Постанова

від 18.02.2021 по справі 314/745/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 314/745/19

провадження № 61-2391св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житлового будинку на АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,3274 га.

Спадкоємцями першої черги за законом, окрім нього, є його брати: ОСОБА_4 , який спадщину в установленому законом порядку не прийняв, та ОСОБА_2 , який на день смерті матері був зареєстрований разом із нею у спадковому будинку.

Він (позивач) у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування залишились неуспадкованими.

У лютому 2019 року, тобто після закінчення встановленого законом строку, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач із тих підстав, що він постійно проживав разом із матір`ю, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Посилаючись на те, що при видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус була введена в оману, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

- установити факт непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 більше п`яти років і на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714, видане 22 лютого 2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О. М., яким посвідчено право ОСОБА_2 на спадщину після померлої матері ОСОБА_3 ;

- визнати за ним ( ОСОБА_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка б належала в порядку спадкування ОСОБА_2 , а також житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3274 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року у складі судді Кофанова А. С. позов задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714 (зареєстровано в реєстрі за № 220), видане 22 лютого 2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Євграфовою О. М., в частині посвідчення за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 право власності на:

- Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582200:02:003:0030, площею 16,288 га, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 026220;

- житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ. А з сіньми літ. а , ганку літ. кр , літньої кухні літ. Б , сараїв літ. Б1 та Г , гаражу літ. В , погребу літ. пг , вбиральні літ. Д , парканів № № 1, 2, колодязя № 3;

- земельну ділянку площею 0,3274 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, що належала ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 020322 від 05 травня 1999 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Скасовуючи свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 , та визнаючи право власності на вищезазначене нерухоме майно за позивачем, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування розміром 0,3274 га, оскільки правовстановлюючі документи них відсутні, мати позивача ОСОБА_3 за життя право власності на це майно не оформила.

Виходячи із ненадання позивачем належних доказів та відсутності підстав, визначених законом, для скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в частині посвідчення за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 16,288 га в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 , апеляційний суд відмовив у задоволенні цих вимог та у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 16,288 га.

Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог щодо визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 16,288 га та скасування свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачу. В іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не звернув увагу на те, що відповідач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері з пропуском встановленого законом строку, а тому наявні підстави для скасування свідоцтва про право на спадщину.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Вільнянського районного суду Запорізької області справу № 314/745/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 , після смерті якої Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області заведено спадкову справу № 370/2018. Склад спадщини: земельна ділянка.

30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з Ѕ частки земельної ділянки площею 16,288 га, що розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 лютого 2005 року.

У зазначеному свідоцтві також вказано, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на Ѕ частку у спадщині; син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - на Ѕ частку у спадщині.

22 лютого 2019 року з заявою про прийняття спадщини до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області звернувся ОСОБА_2 та отримав свідоцтво, про право на спадщину за законом, за яким прийняв у спадщину Ѕ частку земельної ділянки площею 16,288 га, що розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житлове приміщення, житловий будинок, інші споруди, є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем у спадковому будинку на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Апеляційний суд установив, що відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщинупісля смерті ОСОБА_3 у вигляді Ѕ частки земельної ділянки площею 16,288 га, що розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, у встановлений законом строк від прийняття спадщини не відмовлявся. Іншу Ѕ частину цієї земельної ділянки успадкував позивач ОСОБА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Ураховуючи викладене та, встановивши відсутність підстав, визначених статтею 1301 ЦК України, длявизнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом згідно з вимогами закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину в частині посвідчення за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 на Ѕ частину земельної ділянки та визнання на неї права власності за позивачем.

Доводи касаційної скарги щодо наявності порушень нотаріусом при прийнятті заяви відповідача про видачу свідоцтва про право на спадщину та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, є безпідставними, оскільки відповідно Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за наявністю у спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей.

Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун