Рішення

від 31.03.2010 по справі 2-534/2010

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-534/2010

Провадження № 2-534/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого по справі - судді Безпрозванного В.В.

при секретарі -Ляшенко М.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Василенко Г. У. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Миколаївський монтажно - заготівельний завод про стягнення розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ВАТ ММЗЗ на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 11 400,00 грн., вихідну допомогу при припиненні трудового договору в розмірі 5700 грн. та компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 10 600,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з березня 2001 року він працював у ВАТ ММЗЗ на посаді директора виробничого відділення. 27 травня 2009 року був звільнений, в зв`язку із скороченням штату працівників.

При звільненні позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01 лютого 2009 року по 27 травня 2009 року в розмірі 7 600,00 грн., яка не була виплачена внаслідок відсутності коштів, тому станом на 31 липня 2009 року заборгованість по заробітній платі склала 11 400,00 грн.

Крім того, у вищевказаний розрахунок не було враховано компенсацію невикористаних щорічних відпусток за період з квітня 2005 року по травень 2009 року в розмірі 10 600,00 грн., вихідну допомогу при припиненні трудового договору в розмірі 5700,00 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач не бажає добровільно виплатити розрахунок при звільненні, позивач просив суд стягнути цю суму в примусовому порядку.

В судовому засіданні позивач позов уточнив та просив стягнути з ВАТ ММЗЗ на його користь розрахунок при звільненні в розмірі 24 624,28 грн., посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив уточнений позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнений позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, вказувала на те, що 02 березня 2009 року наказом директора ВАТ ММЗЗ ЧижиковаВ.В. було затверджено новий штатний розпис, згідно з яким посада комерційного директора, яку займав ОСОБА_1 , була скорочена. На підставі наказу директора №6 від 04 березня 2009 року ОСОБА_1 в письмовій формі був повідомлений про заплановане звільнення з 27 травня 2009 року. Наказом директора №19-К від 13 травня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули. 25 травня 2009 року директором ВАТ ММЗЗ був обраний ОСОБА_4 , який на прохання ОСОБА_1 видав наказ №23/3-К від 27 травня 2009 року про звільнення останнього на підставі ст.40 п.4 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату працівників. При звільненні ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата станом на 27 травня 2009 року, яку він отримав в листопаді 2009 року. Вихідна допомога при припиненні трудового договору не була виплачена, оскільки на майно та грошові кошти ВАТ ММЗЗ було накладено арешт. Крім того, на підприємстві відсутня книга наказів директора ВАТ ММЗЗ ОСОБА_5 , тому той факт, що позивачем не були використані відпустки з квітня 2005 року по травень 2009 року, не можливо підтвердити або опротестувати, тому просила в частині стягнення компенсації за невикористанні щорічні відпустки відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали по справі, суд знаходить уточнений позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з березня 2001 року позивач працював у ВАТ ММЗЗ на посаді директора виробничого відділення.

Наказом директора ВАТ ММЗЗ №32-к від 10 квітня 2006 року в зв`язку з новим штатним розписом ОСОБА_1 було переведено на посаду комерційного директора ВАТ ММЗЗ з 10 квітня 2006 року (а.с.20).

Наказом директора ММЗЗ Запорожця О.Д. №23/3-К від 27 травня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений в зв`язку із скороченням чисельності працівників (а.с.34).

При звільненні позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01 лютого 2009 року по 27 травня 2009 року в розмірі 7 600,00 грн., яка не була виплачена внаслідок арешту майна ВАТ ММЗЗ (а.с.35-37). Станом на 31 липня 2009 року заборгованість ВАТ ММЗЗ по заробітній платі ОСОБА_1 склала 11 400,00 грн.

Згідно з приписом провідного державного інспектора праці Смирнова О.1. №14-01- 073/0296-0261 від 16 липня 2009 року ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена вихідна допомога при звільненні (а.с.38).

Крім того, з постанови провідного державного інспектора праці Смирнова О.І. №14-01- 073/0034 від 16 липня 2009 року про накладення штрафу вбачається, що ОСОБА_1 на час перевірки не були нараховані та виплачені кошти, належні працівнику при звільненні (а.с.39- 40).

Згідно з ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору на підставі ч.І ст.40 КЗпП, тобто скорочення чисельності або штату працівників, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Таким чином, вихідна допомога при припиненні трудового договору з ОСОБА_1 становить 5700,00 грн.

Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. За період з квітня 2005 року по травень 2009 року компенсація невикористаних щорічних відпусток ОСОБА_1 становить 10 600,00 грн.

Вищевказаний факт був підтверджений допитаними в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили, що ОСОБА_1 з 2005 року не був у щорічній відпустці, так як цього вимагала його посада директора, але письмово підтвердити це неможливо, в зв`язку з тим, що в лютому 2009 року на ВАТ ММЗЗ була вчинена крадіжка документів щодо кадрового забезпечення підприємства.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Крім того, ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у вищевказані строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити вищевказане відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що виплату заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 та вихідної допомоги при припиненні трудового договору було затримано в зв`язку з накладенням арешту на майно підприємства, є неправомірним, та таким, що порушує право позивача на оплату праці.

Крім того, посилання представника відповідача на неможливість оцінити позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористанні щорічні відпустки за період з квітня 2005 року по травень 2009 року в зв`язку з відсутністю наказів, не може розглядатися як підстава для відмови в задоволенні вищевказаних позовних вимог, оскільки відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.88 Цивільного Процесуального Кодексу України суд стягує з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. та державне мито в розмірі 51,00 грн. в зв`язку з тим, що згідно п.4 ч.З ст.81 ЦПК України та п.1 ч.І ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито позивач звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та державного мита при подачі позову.

Керуючись ст. ст.209,212-213, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Миколаївський монтажно - заготівельний завод про стягнення розрахунку при звільненні, з урахуванням зменшення, задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Миколаївський монтажно - заготівельний завод (м. Миколаїв, вул. Айвазовського,15/4, р/р НОМЕР_1 в ВАТ Сведбанк м. Київ, МФО 300164 ОКПО 01412615), на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 24 624 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 28 копійок.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Миколаївський монтажно-заготівельний завод на користь держави державне мито (р/р 31418537700004, код 22090100 місцевий бюджет Корабельноо району ОКПО 23626096 Банк УДК в Миколаївській області, МФО 826013) в розмірі 51,00 (п`ятдесят одної) гривні.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Миколаївський монтажно-заготівельний завод витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700004, код 22050000 Держбюджет Корабельного району, Банк одержувач ГУДКУ в Миколаївській області ЕДРПОУ 23626096, МФО 826013) в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Згідно п.2 ч.І ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Миколаївської області через районний суд шляхом подання у 10-денний строк заяви на апеляційне оскарження і 20-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: В.В.Безпрозванний