Ухвала

від 08.01.2020 по справі 216/515/19

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/515/19

Провадження 1-кс/216/322/20

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

08 січня 2020 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Центр ально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040230001864 від 05.10.2018 року,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

підозрюваний ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

27.12.2019 року до суду надійшло вказане клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване таким.

Слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019040230001864 від 05.10.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

24.12.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366 КК України, за ознаками складання та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, та ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах.

Встановлені під час досудового розслідуванняі обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення та існування ризиків, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та побоюючись суворого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав і просив його задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав.

В судовому засіданні адвокат підозрюваного - ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зв`язку з його необґрунтованістю, з підстав викладених в письмовому заперечені та надавши при цьому довідку до акта огляду МСЕК , згідно якої ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності безтерміново. Крім того, його підзахисний має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в підтвердження чого надані копії свідоцтв про народження.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК.

У відповідності до ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

Згідно положеннь постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

При цьому, Верховним Судом України роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв`язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під- вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. Система запобіжних заходів закріплена у ч.1 ст. 176 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, має постійне зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, має на утримнні трьох неповнолітніх осіб, є особою з інвалідністю, запевняє, що від слідства та суду не буде переховуватися та не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Згідно з п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту внаслідок відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

Отже, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Згідно зі ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

При обранні вказаного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість скоєного правопорушення, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей.

Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики та дані про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, який, з урахуванням усіх обставин справи, на думку слідчого судді, буде достатнім запобіжним заходом, спроможним забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, навчання та роботи.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та навчання.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виконання ухвали покласти на орган поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 - Долинський відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_7 .

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язанням підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити терміном на 60 днів, починаючи з 08 січня 2020 до 07 березня 2020 включно.

Ухвала в частині відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1