Ухвала

від 24.12.2019 по справі 922/819/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/819/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Голубицький С.Г.,

відповідача - Комарова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1

про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Добрелі Н. С.

від 10.06.2019 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пушай В. І., Білецька А. М., Стойка О. В.

від 23.09.2019

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Харківобленерго"

про визнання недійсним рішення та стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 24.05.2018, оформленого протоколом № 10/2018 в частині встановлення дати виплати дивідендів акціонерам Акціонерного товариства "Харківобленерго" до 16.10.2018, встановивши дату виплати дивідендів акціонерам Акціонерного товариства "Харківобленерго" до 01.07.2018; стягнення інфляційних втрат в сумі 1 091,17 грн та 3 % річних в сумі 305,00 грн за несвоєчасну виплату дивідендів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на користь ОСОБА_1 149,61 грн 3% річних, 565,93 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

12 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 922/819/19.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вказане клопотання скаржника обґрунтоване посиланням на приписи частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, існує різна правозастосовча практика різними судами щодо рівності прав акціонерів з отримання дивідендів, тому для формування єдиної правозастосовчої практики дану справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції, розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідне клопотання, вислухавши представників сторін, за результатами перевірки матеріалів касаційної скарги дійшов висновку про необхідність передачі справи №922/819/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстаній, ОСОБА_1 є акціонером Акціонерного товариства "Харківобленерго", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах (обмежена) на 18.03.2019 та володіє 0,0804 % частки у статутному капіталі товариства.

16 квітня 2018 року були проведені річні загальні збори акціонерів Акціонерного товариства "Харківобленерго", які затверджені протоколом № 26 від 16.04.2018, на яких розглядалося питання про розподіл прибутку товариства, отриманого за результатами діяльності товариства у 2017 році, у тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності товариства у 2017 році.

Вказаним рішенням річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківобленерго" затверджено загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2017 рік у розмірі 23 277 264,30 грн, а також встановлено, що виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В подальшому, протоколом наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" № 10/2018 від 24.05.2018 вирішено:

- визначити датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями Акціонерного товариства "Харківобленерго" за результатами діяльності товариства у 2017 році - 11.06.2018;

- нарахування та виплату дивідендів здійснити у розмірі, визначеному рішенням річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 16.10.2018 (протокол № 26) та в порядку визначеному статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" до 16.10.2018;

- протягом 10 днів із дати складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, Акціонерне товариство "Харківобленерго" повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів про дату, розмір, порядок та строк їх виплати шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті компанії.

На виконання зазначеного рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго", відповідачем здійснено виплату дивідендів акціонерам, зокрема, 27.06.2018 Державі в сумі 15 130 465,78 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13730 від 27.06.2018, та 29.01.2019 позивачу в сумі 17 503,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2106 від 29.01.2019.

ОСОБА_1 , як акціонер Акціонерного товариства "Харківобленерго", звернувся з позовом у даній справі у зв`язку з тим, що, на думку позивача, рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 24.05.2018, оформленого протоколом № 10/2018 в частині встановлення дати виплати дивідендів акціонерам Акціонерного товариства "Харківобленерго" до 16.10.2018 не відповідає вимогам статей 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Позивач стверджує, що оскільки умови виплати дивідендів мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, тому дата виплати дивідендів для всіх акціонерів, у тому числі і для держави і для позивача, мала бути здійснена не пізніше 01.07.2018.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:

- спірне рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" не суперечить приписам Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема, наглядовою радою дотримано вимоги частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо встановлення дати виплати дивідендів саме до 16.10.2018;

- до компетенції господарського суду не віднесено встановлення нової дати виплати дивідендів акціонерам, оскільки така дія належить до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства;

- приписи абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" не стосуються позивача, як фізичної особи, оскільки такі приписи стосуються виплати дивідендів до Державного бюджету України на державні корпоративні права Держави;

- доведенням обставин виплати позивачу дивідендів лише у січні 2019 року, що є простроченням відповідача та, відповідно, порушенням грошового зобов`язання.

З огляду на викладене слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів визначає Законом України "Про акціонерні товариства".

У пункті 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" також визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Абзацем 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Із аналізу вищезазначених норм слідує, що умови щодо строків, способу та суми виплати дивідендів мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, незалежно від самого акціонера - чи фізичної особи, чи юридичної особи, чи держави.

Тобто, Закон України "Про акціонерні товариства" декларує рівність прав усіх акціонерів (фізичних осіб, юридичних осіб, держави), зокрема, і у питанні виплати дивідендів.

Натомість, абзацем 5 частини 5 статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Тобто, зазначеною нормою для держави, як акціонера акціонерного товариства, визначено "додаткові права" - виплата акціонерним товариством дивідендів у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним.

При цьому, Закон України від 21.09.2006 № 185-V "Про управління об`єктами державної власності" визначає правові основи управління об`єктами державної власності, а саме, здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Тобто, зазначений Закон не регулює корпоративних відносин між акціонерами акціонерного товариства - фізичними і юридичними особами та акціонерним товариством, а лише надає "додаткові права" акціонеру акціонерного товариства - державі.

При цьому, відповідно до приписів абзацу 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (який визначає права та обов`язки всіх акціонерів акціонерного товариства) умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Суд касаційної інстанції враховує, що згідно з частиною 3 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Тому, визначені Законом України від 21.09.2006 № 185-V "Про управління об`єктами державної власності" "додаткові права" акціонера акціонерного товариства - держави можна вважати іншими правами, у розумінні приписів частини 3 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства".

Однак, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Вказане свідчить про існування виключної правової проблеми у застосуванні норм права у подібних правовідносинах, а саме,

- чи не суперечить приписам Закону України "Про акціонерні товариства", а саме, абзацу 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", приписи абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V "Про управління об`єктами державної власності" щодо надання одному акціонеру акціонерного товариства - державі "додаткових прав", враховуючи рівність усіх акціонерів акціонерного товариства, визначеного Законом України "Про акціонерні товариства";

- якщо ні, чи підлягають застосуванню до інших учасників акціонерного товариства - фізичних та юридичних осіб приписи Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в частині виплати дивідендів у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, враховуючи рівність усіх акціонерів акціонерного товариства, визначеного Законом України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції звертається до правової позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Суд касаційної інстанції зазначає про існування у даному випадку як кількісного виміру, оскільки визначена правова проблема може виникнути в невизначеній кількості спорів, враховуючи наявність значної кількості акціонерних товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, так і якісного виміру - невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які кваліфікуються як виключна правова проблема.

Таким чином, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення та необхідності передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №922/819/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 922/819/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання недійсним рішення та стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець