Рішення

від 17.12.2019 по справі 917/1435/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.19 Справа № 917/1435/19

За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Приходька, 139, код ЄДРПОУ 05763814)

про стягнення 488 167,99 грн.,

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Представники сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л. свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1843 від 10.10.2017 р. , довіреність від 13.05.2019 р. № 14-182

від відповідача: Ясько Є.В. довіреність від 01.10.2019р.

В судовому засіданні 17.12.2019р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №1684/19 від 16.08.2019р.) до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення заборгованості у загальній сумі 488 167,99 грн., у тому числі: пені у сумі 249 688,58 грн., 3% річних у сумі 70 497,08 грн., інфляційні втрати у сумі 167 982,33 грн., а також 7 322 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати заборгованості за отриманий газ, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних, та інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.08.2019р. зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 917/1435/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, встановлені строки надання сторонами заяв по суті справи.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 20.09.2019р. у справі № 917/1435/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до 22.10.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 917/1435/19. Справу призначено до судового розгляду по суті на 19.11.2019р.

19.11.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті на 17.12.19р.

Сторони у справі належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою ( том ІІ а.с.165).

13.09.2019р. за вх. №9727 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення відповідач , зокрема, обгрунтовує тим, що порядок розрахунків між позивачем та відповідачем регулюється Державою у відповідності до Постанови КМУ №792 від 30.09.2015р. та Постанови КМУ №217 від 18.06.2014р.. Відповідач не може впливати на порядок розрахунків по рахункам із спеціальним режимом використання, оскільки такий здійснюється уповноваженими банками згідно реєстру нормативів встановлених НКРЕКП та Державою. Згідно Податкової декларації з податку на прибуток у 2017 році підприємство працювало у збиток. Відповідач вказує на те, що вживав усі необхідні заходи для належного виконання зобов"язань по Договору, що підтверджується повним розрахунком перед Позивачем за використаний газ та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

27.09.2019р. за вх. №10352 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач вказує на те, що законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом користування Продавця. Крім того, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій.

02.10.2019р. за вх. №10614 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого, відповідач, зокрема, зазначає, що відповідач в силу незалежних від нього обставин у 2017 році працював у збиток, відповідно не мав власних обігових коштів для покриття різниці заборгованості, яка виникла на рахунках спеціального використання внаслідок не отримання коштів від бюджетних установ за спожиті теплоносії. Внаслідок порушення строків сплати коштів за спожиту теплову енергію бюджетними організаціями, в силу передбачених нормативними актами порядку розрахунків, відповідач не міг впливати на порядок розрахунків із спеціальним режимом використання.

Інших заяви по суті справи сторонами не надані.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

24 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Споживач) укладено Договір №4317/084033/з/1718-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір ) ( том І а.с.24-33 ).

В подальшому сторони внесли зміни у зазначений Договір шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 12.03.2018р., Додаткової угоди №2 від 18.04.2018р., Додаткової угоди №3 від 26.06.2018р., Додаткової угоди №4 від 15.08.2018р., Додаткової угоди №5 від 13.09.2018р. (том І а.с. 34 - 38).

За умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами/організаціями. (1.1., 1.2. Договору).

В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно) природний газ, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017р. - 45, листопад - 70, грудень - 80, IV кв. 2017 р. - 195, січень 2018 - 170, лютий - 110, березень - 80, І кв. 2018р. - 360, квітень 2018р. - 50, травень 2018р. - 25, червень - 15,0, липень - 15,0, за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. - 50, за період з 01.09.2018 р. по 31.09.2018 р. -100 (в редакції Додаткової угоду №2, Додаткової угоди №3. Додаткової угоди №4 та Додаткової угоди №5).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу ( п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.

В 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (в редакції Додаткової угоди №5 від 13.09.2018р.)

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2017 р. по вересень 2018р. (включно) передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 532 894,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 253 081,01 грн., від 30.11.2017р. на суму 653 283,37 грн., від 31.12.2017р. на суму 724 116,07 грн., від 31.01.2018р. на суму 916 004,84 грн., від 28.02.2018р. на суму 854 252,77 грн., від 31.03.2018р. на суму 923 073,88 грн., від 30.04.2018р. на суму 139 103,46 грн., від 31.07.2018р. на суму 11 177,62 грн., від 31.08.2019р. на суму 10 802,80 грн., від 30.09.2018р. на суму 38 998,31 грн. ( том І а.с.39- 48).

За даними позивача, відповідач оплату за природний газу здійснював не своєчасно та не виконав зобов"язань у визначений Договором строк, чим порушив умови п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( в редакції Додаткової угоди №1 від 12.03.2018р.).

В п.10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

На підставі умов Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 249 688,58 грн., 3% річних в розмірі 70 497,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 167 982,33 грн.

Розрахунок залучений до матеріалів справи ( том І а.с. 16-23).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки позивачем природного газу, відповідно до укладеного між сторонами Договору підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі (том І а.с. 39-48) на загальну суму 4 532 894,13 грн. В зазначених актах вказано, що вони укладені відповідно до Договору №4317/084033/з/1718-БО-24 постачання природного газу від 24.10.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, що підтверджується інформацією щодо операцій з контрагентом та даними бухгалтерського обліку позивача

( том І а.с.50-51, а.с.59- 242)

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( в редакції Додаткової угоди №1)

При цьому, в п. 10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що сторонами не надано доказів підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, що змінюють строки та умов розрахунків за Договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 249 688,58 грн. пені, яка нарахована за зобов"язаннями жовтня 2017р. за період з 28.11.2017р. по 29.11.2017р. в розмірі 227,43 грн., за зобов"язаннями грудня за період з 26.01.2018р. по 05.07.2018р. в розмірі 34 570,87 грн., за зобов"язаннями січня 2018р. за період з 27.02.2018р. по 28.12.2018р. в розмірі 63 725,51 грн., зобов"язаннями лютого 2018р. за період з 27.03.2018р. по 24.01.2019р. в розмірі 65 887,46 грн., зобов"язаннями березня 2018р. за період з 26.04.2018р. по 30.01.2019р. в розмірі 70 808,62 грн., зобов"язаннями квітня 2018р. за період з 26.05.2018р. по 10.02.2019р. в розмірі 10 728,88 грн., зобов"язаннями липня 2018р. за період з 28.08.2018р. по 11.02.2019р. в розмірі 783,14 грн, зобов"язаннями серпня 2018р. за період з 26.09.2018р. по 11.02.2019р. в розмірі 1 153,83 грн., зобов"язаннями вересня 2018р. за період з 26.10.2018р. по 10.02.2019р. в розмірі 1 802,84 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам Договору, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 70 497,08 грн. за зобов"язаннями жовтень 2017 р, грудень 2017р., січень-квітень 2018р., липень-вересень 2018р. та інфляційні втрати в розмірі 167 982,33 грн. за зобов"язаннями грудень 2017р., січень-квітень 2018р., липень-вересень 2018р.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Судом встановлено, що дії відповідача щодо несвоєчасного та повного проведення розрахунку за отриманий від позивача газ є порушенням умов Договору №4317/084033/з/1718-БО-24 постачання природного газу від 24.10.2017р., що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.2. вказаного Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80%, зокрема, посилаючись на наступне.

Згідно умов Договору №4317/084033/з/1718-БО-24 постачання природного газу від 24.10.2017р. , природний газ, що постачається за цим договором , використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами/організаціями. Стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу проведення опалювального сезону, та як наслідок, залишення установ без опалення. Порядок розрахунків між позивачем та відповідачем регулюється Державою у відповідності до Постанови КМУ №792 від 30.09.2015р. та Постанови КМУ №217 від 18.06.2014р.. Відповідач не може впливати на порядок розрахунків по рахункам із спеціальним режимом використання, оскільки такий здійснюється уповноваженими банками згідно реєстру нормативів встановлених НКРЕКП та Державою. Згідно Податкової декларації з податку на прибуток у 2017 році підприємство працювало у збиток. Відповідач вказує на те, що вживав усі необхідні заходи для належного виконання зобов"язань по Договору, що підтверджується повним розрахунком перед Позивачем за використаний газ та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки ( (дана позиція викладена у Постанові Верховного суду від 05.03. 2019 року по справі № 923/536/18 ).

Враховуючи вищенаведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за Договором, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору, приймаючи до уваги, що сума нарахованої пені є значною виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 80%, тобто до 49 937,72 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 49 937,72 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 49 937,72 грн., 3% річних у сумі 70 497,08 грн., інфляційних втрат у сумі 167 982,33 грн. обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17).

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Приходька, 139, код ЄДРПОУ 05763814) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 49 937,72грн. пені, 70 497,08грн. 3% річних, 167 982,33грн. інфляційних втрат, 7 322,52грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 23.12.2019р.

Суддя Ореховська О.О.