Рішення

від 10.12.2019 по справі 910/14776/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2019Справа № 910/14776/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Осіпчук І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ"

про стягнення 1004626,21 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Бернацька О.В.

від відповідача: Сорока Л.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" про стягнення 1004626,21 грн., з яких 382 141,32 грн. основного боргу, 181 756,76 грн. пені, 82 998,05 грн. 3% річних та 357 730,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 1167/16-ТЕ-41 постачання природного газу від 21.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14776/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019.

07.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, а саме ОСББ Лазурний блюз .

У відзиві відповідач зазначає, що заперечує проти позову та повідомляє про те, що між сторонами погоджено графік погашення заборгованості і відповідач щомісяця сплачує заборгованість по договору № 1167/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 без порушення строків. Також, відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %.

18.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить визнати причини пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив поважними та поновити його, зазначає, що наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу. Крім цього позивач заперечує щодо зменшення пені на 50 % та зазначає, що відповідач підписуючи договір погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

18.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

В судове засідання 19.11.2019 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСББ "Лазурний блюз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив відмовлено.

Протокольною ухвалою від 19.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

В судове засідання 03.12.2019 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 03.12.2019 оголошено в судовому засіданні перерву до 10.12.2019.

05.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи щодо здійснення відповідачем часткових оплат за договором .

10.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі та копії платіжних доручень на підтвердження здійснення часткових оплат за договором.

В судове засідання 10.12.2019 з`явився представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 10.12.2019 з`явився представник відповідача заперечив позовні вимоги, просив суд у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 10.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (поставчальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" (споживач) був укладений договір постачання природного газу №1167/16-ТЕ-41 (договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 210 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: січень - 80,0 тис. куб. м., лютий - 80 тис. куб. м., березень - 50 тис. куб. м.

Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року газ обсягом до 15 тис.куб.м.

Згідно з п. 3.1 договору, постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ Укртрансгаз або у точці балансового розмежування. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:

завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;

підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п 6.1 договору в редакції Додаткової угоди від 31.03.2016 №3 до договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (дана додаткова угода діє з 01.04.2016).

Згідно з п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (в редакції Додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до договору).

У період з січня 2016 року по квітень 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на зальну суму 1011975,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

За твердженнями позивача заборгованість відповідача за договором становить 382141,32 грн.

Оскільки, відповідач несвоєчасно здійснив оплату за поставлений позивачем природний газ, позивачем заявлено до стягнення 181756,76 грн. пені, 82998,05 грн. 3% річних, 357730,08 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача прийняти природний газ в обсязі погодженого сторонами та оплатити його вартість.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу за договором на зальну суму 357730,08 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що між сторонами погоджено графік погашення заборгованості і відповідач щомісяця сплачує заборгованість по договору № 1167/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 без порушення строків, суд зазначає наступне.

Суд такі доводи позивача відхиляє, оскільки графік погашення заборгованості не є додатковою угодою до договору про постачання природного газу №1167/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, а отже не вносить до нього зміни.

Крім цього, графік погашення заборгованості містить посилання і на договір №2595/15 ТЕ-41, без виокремлення сум та строків погашення заборгованості по кожному договору окремо.

Наявність графіка погашення заборгованості та його виконання відповідачем не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу

Водночас, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.09.2019 та 11.10.2019 відповідач здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 6654,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заборгованість у розмірі 6654,36 грн. сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також, під час розгляду справи, відповідач згідно із платіжними дорученнями №763 від 02.12.2019 та №764 від 06.12.2019 сплатив заборгованість за договором у розмірі 28800,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 28800,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/14776/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 28800,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті п. 6.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п 6.1 договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (додаткова угода діє з 01.04.2016).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, оплата поставленого позивачем природного газу була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3 договору).

Таким чином, сторони встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних по кожному акту окремо, з урахуванням сум та дат часткових оплат.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 181756,76, 3% річних у сумі 82998,05грн. та інфляційних втрат у сумі 357730,08 грн., суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Проте, відповідачем у відзиві було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказав, що ТОВ "Вертон технолоджі" здійснює господарську діяльність з виробництва і постачання теплової енергії виключно адміністративно-житловому комплексу "Лазурний блюз", тобто виконує соціальну функцію щодо забезпечення тепла в оселях понад 600 квартир та майже 50 нежитлових приміщень.

Крім того, відповідач зазначив, що іншої господарської діяльності не здійснює, отже єдиним джерелом надходження є кошти від споживачів послуг централізованого опалення, які сплачуються відповідно до встановлених тарифів.

Структура тарифу на послуги централізованого опалення, які надає відповідач, не передбачає витрат на виплату штрафних санкцій та інших втрат постачальника природного газу. Тарифи на вказані послуги є врегульованими відповідно до чинного законодавства. Так, згідно з п. 21, п. 63 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011, до складу інших операційних витрат не можуть включатися, зокрема, суми штрафів, пені, неустойки.

Відповідач зазначив, що має чистий збиток за 2015 -517,7 тис. грн., за 2016 - 555,3 тис. грн., за 2017 - 21,8 тис. грн., за 2017 - 21,8 тис. грн., за 2018 - 61,4 тис. грн., за 9 місяців 2019 - 364,7 тис грн.

Також, відповідач повідомив, що прострочення виконання зобов`язання за договором перед позивачем не є наслідком несумлінного виконання обов`язків, а викликано низьким рівнем розрахунків споживачів та несплатою боргів боржників відповідача.

Отже, суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане вище, суд зазначає, що обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені, та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру пені на 50%.

Таким чином, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, наслідків порушення зобов`язання та вжиття останнім заходів до їх виконання, а також з огляду на те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 82998,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 357730,08 грн., суд вказує, що в даному конкретному випадку є можливим задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 90878,38 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" частково.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОВАНЕСА ТУМАНЯНА, будинок 15-А, офіс 634, ідентифікаційний код 38923261) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 346686,96 грн. основного боргу, 82998,05 грн. 3% річних, 357730,08 грн. інфляційних втрат, 90878,38 грн. пені та 14537,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі №910/14776/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 28800,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2019.

Суддя С.О. Турчин