплати аліментів за один місяць.

22 травня 2019 року, як стверджує боржник, він випадково дізнався, що державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС м Одеса ГТУЮ в Одеській області Капелюха Т.Г. 17.05.2019 року було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №53248470, в рамках якого також 20.05.2019 року винесено наступні постанови відносно нього: про накладення штрафу; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керуванні транспортним засобом, а також постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 червня 2019 року; постанову про стягнення виконавчого збору від 19 червня 2019 року.

Скаржник посилається на те, що вищевказані постанови державного виконавця мають ознаки покарання за порушення обов`язку щодо сплати аліментів, в результаті чого утворилась відповідна заборгованість. Отже, приймаючи рішення про застосування до боржника мір примусового характеру, державний виконавець має встановити вину такої особи.

Однак, він не отримував від державного виконавця постанову про відновлення вчинення виконавчих дій в рамках ВП №53248470 від 17.05.2019 року. Про існування постанов від 17.05.2019, 20.05.2019, як зазначає ОСОБА_1 , він дізнався не від державного виконавця, а випадково. Зі змістом вказаних постанов зміг ознайомитись лише на сайті автоматизовані системи виконавчих проваджень.

Скаржник вважає, що не пересвідчившись в отриманні постанови про відновлення вчинення виконавчих дій за ВП №53248470, державний виконавець протиправно виніс вищевказані постанови від 20.05.2019 року, 13.06.2019 року та від 19.06.2019 року, що також свідчить про те, що постанови від 20.05.2019 року винесені через три дні після поновлення виконавчого провадження, а не через чотири місяці, як це встановлено законом.

Крім того, скаржник стверджує, що державним виконавцем всупереч вимогам закону не було надано йому строк для добровільного виконання рішення суду.

На підставі викладеного, у зв`язку із не направленням державним виконавцем, в свою чергу має наслідок не отримання боржником постанови від 17.05.2019 року, скаржник вважає, що державний виконавець безпідставно прийшла до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у не виконанні рішення апеляційного суду в Одеській області від 16.12.2016 року по справі № 520/10894/16-ц та протиправно застосувала виконавчі дії примусового характеру, за наслідком чого було винесені також постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 червня 2019 року та про стягнення виконавчого збору від 19 червня 2019 року.

На підставі вищевикладеного, скаржник вважає, що оскаржувані ним постанови порушують його права і інтереси є такими, що винесені державним виконавцем протиправно, в супереч вимогам Закону України Про виконавче провадження , а від так дії державного виконавця підлягають визнанню протиправними, а оскаржувані постанови скасуванню (Т. 1, а. с. 1 - 6, 37 - 39).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник скаржника підтримав доводи зазначені у скарзі та просив суд її задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала її необґрунтованою та не підлягаючою до задоволення.

Державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. у судове засідання суду першої інстанції не з`явилась.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2019 року вищезазначену скаргу було задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. з винесення в рамках виконавчого провадження ВП №53248470 стосовно боржника ОСОБА_1 : постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 20 травня 2019 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 травня 2019 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 20 травня 2019 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 20 травня 2019 року; постанови про накладення штрафу від 20 травня 2019 року; постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 червня 2019 року; постанови про стягнення виконавчого збору від 19 червня 2019 року.

Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюха Тамарою Григорівною 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, стосовно боржника ОСОБА_1 .

Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, стосовно боржника ОСОБА_1 ..

Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, стосовно боржника ОСОБА_1 ..

Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, стосовно боржника ОСОБА_1 ..

Скасовано постанову про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою накладено на ОСОБА_1 штраф в сумі 216277 (двісті шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Скасовано постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 13 червня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою внесено зміни до постанови про накладення штрафу винесену 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470.

Скасовано постанову про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. 19 червня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 72092 (сімдесят дві тисячі дев`яносто дві) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, будучи незгодним з розміром аліментів, однак у разі одночасного здійснення ним дій з виконання в добровільному порядку оскаржуваного ним рішення суду, ОСОБА_1 фактично б визнав це рішення та на стадії касаційного розгляду справи мало б місце захист ілюзорних прав особи, яка звернулась до суду з відповідною скаргою, що є порушенням Конвенції.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті зокрема аліменти, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже у разі здійснення ОСОБА_1 таких дій, та задоволення його касаційної скарги, ОСОБА_1 фактично був би позбавлений на поворот виконання рішення суду, у зв`язку з добровільної сплатою аліментів на користь дитини, у визначеному розмірі рішенням суду, з яким він був не згоден, чим в свою чергу були б порушені законні права ОСОБА_1 на захист, доступ до правосуддя та справедливого судового розгляду.

Одночасно суд першої інстанції зазначив, що тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві керування транспортними засобами, у праві на виїзд за кордон, на полювання та інше, належать до обмежувальних заходів.

В п. 43 та 44 рішення у справі Курочкін проти України від 20.05.2010 року заява №42276/08, ЄСПЛ зазначив, що Втручання у право на повагу до приватного життя становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється не згідно із законом , не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 статті 8, а також не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення такої цілі чи цілей (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі Йогансен проти Норвегії (Johansen v. Norway), Reports 1996-111, c. 1001-1002, n. 52). Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Кутцнер проти Німеччини , п. 60, тарішення від 18 грудня 2008 р. у справі Савіни проти України (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47)…

Словосполучення згідно із законом у пункті 2 статті 8 вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та доступності відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 1 липня 2008 р. у справі Ліберті та інші проти Сполученого Королівства (Liberty and Others v. the United Kingdom), заява № 58243/00, n. 59). .

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям:

-по-перше, має ґрунтуватися на законі;

-по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції;

-і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід памятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому, застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Згідно ст. 33 Конституцією України, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання належать кожній людині, яка на законних підставах перебуває на території України, і включають у себе: 1) свободу пересування територією України; 2) право на вільний вибір постійного чи тимчасового місця проживання на території України; 3) право вільно залишати територію України; 4) право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну. Перші три складові права на вибір місця перебування можуть бути обмежені Законом. Четверта будь-яким обмеженням не підлягає.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відтак, будь-які умови обмеження у свободі пересування в разі його застосування обов`язково мають бути визначені Законом.

Суд відзначив, що у національному законодавстві дійсно існує підґрунтя до застосування оспорюваних обмежувальних заходів - це, як зазначено вище, ч. 9 ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження .

Поряд з тим втручання в право на повагу до приватного життя особи має бути виправданим, тобто має існувати відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність.

На переконання суду першої інстанції, виносячи спірні постанови державний виконавець припустився протиправного формалізму - використав надане законом дискреційне повноваження та вжив спірні обмежувальні заходи, однак за текстом постанов жодним чином не обґрунтував причин винесення постанови, не зазначив підстав накладання саме означених обмежувальних заходів, не мотивував, яким чином ці обмежувальні заходи спонукатимуть боржника до виконання виконавчого листа та виконання судового рішення, не здійснивши обсяг необхідних дій з примусового виконання рішення суду, а саме повідомлення ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, які порушують права та інтереси боржника за відсутності його вини у невиконанні рішення суду.

Крім того, ОСОБА_1 , як боржник за виконавчим провадженням ВП №53248470, був обізнаний про наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року.

ОСОБА_1 у вказаному ВП здійснював свій обов`язок зі сплати аліментів, до зупинення виконавчого провадження на підставі постанови від 25.09.2017 року, яка була винесена на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, якою зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 ..

Надалі, як вже встановлювалось, після розгляду касаційної скарги Верховним Судом та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, державним виконавцем Капелюха Т.Г. було поновлено виконавче провадження на підставі постанови від 17.05.2019 року, здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого встановлено заборгованість ОСОБА_1 в сумі 720926 гривень 63 копійки та через три дні після поновлення виконавчих дій, а саме 20.05.2019 року були винесені вказані оскаржувані постанови.

В матеріалах виконавчого провадження наявний лише супровідний лист від 17.05.2019 року, згідно з яким копія вказаної постанови надсилається на адресу мешкання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що вказана копія постанови була направлена простим поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 , якими може бути реєстр відправлення кореспонденції, як і не містять такі докази матеріали виконавчого провадження, у зв`язку з чим судом приймаються, як обґрунтовані доводи скаржника, що станом на 20.05.2019 року він не був повідомлений про поновлення вчинення виконавчих дій.

Суд першої інстанції також врахував, що з матеріалів цивільної справи №520/10894/16-ц вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні 27.03.2019 року, в якому Верховним Судом було ухвалено постанову за наслідком розгляду його касаційної скарги, саме до розгляду якої було зупинено виконавче провадження ВП №53248470.

Також в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що на час ухвалення державним виконавцем постанов від 20.05.2019 року про: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; боржник ОСОБА_1 був не повідомленим про поновлення виконавчого провадження, а отже не був обізнаний про початок обов`язку сплати аліментів на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, з урахуванням наявної у боржника інформації про зупинення виконавчого провадження.

Також, державним виконавцем одночасно з поновленням виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, 17.05.2019 року було здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за період з серпня 2017 року по травень 2019 року склала в сумі 720926 гривень 63 копійки, тобто за період, на який було зупинено виконавче провадження (Т. 1, а. с. 230 - 239 зворотна сторона).

В апеляційній скарзі представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Барабанова Т.О. просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2019 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог вищенаведеної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість вищенаведених висновків суду першої інстанції. Зазначає про те, що доводи скарги є такими, які не мають наслідком її задоволення. Вказує на низку норм діючого законодавства в обґрунтування законності вищенаведених виконавчих дій. Посилається на те, що скаржник мав тривалий строк на добровільне виконання вищенаведених рішень судів першої, апеляційної, касаційної інстанції.

Апеляційна скарга містить доводи щодо порушення судом першої інстанції правил підвідомчості спору під час постановлення оскаржуваної ухвали. Апелянт вважає, що вищенаведена скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апелянт при цьому посилається на низку приписів КАС України, якими обґрунтовує наведені у попередньому абзаці вимоги апеляційної скарги.

Доводам апеляційної скарги, наведеним у попередньому абзаці цієї постанови, надано правову оцінку судом апеляційної інстанції в ухвалі Одеського апеляційного суду від 30.04.2020 року, про що зазначено нижче.

Представник апелянта надав суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із введенням в державі карантину. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.04.2020 року у задоволенні клопотання представника апелянта про зупинення провадження у справі було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бондаренко Г.Є. , діюча від імені ОСОБА_1 , заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін. Вказує на низку порушень норм зокрема Закону України Про виконавче провадження під час здійснення вищевказаних заходів щодо примусового виконання рішення.

Крім того, від адвоката Бондаренко Г .Є. , діючої від імені ОСОБА_1 , до суду апеляційної інстанції 24.04.2020 року надійшло клопотання про відкладення, призначеного на 30.04.2020 року, розгляду справи.

Інші учасники справи про дату, час і місце розгляду справи сповіщені. Заяв та клопотань не надали.

Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Частинами першою - третьою статті 4 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Матеріалами справи, зокрема відомостями заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві про відкладення розгляду справи. Крім того відміткою на вказаній заяві про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищезазначеною ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасовано ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2019 року та закрито провадження у справі в частині розгляду вимог скарги ОСОБА_1 : 1) про визнання протиправними дій з винесення та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхою Т.Г. 19 червня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі - 72 092,66 грн.; 2) про визнання протиправними дій з винесення та скасування постанови про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхою Т.Г. 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою накладено на ОСОБА_1 штраф в сумі - 216 277,99 грн.; 3) про визнання протиправними дій з винесення та скасування постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, винесеної державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхою Т.Г. 13 червня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, якою внесено зміни до постанови про накладення штрафу винесену 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 віншій частині вимог,з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/10894/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

За результатами розгляду вказаної справи, 13 жовтня 2016 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2016 року скасовано. Позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25000 гривень щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

10 січня 2017 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №520/10894/16-ц на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, на підставі якого постановою від 17.01.2017 року державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Білобородової А.В. відкрито виконавче провадження ВП №53248470.

В рамках зазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем 25.01.2017 року винесено постанову про арешт коштів боржника.

Будучи незгодним з рішеннями судів по цивільній справі №520/10894/16-ц, ОСОБА_1 12 червня 2017 року подав касаційну скаргу на рішення суду, на підставі якої ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року по цивільній справі №520/10894/16-ц.

Одночасно у вказаній ухвалі, судом було відмовлено у зупиненні рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. У іншій частині виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до виконання касаційного провадження.

На підставі вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25 вересня 2017 року в рамках виконавчого провадження ВП №53248470 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

З витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження ВП №53248470 вбачається, що станом на постановлення вказаної постанови, ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів не мав.

27 березня 2019 року за наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 по справі №520/10894/16-ц, Верховним Судом ухвалено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.

15 травня 2019 року представник стягувача за виконавчим провадженням ВП №53248470 - ОСОБА_2 звернувся з заявою до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про поновлення виконавчого провадження.

17 травня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою поновлено виконавче провадження ВП №53248470, з примусового виконання виконавчого листа №520/10894/16-ц, виданого 10.01.2017 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25000 гривень щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

В матеріалах виконавчого провадження, наявний супровідний лист від 17.05.2019 року за вих. №9808, про здійснення направлення копії постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.05.2019 року, на адресу мешкання ОСОБА_1 ..

Тієї ж дати, 17 травня 2019 року, державним виконавцем - Капелюха Т.Г. виконаний розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого, станом на 17.05.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 720926 гривень 63 копійки.

Також з матеріалів виконавчого провадження ВП №53248470 вбачається, що 20 травня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. були винесені наступні постанови стосовно боржника ОСОБА_1 , а саме:

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 20 травня 2019 року;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 травня 2019 року;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 20 травня 2019 року;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 20 травня 2019 року;

- про накладення штрафу від 20 травня 2019 року, якою накладено на ОСОБА_1 штраф в сумі 216277 (двісті шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Надалі, 13 червня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено зміни до постанови про накладення штрафу винесену 20 травня 2019 року, в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, та зазначено, що: Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження , за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів , та штраф на користь стягувача у розмірі 216277 гривень 99 копійок .

Тієї ж дати 13 червня 2019 року, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 13.06.2019 року відсутня. Розмір заборгованості по аліментам в сумі 372336 гривень сплачено ОСОБА_1

19 червня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г., в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 72092 (сімдесят дві тисячі дев`яносто дві) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.

В матеріалах виконавчого провадження ВП №53248470 відсутні будь-які відомості про отримання будь-якого документа або ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з боку ОСОБА_1 , починаючи після поновлення виконавчого провадження на підставі постанови від 17 травня 2019 року.

Боржник ОСОБА_1 будучи незгодним з вказаними постановами винесеними в рамках виконавчого провадження ВП №53248470, а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 20 травня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 травня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 20 травня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 20 травня 2019 року; про накладення штрафу від 20 травня 2019 року; про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 червня 2019 року; про стягнення виконавчого збору від 19 червня 2019 року, звернувся до суду з вищенаведеною скаргою на дії державного виконавця та про скасування зазначених постанов.

Між учасниками виконавчого провадження виникли правовідносини щодо оскарження дій державного виконавця.

За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII.

Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами статті 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Згідно правил статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як боржник за виконавчим провадженням ВП №53248470, був обізнаний про наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року.

ОСОБА_1 у вказаному ВП, здійснював свій обов`язок зі сплати аліментів, до зупинення виконавчого провадження на підставі постанови від 25.09.2017 року, яка була винесена на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, якою зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 ..

Надалі, як вже встановлювалось, після розгляду касаційної скарги Верховним Судом та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, державним виконавцем Капелюха Т.Г. було поновлено виконавче провадження на підставі постанови від 17.05.2019 року, здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого встановлено заборгованість ОСОБА_1 в сумі 720926 гривень 63 копійки та через три дні після поновлення виконавчих дій, а саме 20.05.2019 року були винесені вказані оскаржувані постанови.

Державним виконавцем не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що вказана копія постанови була направлена простим поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 , якими може бути реєстр відправлення кореспонденції, як і не містять такі докази матеріали виконавчого провадження, у зв`язку з чим судом приймаються, як обґрунтовані доводи скаржника, що станом на 20.05.2019 року він не був повідомлений про поновлення вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні 27.03.2019 року, в якому Верховним Судом було ухвалено постанову за наслідком розгляду його касаційної скарги, саме до розгляду якої було зупинено виконавче провадження ВП №53248470.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року.

З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги є безпідставними, адже висновки суду першої інстанції щодо порушення державним виконавцем вищевказаних приписів статті 28 Закону України Про виконавче провадження знайшли своє відображення в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. та скасування постанов за виконавчим провадженням ВП №53248470 про: 1.1) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 1.2) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 1.3) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 1.4) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, є недоведеними.

Апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. та скасування постанов за виконавчим провадженням ВП №53248470 про: 1.1) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 1.2) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 1.3) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 1.4) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами,без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги представника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Барабанової Т.О.відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, у вказаній в даному абзаці частині,підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Барабанової Тетяни Олександрівни про скасування ухвали Київського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2019 року в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. та скасування постанов за виконавчим провадженням ВП №53248470 про: 1.1) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 1.2) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 1.3) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 1.4) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2019 року в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Капелюхи Т.Г. та скасування постанов за виконавчим провадженням ВП №53248470 про: 1.1) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 1.2) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 1.3) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 1.4) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 травня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе