Постанова

від 08.01.2020 по справі 614/375/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 614/375/19

Провадження № 22-ц/818/388/20

08 січня 2020 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року (суддя Гуляєва Г.М.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про розірвання договору оренди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про розірвання договору оренди.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 05 квітня 2013 року він уклав з відповідачем договір оренди землі, відповідно до якого передав останньому в оренду власну земельну ділянку. 25 квітня 2013 року вищезазначений договір оренди був зареєстрований державним реєстратором Борівського районного управління юстиції Харківської області. Відповідно до п. 4 спірного договору оренди розмір орендної плати складав 3506 грн. на рік, оплата повинна проходити до 31 грудня кожного року оренди. Проте протягом 2016-2018 років відповідач взагалі не сплачував орендну плату за користування землею. Крім того, відповідно до ст. 21 ЗУ Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Таким чином, орендна плата за період дії спірного договору оренди землі повинна складати: 2014 р. - 4371 грн. 50 коп.; 2015 р. - 6264 грн. 35 коп.; 2016 р. - 7041 грн. 12 коп.; 2017 р. - 8005 грн. 75 коп.; 2018 р. - 8790 грн. 31 коп. В той же час відповідачем надані до суду документи, які підтверджують факт сплати орендної плати в сумі 3500 грн. 00 коп. за один рік. Таким чином, на теперішній час існують всі підстави для розірвання спірного договору оренди.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просив у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що 5 квітня 2013 року вони з ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки строком на 49 років на умовах, які були прийнятні для них обох. Стверджує, що орендна плата за спірні роки (2016-2018 роки), які вказані в позовній заяві, ним сплачена позивачу в повному обсязі, заборгованості немає.

Від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло пояснення, відповідно до якого у відповідності до ст.4 Договору оренди землі, укладеного 05.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачено строки і порядок внесення орендної плати. Також статтею 12 вищевказаного Договору передбачено випадки зміни умов та припинення його дії, зокрема у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі - розірвано договір оренди землі від 05 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 25 квітня 2013 року державним реєстратором Борівського районного управління юстиції Харківської області та скасовано його державну реєстрацію; вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення про задоволення позову скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням виплатити орендну плату за 10 років наперед, що було здійснено та підтверджується видатковими касовими ордерами. Оскільки позивач прийняв ці кошти, це фактично означає прийняття змін до умов договору. У свою чергу, систематичність несплати орендної плати як підстава розірвання договору оренди означає два та більше випадків. Дана обставина узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладену у Постанові від 06.03.2019 року за № 61-41932св18.

Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та просив суд рішення Борівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін, оскільки останнє ухвалене у відповідності до вимог матеріального та процесуального закону, а також узгоджується з судовою практикою, викладеною у Постановах ВС від 04.12.2018 року по справі № 318/433/18, від 04.12.2019 року по справі № 183/1749/17, від 31.07.2019 року по справі № 732/1709/16.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 допущено систематичне невиконання умов договору, доказів на спростування даних обставин суду не надано, а тому вказаний договір оренди землі № б/н від 05.04.2013 року підлягає розірванню.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5.4338 га, яка розташована на території Борівської с/ради Борівського району Харківської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 369190 (а.с. 6).

Договором оренди землі б/н від 05 квітня 2013 року передбачено, що ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а ОСОБА_2 (орендар) прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борівської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. загальною площею 5.4338 га; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання, розмір орендної плати становить 3506 грн., орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (а.с. 7-8).

На виконання умов Договору оренди землі б/н від 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали Акт про визначення меж земельної ділянки та Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду (а.с. 9, 10-13).

25.04.2013 року Договір оренди землі зареєстрований у відповідних реєстрах, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с. 14).

ОСОБА_1 сплачена орендна плата за 2015 рік згідно Договору оренди землі б/н від 05 квітня 2013 року в розмірі 3500 грн., за 2016 рік - в розмірі 3500 грн., за 2017 рік - в розмірі 3500 грн. та за 2018 рік - в розмірі 3500 грн., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 10 грудня 2013 року (а.с. 33-34).

Висновком Харківського НДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 13904 від 09.09.2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових касових ордерах від 10 грудня 2013 р. про сплату орендної плати за 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2018 р., розташовані у рядку Підпис одержувача - виконано ОСОБА_1 (а.с. 113-123).

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідач протягом 2016-2018 року не сплачував орендну плату; крім того орендна плата відповідно до умов договору повинна сплачуватись з урахуванням індексів інфляції, а тому договір підлягає розірванню.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що на вимогу позивача орендна плата за 2015-2018 роки була сплачена 10 грудня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивач фактично виразив волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі за майбутні періоди користування земельною ділянкою із розрахунку 3500 грн. на рік.

Своїм підписом на видаткових касових ордерах від 10 грудня 2013 року позивач погодився із вказаним порядком розрахунків та прийняв орендну плату за майбутні періоди у зазначеному вище розмірі.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до п.4.2. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Враховуючи те, що оплата за користування земельною ділянкою була здійснена наперед, розрахувати її розмір з урахуванням індексів інфляції не вбачалось можливим.

Отримання позивачем орендної плати наперед за декілька років спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати протягом 2016- 2018 років, як підставу для розірвання договору оренди.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідно до п.4.1. договору розмір орендної плати у рік становить 3506 грн., у той час, як відповідачем орендна плата була сплачена у розмірі 3500 грн. на рік, однак вказані порушення не можна вважати істотними та такими, що є підставою для розірвання договору.

Крім того, згідно п.4.7 договору у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим Договором оренди справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, позивач, вважаючи своє право щодо сплати йому орендної плати порушеним, не позбавлений можливості звернутися до суду, обравши належний спосіб захисту.

Беручи до уваги те, що позивач не довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України), позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про розірвання договору оренди - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 999 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С.Сащенко

Судді І.П.Коваленко

А.І. Овсяннікова