Ухвала

від 27.12.2019 по справі 520/3070/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

Київ

справа №520/3070/19

адміністративне провадження №К/9901/33541/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Головного управління ДФС у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" звернулось до суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 березня 2019 року Головного управління ДФС у Харківської області №00003391410 за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 252500 грн.; №00001061402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 238 248 грн. 75 коп.; №00001071402 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75900 грн.; №00001081402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальна сума 1 767 936 грн.; №00001091402 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 157894 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, позов задоволено.

3 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в частині надання документу про сплату судового збору та встановлено строк для усунення вказаних недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 13 грудня 2019 року.

26 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що у скаржника відсутні кошти для сплати судового збору, оскільки здійснюється безспірне списання коштів з рахунків Головного управління ДФС у Харківській області на цей період припиняється виконання платіжних доручень, крім захищених видатків визначених Бюджетним кодексом України.

Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставини не надано.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір за її подання, скарга підлягає поверненню.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Головного управління ДФС у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Н.Є. Блажівська