Рішення

від 27.12.2019 по справі 400/3058/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 р. № 400/3058/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента - Н", вул. Ушакова, 10, Маріуполь, Донецька область, 87510

до відповідача 1: до відповідача 2:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053

про:скасування рішення від 22.07.2019 р. № 1230971/41907606 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 19.06.2019 р. № 74 за датою її подання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (далі - позивач або ТОВ "Рента-Н") звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому просило скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 22.07.2019 № 12309719/41907606, зобов`язати Державну фіскальну службу зареєструвати податкову накладну від 19.06.2019 № 74 за датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач 1 безпідставно не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства та відповідачу були надані всі наявні у позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рента-Н".

Відповідачі позов не визнали, у відзивах на позовну заяву просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, слугувало "ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання-передачі, товарів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" зареєстроване як юридична особа 01.02.2018. Видами діяльності позивача є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.91 Покрівельні роботи, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, 93.11 Функціювання спортивних споруд, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, 33.2 0 Установлення та монтаж машин і устаткування, 41.10 Організація будівництва будівель, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

31.05.2019 позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Макси - Пром" (покупець) договір № 31/05-02, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність покупця належні продавцю продукти харчування, в асортименті та кількості згідно з видатковими накладними.

У червні 2019 року на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив ТОВ "Макси-Пром" продукти харчування, що підтверджується видатковою накладною.

Поставлена ТОВ "Макси-Пром" продукція попередньо придбана позивачем у ПП фірма "Альфа-Опт", що підтверджується договором поставки від 15квітня 2019 року відповідно, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

19.06.2019 року позивачем за результатами поставки товарів ТОВ Макс-Пром складено податкову накладну № 74 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідач прийняв податкову накладну, але реєстрація накладної була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до матеріалів справи.

У квитанції вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів позивача. Вказані пояснення відповідачем отримані, про що свідчить повідомлення від 18.07.2019 року.

22.07.2019 року відповідачем винесено рішення № 1230971/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.06.2019 № 74 з посиланням на те, що платником податків не надано документи, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 201.16 ст. 210 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України на виконання цієї норми прийняв постанову від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Постанова № 117), якою затвердив такі Порядки: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок роботи комісій); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок розгляду скарг).

Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку зупинення, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку зупинення, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п. 18 Порядку зупинення).

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п.19 Порядку зупинення).

Згідно з п. 20 Порядку зупинення, зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із п. 21 Порядку зупинення, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав контролюючому органу копії фінансово-господарських документів щодо діяльності ТОВ "Рента-Н".

З оскаржуваного рішення від 22.07.2019 № 1230971/41907606 вбачається, що воно прийнято з посиланням на ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Зазначена підстава є цитатою частини положень пунктів 14 та 21 Порядку зупинення, тобто формулювання підстави є абстрактним та формальним.

В оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією Головного управління ДФС у Миколаївській області рішення про реєстрацію податкової накладної від 19.06.2019 № 74.

У постанові від 04.12.2018 р. по справі № 821/1173/17 Верховний Суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

У відзивах на позовну заяву відповідачі також не навели конкретизації претензій до первинних документів позивача.

За таких обставин, мотиви ухвалення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованими.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що рішення відповідача-1 не відповідає критеріям ч.3 ст.2 КАС України, а саме є необґрунтованим.

Вирішуючи по суті зазначений спір, суд виходить з того, що надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогам для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачами під час судового розгляду.

Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме відповідач повинен надати суду докази про те, що документи позивача складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим для того, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.

Відповідачі не надали суду належних і допустимих доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення від 22.07.2019 № 1230971/41907606.

Щодо вимоги позивача про застосувння судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ДФС України подати звіт з дати набрання законної сили про його виконання, суд зазначає про таке.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. Отже, судовий збір у сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 11000,00 грн.

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Від відповідачів надійшло клопотання, в якому, ті просять відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування свого клопотання зазначили, що дана справ належить до категорії справ незначної складності, документи на підтвердження надання правничої допомоги мають містити детальний опис виконаних робіт.

Так, між позивачем та адвокатом Бєліком С.В. був укладений договір про надання правничої допомоги № ПН-1 від 17.07.2019 року. На підтвердження виконання цього договору до суду надано протокол № 1 узгодження договірної ціни, в якому зазначено перелік послуг адвоката з цінами та рахунок-фактуру, в якому детально описано надані послуги адвокатом, а саме зазначено, що послуги стосуються договору № ПН-1 від 17.07.2019 року за підготовку позовної заяви щодо реєстрації податкової накладної. Також, надано докази сплати в розмірі 7000,00 грн. - платіжне доручення, в якому також зазначено призначення платежу - юридичні послуги згідно договору № ПН-1, тобто з цієї виписки вбачається, що оплата стосується саме надання послуг з правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу у даній справі.

Щодо співмірності суми 11000,00 грн. заявленої представником позивача, суд зазначає, що ця категорія справ належить до справ незначної складеності, про що свідчить відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження, але поняття співмірності включає в себе не лише категорію справи, суд має враховувати і значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або її публічним інтересам, а тому суд враховує, що не зареєстрована вчасно податкова накладна може вплинути на ділову репутацію позивача у його господарській діяльності.

При цьому, суд вважає співмірною суму 3500,00 грн., оскільки, як зазначено у рахунку-фактурі, адвокатом надано послуги з підготовки позовної заяви, а згідно протоколу узгодження ціни №1 (додаток до договору №ПН-1 від 17.07.2019 року), складання позовної заяви у справах по КАС України, складає 5000 грн. і плюс 2000 грн. за другу позовну вимогу, однак у даній справі позовна вимога одна, про що свідчить сплата судового збору в сумі 1921 грн. (за одну вимогу немайнового характеру).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесення збитків, але і в повному сенсі має спонукати суб`єкт владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17, від 22.10.2019 р. у справі №420/1461/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд знаходить заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу частково співмірною із виконаною представником позивача роботою, відтак суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 134, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 22.07.2019 № 1230971/41907606 комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 21.06.2019 № 85.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) зареєструвати податкову накладну від 19.06.2019 № 74 товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Ушакова, буд. 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, за датою її подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1750,00 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Шкільна, 15, с. Михайло-Ларине, Вітовський район, Миколаївська область, 57222, ідентифікаційний код 41907606).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) судовий збір у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1750,00 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Шкільна, 15, с. Михайло-Ларине, Вітовський район, Миколаївська область, 57222, ідентифікаційний код 41907606).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник