Рішення

від 23.12.2019 по справі 917/1788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.19 Справа № 917/1788/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛГРУП", 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 11А, квартира 206, ЄДРПОУ 36993617

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР", 37300, Полтавська обл., місто Гадяч, вулиця Будька, будинок 47, Код ЄДРПОУ 33460268

про стягнення 2832539,32 грн,

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Семіряжко С.С., док. в справі

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛГРУП" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" про стягнення боргу за договором поставки № 43/ГС від 10 січня 2013 року в сумі 2832539,32 грн , у тому числі : 2 375 834,52 грн. сума основного боргу, 385 471,01 грн пені, 71 233,79 грн 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.10.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 07.11.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання за клопотанням відповідача на 26.11.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою від 26.11.2019 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/1788/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10.12.19, викликати учасників справи в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.12.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 19.12.19, викликати учасників справи в судове засідання.

16.12.19 від позивача надійшов уточнений розмір пені (вх. № 13893).

У судовому засіданні 19.12.2019р. представники сторін заявили клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу підготувати та укласти мирову угоду.

У судовому засіданні 19.12.2019р. суд оголосив перерву до 23.12.19.

У судовому засіданні 23.12.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (про що свідчить підпис представника на відповідній розписці) на виклик суду в засідання 23.12.2019р. явку представників не забезпечив.

судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 23.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

10 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛГРУП" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" (Відповідачем) було укладено договір постачання продукції № 43/ГС (надалі іменується "Договір").

Умовами вказаного договору сторони узгодили наступне:

- п. 1.1. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю вироби з гофрокартону, іменовані в подальшому „продукція", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити її на Умовах цього Договору.

- п.1.2. Найменування продукції, її кількість за одиницю і по позиціях та загальна вартість продукції, вказується в рахунках-факгурах чи накладних, які Постачальник надає Покупцю. Крім того, виготовлення кліше та штанц-форми, за допомогою яких наноситься дизайн (малюнок, макет), оплачується Покупцем. Вартість виготовлення кліше і штанц-форми вказується в рахунку-фактурі чи накладній окремим рядком і підлягає оплаті Постачальнику Покупцем.

- п.2.1. Ціна на продукцію вказується в видаткових накладних і може бути переглянута за комерційною пропозицією Постачальника в разі збільшення собівартості продукції, або витрат на її доставку і може змінюватися тільки з письмової згоди Покупця. Ціна за вже отриману Покупцем продукцію зміні не підлягає. Ціна на Продукцію включає зокрема вартість продукції, вартість пакування, вартість доставки та податок на додану вартість(ПДВ).

- п.2.2. Сума цього договору складає орієнтовно всього з ПДВ 1200000,00 грн. Якщо загальна сума фактично поставленої продукції буде більшою ніж сума вказана в ньому пункті то сумою цього Договору буде вважатися сума, що відповідає сумі фактично поставленої продукції згідно накладних чи рахунків-фактур.

- п.2.3. Оплата за поставлену продукцію, проводиться банківським переказом Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після отримання партії продукції. Під партією продукції розуміється обсяг, що поставляється із один день.

- п.3.3. Датою поставки продукції Покупцеві Постачальником є дата підписання Сторонами або уповноваженими представниками Сторін товарно-транспортної накладної.

- п.10.1. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо жодна з сторін не заявить письмово за 20 днів про припинення дії договору, вій вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік на тих самих умовах.

До договору сторони вносили зміни, зокрема, щодо платника за даним договору та строку його дії.

Так, додатковою угодою № 3 від 03.01.19 сторони домовилися внести зміни до п. 10.1 Розділу 10 "Термін дії Договору" Договору постачання продукції №43/ГС від 10.01.2013 року (надалі за текстом - Договір), виклавши його в наступній редакції:

" 10.1. Даний Договір набуває чинності з моменту ного підписання і діє до 31.12.2018 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо жодна з сторін не заявить письмово за 20 днів про припинення дії договору, вій вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік на тих самих умовах."

Позивач вказує, що протягом всього строку дії Договору обома сторонами вчинялись дії на виконання вказаного Договору - Позивач здійснював постачання Продукції Відповідачу на умовах DAP (1НКОТЕРМС-2001) склад Відповідача за адресою, вказаною у заявках (Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47), а Відповідач приймав Продукцію та відповідно до п. 2.4 Договору здійснював за нього оплату банківським переказом на рахунок Позивача на умовах відстрочення платежу терміном 20 (двадцять) календарних днів з дати отримання Відповідачем партії Продукції (дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних).

За даними позивача, станом на 12 серпня 2019 року загальна сума відвантаженої за Договором Продукції складає 17 451 526,61 грн. При цьому оплата за Продукцію здійснена лише у сумі 15 075 692,09 грн., заборгованість Відповідача на дату позовної заяви становить 2 375 834,52 грн., яка склалася з наступних відвантажень: згідно накладної № 18 від 20 травня 2018 року (Оплачена частково на суму 132 290,16 грн., п/д№11034 від 09.11.2018 року), накладної № 2 від 02.06.2018 року, накладної № 23 від 17.06.2018 року, накладної № 29 від 22.06.2018 року, накладної № 33 від 23.06.2018 року, накладної № 40 від 26.06.2018 року , накладної № 44 від 30.06.2018 року, накладної № 1 від 03.07.2018 року, накладної № 7 від 09.07.2018 року, накладної № 34 від 26.07.2018 року, накладної № 13 від 11.08.2018 року, накладної №32 від 22.08.2018 року, накладної № 40 від 30.08.2018 року, накладної № 10 від 11.09.2018 року, накладної № 11 від 08.10.2018 року, накладної № 20 від 14.11.2018 року, накладної №21 від 16.11.2018 року.

Оскільки Відповідач не виконує вимоги умов Договору та норм чинного законодавства щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленої Продукції, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором поставки № 43/ГС від 10 січня 2013 року в сумі 2832539,32 грн, у тому числі : 2 375 834,52 грн. сума основного боргу, 385 471,01 грн пені, 71 233,79 грн 3 % річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що відповідно до договору позивачем були здійснені поставки товару, зокрема, згідно накладної № 18 від 20 травня 2018 року, накладної № 2 від 02.06.2018 року, накладної № 23 від 17.06.2018 року, накладної № 29 від 22.06.2018 року, накладної № 33 від 23.06.2018 року, накладної № 40 від 26.06.2018 року , накладної № 44 від 30.06.2018 року, накладної № 1 від 03.07.2018 року, накладної № 7 від 09.07.2018 року, накладної № 34 від 26.07.2018 року, накладної № 13 від 11.08.2018 року, накладної №32 від 22.08.2018 року, накладної № 40 від 30.08.2018 року, накладної № 10 від 11.09.2018 року, накладної № 11 від 08.10.2018 року, накладної № 20 від 14.11.2018 року, накладної №21 від 16.11.2018 року.

П.2.3. Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію, проводиться банківським переказом Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після отримання партії продукції. Під партією продукції розуміється обсяг, що поставляється із один день.

З огляду на дату відвантаження товару та визначений сторонами порядок розрахунку, кінцевим терміном оплати товару на кожною накладною є 20 (двадцятий) календарний день після отримання партії продукції.

В свою чергу, Відповідачем здійснена часткова оплата на суму 132 290,16 грн. платіжним дорученням №11034 від 09.11.2018 року, яка зарахована позивачем за накладною № 18 від 20 травня 2018 року, інші накладні, перелік яких наведено вище, відповідачем оплачені не були.

Судом враховано, що відповідач при розгляді справи не повідомляв суд про неправильність обчислення позивачем вартості поставок, неврахування чи неправильне врахування позивачем здійснених проплат.

Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати продукції не спростовується відповідачем.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 375 834,52 грн. є обґрунтованим, підтверджений належними доказами та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 385 471,01 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за загальний період з 10.06.18 по 12.08.19 та 71 233,79 грн 3% річних за прострочені платежі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/96-ВР від 22.11.1996р. (із змінами та доповненнями) передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, відповідно до пункту 6.2. Договору Відповідач зобов`язаний оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та дійшов до висновку, що фактично позивачем у розрахунку зазначено період, що перевищує визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу. При цьому, здійснивши перерахунок пені з врахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу, судо встановлено, що визначений позивачем розмір пені не перевищує встановлений судом розмір, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та дійшов до висновку, що вимоги про стягнення 3% річних відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не перевищують встановлений судом розмір, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору судом враховано, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо вказаних позивачем обставин та наданих доказів, зокрема, заперечень щодо розміру заборгованості, зазначеному позивачем, розміру і порядку нарахувань.

Також, не надано будь-яких доказів на спростування факту укладання договору та визначеного у позовній заяві обсягу зобов`язань відповідача за цим договором.

За даних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, які прийнято ним на себе за умовами договору щодо сплати коштів.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" (37300, Полтавська обл., місто Гадяч, вулиця Будька, будинок 47, Код ЄДРПОУ 33460268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛГРУП" (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 11А, квартира 206, ЄДРПОУ 36993617) 2 375 834,52 грн. сума основного боргу, 385 471,01 грн пені, 71 233,79 грн 3 % річних, 42 488,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.12.2019

Суддя Киричук О.А.