Ухвала

від 26.12.2019 по справі 260/1330/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

26 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1330/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

секретар судового засідання - Стенавська А.М.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ;

представник позивача : адвокат Країло Микола Вікторович;

відповідач 1 : Закарпатська обласна державна адміністрація - представник ОСОБА_2 Юріївна ;

відповідач 2: Державний реєстратор Лендєл Маріанна Василівна Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації - представник у підготовче судове засідання не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області - представник у підготовче судове засідання не з`явився;

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача : ОСОБА_3 , адвокат Короєдова Ольга Іванівна,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача 1 та представника третьої особи на стороні відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом члена релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм, Міжгірського району, Закарпатської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника Країло Миколи Вікторовича ( АДРЕСА_2 ) до Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496), державного реєстратора Лендєл Маріанни Василівни Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 41787227), третьої особи на стороні відповідача: Релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області (90014, Міжгірський район, с. Присліп, 52), третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування індивідуального акту, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 грудня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 29 грудня 2019 року .

19 вересня 2019 року, член релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм, Міжгірського району, Закарпатської області ОСОБА_4 Володимир Дмитрович, в особі представника Країло Миколи Вікторовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації, державний реєстратор Лендєл Маріанни Василівни Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, якою просить: 1) визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до статуту релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм, с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області шляхом реєстрації Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області, в новій редакції; 2) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад № 463 від 29 серпня 2019 року, стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм, с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області шляхом реєстрації Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області, в новій редакції.

11 листопада 2019 року , ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійну організацію «Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області (90014, Міжгірський район, с. Присліп, 52.

10 грудня 2019 року, в підготовчому судовому за ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання та залучено до участі в справі третю особу без самостійних вимог на стороні позивача - члена релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм Міжгірського району, Закарпатської області ОСОБА_5 Юрійовича.

26 грудня 2019 року , на адресу суду від представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 , надійшло клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі.

Клопотання мотивовано тим, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а оскаржуване рішення зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й усіх членів Релігійної громади. У даному випадку спір виник саме між керівництвом (членами) Української Православної Церкви Свято-Вознесенської церкви с. Присліп (Нижній) Міжгірського району та релігійною організацію Релігійна громада Української православної церкви (Православної Церкви України) Свято-Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області , яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Свою позицію обґрунтовують правовою позицією викладеною у Постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року в справі № 806/3462/14.

26 грудня 2019 року , під час судового засідання представником відповідача 1 подано клопотання про закриття провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що основним аргументом позовної заяви ОСОБА_1 є те, що члени релігійної організації не проводили загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної Громади, відповідно не ухвалювали рішення про зміну канонічної підлеглості, внесення змін у статутні документи та реєстрацію таких змін. Відтак фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві 1.

Відповідач 2 у підготовче судове засідання не з`явилася, однак про час і дату судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про з`явлення до Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області у підготовче судове засідання не з`явилася, однак 26 грудня 2019 року, одночасно із поданим клопотання про закриття провадження по справі просить здійснювати розгляд справи без її участі.

Позивач та його представник під час підготовчого судового засідання заявлені клопотання підтримали та просили суд закрити провадження у даній адміністративній справі.

Представник відповідача 1 у підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання підтримала та просила суд задовольнити його з мотивів, які в ньому наведені.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 та його адвокат Короєдова Ольга Іванівна у підготовчому судовому засіданні проти заявлених клопотань заперечували, оскільки оскаржується розпорядження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 173 частини 1 КАС України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Розглянувши клопотання представника третьої особи та вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом» .

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України , якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського чи цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної справи є суть (зміст, характер) спору. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний підхід до застосування права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 826/3202/16, від 20 червня 2018 року у справі № 814/803/17.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

ГПК України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу) .

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Натомість, відповідно до положень статті 19 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 55 ГК України , господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Разом з тим третя особа у цій справі є релігійною організацією, і суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-ХІІ (далі Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ , релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 8 Закону № 987-ХІІ, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ , відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цимЗаконом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ) .

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Таким чином, суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті14, частини другої статті15 Закону № 987-ХІІ, тобто вирішення цього спору має здійснюватися за нормамиЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19 (провадження № 12-196гс19).

Однак, у справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади - Закарпатської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації у новій редакції. Проте оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

Як вбачається з встановлених судом обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права Позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року у справі № №806/3462/14 (адміністративне провадження №К/9901/4706/18).

Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України , за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України , суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України , якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, відповідно до положень статті 20 ГПК України , з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства

Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 5 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що в нього є право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 238, 239, 180-183, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника відповідача 1 та представника третьої особи на стороні відповідача про закриття провадження у справі - задоволити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою члена релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Вознесенський храм, Міжгірського району Закарпатської області Бітлян Володимира Дмитровича, в особі представника Країло Миколи Вікторовича до Закарпатської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Лендєл Маріанни Василівни Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, третьої особи на стороні відповідача: Релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято - Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування індивідуального акту - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України , як таку, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

4 . Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяТ.В.Скраль