Постанова

від 17.12.2019 по справі 314/745/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.12.2019 Справа № 314/745/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 314/745/19 Головуючий у 1 інстанції Кофанов А.С.

Провадження №22ц/807/3604/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду до ОСОБА_1 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати позивача та відповідача. Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із:

- земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,3274 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства.

Позивач зазначав, що він, як спадкоємець першої черги, своєчасно подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини; інші можливі спадкоємці, у т.ч. відповідач, на отримання спадщини не претендували. Проте 22 лютого 2019 року відповідач також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з тих підстав, що він нібито постійно проживав разом із померлою матір`ю, та того ж дня отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого посвідчено його право власності на 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Проте, ОСОБА_2 вказував на те, що відповідач не проживав із померлою на момент її смерті, а нотаріус була введена ним в оману.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 просив суд встановити факт непроживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 більше п`яти років і на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714 видане 22.02.2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М., яким посвідчено право ОСОБА_1 на спадщину після померлої матері ОСОБА_3 ;

визнати за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літера-А, сіні літера-а, крильце літера-а, літня кухня літера-а, сарай літера Б-1, гараж літера в, сарай - літера Г, погріб літера - пг, уборна літера - Д, паркан №1, паркан №2, колодязь № 3, земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3274 га.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714 (зареєстровано в реєстрі за № 220), видане 22 лютого 2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Євграфовою О.М. - в частині посвідчення за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 право власності на:

1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що раніше належала померлій ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 026220;

житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ."А" з сіньми літ."а" та ганку літ."кр"; літньої кухні літ."Б"; сараїв літ.літ."Б1", "Г"; гаражу літ."В"; погребу літ."пг"; вбиральні літ."Д"; парканів №№ 1, 2; колодязя № 3;

земельну ділянку площею 0,3274 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, що раніше належала ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 020322 від 05.05.1999 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просив скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів свої апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначав, що рішення суду призвело до порушення його прав власності з підстав їх виникнення - спадкування, та гарантій захисту права власності. Вважає, що суд не мав достатніх фактичних та правових підстав для скасування свідоцтва про право на спадкування.

02 грудня 2019 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на вищезазначену апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ОСОБА_1 подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини саме, як спадкоємець, який постійно проживав с спадкодавцем на час відкриття спадщини, але цей факт спростовано відповідними довідками сільської ради, показами свідків. Крім того, судом встановлено, що померла проживала в будинку позивача по справі ОСОБА_2 де померла і останній здійснив її поховання. Таким чином, ОСОБА_1 повинен був подати заяву на прийняття спадщини не з підстав постійного проживання на момент смерті з спадкодавцем, а в загальному порядку в шести місячний термін передбачений законом, чого зроблено не було, а отже він вважається таким, що не прийняв спадщину. Нотаріусом було припущено при прийнятті заяви та видачі свідоцтва про право на спадщину помилку, яку суд першої інстанції виправив. Викладене, на думку позивача, свідчить про те, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту непроживання, суд виходив з того, що така форма захисту прав не передбачена діючим законодавством. При цьому вважав за можливе задовольнити позовні вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 63803714 від 22.02.2019 року - в частині посвідчення права власності за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . З огляду на те, що судом під час розгляду справи було встановлено, що позивач перевіз спадкодавця на постійне місце проживання у свій будинок в с.Троянди Вільнянського району Запорізької області, де вона й померла, суд вважав за можливим визнати за позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, на які правовстановлюючі документи нотаріусом не видавалися.

Втім, як вбачається з позовної заяви в уточненій редакції, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт непроживання відповідача ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 більше п`яти років і на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, внаслідок цього скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714, видано ОСОБА_3 .

Таким чином, при дослідженні оскаржуваного рішення, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції зазначивши про неналежний спосіб захисту про встановлення факту не проживання відповідача із спадкодавцем, фактично, по суті рішення, цей факт встановив, на підставі чого й дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування свідоцтва про право на спадщину.

Крім цього, ухвалюючи рішення про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що раніше належала померлій ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 026220 за позивачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

Відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про нотаріат", видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється державними нотаріальними конторами.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пункт 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування : іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, діючим ЦК України, до видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину не передбачено визнання в судовому порядку права власності на спадкове майно. Видача свідоцтв про право на спадщину є виключною компетенцією державних нотаріальних контор. Тільки після отримання свідоцтва про право на спадщину, особа яка вважає, що її права порушені може оскаржити свідоцтво в порядку передбаченому ст. ст. 1300, 1301 ЦК України. В разі незгоди з діями нотаріуса пов`язаними з видачею свідоцтва про право власності на спадщину особа яка вважає, що її права порушені, вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Щодо визнання права власності за позивачем на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ."А" з сіньми літ."а" та ганку літ."кр"; літньої кухні літ."Б"; сараїв літ.літ."Б1", "Г"; гаражу літ."В"; погребу літ."пг"; вбиральні літ."Д"; парканів №№ 1, 2; колодязя № 3; та земельну ділянку площею 0,3274 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, що раніше належала ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 020322 від 05.05.1999 року, висновок суду також є неправильним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, зокрема, зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 травня 1999 року, що ОСОБА_3 після померлого ОСОБА_4 отримала спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок шлакобетонний, обкладений цеглою, житловою площею 29,8 кв.м. на плані вказаний під літером А, літня кухня Б, сараї Б1, Г, гараж В, погріб пг, вбиральня Д, паркан №1, та земельної ділянки при цьому будинку розміром 0,3274 га, належної спадкодавцю на підставі державного акту про право власності серії 1-ЗП №020322, виданого Купріянівіською сільською радою 05 травня 1999 року (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 11). Після померлої ОСОБА_3 , 09 листопада 2018 року заведено спадкову справу № 370/2018 (а.с. 25- 57).

30 січня 2019 року до Вільнянської державної нотаріальної контори Гузій А.Й. звернувся із заявою, в якій зазначено, що після померлої ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку він прийняв за законом. Склад спадщини: земельна ділянка (а.с. 38, зворот).

30 січня 2019 року позивач ОСОБА_2 отримав свідоцтво, про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Вільнянської державної нотаральної контори Запорізької області Євграфовою О.М, за яким прийняв Ѕ частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складаться з права на земельну ділянку площею 16,288 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЗП № 026220, виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 04.02.2005 року, зареєстрованого в Книці записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів ренди землі за № 010526000056, номер запису про право власності: 19665193, ресєстраційниий номер об`єкта нерухомого майна: 1208140223215. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321582200:02:003:0030. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 45).

Зі свідоцтва також вбачається, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна є: її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на Ѕ частку у спадщині; син - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 - на Ѕ частку у спадщині.

22 лютого 2019 року до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою звернувся ОСОБА_1 . В заяві зазначено, що після померлої ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку він прийняв за законом. Склад спадщини: земельна ділянка (а.с. 48).

22 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 отримав свідоцтво, про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Вільнянської державної нотаральної контори Запорізької області Євграфовою О.М, за яким прийняв Ѕ частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складаться з права на земельну ділянку площею 16,288 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЗП № 026220, виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 04.02.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів ренди землі за № 010526000056, номер запису про право власності: 19665193, ресєстраційниий номер об`єкта нерухомого майна: 1208140223215. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321582200:02:003:0030. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 56, зворот).

До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.

Так, відповідно до частини третьої цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, порядок спадкування і набуття права на спадкове майно обов`язково враховує особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`ята робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув право власності на житло, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває право власності у порядку спадкування.

Приписами ч.2 ст. 331 ЦК України, зокрема встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житлове приміщення, житловий будинок, інші споруди, є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, адже відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі № 450/328/15ц.

Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя не було оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельної ділянки при цьому будинку розміром 0,3274 га (а.с. 14).

Вищенаведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 43, зворот - 44).

Таким чином, висновок суду, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,3274 га, розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, є помилковим.

Отже, у суду першої інстанції в контексті позовних вимог ОСОБА_2 , не було підстав для визнання за позивачем права власності на майно, правовстановлюючі документи на яке відсутні.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України в судовому порядку вирішується питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.27 постанови від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом - в частині посвідчення за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки також не підлягають задоволенню, оскільки підстав, визначених законом для визнання недійсним свідоцтва матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України ).

Таким чином, ураховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3457,40 грн. (а.с. 115,127).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384,389 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3457 (три тисячі п`ятдесят сім) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: