Постанова

від 26.12.2019 по справі 551/165/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 551 /165/18

провадження № 61-39909св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Воскобійники ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2018 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Воскобійники (далі - СТОВ Воскобійники , товариство) про визнання розірваним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона успадкувала земельну ділянку площею 2,6291 га, кадастровий номер 5325781200:00:011:0017, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області, яка була передана в оренду СТОВ Воскобійники на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем.

Заявою від 07 вересня 2017 року вона повідомила орендаря про намір розірвати договір оренди в односторонньому порядку у зв'язку з бажанням використовувати земельну ділянку для особистих потреб. Отримавши відмову у розірванні договору (повідомлення від 21 вересня 2017 року № 579), вона відповідно до пункту 28 оспорюваного договору оренди землі, попередила орендаря (за 150 днів заявою від 12 грудня 2017 року), про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2009 року, та направила пропозицію про підписання додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Однак СТОВ Воскобійники відмовило їй у розірванні договору та повернуло без підпису додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати розірваним договір оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Воскобійники та зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку площею 2,6291 га, кадастровий номер 5325781200:00:011:0017, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області, у придатному для цільового використання стані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передбачене пунктом 28 оспорюваного договору оренди землі право орендодавця розірвати договір, попередивши про вказане орендаря не є абсолютним та повинно застосовуватися у системному поєднанні з іншими (погодженими сторонами) умовами договору, що регулюють внесення змін до умов договору і припинення його дії. Ураховуючи те, що умовами договору оренди землі від 01 квітня

2009 року, зокрема пунктами 38-40, прямо визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для його розірвання, а також те, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а орендар не надає згоду на дострокове розірвання договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що він на час розгляду справи є чинним та обов`язковим до виконання сторонами протягом строку його дії відповідно до вимог статей 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області

від 10 квітня 2018 року і постанову Апеляційного суду Полтавської області

від 07 червня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно розтлумачили умови договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, не врахували, що згідно з умовами укладеного договору його сторони дійшли згоди щодо можливості орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши орендаря про вказане не менше ніж за 150 днів поточного року (пункт 28 договору), що узгоджується зі змістом Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, та положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі .

Таким чином позивач мала право вимагати розірвання договору в односторонньому порядку. До того ж, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові

від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц (провадження № 61-6268св18).

17 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив СТОВ Воскобійники на касаційну скаргу, у якому відповідач просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скаргитовариство отримало лише 05 жовтня 2018 року, а тому не мало змоги надати відзив у встановлений судом строк.

Наведені СТОВ Воскобійники обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити СТОВ Воскобійники строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 та приєднати його до матеріалів справи .

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог, оскільки пунктом 39 договору оренди землі від 01 квітня 2009 року чітко встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а пунктом 40 оспорюваного договору, передбачено також, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання договору, що узгоджується з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі .

СТОВ Воскобійники належним чином виконує умови договору оренди землі, у тому числі щодо сплати орендної плати за період з 01 січня 2016 року по

31 березня 2018 року, тоді як розірвання договору в односторонньому порядку є порушенням орендодавцем умов договору, унаслідок якого орендар значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при його укладенні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 , відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ № 099706

від 18 березня 2003 року на праві власності належала земельна ділянка площею 2,6291 га, розташована на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

01 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ Воскобійники укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку, строк дії договору - двадцять п`ять років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач успадкувала належну йому земельну ділянку площею 2,6291 га, розташовану на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області, та зареєструвала право власності на зазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

07 вересня 2017 року та 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 направила до СТОВ Воскобійники заяви про намір розірвати в односторонньому порядку договір оренди землі від 01 квітня 2009 року, у зв`язку з її бажанням обробляти земельну ділянку самостійно, які відповідач згідно з повідомленнями від 21 вересня

2017 року № 578 та від 29 грудня 2017 року залишив без задоволення.

Згідно із заявою від 08 лютого 2018 року ОСОБА_1 просила СТОВ Воскобійники припинити дію договору оренди землі від 01 квітня 2009 року та підписати акт прийому-передачі земельної ділянки, посилаючись на те, що він був розірваний в односторонньому порядку відповідно до пункту 28 договору.

У повідомленні від 23 лютого 2016 року № 126 СТОВ Воскобійники вказало про відсутність передбачених законом та договором підстав для розірвання договору оренди землі, та повернуло ОСОБА_1 без розгляду акт прийому-передачі земельної ділянки, а також додаткову угоду до договору.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України Про оренду землі .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, однак на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, а розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або цим договором.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частинам четверта статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Аналогічне за змістом положення сторони передбачили у пункті 40 договору оренди землі від 01 квітня 2009 року.

Пунктом 28 оспорюваного договору, на який посилається позивач, як на підставу наявності у неї права на розірвання договору в односторонньому порядку, визначено право орендодавця розірвати договір, попередивши орендаря не менше ніж за 150 днів поточного року.

Підстави припинення та розірвання договору, сторони закріпили у пунктах 37, 38 договору, згідно яких дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Відповідно до пункту 39 договору оренди землі розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Установивши, що пункт 28 договору не є самостійною підставою для розірвання договору орендодавцем в односторонньому порядку, а повинен повинен розглядатися у сукупності з пунктами 37 - 40 договору, орендар не надає згоду на дострокове розірвання спірного договору, матеріали справи не містять доказів наявності підстав для розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, і позивач не посилалася на такі обставини на обгрунтування заявлених вимог, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання заявника, як на підставу неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, на постанову Верховного Суду від 16 травня

2018 року у справі № 420/504/16-ц (провадження № 61-6268св18), є безпідставним, оскільки у наведеній справі були встановлені відмінні від зазначених у даній справі обставини, зокрема інші умови договору оренди землі, пункт 39 якого прямо передбачав можливість його достроково розірвання в односторонньому порядку.

Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, власного розуміння заявником положень чинного законодавства і умов оспорюваного договору та оцінки доказів. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну оцінку зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко