Рішення

від 12.12.2019 по справі 487/5713/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5713/17

Провадження № 2/487/95/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року місто Миколаїв

Заводськиий районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменко В.В., секретаря судових засідань Рафальської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОПІК-Україна , приватного підприємства ВІКІ , Публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство Банк Морський про визнання іпотечного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОПІК-Україна , приватного підприємства ВІКІ , Публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство Банк Морський про визнання іпотечного договору недійсним, в якому просить суд визнати недійсним договору іпотеки №480 від 15.03.2012р, укладений між ПАТ БАНК МОРСЬКИЙ та ОСОБА_1 , яким забезпечувалось виконання зобов`язань третьої особи - ПП ВІКІ ; стягнути з відповідачів на користь Позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 березня 2012 року, між Публічним акціонерним банком Морський (надалі -Банк) та Приватним підприємством ВІКІ (надалі боржник) укладено кредитний договір №460312 - КЮ.

Згідно умов п. 1.1. Договору, Банк зобов`язався надати, а Боржник прийняти, використовувати та повернути Банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних коштів з кредитним лімітом в розмірі 10 000 000, 00 грн., та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Кредитні кошти надавались Банком на строк 36 місяців та повинні були бути повернутими не пізніше 15 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №460312 - КЮ від 15.03.2012р., між Публічним акціонерним банком Морський (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 Тодоровим (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №480 від 15.03.2012р.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитловий об`єкт, який належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2011р. серії САЕ № 112994, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитловий об`єкт складає: літера Б-2 - цех площею 5313,5 кв.м; літера Г - адміністративна будівля площею 317,8 кв.м; літера О - адміністративна будівля площею 135,6 кв.м; літера Ж - магазин-прохідна площею 95,6 кв.м; літера Ш - майстерня; літера Щ1 - сарай; літера Щ2 - сарай; літера Ш1 - сарай; літера Ц - вагова; літера Ц1 - навіс; літера Ч - вбиральня; літера Ю - майстерня; літера Щ - трансформаторна підстанція; літера Т - сарай; літера Є - гараж-літня кухня; літера Р - альтанка; літера Я - торговий павільйон площею 59,3 кв.м; літера Я1 - навіс; літера 1а,1,3-7 - огорожі; літера 8,10,1,11 - споруди. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, розміром 25001 кв.м. з кадастровим № 4810136300:02:004:0010, що передана Іпотекодавцю в оренду на 15 (п`ятнадцять) років відповідно договору оренди, посвідченого 03.07.2003р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, за номером у реєстрі 2224 та зареєстрованого в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі 07.07.2003р. за №1805.

18 липня 2014 року, між ПАТ Банк Морський та ТОВ ЕКОПІК-Україна укладено нотаріально посвідчений договір № 486 відступлення права вимоги, на підставі якого до ТОВ ЕКОПІК-Україна перейшло право в обсязі та на умовах визначених іпотечним договором № 480 від 15.03.2012р.

05 липня 2015 року, Господінову Господіну Тодорову (надалі - Позивач) з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 6267817 від 05.07.2015р., стало відомо, що його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , 26.02.2015р. було переоформлено на ТОВ ЕКОПІК-Україна (код ЄДРПОУ 33535542).

Підстава внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04.03.2015р.

Представник позивача стверджує, що при укладенні договору іпотеки були порушені вимоги законодавства. Позивач, помилявся щодо правової природи підписаного договору.

Враховуючи те, що Позивач не володіє російською мовою і володіє українською лише на рівні знання Стандартних побутових фраз, він не міг розуміти текст договору іпотеки та відповідно його умови.

Незважаючи на це Договір іпотеки було підписано за відсутності перекладача із знанням ОСОБА_3 мови, хоча у іпотечному договорі нотаріусом зазначено, що іпотекодавець є громадянином ОСОБА_3 , Позивачу не було роз`яснено та перекладено Договір іпотеки на його рідну мову, що унеможливило ознайомлення Позивача із Договором іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобов`язань з кредитним договором з боку Приватного підприємства. ВИКИ .

Таким чином, позивач та його представник вважають, що даний договір підписано Позивачем під впливом помилки. Позивач не знав і не розумів, що за цим договором він може бути позбавлений права власності на належне йому майно у разі невиконання договірних зобов`язань третьою особою - ПП ВИКИ .

Тобто, Позивач помилився стосовно природи документу, який він підписував, і який виявився Договором іпотеки, а також стосовно прав та обов`язків Позивача, Відповідача, тобто Позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення.

У зв`язку з вищенаведеним просить вказаний позов задовольнити в повному обсязі та визнати недійсним договір іпотеки.

Згідно з ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.10.2017 року у справі відкрито провадження та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

08 листопада 2018 року представником відповідача ТОВ ЕКОПІК-Україна Шерегі В.М. подано відзив на позовну заяву, з додатками. У відзиві не погоджується з позовними вимогами, та зазначає, що мовою нотаріального діловодства є українська мова, а ОСОБА_1 записав своє прізвище українською мовою та не подав нотаріусу заяву про те, що не володіє українською або російською мовами.

При цьому відповідач вказує, що нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри сторін в момент вчинення правочину, а сторони при підписанні договору зазначили, що ознайомлені з текстом договору та підтвердили відсутність заперечень щодо умов правочину, а також засвідчили про те, що укладений правочин має для них однакове розуміння.

Також відповідач звернув увагу на те, що текст позовної заяви написаний українською та підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо неволодіння ним іншими мовами, окрім болгарської.

Також відповідач послався на позовну давність, зазначивши, що договір іпотеки укладено 15.03.2012 року, а позов подано лише у жовтні 2017 року.

10 грудня 2018 року представником позивача надано відповідь на відзив відповідача ТОВ ЕКОПІК-Україна , з доказами надіслання такої відповіді іншим учасникам у справі, в якій заперечує твердження відповідача, щодо перебігу строків позовної давності. Та стверджує, що позивачу не було надано жодного примірника Договору іпотеки, який оскаржується, що перешкоджало йому дізнатися про зміст договору одразу після його нотаріального оформлення.

05 липня 2015 року, Господінову Господіну Тодорову (надалі - Позивач) з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 6267817 від 05.07.2015 р., стало відомо, що його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , 26.02.2015р. було переоформлено на ТОВ ЕКОПІК-Україна (код ЄДРПОУ 33535542).

Згідно розділу Актуальна інформація про право власності вказаної інформаційної довідки, Державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Вирич Тетяною Вікторівною, на підставі іпотечного договору № 480 , виданого 15.03.2012р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.; договору про внесення змін до іпотечного договору № 829 , виданого 27.04.2012р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.; договору про внесення змін до іпотечного договору № 120 , виданого 26.02.2013р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.; договору про відступлення права вимоги № 486, виданого 18.07.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстровано право власності за ТОВ ЕКОПІК-Україна .

Підстава внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04.03.2015р.

Пізніше, позивач отримав копію цього іпотечного договору №480 від 15.03.2012р. та здійснив його переклад і лише тоді він дізнався про порушення свого права. До цього позивач не знав про порушення свого права та не міг про нього знати.

Отже перебіг строку позовної давності розпочинає свій перебіг не з 15.03.2012 року, а з 05.07.2015 року, коли позивач довідався про порушення свого права.

14.03.2019 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва залучено у справі в якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича.

23.05.2019 року представник відповідача ПАТ Банк Морський надав до суду клопотання в якому просив розпочати спочатку розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОПІК-Україна , приватного підприємства ВІКІ , Публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство Банк Морський про визнання іпотечного договору недійсним.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.08.2019 року клопотання представника відповідача задоволено, та призначено підготовче судове засідання у справі.

03.10.2019 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, з додатками. У відзиві не погоджується з позовними вимогами, та зазначає, що мовою нотаріального діловодства є українська мова, а ОСОБА_1 записав своє прізвище українською мовою та не подав нотаріусу заяву про те, що не володіє українською або російською мовами.

Відповідно до ухвали суду від 11.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не зявився, надав до суду письмову заяву, просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та просив його задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не зявились, причину неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи матеріали справи та надані до суду докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. ст. 13 , 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 15 березня 2012 року, між Публічним акціонерним банком Морський (надалі -Банк) та Приватним підприємством ВІКІ (надалі боржник) укладено кредитний договір №460312 - КЮ.

Згідно умов п. 1.1. Договору, Банк зобов`язався надати, а Боржник прийняти, використовувати та повернути Банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних коштів з кредитним лімітом в розмірі 10 000 000, 00 грн, та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Кредитні кошти надавались Банком на строк 36 місяців та повинні були бути повернутими не пізніше 15 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №460312 - КЮ від 15.03.2012р., між Публічним акціонерним банком Морський (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 Тодоровим (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №480 від 15.03.2012р.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитловий об`єкт, який належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2011р. серії САЕ № 112994, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитловий об`єкт складає: літера Б-2 - цех площею 5313,5 кв.м; літера Г - адміністративна будівля площею 317,8 кв.м; літера О - адміністративна будівля площею 135,6 кв.м; літера Ж - магазин-прохідна площею 95,6 кв.м; літера Ш - майстерня; літера Щ1 - сарай; літера Щ2 - сарай; літера Ш1 - сарай; літера Ц - вагова; літера Ц1 - навіс; літера Ч - вбиральня; літера Ю - майстерня; літера Щ - трансформаторна підстанція; літера Т - сарай; літера Є - гараж-літня кухня; літера Р - альтанка; літера Я - торговий павільйон площею 59,3 кв.м; літера Я1 - навіс; літера 1а,1,3-7 - огорожі; літера 8,10,1,11 - споруди. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, розміром 25001 кв.м. з кадастровим № 4810136300:02:004:0010, що передана Іпотекодавцю в оренду на 15 (п`ятнадцять) років відповідно договору оренди, посвідченого 03.07.2003р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, за номером у реєстрі 2224 та зареєстрованого в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі 07.07.2003р. за №1805.

18 липня 2014 року, між ПАТ Банк Морський та ТОВ ЕКОПІК-Україна укладено нотаріально посвідчений договір № 486 відступлення права вимоги, на підставі якого до ТОВ ЕКОПІК-Україна перейшло право в обсязі та на умовах визначених іпотечним договором № 480 від 15.03.2012р.

05.07.2015 року, Господінову Господіну Тодорову (надалі - Позивач) з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 6267817 від 05.07.2015 р., стало відомо, що його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , 26.02.2015р. було переоформлено на ТОВ ЕКОПІК-Україна (код ЄДРПОУ 33535542).

Згідно розділу Актуальна інформація про право власності вказаної інформаційної довідки, Державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Вирич Тетяною Вікторівною, на підставі іпотечного договору № 480, виданого 15.03.2012р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В., договору про внесення змін до іпотечного договору № 829, виданого 27.04.2012р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.; договору про внесення змін до іпотечного договору № 120, виданого 26.02.2013р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.; договору про відступлення права вимоги № 486, виданого 18.07.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстровано право власності за ТОВ ЕКОПІК-Україна .

Підстава внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04.03.2015р.

Згідно ч. 1. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 18 Закону України про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Вищезазначені вимоги законодавства при укладенні договорі іпотеки були порушені. Позивач, помилявся щодо правової природи підписаного договору.

Враховуючи те, що Позивач не володіє російською мовою і володіє українською лише на рівні знання Стандартних побутових фраз, він не міг розуміти текст договору іпотеки та відповідно його умови.

Незважаючи на це Договір іпотеки було підписано за відсутності перекладача із знанням ОСОБА_3 мови, хоча у іпотечному договорі нотаріусом зазначено, що іпотекодавець є громадянином ОСОБА_3 , Позивачу не було роз`яснено та перекладено Договір іпотеки на його рідну мову, що унеможливило ознайомлення Позивача із Договором іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за кредитним договором з боку Приватного підприємства. ВИКИ .

Таким чином, даний договір підписано Позивачем під впливом помилки. Позивач не знав і не розумів, що за цим договором він може бути позбавлений права власності на належне йому майно у разі невиконання договірних зобов`язань третьою особою - ПП ВИКИ .

Тобто, Позивач помилився стосовно природи документу, який він підписував, і який виявився Договором іпотеки, а також стосовно прав та обов`язків Позивача, Відповідача, тобто Позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зазначене та вимоги законодавства України, Позивач звертається до суду з вимогами визнати Договір іпотеки недійсним.

Нормативне обґрунтування недійсності Договору іпотеки полягає у тому що приватним нотаріусом при нотаріальному оформленні Договору іпотеки було встановлено, що Позивач є громадянином ОСОБА_3 , шляхом ідентифікації Позивача згідно паспортних даних.

В зв`язку із зазначеним, Приватний нотаріус, відповідно до положень Закону України Про нотаріат , при посвідченні Договору іпотеки, зобов`язаний був забезпечити присутність перекладача із знанням Болгарської мови.

Однак, при підписанні Позивачем вищевказаного документу (який згодом виявився Договором іпотеки) не був присутній перекладач.

При цьому, Позивачу не було надано жодної інформації стосовно того, що підписання ним документів, наданих Приватним нотаріусом та Відповідачем, стосуватиметься належного йому нерухомого майна.

Зазначене свідчить про те, що Позивач не мав наміру підписувати Договір іпотеки.

При цьому у самому договорі вказано, що перекладача не було, а договір було зачитано вголос нотаріусом, яка зробила переклад тексту з української на російську мову, якою не володіє Позивач.

Позивачу не було взагалі надано жодного примірника Договору іпотеки.

Пізніше, переклавши цей договір на Болгарську мову Позивач зрозумів, що його ввели в оману щодо цього договору та його істотних умов.

Враховуючи вищезазначене, Позивач помилявся щодо правової природи підписаного документу, який виявився Договором іпотеки, а також стосовно прав та обов`язків сторін за цим документом, тобто помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, що згідно вимог статті 229 ЦКУ, свідчить про наявність підстав для визнання Договору іпотеки недійсним.

Згідно ст. 15 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на дату укладення договору іпотеки, тобто станом на 15.03.2012 року мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР" ( 8312-11 ). Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Згідно ст. 20 Закону України "Про мови в Українській РСР", який був чинний на дату укладення договору іпотеки, нотаріальне діловодство в державних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних і сільських Рад народних депутатів ведеться тією мовою, якою в даній місцевості здійснюється судочинство.

Якщо особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути складені також в перекладі (переклад здійснюється в установленому законом порядку) російською чи іншою мовою.

Отже в даних нормах законодавства не передбачено подавати будь-яких заяв, тим більше письмових про необхідність здійснення перекладу.

Позивач не володіє російською мовою і володіє українською лише на рівні знання стандартних побутових фраз. Він не міг розуміти текст договору іпотеки та відповідно його умови. Він помилявся щодо суті договору в принципі, вважаючи, що посвідчується кредитний договір для ПП ВИКИ

Нотаріус мав переконатися у розумінні сторонами своїх намірів. Однак це лише вимога законодавства, яка не гарантує, що у даному випадку нотаріус дійсно переконався у цьому. Як вказано вище, нотаріус мав забезпечити переклад текстів правочину, чого зроблено не було.

Договір іпотеки було підписано за відсутності перекладача із знанням болгарської мови, хоча у іпотечному договорі нотаріусом зазначено, що іпотекодавець є громадянином ОСОБА_3 , Позивачу не було роз`яснено та перекладено Договір іпотеки на його рідну мову, що унеможливило ознайомлення Позивача із змістом Договору іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за кредитним договором з боку Приватного підприємства ВИКИ .

Посилання відповідача на наявність підпису, виконаного позивачем власноручно українською мовою ОСОБА_1 не свідчить про знання ним української мови. Алфавітна система у болгарській мові так само, як і в українській мові, є ОСОБА_5 . Тобто букви в алфавіті та передача звуків за цими буквами в обох мовах однакова. Отже позивач, виконуючи запис ОСОБА_1 робив його не українською, а болгарською мовою.

Також безпідставно відповідач стверджує, що сторони при підписанні договору зазначили, що ознайомлені з текстом договору та підтвердили відсутність заперечень щодо умов правочину, а також засвідчили про те, що укладений правочин має для них однакове розуміння. Позивач не склав власноручно жодної подібної заяви, а лише виконав підпис у договорі іпотеки у місці, зазначеному йому нотаріусом, вважаючи, що відбувається нотаріальне оформлення кредитного договору.

Безпідставним також є твердження відповідача про те, що позивач не наводить доказів істотності помилки. У позові зазначено, що позивач помилився щодо самої природи правочину. Він не знав, що підписує договір іпотеки. Ця обставина є істотною і не стосуються помилковості його розрахунків з приводу вигідності або невигідності укладеної угоди. Мова йде про помилку щодо самої природи укладеного договору.

Та обставина, що позивач був власником та директором ПП ВИКИ , яке було позичальником за кредитним договором не спростовує, а лише підтверджує факт помилки в природі нотаріально оформленого договору. Майно ПП ВИКИ та майно фізичної особи ОСОБА_1 юридично відокремлене. Оформлюючи кредитний договір для ПП ВИКИ ОСОБА_1 не мав наміру укладати договір іпотеки на належне йому нерухоме майно. ОСОБА_1 декларував факт передачі в оренду свого майна до ПП ВИКИ і підтверджував це при укладенні кредитного договору, не маючи наміру укладати договір іпотеки, предметом якого було б належне йому на праві власності нерухоме майно.

Підпис позову, викладеного українською мовою також не свідчить і не може свідчити про знання позивачем Української мови, оскільки текст позову готувався представником відповідно до вимог діючого ЦПК України та передавався на підпис позивачу, який здійснював переклад за допомогою перекладачів

Враховуючи вищевикладене та вимоги статей 203 та 229 ЦКУ, наявні підстави для визнання Договору іпотеки недійсним, оскільки цей договір іпотеки було підписано під впливом помилки.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України ). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України приздійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу .

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

У відповідності до п.10 Глави 9 Розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 - якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.

Позивачу документи не були перекладені, що в свою чергу є порушенням вказаної вище Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 , та діяла на момент вчинення відповідної нотаріальної дії.

Статтею 216ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочину. Так, згідно до вказаної статті, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Доводи відповідачів не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, адже, судом встановлено, що оспорюваний договір іпотеки вчинений з порушеннями вимог діючого законодавства.

Щодо клопотань про застосування строків позовної давності та обізнаність позивача про наявність оспорюваного правочину з 2012 року, суд враховуючи правову позицію викладену в постанову ВСУ від 13.03.2017року у справі №6-80цс17,в якій вказано:що перебіг позовної давності починається від дня коли саме особа, а не її представник довідались про порушення свого права. Так посилання Відповідача є хибним, адже з долучених до матеріалів справи копій вбачається, що 05.07.2015року, Господінову Господіну Тодорову (надалі - Позивач) з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 6267817 від 05.07.2015р., стало відомо, що його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , 26.02.2015р. було переоформлено на ТОВ ЕКОПІК-Україна (код ЄДРПОУ 33535542).

Отже перебіг строку позовної давності розпочинається не з 15.03.2012 року, а з 05.07.2015 року, коли позивач довідався про порушення свого права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а в застосуванні строку позовної давності, слід відмовити, оскільки суд вважає обґрунтуваними доводи сторони позивача. Тобто на момент звернння до суду з даним позовом - 27.10.2017 року строк позовної давності не сплив.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 259 263-265 , 268 , 280-284 , 354 , 355 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОПІК-Україна , приватного підприємства ВІКІ , Публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство Банк Морський про визнання іпотечного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки № №480 від 15.03.2012р, укладений між ПАТ БАНК МОРСЬКИЙ та ОСОБА_2 , яким забезпечувалось виконання зобов`язань третьої особи - ПП ВІКІ .

Стягнути в рівних частинах з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОПІК-Україна , приватного підприємства ВІКІ , Публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічне акціонерне товариство Банк Морський Матвієнко Андрія Анатолійовича на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 960 гривень з кожного.

Роз`снити учасникам справи зміст ч. 7, ч. 8 ст. 158 ЦПК України , відповідно до якої у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В. Кузьменко