Рішення

від 17.12.2019 по справі 628/25/18

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/25/18

Провадження № 2/628/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі : головуючого судді - Клімової С.В.,

при секретарі - Бавики Л.М.,

за участю: представників позивача (за первісним позовом)

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ( за первісним позовом)

- ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп`янську цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору безвідсоткової позики недійсним з моменту його укладення за ознакою фіктивності ( безгрошовитості) ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики , який в ході розгляду справи уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.11.2016 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір безвідсоткової позики. Згідно умов даного договору ОСОБА_4 передала у власність, тобто надала безвідсоткову позику відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти готівкою у сумі 150 460,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу таку ж суму грошових коштів. Позивач виконала умови договору, а відповідач не виконав покладене на нього грошове зобов`язання в строк та в порядок передбачений договором, не повернувши позику у вигляді грошової суми в розмірі 150 460,00 доларів США в строк до 31.12.2017 року. У зв`язку з цим позивач звернулася до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором безвідсоткової позики б/н від 25.11.2016 року з врахуванням курсу Національного банку України гривні до долара станом на 02.01.2018 року, що становить 4 222 994 ( чотири мільйони двісті двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 37 копійок. Крім того, так як відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на 472 дня за період з 01.01.2018 року по 17.04.2019 року включно, позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми в розмірі 163 829,04 грн.. Також просить стягнути з відповідача суму збільшення основного боргу з урахуванням встановлених індексів інфляції за час прострочення платежу в розмірі 525 762 грн. 79 коп..

Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 19 654 грн..

ОСОБА_5 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовна заява не відповідає дійсності так як вважає, що у нього перед ОСОБА_4 не має ніякого грошового зобов`язання, оскільки договір безвідсоткової позики є недійсним з моменту його укладення за ознакою фіктивності ( безгрошовитості).

Крім того ОСОБА_5 надав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , яку в ході розгляду справи уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначений договір безвідсоткової позики без номеру від 26.11.2016 року, який нібито укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є фіктивним, так як цей договір вчинений без наміру створити будь-які наслідки між двома фізичними особами. Так як 03.04.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заснували ТОВ СТВ+ . Відповідно до статусу ТОВ СТВ+ основна мета його діяльності отримання прибутку в інтересах засновників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_5 .. Зазначені особи були засновниками товариства, але при заснуванні товариства між ОСОБА_5 та засновниками було вирішено, що організацією роботи та капіталізацією товариства на перших порах буде займатися він. В процесі переговорів між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було вирішено, що для роботи товариства пр. збору, переробці твердих побутових відходів, іншої діяльності ( ремонт доріг) вони разом залучать необхідні грошові кошти еквівалентні 300 920,00 доларам США. Для закупки відповідного устаткування, техніки з метою переробки, сортування твердих побутових відходів, ремонту доріг, кожний вклав в організацію роботи товариства суму коштів, яка відповідає еквіваленту 150 460,00 доларів США. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розуміючи, що остання не буде займатися підприємницькою діяльністю через товариство, а буде займатися ОСОБА_5 вирішили за спільним волевиявленням якось зафіксувати свої капіталовкладення. З означеною метою, тобто фіксацією того, що ОСОБА_4 вклала в організацію та майбутню роботу товариства гроші в сумі еквівалентній 150 460,00 доларів США, вони спільно вирішила задекларувати цей факт написанням договору безвідсоткової позики, відповідно до якого ОСОБА_7 нібито отримав від ОСОБА_4 у борг грошові кошти еквівалентні 150 460,00 доларів США датований 25.11.2016 року до нібито укладення цього договору. Крім того був написаний акт передачі грошових коштів датований 25.11.2016 року, відповідно до якого я нібито отримав від ОСОБА_4 грошові кошти еквівалентні 150 460,00 доларів США в борг. Договір позики я підписав особисто і передав його на підпис ОСОБА_4 та не був присутнім при тому, як вона його підписувала. Разом з тим зазначені кошти я реально не отримував в борг, ОСОБА_4 направила їх на організацію роботи товариства як і я свою частину коштів. Ми розуміли, що зазначений документ, який був складений як боргове зобов`язання - не був таким. Це була фікція вкладення грошових коштів в розвиток бізнесу як з боку ОСОБА_5 так і з боку ОСОБА_4 . Отже договір безвідсоткової позики без номеру від 25.11.2016 року є фіктивним, тобто цей договір написаний без наміру ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , створити будь - які наслідки між сторонами. ОСОБА_5 зазначає, що сам договір та акт не передбачають того, що ним були отримані грошові кошти від ОСОБА_4 , так як зазначені кошти були вкладені нею в Товариство, а не надавала позику ОСОБА_5 .. Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 до укладання договору безвідсоткової позики без номеру від 25.11.2016 року позику в сумі 150 460 доларів США, як зазначено в договорі, остання не надала, а це є підтвердженням того, що ОСОБА_4 взагалі не передавала грошові кошти в борг, а ОСОБА_5 їх не одержував. Доказом того, що ОСОБА_4 не надавала мені безвідсоткову позику є Декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2016 рік депутата Верховної Ради України ОСОБА_8 , офіціальною дружиною і членом сім`ї якого є ОСОБА_4 , який в цій Декларації вказав про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру в 2016 році члена його сім`ї ОСОБА_4 .. ОСОБА_8 в розділі Грошові активи не показав, що його дружина ОСОБА_4 , як позикодавець позичила третій особі 150 460,00 доларів США, а повинен був це зробити. Відповідно до цієї Декларації ОСОБА_8 або інші особи не позичали ОСОБА_4 в 2016 році гроші еквівалентні 156 460,00 доларів США, а також інших грошей. Крім того в матеріалах позовної заяви ОСОБА_4 відсутні документи, які б підтверджували, що остання мала можливість такі гроші надати як позику, а також джерело їх походження, у зв`язку з цим він звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору безвідсоткової позики недійсним з моменту його укладення за ознакою фіктивності ( безгрошовитості). Також просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь понесені судові витрати у сумі 19 000,00 грн..

ОСОБА_4 надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 посилаючись на те, що викладені факти у зустрічній позовній заяві є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_5 посилається на те, що зазначений договір є фіктивним, однак зазначені доводи не підтверджені жодними доказами по справі, окрім того щорічна декларація ОСОБА_5 за 2016-2017 роки не містить жодних відомостей на підтвердження обставин викладених у зустрічній позовній заяві.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05.01.2018 року клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23.01.2018 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.2018 року клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою суду від 13.02.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору безвідсоткової позики недійсним прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2018 року клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову було залишено без задоволення.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22.03.2018 року клопотання позивача про забезпечення позову було залишено без задоволення.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07.06.2018 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху було залишено без задоволення.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07.06.2018 року по зазначеній вище справі було призначено судово-почеркозначу експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21.12.2018 року провадження по справі відновлено та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 31.01.2019 року підготовче судове засідання було проведено та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача ( за первісним позовом) уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Пояснивши, що за ініціативою ОСОБА_5 грошові кошти були передані йому до укладення договору. Після чого був складений акт передачі грошових коштів та між сторонами був укладений договір безвідсоткової позики, зазначені дії відбувалися в присутності свідка ОСОБА_9 .. Договір укладався між фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а не між суб`єктами господарювання, як стверджує відповідач у своєму відзиві. В задоволенні зустрічної позовної заяви просили суд відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ( за первісним позовом) в судовому засіданні уточнену зустрічну позовну заяву підтримав та просив суд її задовольнити. Пояснивши, що 03.04.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заснували ТОВ СТВ+ . Зі згоди засновників даної фірми було вирішено, що організацією роботи та капіталізацією товариства на перших порах буде займатися ОСОБА_5 , який є батьком одного з засновників ОСОБА_6 .. В процесі переговорів між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було вирішено, що для роботи товариства пр. збору, переробці твердих побутових відходів, іншої діяльності ( ремонт доріг) вони разом залучать необхідні грошові кошти. Для закупки відповідного устаткування, техніки з метою переробки, сортування твердих побутових відходів, ремонту доріг, кожний вклав в організацію роботи товариства суму коштів. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішили за спільним волевиявленням якось зафіксувати свої капіталовкладення, у зв`язку з чим було вирішено питання укласти між фізичними особами фіктивний договір. Фіктивність договору визначалася в тому, що грошові кошти не передавалися ОСОБА_5 .. ОСОБА_5 зі свого боку підписав зазначений договір, чи підписувала ОСОБА_4 зазначений договір він не бачив, у зв`язку з чим представник відповідач стверджує, що грошові кошти відповідач ОСОБА_5 не отримував, тому вважає, що первісний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2016 року, позивач ОСОБА_4 попрохала його бути свідком при передачі грошових коштів. Взяли гроші та поїхали з позивачкою для передачі грошей. Після перерахунку грошей був складений акт про передачу коштів та підписаний договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в яких свідок поставив свій підпис. Зазначена угода укладалася в офісі адвоката. Свідок зазначив, що сума, яка була передана ОСОБА_5 складала більше 150 000,00 доларів США.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що між сторонами були взаємовідносини, чоловік позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в 2013 році вирішили, що на допомогу місту відкриють сміття - сортувальну станцію. Згода була така, що частину майна купляє ОСОБА_8 , а частину ОСОБА_5 .. Від ОСОБА_8 офіційно купував майно його зять ОСОБА_11 , з їх сторони було придбано лінію різки пластикових пляшок та транспорт. Відповідач придбав сміття-сортувальну лінію, машину для ремонту доріг, територію для установки техніки та займався установкою техніки. З обох сторін було вкладено однакову суму грошей в ПП СТВ+ директором якого було призначено свідка, дане підприємство займалося сортуванням сміття. ТОВ СТВ+ займалося ремонтом доріг. Дані підприємства були збиткові. ОСОБА_8 відмовився від бізнесу та запропонував ОСОБА_5 придбати в нього його частину. Свідок підготував документи на продажу частини ОСОБА_8 .. Попередній договір купівлі-продажу техніки був укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 . В якості гарантії, що буде оплата за договір на продаж частини ОСОБА_8 ОСОБА_5 , був складений договір позики між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..Всі необхідні документи були складені свідком та направлені на електронну адресу ОСОБА_9 .. Ввечері надійшов дзвінок від ОСОБА_9 та останній повідомив, що з документами все в порядку та вони схвалені. Після цього відповідачем ОСОБА_5 були підписані всі документи та договір та все це було передано до Харкова з метою підписання другою стороною ОСОБА_12 . Після нового року приблизно січень-лютий 2017 року документи були передані вже підписаними. Свідку відомо, що гроші не передавалися. Також свідок зазначив, що все, що купувалося було оформлено не на підприємство, а на приватних осіб ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Заслухавши представників позивача ( за первісним позовом), представника відповідача (за первісним позовом), свідків, дослідивши матеріали справи, висновок експертизи, суд приходить до наступного.

Так судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, договором безвідсоткової позики без номеру від 25.11.2016 року підтверджується, що ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти готівкою в сумі 150 460 доларів США, а ОСОБА_5 зобов`язався повернути таку ж саму суму грошових коштів на протязі четвертого кварталу 2017 року та у строк не пізніше 31.12.2017 року. ( а.с. 7 т.1).

Актом передачі грошових коштів до договору безвідсоткової позики б/н від 25.11.2016 року підтверджується, що ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 грошові кошти готівкою в сумі 150 460 доларів США. ( а.с. 8 т.1).

Листом претензією ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 про повернення грошових коштів в сумі 150 460 доларів США в найкоротший термін. ( а.с. 12 т.1).

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ+ затвердженого протоколом загальних зборів засновників ТОВ СТВ+ підтверджується, що засновниками товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ( а.с. 67-74 т. 1)

Протоколом загальних зборів засновників ТОВ СТВ+ від 03.04.2014 року підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заснували Товариство з обмеженою відповідальністю СТВ+ . ( а.с. 75-76 т.1).

Витягом з єдиного державного реєстру підприємства та організацій України від 28.04.2014 року № 06/3-11/1888 підтверджується статус суб`єкта юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю СТВ+ код 39163824 керівником якого є ОСОБА_14 , місце знаходження за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 77 т.1).

Висновком експерта № 15773 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за цивільною справою № 628/25/18 складеного 17.12.2018 року підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі безвідсоткової позики б/н від 25.11.2016, на зворотній стороні аркуша документа, в рядку /Позикодавець/ ОСОБА_4 Паспорт серія НОМЕР_1 виданий , в акті передачі грошових коштів від 25.11.2016 до договору безвідсоткової позики б/н від 25.11.2016, на лицьовій стороні аркуша документа: в рядку /Позикодавець/ ОСОБА_4 , в рядку /Позикодавець/ ОСОБА_4 Паспорт серія НОМЕР_1 виданий - виконані ОСОБА_4 . ( а.с. 40-49 т. 2).

Копією договору дарування грошей від 12.01.2012 року підтверджується, що ОСОБА_4 отримала у власність від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 2 150 000( два мільйони сто п`ятдесят тисяч) договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 164.( а.с. 142 т. 2).

Копією договору дарування грошей від 02.11.2012 року підтверджується, що ОСОБА_4 отримала у власність від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 2 500 000( два мільйони п`ятсот тисяч) договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2600.( а.с. 143 т. 2).

Копією договору № 1 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії від 22.02.2018 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ ПроКредит Банк , підтверджується, що банк відкрив для позичальника відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах з 16.11.2016 року по 17.09.2018 року 3 300 000,00 ( три мільйони триста тисяч гривень; з 18.09.2018 року по 16.10.2018 року 2 200 000, 00( два мільйони двісті тисяч гривень);з 17.10.2018 року по 16.11.2018 року 1 100 000,00 ( один мільйон сто тисяч гривень) ( а.с. 190 т. 2).

Копією договору № 2 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії від 16.10.2018 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ ПроКредит Банк , підтверджується, що банк відкрив для позичальника відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах з 16.11.2016 року по 17.09.2018 року 3 300 000,00 ( три мільйони триста тисяч гривень; з 18.09.2018 року по 15.11.2018 року 2 200 000, 00( два мільйони двісті тисяч гривень);з 16.11.2018 року по 17.12.2018 року 2 154 100,00 ( два мільйони сто п`ятдесят чотири тисячі сто гривень); з 18.12.2018 року по 18.03.2019 року 2 107 489,00 ( два мільйони сто сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень); з 19.03.2019 року по 16.04.2019 року 2 056 993,00 ( два мільйони п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні); з 17.04.2019 року по 16.05.2019 року 2 006 820,00 ( два мільйони шість тисяч вісімсот двадцять гривень); з 17.05.2019 року по 17.06.2019 року 1 956 922,00 ( один мільйон дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні); з 18.06.2019 року по 16.07.2019 року 1 908 233,00 ( один мільйон дев`ятсот вісім тисяч двісті тридцять три гривні); з 17.07.2019 року по 15.08.2019 року 1 608 233,00( один мільйон шістсот вісім тисяч двісті тридцять три гривні); з 16.08.2019 року по 16.09.2019 року 1 208 233,00 ( один мільйон двісті вісім тисяч двісті тридцять три гривні); з 17.09.2019 року по 16.10.2019 року 758 233,00 ( сімсот п`ятдесят вісім тисяч двісті тридцять три гривні); з 17.10.2019 року по 18.11.2019 року 505 489,00 ( п`ятсот п`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень); з 19.11.2019 року по 16.12.2019 року 252 744,00 ( двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири гривні) ( а.с. 191 т. 2).

Копією рамкової угоди № FW207.309 від 05.04.2011 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ ПроКредит Банк , підтверджується, надання кредиту в сумі 500 000,00( п`ятсот тисяч доларів США) строком на 120 місяців ( а.с. 192-197 т. 2).

Копією договору іпотеки № 202385-ІД2 від 15.11.2016 року укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ ПроКредит Банк для забезпечення повного виконання умов договорів укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ ПроКредит Банк , передав в іпотеку - нежитлову будівлю, загальною площею 3 188,5 ( три тисячі сто вісімдесят вісім цілих п`ять десятих) кв.м, реєстраційний номер 360335263107, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 , заставна вартість 2 059 380,00 грн.. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 3166 та накладено заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна, зареєстровано в реєстрі за № 3167( а.с. 198-207).

Копією договору застави рухомого майна № 202385-ДЗ2 від 08.02.2018 року укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ ПроКредит Банк для забезпечення повного виконання умов договорів укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ ПроКредит Банк , передав в заставу - транспортний засіб: тип - загальний легковий універсал-В, марка TOYOTA модель LAND CRUISER 200, 2008 року випуску, № шасі ( кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого центром ДАІ 6310, 15.10.2014 року, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_3 , заставна вартість 547 080,00 грн.. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 156 ( а.с. 208-213).

Копією попереднього договору від 25.11.2016 року укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 , підтверджується, що сторони домовились про те, щоб не пізніше 31.12.2017 року укласти Договір купівлі-продажу майна за яким ОСОБА_17 зобов`язується передати у власність ОСОБА_5 майно, а саме: трактор МТЗ-82.1.26.25 з гідро зменшувачем зав. № 015392 двигун №838108 держ.№ 14441АХ ( рік випуску 2014) вартість 16 400,00 доларів США; напівпричіп НТС-5А зав. № 04-17936 ( рік випуску 2014) вартість 3 800,00 доларів США; фреза навісна горизонтальна мод. 9901-2 вартість 7 500,00 доларів США; вібропліта ручна мод. КБ-31 вартість 900,00 доларів США; вібропліта ручна мод. КБ-31 вартість 900,00 доларів США; сміттєвоз Mersedes-Benz 2524 L( номер кузова, шасі, рами wdb6544271k98234) держ. № АХ5445СТ (рік випуску 1996) вартість 21 000,00 доларів США; лінія для переробки ПЕТ пляшок: LPPB-1( SuZhou Zhoungsu Reprocessi) вартість 129 040,00 доларів США. ( а.с 214 т. 2).

Роздрукованими скріншотами з комп`ютера підтверджується факт пересилання відправником vitalina3,, електронних листів з документами, а саме договір відповідального, договір позики, попередній договір, договір позики. ( а.с. 215-218 т. 2).

Наказом приватного підприємства СТВ+ № 1-к про призначення на посаду директора Дюкаревої Віталіни Вікторівни від 27.01.2014 року, підтверджується, що відповідно до рішення № 3 від 27.01.2014 року ОСОБА_10 звільнилась від обов`язків головного бухгалтера, вступила на посаду та прийняла на себе виконання посадових обов`язків директора з оплатою згідно штатного розкладу. ( а.с 219).

Частиною першою ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України , є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У відповідності до частини першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківські рахунки.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Зазначені нормативні акти не містять заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Великої палати ВС справа № 373/2054/16-ц від 16.01.19р.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 25.11.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики.

Відповідно до п.1 договору позикодавець передає у власність, тобто надає безвідсоткову позику позичальнику грошові кошти готівкою у сумі 150 460,00 ( сто п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят доларів США), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Згідно п. 2 договору грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору.

Відповідно до п.3 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику- грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем на протязі четвертого кварталу 2017 року у строк не пізніше 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною( сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Отже, дослідивши договір позики, суд приходить до висновку, що між сторонами укладений письмовий договір позики, який в силу його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошових сум позичальнику, тому невиконання відповідачем грошових зобов`язань у встановлені строки, свідчить про порушення ними права позивача, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до п. 7 договору, якщо позичальник своєчасно, а саме в строк о 31 грудня 2017 року, не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

З огляду на порушення зобов`язання з поверненням позики ,як грошового зобов`язання позивач, має право вимагати, а відповідач зобов`язаний сплатити 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного Кодексу України .

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договорів позики, відповідачем (за первісним позовом) не було повернуто борг, у строк визначений договором, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договорами позики є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи зустрічну позовну вимогу ОСОБА_5 про визнання договору безвідсоткової позики недійснимз моменту його укладення за ознакою фіктивності ( безгрошовитості), суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч.ч. 1-2 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, за положеннями зазначеної норми фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків і характеризується такими рисами: сторони вчиняють правочин для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

За фіктивним правочином сторони не вчиняють жодних дій на виконання фіктивного правочину, оскільки ознака вчинення правочину для вигляду має бути властива діям усіх сторін правочину.

Само по собі невиконання правочину не робить його фіктивним, а тому позивач, який звертається з вимогою має довести відсутність у обох учасників правочину наміру створити юридичні наслідки цього правочину

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, від 24 лютого 2016р. по справі № 6-50цс16 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Звертаючись до суду з зустрічною позовною позивач ( за зустрічним позовом) наголошував, що укладений між сторонами договір позики був укладений без наміру створити будь-які наслідки між сторонами.

Проте, в оскаржуваному договорі позики сторони визначили всі його істотні умови; відповідно до п. 1 договору позивач ( за первісним позовом) передав кошти відповідачу ( за первісним позовом), а останній зобов`язався їх їй повернути на умовах та в строки визначені договором; він відповідає умовам ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, та відповідно сторони своїми підписами підтвердили, що, зокрема вказаний правочин не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, таким чином цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного, а також не є зловмисним, про що зазначено у пункті 10.

За таких обставин доводи позивача ( за зустрічним позовом) та його представника про те, що в учасників правочину були відсутні наміри створити юридичні наслідки правочину не відповідають фактичним обставинам справи, встановлених судом, в зв`язку з чим відсутні передбачені законом підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання договору безвідсоткової позики недійсним.

Посилання позивача ( за зустрічним позовом) щодо безгрошовості укладеного в письмовій формі договору позики не ґрунтуються на положеннях ст.1051 ЦК України, згідно з якими, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позивачем ( за зустрічним позовом) фіктивності договору позики, зокрема, його головної ознаки - безгрошовості.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові та зустрічному позові, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України регламентує, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із ст.141 ч.8 ЦПК України розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що на даний час відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_4 заявленої нею суми судових витрат, які вона понесла за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 259, 263, 264-265, ЦПК України, ст. ст. 16, 192, 202, 203, 207, 215, 216, 234, 533, 625, 1046,1047,1048, 1050, 1051 ЦК України, 99 Конституції України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики - задовольнити частково.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору безвідсоткової позики недійсним з моменту його укладення за ознакою фіктивності ( безгрошовитості) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки податків - НОМЕР_5 на користь ОСОБА_4 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки податків - НОМЕР_6 заборгованість за договором позики б/н від 25.11.2016 року в розмірі 150 460 ( сто п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят) доларів США, що в гривнях за офіційним курсом НБУ встановленим для курсу долару США на день подання позовної заяви становить 4 222 994 ( чотири мільйони двісті двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 163 829 ( сто шістдесят три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму збільшення основного боргу з урахуванням встановлених індексів інфляції за час прострочення платежу в розмірі 525 762 ( п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят дві ) гривні 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8 500 грн. та 1 105 грн. сплачений судовий збір при подачі позову та подачі заяви про збільшення позовних вимог до суду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Повний текст рішення складений 27.12.2019 року.

Суддя Куп`янського міськрайонного суду С.В. Клімова