Рішення

від 28.12.2019 по справі 420/6539/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6539/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

28 грудня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Гнатенко А.В.,

представника відповідача: Шлапак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенндер» про вирішення питання про розподіл судових витрат по справі № 815/3079/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенндер» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 21.08.2019 року № ОД829/1580/АВ/СПТД-ФС від 21.08.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 420/6539/19, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенндер» (місцезнаходження: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий Беріг, 69; код ЄДРПОУ 21012384) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови від 21.08.2019 року № ОД829/1580/АВ/СПТД-ФС від 21.08.2019 року задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД829/1580/АВ/СПТД-ФС від 21.08.2019р; стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенндер» (місцезнаходження: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий Беріг, 69; (код ЄДРПОУ 21012384) судові витрати у розмірі 6259,00 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.).

При цьому, представником позивача до закінчення судових дебатів було заявлено клопотання про розподіл судовиз витрат.

24.12.2019 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів на підтвердження судових витрат.

Ухвалою від 26.12.2019року зазначене питання призначене до розгляду в судовому засіданні на 28.12.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду, платіжні доручення, детальний звіт, рахунок на оплату, акт надання послуг, квитанцію (а.с. 211-220).

За правилами частини пятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини пятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача щодо суми судових витрат викладені у клопотанні про зменшення витрат, обґрунтовані тим, що вказана справа була відкрита в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про малозначність справи. Крім того, зазначено, що на сьогоднішній день відсутнє законодавче закріплення розміру винагороди адвокату за надання правничої допомоги, а тому розрахунок, який надав представник позивача на думку відповідача, є таким, що не враховує складність справи та реальний обсяг робіт, які повинен надати адвокат.

Дослідивши Клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити частково.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання йому адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції.

Однак, враховуючи ту обставину, що кількість годин, яка була витрачена цим адвокатом на надання таких послуг, крім часу витраченого на безпосередню його участь в підготовчому та судовому засіданні, суду не відома, і адвокатом у акті не визначена, а підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви повинні були бути у позивача в наявності, а тому суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 17276,00 грн. є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та затраченим ним часом на надання таких послуг.

При цьому, суд зазначає, що згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року судом вже було стягнено з відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 6259 грн.

Окрім того, не підлягає стягненню судові витрати на підготовку заяви про забезпечення позову та оплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову, оскільки ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Задовольняючи клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, суд виходив з таких сум: 4800 грн. - підготовка позовної заяви від 05.11.2019 року; представництво ТОВ Тенндер в судових засіданням в Одеському окружному адміністративному суді 26.11.2019р, 03.12.2019р. 10.12.2019р. у розмірі 960 грн. кожне, через відкладення зазначених судових засідань (згідно додаткової угоди від 01.11.2019р. (а.с. 213-214); представництво ТОВ Тенндер в судовому засіданні в Одеському окружному адміністративному суді 16.12.2019 року у розмірі 1900 грн., через розгляд справи по суті; підготовки відповіді на відзив від 02.12.2019 року у розмірі 2500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в листопаді 2019 року в розмірі 400 грн., що становить загалом 12480, 00 грн.

Так, витрати зазначені в клопотанні про долучення доказів на підтвердження судових витрат не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12480,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241, 247, 252, 255, 295 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Клопотання представника позивача про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенндер» (код ЄДРПОУ 21012384) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 12480,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина