Ухвала

від 28.12.2019 по справі 559/2587/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2587/19

У Х В А Л А

28.12.2019 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

встановив

в суд із заявою про забезпечення позову звернулась представник позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 174387,4 доларів США. Просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТзОВ "ШТЕРН", в розмірі 100%, яка належить ОСОБА_2 та яка становить 20 000 грн. та на рухоме майно, зокрема легкові автомобілі: марки NISSAN LEAF, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , вантажний фургон-С ГАЗ 66, державний номер НОМЕР_5 , 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , легковий автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, державний номер НОМЕР_7 , 1995 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) 1 НОМЕР_8 .

В обґрунтування заяви зазначає, що починаючи з 28.12.2018 відповідач припинив сплачувати за договором позики на користь позивача та не виконує зобов`язання, встановлені договором позики та законодавством України, уникає спілкування з приводу виконання своїх зобов`язань. Зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає у невиконанні його обов`язку, ігноруванні у спілкуванні із позивачем та припиненням будь-яких контактів з останнім, обґрунтовано вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на частку в статутному капіталі ТОВ ШТЕРН , код ЄДРПОУ 21100177 в розмірі 100%, яка становить 20 000 грн., може привести до продажу або інших способом відчуження цього майна, що в свою чергу унеможливить виконання рішення по суті позовних вимог, оскільки як відомо позивачу із відкритих відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, іншого майна у відповідача не має, отже, не буде майна, за рахунок якого можливо буде стягнути заборгованість за позикою. Також просить накласти арешт на вищезазначені автомобілі, які належать на праві власності відповідачу, враховуючи ту обставину, що сума позову у справі становить більше чотирьох мільйонів гривень. Крім того, обраний вид забезпечення позову вважає співмірним із заявленими позовними вимогами, та такий який не перешкоджає господарській діяльності товариства не порушує права та інтереси інших осіб, а накладення арешту на корпоративні права без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства.

Положеннями ч. 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України , заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Гл. 10 Розділу І ЦПК України , підстави для її повернення заявнику відсутні.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України , в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Так пунктом 6 частини 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Доказів можливості застосування зустрічного забезпечення позову позивачем ненаведено.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України .

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.Суд вважає, що представником заявника не надано жодних відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, не обґрунтовано, що саме такий вид забезпечення є необхідний і він не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб, не надано доказів існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову та не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154 , 259 , 260 ЦПК України ,

ухвалив

в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.