Рішення

від 06.01.2020 по справі 320/803/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2020 року № 320/803/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області , в якому позивач просить з урахуванням уточнень суд:

- визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення - рішення від 24.09.2018 №0016601304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 144751,55 грн. та №0016611304 про сплату військового збору на суму 12062,63 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2018 №Ф-0016621304 на суму 56172,36 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2019 № Ф-288835-50/661 на суму 64 428,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не порушував вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій. Висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, без дослідження первинних документів, а рішення прийняті за результатами перевірки є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями та податковими вимогами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання.

20 березня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а прийнятті податкові повідомлення-рішення є законним. У ході перевірки були виявлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства. В ході перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 566 562,83 грн., без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в смі 332685,22 грн., без ПДВ та за 2017 рік в сумі 233877,61 грн. без ПДВ. Заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 9 650,10 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 4 990, 27 грн., за 2017 рік в сумі 4 659,82 грн. Перевіркою правильності нарахувань Єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 занижено ЄСВ на загальну сум 56 172,36 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 56 172,36 грн., за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) за періоди з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 643 340,25 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 332 685,22 грн. без ПДВ за 2017 в сумі 310 655,03 без ПДВ, чим порушено Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Позивач подав через службу діловодства суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не було враховано при визначенні валових витрат правило першої події (п. 187.1 ПК), не була повністю досліджена первісна документація, тому невірно підрахована кількість придбаних та реалізованих гідроциліндрів Ц80 та Ц110, висновок зроблено лише на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. На прохання відповідача позивачем надано письмове пояснення про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на початок і кінець 2016 року та у 2017 році, стан дебіторської і кредиторської заборгованості по розрахунках з покупцями та постачальниками станом на початок і кінець 2016 року та 2017 року, розрахунки валових витрат за 2016-2017, засоби постачання (транспортування) товарів покупцям і підприємства-перевізники, товарно-матеріальних цінностей придбаних для власних цілей.

22 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про закриття підготовчого та провадження розгляду справи по суті в той самий день.

22 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про закриття підготовчого та провадження розгляду справи по суті в той самий день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року закрито підгтовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

22 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

22 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10 лютого 2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с.82-83).

Видами діяльності позивача за кодом КВЕД 28.30 є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.

На підставі ст.. 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 08.02.2018 № 3534, № 3535 виданих Головним управлінням ДФС у Київській області та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, Головним управлінням ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримань якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`зкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06 версеня 2018 року № 771/10-36-13/231514116, згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

-п.177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 643340,25 грн. без ПДВ в т.ч. за 2016р. в сумі 332685,22 грн. без ПДВ та за 2017р. в сумі 310655,03 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 115801,24 грн., в т.ч. за 2016р. в сумі 59883,34 грн., за 2017р. в сумі 55917,90 грн.;

- п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VІ, а саме: не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 9650,10 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 4990,27 грн., за 2017 рік в сумі 4659,82 грн.;

- п.п. 2 п.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове не соціальне страхування від 08.07.2010р. № 2464-УІ, а саме: заниження суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням меж максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 56172,36 грн., в т.ч. за 2016р. в сумі - 56 172,36 грн., за 2017р. в сумі 0,00 грн.;

- п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. на загальну суму 10106 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 10106 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 10106 грн., п. 198.3, абзацу г 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 придбано товари, які згідно податкового законодавства не пов`язанні з господарською діяльністю платника податків та використовувались у власних цілях та суму податку на додану вартість з придбання яких віднесено до складу податкового кредиту, проте не відображено в складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2824 грн.

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неведення ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат (форма 10).

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років згідно Єдиного реєстру податкових накладних було придбано у ПП ЕКОНОМНІ ТЕХНОЛОГІЇ Гідросистеми ВЕПР (код УКТЗЕД 8432) в кількості 14 шт. (податкові чадні №18 від 19.06.2017, №49 від 31.08.2017) на суму 10092,02 грн. (без ПДВ), оплата за які підтверджується наданими до перевірки банківський виписками. Водночас, станом на 31.12.2017 вищевказані гідросистеми ВЕПР не реалізовані та відстуні в залишках товарно- матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 , згідно наданих до перевірки актів інвентаризації товарно-матеріальних залишків станом на 01.01.2016, 01.01.2017 та 31.12.2017.

Станом на 01.01.2016 в залишках товарно-матеріальних цінностей не рахувались Гідроциліндри Ц110.

Перевіркою встановлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року було придбано у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод Гідроциліндри Ц 110 в кількості 34 шт. (податкові накладін № 38 від 22.01.2016, №29 від 29.02.2016, №20 від 04.03.2016, №25 від 09.03.2016) та протягом 2017 року - в кількості 24 шт. (податкові накладні №41 від 09.11.2017, №63 від 16.11.2017).

Згідно наданого розрахунку калькуляції на виготовлення маніпулятора Геркулес , перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використано та реалізовано у виробництві готової продукції в 2016 році 36 шт. Гідроциліндрів Ц 110 та протягом 2017 року - 3 шт. Гідроциліндрів Ц110.

Крім того, відповідно акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 на залишку рахується 12 шт. Гідроциліндрів Ц 110.

Актом констатовано, що Гідроциліндри Ц 110 в кількості 9 шт. на загальну суму 40441,50 грн. без ПДВ (ціна за одиницю 4493,50 грн. без ПДВ) не реалізовані та відстуні в залишках товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2017.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу оподаткованого доходу суму дебіторської заборгованості покупців за придбані товари, зокрема запчастини, відходи металу, по якій пройшов термін позовної давності (3 роки) на загальну суму 26245,90 грн. (без ПДВ) по наступним контрагентам: ПАТ Хмільниксільмаш за реалізацію запчастин до с/г техніки за видатковою накладною №РН- 22 від 26.01.2014 на суму 8145,46 грн. (без ПДВ); ПП Металіст ЛАД за реалізацію відходів металу від виробництва за видатковою накладною №РН- 36 від 19.03.2014 на суму 17926,20 грн. (без ПДВ); ПП Трейд Сервіс за реалізацію запчастин до с/г техніки за видатковою накладною №РН-0000364 від 01.07.2014 на суму 174,24 грн. (без ПДВ).

На підставі вказаного висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року № 0016601304, згідно з яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням 115 801,24 грн. та штрафними санкціями - 28 950,31 грн., податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року № 0016611304, згідно яким позивачу збільшено суму військового збору за податковимзобов`язанням 9650,10 грн. та штрафними санкціями - 2412,53 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 вересня 2018 року № Ф-0016621304 в сумі 56 172,36 грн., рішення № 0016631304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 8 425,85 грн.

За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 16.11.2018 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2018 № Ф-0016621304 ГУ ДФС у Київській області та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2018 № 0016631304 ГУ ДФС у Київській області. Зобов`язано ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вказаного рішення ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-288835-50/661 від 04.03.2019 про сплату недоїмки на суму 64 428,64грн.

Рішеням ДФС України від 11.12.2018 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.09.218 № 0016601304, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п.п.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до абз. 3 п. 164.1 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно з статтею 177 Податкового кодексу України.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України, де зазначено, що доходом фізичних осіб - підприємців є дохід, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності.

Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, податковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу.

За приписами п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (ч.3 ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

3) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що створюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; та послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні й інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів); вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов`язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені.

Згідно з п.п. 177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

За приписами п.п.1-1 -1.3 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта податкування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI).

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2017).

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI в редакції після 01.01.2017).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI (у редакції, що діє з 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2018).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, з матеріалів справи слідує, що у 2016 році ФОП ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ПП Економічні технології гідросистему ВЕПР - 4,2П , в кількості 1 шт., вартістю 800,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується податковою накладною № 23 від 11.03.2016 та видатковою накладною № 68 від 14 березня 2016 року. А також згідно видаткових накладних № РН-0000080 від 11.10.2016, № РН-0000091 від 03.11.2016 придбав у ФОП ОСОБА_2 , який не є платником ПДВ, гідросистеми ВЕПР у кількості 6 штук. У зв`язку з тим, що продавець ФОП ОСОБА_2 не є платником ПДВ податкові накладні не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно затвердженої калькуляції на виготовлення культиватора ВЕПР - 4,2П від 28.11.2016, у 2016 році гідросистеми ВЕПР і ВЕПР-4,2П були реалізовані в складі культиватора ВЕПР-4,2П , в кількості 7 штук, по 1 штуці гідросистеми на 1 культиватор ТОВ Техноторг . Згідно даної калькуляції при виготовленні культиватора ВЕПР-4,2п встановлюються гідросистеми ВЕПР-4,2П2 або ВЕПР , оскільки вказані гідросистеми є взаємозамінними. Наведене свідчить про відсутність залишків гідросистем станом на кінець 2016 року.

Положеннями пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 були виписані ТОВ Техноторг податкові накладні по предоплаті, а саме: № 117 від 26.09.2016, № 121 від 27.09.2016, № 123 від 29.09.15, № 11 від 06.10.2016, № 17 від 10.10.2016, № 20 від 11.10.2016, № 9 від 02.11.2016, № 66 від 30.11.2016 та видаткову накладну № РН-0000997 від 30.11.2016 на поставку культиватора ВЕПР-4,2П . