Постанова

від 11.12.2019 по справі 923/1382/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/1382/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Круглоозерської сільської ради

Голопристанського району Херсонської області- не з`явився,

Голопристанської районної державної адміністрації

Херсонської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" - Проценко Л.С.,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.04.2019 (суддя Пінтеліна Т.Г.)

у справі № 923/1382/16

за позовом Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним державного акта на право користування землею,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області (далі - Круглоозерська сільрада) звернулася до суду з позовом до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Голопристанська РДА), у якому просила визнати недійсним державний акт на право користування землею серії Б №065660, виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничу об`єднанню Херсонавтотранс (далі - ХТВО Херсонавтотранс ) для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні Каркініт на земельну ділянку площею 5,2 га.

Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що державний акт на право користування землею, виданий ХТВО Херсонавтотранс , не відповідає вимогам законодавства, оскільки його видано з порушенням порядку отримання земельної ділянки у користування. Разом із тим припинення юридичної особи, якій цей акт видано, є підставою для припинення прав цієї особи на користування земельною ділянкою. Водночас позивач послався на те, що порушення його прав полягає у неможливості здійснення ним своїх повноважень в галузі земельних відносин відповідно до закону, оскільки існування цього державного акта не дозволяє належним чином оформити у власність чи користування земельні ділянки іншим особам, які набули право власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовано на зазначеній земельній ділянці.

Ухвалами Господарського суду Херсонської області від 14.04.2017, від 01.06.2017 до участі у справі як третіх осіб залучено Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (далі - ТОВ "Херсонавтотранс"), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Оскільки позивачем не доведено обставин, які є підставою для визнання оспорюваного державного акта недійсним, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, судами зауважено, що набуття іншою особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, а не недійсність державного акта, при цьому позивачем вимоги про припинення права користування земельною ділянкою заявлено не було.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2019 року Круглоозерська сільрада та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, у яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційні скарги Круглоозерська сільрада та ОСОБА_1 обґрунтовують, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги обставини порушення прав позивача внаслідок видачі оспорюваного державного акта на право постійного користування землею, оскільки наявність цього акта перешкоджає позивачу у реалізації своїх повноважень щодо розпорядження землею відповідної територіальної громади; на зазначеній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать третім особам, а наявність державного акта не дозволяє позивачу реалізувати свої повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, на яких ці об`єкти розташовано; відсутність у особи, найменування якої вписано в оскаржений державний акт, правоздатності юридичної особи станом на 1990 рік, свідчить про невідповідність державного акта вимогам закону; судами не враховано факту підробки оскаржуваного державного акта, що також є підставою для визнання його недійсним.

У відзиві на касаційні скарги ТОВ "Херсонавтотранс" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Круглоозерська сільрада, Голопристанська РДА, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Херсонавтотранс", дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 27.07.1988 згідно з наказом Міністра транспорту УРСР № 3 створено Державне підприємство Херсонське територіально-виробниче об`єднання автомобільного транспорту (ХТВО Херсонавтотранс ), якому розпорядженням Голови Ради Міністрів УРСР від 26.07.1990 № 301-р було надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,2 га для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні Каркініт , яка, в свою чергу, була вилучена із земель радгоспу Чорноморський Голопристанського району Херсонської області.

У 1990 році виконавчим комітетом Голопристанської районної ради народних депутатів було видано державний акт на право користування землею серії Б № 065660, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 3. Згідно з цим актом за ХТВО Херсонавтотранс закріплено в безстрокове і безплатне користування 5,2 га землі у межах плану землекористування для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні Каркініт .

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Круглоозерської сільради, заявлена до Голопристанської РДА, про визнання недійсним державного акта на право користування землею серії Б №065660, виданого у 1990 році ХТВО Херсонавтотранс для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні Каркініт на земельну ділянку площею 5,2 га на підставі статей 9, 17, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК; в редакції 1990 року), частини 1 статті 155 ЗК (у редакції на час подання позову), обґрунтована, зокрема тим, що при видачі зазначеного державного акта було порушено порядок його видачі, а також наявністю ознак його підроблення.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи зазначили, що на час видачі оспорюваного державного акта на право користування землею правовідносини щодо надання землі у користування було урегульовано Земельним кодексом Української РСР (1970 року з відповідними змінами), отже, судами при вирішенні справи правомірно застосовано положення цього Кодексу.

Згідно зі статтею 8 ЗК Української РСР (у відповідній редакції) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 10 ЗК Української РСР (у відповідній редакції) було передбачено, що районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території району, зокрема вирішують відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питання про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею.

За змістом статті 16 ЗК Української РСР (у відповідній редакції) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів (стаття 21 ЗК Української РСР (у відповідній редакції).

Судами встановлено, що Постановою Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 504 затверджено у новій редакції Положення про порядок відведення земельних ділянок для державних або громадських потреб , відповідно до якого спірна земельна ділянка була вилучена із земель радгоспу Чорноморський Голопристанського району та надана ХТВО Херсонавтотранс в постійне користування під будівництво пансіонату.

У період з 1988 року по 1990 рік ХТВО Херсонавтотранс вчинило дії з підготовки матеріалів для відводу земельної ділянки відповідно до вимог Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 504 та отримало ряд документів, а саме: згоду радгоспу Чорноморський про вилучення спірної земельної ділянки; згоду Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 18.07.1988 № 7-14/887 на відвід земельної ділянки; висновок Голопристанського районного агропромислового об`єднання від 04.07.1988 № 183/03 про відвід земельної ділянки; висновок Виконкому Голопристанської районної ради народних депутатів від 04.07.1988 № 2-11/177 про відвід земельної ділянки; погодження Головного державного інспектора по використанню і охороні земель УРСР від 13.10.1988 № 15-5-12/486 про відвід земельної ділянки; погодження Державного комітету Української РСР по охороні природи Херсонська обласна інспекція від 01.08.1988 про відвід земельної ділянки; погодження Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок від 27.09.1988 №05-13/467 про відвід земельної ділянки; висновок Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 29.09.1988 № 1-41/753; акт обстеження і вибору земельної ділянки від 26.04.1988; висновок попереднього погодження місця розташування від 01.08.1988; висновок Херсонської філії Укрземпроект від 27.07.1988 № 03-07/594; акт виносу в натурі земельної ділянки; архітектурно-планове завдання на проектування пансіонату на 400 місць у с. Більшовик Голопристанського району.

У 1990 році виконавчим комітетом Голопристанської районної ради народних депутатів ХТВО Херсонавтотранс було видано державний акт на право користування землею серії Б № 065660, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 3.

За встановлених фактичних обставин у справі, які підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що видача спірного державного акта на право користування землею відбулася з дотриманням порядку та відповідно до норм законодавства, чинного на час його видачі. При цьому суди зазначили, що позивач та відповідач у 1990 році не мали встановленої законом компетенції узгоджувати вилучення та передачу земельної ділянки у користування ХТВО Херсонавтотранс .

Судами правомірно відхилено посилання позивача на порушення порядку видачі державного акта на право користування землею, обґрунтоване відсутністю в архівному відділі Голопристанської РДА (довідка від 06.10.2015 № 01-58/К-207) рішення виконкому Голопристанської районної ради Херсонської області, що, на думку позивача, свідчить про видачу такого акта без відповідного рішення, з огляду на те, що обставини порушення порядку видачі державного акта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а норми права (ЗК 1990 року), на які позивачем здійснено посилання, набули чинності після видачі цього акта, а саме 15.03.1991, тому не можуть бути застосовано до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Разом із тим судами встановлено, що у 1996 році на підставі рішення Фонду державного майна по Херсонській області у результаті приватизації ХТВО Херсонавтотранс було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство Херсонавтотранс , до якого як правонаступника перейшло право власності на всі основні матеріальні засоби реорганізованого підприємства та право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га.

У подальшому 27.05.2008 ВАТ Херсонавтотранс було реорганізовано (шляхом перетворення) у ТОВ Херсонавтотранс з усіма правами правонаступника.

Обставини правонаступництва ТОВ Херсонавтотранс усіх майнових прав, у тому числі щодо земельної ділянки площею 5,2 га, реорганізованого ХТВО Херсонавтотранс було встановлено також судовим рішення, що набрало законної сили, у адміністративній справі № 654/3830/15-а за позовом ТОВ Херсонавтотранс до Круглоозерської сільради, за участю третіх осіб, про визнання незаконними та скасування рішень відповідача від 23.10.2015 № 480 Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання такого, що втратив чинність державного акта на право користування землею та від 23.10.2015 № 481 Про розроблення детального плану території бази відпочинку Дружба по вул. Таврійська в с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області.

