Постанова

від 11.12.2019 по справі 160/1444/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1444/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника відповідача - 1: Севрюк Наталі Олександрівни

представника відповідача - 2: Терук Любові Григорівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 (головуючий суддя Боженко Н.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відповідачів:

Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської області (відповідач-1),

Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (відповідач-2),

Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач-3),

Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (відповідач-4),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідачів: Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської області (відповідач-1), Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (відповідач-2), Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач-3), Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (відповідач-4), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, просив:

- Зобов`язати Синельниківську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області та Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації провести перевірку на професійну компетентність державних службовців управління.

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, стосовно відмови йому у виплаті грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування.

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації стосовно відмови йому у виплаті компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування.

- зобов`язати Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити грошову компенсацію на самостійне санаторно-курортне лікування в розмірі 13 224грн.

- стягнути з відповідачів на його користь витрати в сумі 7000грн., пов`язані з правничою допомогою.

З урахуванням уточнень до адміністративного позову від 04.03.2019 року (а.с. 50-51), просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської державної адміністрації, стосовно відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування;

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, стосовно відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування;

- зобов`язати Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію на самостійне санаторно-курортне лікування в розмірі 13 224грн.;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 7000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Синельниковської районної державної адміністрації та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", про що свідчать посвідчення. Відповідачами - Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації протиправно було відмовлено ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування, у зв`язку з чим позивач вважає, що є необхідність зобов`язати Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію на самостійне санаторно-курортне лікування в розмірі 13 224грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується інвалідам війни один раз на два роки. Право на отримання компенсації вартості санаторно-курортної путівки настає через два роки після звернення із заявою про виділення путівки за умови, якщо особа протягом цих двох років не одержувала безоплатних санаторно-курортних путівок. При цьому зазначено, що позивачем не подавалася заява про забезпечення його санаторно-курортною путівкою до лікувального закладу на 2017 рік. Така заява в матеріалах справи відсутня, також позивачем не надано такої заяви суду. В матеріалах справи міститься копія заяви до управління соціального захисту населення про оплату санаторно-курортного лікування від 26.09.2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, в усній формі звертався до УПСЗН Синельниківської РДА з проханням надати йому державну путівку, проте в усній формі отримав відповідь про відсутність таких путівок, при цьому зазначив, що йому невідомо було, що необхідно подавати письмову заяву. Разом з тим, зазначив, що УПСЗН Синельниківської РДА не повідомило його про необхідність подання заяви.

Відповідачем-1 - Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що відповідач не має підстав для виплати позивачу компенсації за самостійного санаторно-курортного лікування, оскільки така виплата не передбачена чинним законодавством.

Відповідачем-2 - Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, до апеляційного суду подано відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилається на те, що позивач не перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в управлінні соціального захисту населення Синельниківської РДА, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, тому позивач не має права на компенсацію вартості санаторно-курортного лікування в сумі 13224 грн.

Відповідачем-3 (Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), до апеляційного суду подано відзив згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, зокрема, з посиланням на те, що відповідно до п. 8 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, який затверджено постановою КМУ від 17.06.2004 року № 785 Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, зазначеним у п. 4 цього Порядку, виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення . Повноваження щодо нарахування та виплати вищезазначеної допомоги не делеговані Синельниківським УСЗН Центру та не існує жодного документа передання своїх повноважень. Центр самостійно не призначає та не визначає розмір компенсаційних виплат, протиправних дій або бездіяльності, які б порушували права ОСОБА_2 - не вчиняв вважає, що є неналежним відповідачем у справі. Також зазначено, що Цент на даний час знаходиться на стадії ліквідації.

В судовому засіданні представник відповідача-1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник відповідача-2 також заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідками від 15.09.2015 року № 1251000465, та від 11.04.2017 року № 00001739992.

ОСОБА_2 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорії 1) виданого 12.10.2009 року.

Позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсацію на самостійне санаторно-курортне лікування. Не погоджуючись з відмовами відповідачів виплатити грошову компенсацію на самостійне санаторно-курортне лікування, позивач звернувся позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, норми Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року №187, норми Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року №785, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Про деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином норми Конституції України захищають громадян які мають право на соціальний захист, зокрема, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування передбачено Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань та Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785 Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян .

Позивач має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Матеріалами справи підтверджується, що за заявою позивача від 14.02.2017 року його взято на облік в Управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації, як громадянина постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 для забезпечення санаторно-санаторно-курортним лікуванням по профілю серцево-судинного захворювання (а.с. 74).

Отже позивач знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації, саме як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а не як особа з інвалідністю внаслдідок війни ІІІ групи).

Матеріали справи містять довідку від 31.08.2017 року №10/2384, в якій зазначено, що громадянин ОСОБА_2 дійсно пройшов санаторно-курортне лікування у філії ПРАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Бердянськ з 15.08.2017 року по 07.09.2017 року (а.с. 17).

Згідно заяви від 16.09.2017 року ОСОБА_2 (як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи) звернувся до управління соціального захисту населення про виплату грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування в санаторії Бердянськ з 15.08.2017 року по 07.09.2017 року, (а.с. 19).

Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації на вказану заяву надало відповідь від 28.09.2017 року №2785 згідно якої зазначено, що відповідно до пункту 24 постанови КМУ №854 від 23.11.2016 року Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажання громадянина, віднесеного до категорії 1, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України щороку та набирає чинності з 1 січня 2018 року. У зв`язку з цим грошова компенсація за самостійне санаторно-курортне лікування у 2017 році не виплачується (а.с. 20).

Позивач вважає таку відповідь Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації некомпетентною, оскільки, на думку позивача, слід керуватися Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785, а не постановою КМУ №854 від 23.11.2016 року.

Позивач посилається на те, що він подав заяву щодо отримання грошової компенсації саме як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а не як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зокрема, згідно зави позивача від 09.11.2017 року зазначено, що він звернувся до спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації з приводу компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (а.с. 21).

У відповіді Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації від 17.11.2017 року №3418 зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку управління соціального захисту населення, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), особа з інвалідністю ІІІ групи та прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_2 має право на безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням. За бажанням ОСОБА_2 замість путівки на санаторно-курортне лікування він може один раз на два роки одержувати грошову компенсацію. Однак компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування не передбачена для осіб з інвалідністю внаслідок війни станом на 2017 рік (а.с. 22).

У відповіді від 17.11.2017 року №3418 також зазначено, що ОСОБА_2 не перебував на обліку на забезпечення санаторно-курортною путівкою, як інвалід війни . Вказано, що грошова компенсація виплачується інвалідам війни та інвалідам, за місцем обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок. Зазначено які документи слід надати для отримання путівки та виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (а.с. 22).

У відповіді від 17.11.2017 року №3418 також роз`яснено, що у випадку, що стосується ОСОБА_2 надається право вибору на санаторно-курортне лікування та виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" або Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 22).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять відповіді на звернення ОСОБА_2 :

- Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської області від 12.01.2018 №Ш-543, від 06.03.2018 № Ш-86, згідно яких зазначено, що постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1 та інвалідам війни не передбачено виплату компенсації за самостійне санаторно-курортного лікування (а.с. 26, 29);

- Мінсоцполітики від 18.01.2017 року №7/0/47-18, згідно якої зазначено, що відповідно до Порядку №854 від 23.11.2016 року норма щодо виплати постраждалим громадянам внаслідок Чорнобильської катастрофи компенсації замість санаторно-курортного лікування набирає чинності з 01.01.2018 року. У зв`язку з цим у 2017 році зазначена компенсація не виплачується. Щодо виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки інвалідам війни зазначено, що Порядком №785 від 17.06.2004 року (п. 2) передбачена грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки особам з інвалідністю внаслідок війни за місцем їх реєстрації один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок. Натомість ОСОБА_2 не перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як особа з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 27-28).

Так, особи з інвалідністю внаслідок війни користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Абзацом 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на 2 роки одержувати грошову компенсацію:

- особи з інвалідністю внаслідок війни I і II групи - у розмірі середньої вартості путівки;

- особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 % середньої вартості путівки.

Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Водночас, матеріали справи не містять даних, що позивач на час подачі заяви від 16.09.2017 року перебував на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як особа з інвалідністю внаслідок війни.

В силу п. 2 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 (далі - Порядок № 785) виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки особам з інвалідністю внаслідок війни передбачена грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки за місцем їх реєстрації один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок.

Оскільки ОСОБА_2 не перебував на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як особа з інвалідністю внаслідок війни, то така виплата грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки не могла бути виплачена.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач здійснив самостійне санаторно-курортного лікування в 2017 році та подав заяву 16.09.2017 року до управління соціального захисту населення про виплату грошової компенсації на самостійне санаторно-курортне лікування в санаторії Бердянськ з 15.08.2017 року по 07.09.2017 року.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідками від 15.09.2015 року № 1251000465, та від 11.04.2017 року № 00001739992.

При цьому, ОСОБА_2 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорії 1) виданого 12.10.2009 року.

Посвідчення серії НОМЕР_2 видане 12.07.2013 року ОСОБА_2 засвідчує право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та Законом України "Про жертви нацистських переслідувань".

01 червня 2016 року складено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 496015, якою визнано ОСОБА_2 інвалідом третьої групи (безстроково), причиною інвалідності стало захворювання пов`язане з виконанням обов`язків служби по ЛНА на ЧАЕС.

31 серпня 2017 року директором філії ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ" ОСОБА_4 було надано довідку гр. ОСОБА_2 про проходження санаторно-курортного лікування у філії ПрАТ "Приазоакурорт"" Клінічний санаторій "Бердянськ" в період з 15.08.2017 року по 07.09.2017 року.

Також, до матеріалів справи позивачем долучено копію квитанції, в якій зазначено вартість проходження самостійного санаторно-курортного лікування на суму 13 224 грн. 00 коп., та копію зворотного талону до путівки № 1001689.

26 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації про виплату грошової компенсації за проходження санаторно-курортного лікування у філії ПрАТ "Приазоакурорт"" Клінічний санаторій "Бердянськ" з 15.08.2017 року по 07.09.2017 року, як інвалід війни ІІІ групи.

28 вересня 2017 року відповідач-2 своїм листом № 2785 повідомив ОСОБА_2 , що відповідно до пункту 24 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України щороку та набирає чинності з 1 січня 2018 року, у зв`язку з чим, грошова компенсація за самостійне санаторно-курортне лікування у 2017 році не виплачується.

09 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Начальника управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації Лаптєвої Г.М., в якій просив розглянути його заяву належним чином та усунути допущені порушення прав ОСОБА_2 , які полягали у розгляді його первісної заяви від 26.09.2017 року без урахування його статусу як інваліда війни третьої групи.

Начальник управління соціального захисту населення Лаптєва Г .М. листом від 17.11.2017 року № 3418 про надання відповіді, зазначила, що ОСОБА_2 перебуває на обліку управління соціального захисту населення, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалід 3 групи та прирівняний до інвалідів війни. Однак, компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування непередбачена для інвалідів війни. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 не перебував на обліку на забезпечення санаторно-курортною путівкою, як інвалід війни.

ОСОБА_2 звернувся зі скаргою від 22 грудня 2017 року до Міністерства соціальної політики щодо неправомірних дій посадових осіб управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації.

Заступник директора департаменту соціального захисту Дніпровської обласної державної адміністрації Сливною В.О. листом від 12.01.2018 року № Ш-543 повідомив про розгляд звернення, та зазначив, що за інформацією управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації позивач з вересня 2015 року зареєстрований в Дніпропетровській області, як особа переміщена з тимчасово окупованої території, районів проведення антитерористичної операції на населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (довідка від 15.09.2015 року № 12511000465) та внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, як постраждалий в наслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до категорії 1 та інвалід війни. Крім того, відповідно до Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи віднесених до категорії 1 та інвалідам війни не передбачено виплату компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування, та в подальшому рекомендовано звернутися до районного управління та скористатися своїм правом на санаторно-курортне лікування.

Директор фінансово-економічного департаменту Міністерства соціальної політики України листом від 18.01.2018 року № 7/0/47-18 повідомив ОСОБА_2 про розгляд звернення щодо виплати компенсації замість санаторно-курортного лікування та незадовільної роботи працівників управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому зазначив, що питання санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Порядком затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до Порядку норма щодо виплати постраждалим громадянам компенсації замість санаторно-курортного лікування набирає чинності з 01.01.2018 року. В зв`язку з чим у 2017 році зазначена компенсація не виплачувалась. У листі зазначено, що позивач з 14.02.2017 року перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації, як особа, постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, за інформацією управління позивач не перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як особа з інвалідністю в наслідок війни. Водночас позивача проінформовано, що він одночасно має право на пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які надаються за вибором відповідно до одного із законів України.

06 березня 2018 року відповідач-1 своїм листом № Ш-86 про розгляд звернення ОСОБА_2 , повідомив, що за інформацією управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації відповідно до заяви ОСОБА_2 з 14.02.2017 року перебуває на обліку для забезпечення путівкою, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, зазначено, що листом департаменту від 12.01.2018 року № Ш-543 надано роз`яснення, що Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не передбачено виплату компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування особам з інвалідністю внаслідок війни чи постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1.

26 квітня 2018 року відповідачем-2 розглянуто заяву ОСОБА_2 від 19.04.2018 року щодо виплати грошової компенсації для санаторно-курортного лікування та повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначено, що для виплати грошової компенсації замість путівки необхідно до заяви та копії посвідчення із вкладкою додати копію паспорту, та оновлену медичну довідку форми 070/о, також необхідно надати заяву про відмову від санаторно-курортного лікування.

15 березня 2018 року Міністерство соціальної політики листом №16/0/117-18/158 повідомило, зокрема, що питання санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Порядком затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до Порядку норма щодо виплати постраждалим громадянам компенсації замість санаторно-курортного лікування набрала чинності з 01.01.2018 року. В зв`язку з чим у 2017 році зазначена компенсація не виплачувалась. Згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (зі змінами) особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на забезпечення безоплатним санаторно-курортним лікуванням або на виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затверджений постановою КМУ від 17.06.2004 № 785. За інформацією управління позивач, як особа з інвалідністю не перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Позивачу необхідно визначитись за яким із законів України буде забезпечуватись санаторно-курортними послугами.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад .

При цьому, Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи у розмірі 75 % середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 (далі - Порядок № 187).

Відповідно до п.2 Порядку №187 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів: інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики; ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", за рахунок коштів місцевих бюджетів; ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", та інвалідів у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики. Зазначені категорії осіб мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування, безплатними путівками до якого вони забезпечуються.

Згідно з п.3 Порядку №187, особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, які є громадянами України, що переселилися з тимчасово окупованої території чи районів проведення антитерористичної операції, повинні за фактичним місцем проживання перебувати на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

У п. 19 цього Порядку № 187 передбачено, що грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для інвалідів війни та інвалідів, зазначених у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 затверджено Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 785). Цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (п. 1 цього Порядку).

Із наведеного видно, що законодавством передбачено два види грошової компенсації інвалідам війни: 1) компенсацію замість санаторно-курортної путівки; 2) компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Згідно із п. 2 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується інвалідам війни та інвалідам, зазначеним у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань. Грошова компенсація виплачується у таких розмірах: інвалідам I і II групи 100 відсотків середньої вартості путівки; інвалідам III групи 75 відсотків середньої вартості путівки.

Пункт 4 Порядку №785 визначає, що компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку №785 встановлено, що підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи: заява про виплату компенсації; про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, про підтвердження проходження санаторно-курортного лікування або зворотний талон санаторно-курортної путівки строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки (абз. 1).

Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування) (абз. 3 п. 6 Порядку № 785).

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу (абз. 4 п. 6 Порядку № 785).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни один раз на два роки.

Право на отримання компенсації вартості санаторно-курортної путівки настає через два роки після звернення із заявою про виділення путівки за умови, якщо особа протягом цих двох років не одержувала безоплатних санаторно-курортних путівок.

Аналогічного правового висновок міститься в постанові Верховного суду від 17 квітня 2018 року справа №308/11674/16-а (провадження №К/9901/5494/17; № К/9901/5488/17).

Однак як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем не подавалася заява про забезпечення його санаторно-курортною путівкою до лікувального закладу на 2017 рік.

Натомість, міститься лише копія заяви до управління соціального захисту населення про оплату санаторно-курортного лікування від 26.09.2017 року.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно п.12 Порядку №785, у разі коли особа має право на одержання двох і більше видів компенсацій згідно з кількома законами, їй надається право вибору в одержанні компенсації за одним із цих законів.

З урахуванням викладених приписів законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 за заявою від 14.02.2017 року взято на облік в Управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації, як громадянин постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії для забезпечення санаторно-санаторно-курортним лікуванням по профілю серцево-судинного захворювання (а.с 61).

При цьому, слід зазначити, що ст. 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Також слід зауважити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Про деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", затверджено порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року № 854 "Про деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", якщо особа відмовляється від забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги, орган соціального захисту населення складає акт відмови від путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

11.05.2018 року начальником відділу соціальних гарантій Терук Л.Г. та головний спеціаліст відділу соціальних гарантій Бобриченко Л.М. управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації було складено акт про відмову від санаторно-курортного лікування (путівки)/надання згоди на санаторно-курортне лікування (путівку) № 1 (а.с. 60).

В акті від 11.05.2018 року № 1 зазначено, що 26.04.2018 року управлінням соціального захисту населення Синельниківською райдержадміністрацією розглянуто заяву ОСОБА_2 , та було надано письмову відповідь про те, що для виплати грошової компенсації замість путівки необхідно до заяви та копії посвідчення із вкладкою додати копію паспорту, та оновлену медичну довідку форми 070/о, також необхідно надати заяву про відмову від санаторно-курортного лікування. Проте, станом на час складання акту ОСОБА_2 до управління соціального захисту не прибув, заяву про відмову санітарно-курортного лікування, та необхідні документи для отримання грошової компенсації замість путівки не надав, до суду такі документи не надавались.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 854, у разі коли громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю мають право на санаторно-курортне лікування за двома або більше законами, їм надається право вибору взяття на облік для забезпечення путівкою за одним із них.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачами та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи та характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В повному обсязі постанова виготовлена 16.12.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова