Ухвала

від 27.12.2019 по справі 904/3523/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3523/18

За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" на дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком", м.Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мтелеком", м. Дніпро

про стягнення 412962,31 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний C.C.

Представники:

Від позивача (скаржника): не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від органів ДВС: Божко Р.І., довіреність № 5 від 26.12.2019, державний виконавець

СУТЬ СПОРУ:

07.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мтелеком" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення основного боргу у сумі 315474,83 грн., інфляційних втрат у сумі 27798,09 грн., 3% річних у сумі 7576,57 грн. та штрафу у сумі 71553,10 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № Н2017/72, укладеного між сторонами 26.04.2017.

Рішенням господарського суду від 22.10.2018 позов задоволено повністю.

На виконання рішення господарського суду видано наказ від 09.01.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мтелеком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" основного боргу у сумі 315474,83 грн., штрафу у сумі 62112,82 грн., інфляційних нарахувань у сумі 27798,09 грн., 3% річних у сумі 7576,57 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 6194,43 грн.

12.12.2019 до господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" на дії державного виконавця з клопотанням про поновлення строку, в якій скаржник просить скасувати постанову заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14.11.2019 року про повернення стягувачу виконавчого документу - наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3523/18 виданого 09.01.2019 року (виконавче провадження № 58259191) та зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження для повного стягнення з боржника коштів, передбачених виконавчим документом.

Скарга мотивована тим, що заступник начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області без достатніх на те підстав прийняла постанову про повернення стягувачу виконавчого документу.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи на підставі якого скаргу передано для розгляду судді Мартинюку С.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 суддею Мартинюком С.В. прийнято скаргу та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.12.2019 об 11:00 год.

Відповідно до витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із перебуванням судді Мартинюка С.В. у відпустці, справу №904/3523/18 передано для розгляду скарги на дії державного виконавця судді Крижному О.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 суддею Крижним О.М. прийнято скаргу та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.12.2019 об 11:00 год.

Представники позивача (скаржника) та відповідача у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.

Скаржник у скарзі просить проводити розгляд скарги без участі представника.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзиву на скаргу не подав.

Від скаржника надійшло клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи текст електронної переписки між сторонами. Також надано копію адвокатського запиту, в якому скаржник запитував інформацію в державного виконавця чи звертався останній в органи податкової служби про наявність дебіторської заборгованості перед боржником.

Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області проти скарги заперечує та зазначає, що в ході виконавчого провадження відносно боржника заступником начальника відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" були направлені запити до установ, що здійснюють реєстрацію та перереєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно, винесено поставу про арешт коштів на рахунки боржника та щомісячно до установ банку щомісячно направлялися платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків. 08.05.2019 з рахунків списано 5 328,96 грн., з яких 4 620,72 грн. перераховано на рахунок ТОВ "Інтелком". В подальшому платіжні вимоги, які направлялися до банків для списання коштів, поверталися без виконання через відсутність коштів. Також повторно проводилася перевірка майнового стану боржника, а також перевірка щодо виявлення нових рахунків боржника, направлені запити до КП "ДМБТІ" та до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо виявлення майна зареєстрованого на праві власності до 2013 року. Виходом за адресою боржника встановлено, що ТОВ "Мтелеком" за місцем реєстрації не знаходиться, виробничу діяльність не веде, майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за вищевказаною адресою не виявлено про що складено акт. Виявлення місця знаходження боржника виявилося безрезультатним. Під час проведення виконавчих дій з метою виконання вимог виконавчого документу було з`ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тому винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Розглянувши скаргу, проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 6,19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження".

Скарга обґрунтована тим, що скаржник вважає передчасним повернення виконавчого документа стягувачу та зазначає, що після відкриття виконавчого провадження та арешту коштів боржника (постанова від 8 лютого 2019 року) керівник ТОВ "Мтелеком" (боржник у виконавчому провадженні) зателефонував до керівника ТОВ "Інтелком" (стягувач) з проханням мирного врегулювання спору. В ході розмови він повідомив, що найближчим часом на рахунок ТОВ "Мтелеком" має надійти грошова сума по дебіторській заборгованості перед його підприємством, що дозволить погасити борг перед ТОВ "Інтелком". Стягувач готовий мирно врегулювати спір, однак відмовився відкликати виконавчий документ із виконавчої служби, розуміючи ризик, який виникає після скасування арешту, накладеного державним виконавцем на рахунки боржника. Після цих спроб боржника мирового врегулювання спору, до стягувача почав регулярно телефонувати державний виконавець, який теж просив стягувача вчинити аналогічну дію - подати заяву про повернення виконавчого документа.

Стягувач вважає, що всі свої зусилля державний виконавець спрямував не на пошук коштів та боржника для примусового виконання судового наказу, а для тиску на стягувача.

Після того, як стягувач відмовився подати заяву про повернення виконавчого документу державний виконавець, прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

У оскаржуваній постанові державний виконавець вказує, що в ході виконавчого провадження ним здійснено вихід на місце реєстрації боржника та винесено постанову про арешт коштів. На переконання стягувача це єдині дії, які вчинив державний виконавець за 9 місяців, протягом яких здійснювалося виконавче провадження та із загальної суми боргу вдалося стягнути лише 4620,72 грн. Залишок боргу становить 414 536,02 грн.

Стягувач, дізнавшись від боржника інформацію про надходження в найближчий час на рахунки боржника коштів дебіторської заборгованості, повідомив таку інформацію державному виконавцю та просив не повертати виконавчий документ, так як це призведе до зняття арешту з рахунків боржника. Скаржник зазначає, що дану інформацію державний виконавець проігнорував.

Стягувач припускає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, діяв у змові та в інтересах боржника. Повернувши виконавчий документ стягувачу, державний виконавець створив умови для боржника отримати кошти на власний рахунок та вивести їх, уникнувши відповідальності за договірними зобов`язаннями. Такі дії державного виконавця є незаконними та потребують адекватної реакції суду.

Разом з цим, відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1).

Так, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №58259191 від 14.11.2019 встановлено, що в ході виконання провадження відносно боржника ТОВ "Мтелеком" державним виконавцем відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" направлені запити до установ, що здійснюють реєстрацію та перереєстрацію прав власності на рухоме майно та нерухоме майно. Згідно отриманих відповідей встановлено, що за ТОВ "Мтелеком" відсутнє рухоме та нерухоме майно, цінні папери. Згідно з витягом з ЄДР ТОВ "Мтелеком" зареєстроване за адресою: вул. Каруни, 75, оф. 73, м. Дніпро. Виходом за адресою: вул. Каруни, 75, оф. 73, м. Дніпро, встановлено, що на момент виходу за місцем реєстрації боржника, ТОВ "Мтелеком" не знаходиться, господарчу діяльність не веде. Майно, яке належить ТОВ "Мтелеком" на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за вищевказаною адресою не виявлено, про що складено акт. Згідно довідки Державної фіскальної служби України, за боржником зареєстровано розрахункові рахунки. Державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника та направлена до установ банку. Платіжні вимоги, які направлялися до банку для списання коштів з арештованих рахунків були повернуті банками без виконання згідно інструкції №22 від 22.01.2004 - відсутні кошти на рахунках. За виконавчим документом погашено 4 620,72 грн., залишок боргу складає 414 536,02 грн. Стягнуто виконавчого збору 462,07 грн., залишок виконавчого збору складає 41 453,60 грн.

Постановлено: виконавчий документ - наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2019 №904/3523/18 повернути стягувачу. Зазначено, що виконавчий документ може повторно бути пред`явлений до виконання в строк до 14.11.2022.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58259191 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3523/18 від 09.01.2019.

У відповідності з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

14.11.2019 заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб . Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Таким чином, з встановлених обставин скарги вбачається, що за наявності інформації про наявність дебіторської заборгованості виконавець мав зробити певні запити до податкових органів.

Також суд звертає увагу, що виконавче провадження відкрито у лютому 2019 року, а запити щодо виявлення рухомого та нерухомого майна зроблено у липні 2019 року, а до ГУ Держгеокадастру та КП ДМБТІ" у вересні 2019 року тобто через 5 та 7 місяців після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, висновок заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, з урахуванням відсутності доказів встановлення обставин щодо такої дебіторської заборгованості та як наслідок прийняття 14.11.2019 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасним.

У той же час суд не приймає до уваги твердження стягувача стосовно прохань державного виконавця подати заяву про повернення виконавчого документу та щодо змісту розмов стягувача з виконавцем, які начебто мали місце, оскільки належних і допустимих доказів цього не надано.

Також судом не приймається надана стягувачем переписка електронною поштою з боржником, оскільки вона датована 2018 роком, у той час як виконавче провадження відкрито у 2019 році та жодним чином не стосується даного виконавчого провадження.

Крім того, суд звертає увагу, що як зазначено вище, згідно зі ст. 129 1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Аналіз вищенаведених норм права та встановлених обставин у даній справи, дає підстави для висновку про неправомірність постанови Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу, прийнятої в рамках виконавчого провадження № 58259191.

Згідно з ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 39 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" задовольнити.

Визнати неправомірною постанову Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу, прийняту в рамках виконавчого провадження № 58259191.

Зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області поновити виконавче провадження.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений - 27.12.2019.

Суддя О.М. Крижний