Так, постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.05.2016, яким позов ТОВ Херсонавтотранс задоволено, і яке залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017, у справі № 654/3830/15-а встановлено обставини, за якими ТОВ Херсонавтотранс є правонаступником прав і обов`язків ХТВО Херсонавтотранс , у тому числі і прав на земельну ділянку площею 5,2 га, яка розташована в межах с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області, для будівництва пансіонату на 400 місць та об`єктів нерухомого майна бази відпочинку Дружба на тих самих умовах і в обсязі, що і у попереднього землекористувача ХТВО Херсонавтотранс відповідно до державного акта на право користування землею серії Б № 065660, виданого у 1990 році виконавчим комітетом Голопристанської районної ради народних депутатів. Ці обставини було досліджено та оцінено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відображено у мотивувальній частині судового акта.

Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на ці положення процесуального закону, а також те, що обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у зазначеній адміністративній справі стосуються особи - ТОВ Херсонавтотранс , щодо якої такі обставини було встановлено, з урахуванням того, що Круглоозерська сільрада брала участь у зазначеній справі як відповідач, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що преюдиційні факти, які встановлено цим рішенням, є обов`язковими при вирішенні справи № 923/1382/16 і не підлягають доказуванню.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг Круглоозерської сільради та ОСОБА_1 щодо відсутності у ХТВО Херсонавтотранс , правонаступником якого є ТОВ Херсонавтотранс , цивільної правоздатності на дату видачі акта на право користування землею.

Посилання у касаційних скаргах Круглоозерської сільради та ОСОБА_1 щодо підробки оскаржуваного державного акта на право користування земельною ділянкою, як на підставу для визнання його недійсним, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено факту підробки зазначеного документа, а позивачем належними і допустимими доказами в розумінні статей 74, 76, 77 ГПК таких обставин не доведено.

При цьому за обґрунтованими висновками суду першої інстанції наявність зміни окремих літер тексту на наявні літери друкуючою машиною, про що зазначено у висновку експерта від 11.07.2018 № 187-П, який було оцінено судом у сукупності з іншими доказами у справі, не може оцінюватися як підробка зазначеного документа та не є підставою для визнання спірного державного акта недійсним, оскільки зазначене не спростовує обставин видачі цього державного акта у 1990 році саме ХТВО Херсонавтотранс на земельну ділянку площею 5,2 га для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт". Водночас судом апеляційної інстанції, при перевірці аналогічних доводів апеляційних скарг скаржників, правомірно зауважено, що Інструкцією про порядок складення, видачі (заміни) та зберігання державних актів на право користування землею, затвердженою 07.09.1976 Міністерством сільського господарства СРСР, не передбачено недійсності державного акта на право користування землею у зв`язку з наявністю виправлення окремих літер.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, у тому числі державний акт на право користування земельною ділянкою, і дійшли правильного висновку, що державний акт, його зміст і форма, не суперечать положенням законодавства, яке діяло на момент його видачі.

Доводи касаційної скарги Круглоозерської сільради про порушення її прав як органу місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад, внаслідок видачі спірного державного акта на право користування землею, які є аналогічними доводам, наведеним у касаційній скарзі ОСОБА_1 , відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013 відбулося розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону визначено, що з дня набрання ним чинності землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, за встановлених судами обставин, землі села Приморське (колишній Більшовик) Голопристанського району Херсонської області з 01.01.2013 перебувають у комунальній власності територіальної громади Круглоозерської сільради. До зазначених земель належить і земельна ділянка площею 5,2 га бази відпочинку, яка розташована у с. Приморське Голопристанського району Херсонської області.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення саме його права при видачі спірного державного акта на право користування землею серії Б № 065660, який видано у 1990 році ХТВО Херсонавтотранс для будівництва пансіонату на земельну ділянку площею 5,2 га із земель, які до 29.02.2000, тобто до ухвалення рішення Голопристанської районної ради Херсонської області від 29.02.2000 № 134 Про затвердження внесення змін до меж населених пунктів , знаходилися у власності Голопристанської районної ради Херсонської області.

Водночас судами зауважено, що оскаржуваний державний акт, який видано в 1990 році, не міг порушувати право власності як позивача, так і третіх осіб у справі, оскільки їх права відносно земельної ділянки виникли після спливу для позивача десяти років, а для третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - двадцяти чотирьох років з часу видачі спірного акта, тому такі обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним державного акта на право користування землею за заявленими позовними вимогами Круглоозерської сільради.

У сукупності оцінивши надані сторонами докази та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Круглоозерської сільради.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аргументи, наведені у касаційних скаргах, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Загалом обґрунтування касаційних скарг стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При оцінці доводів касаційних скарг Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.04.2019 у справі № 923/1382/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий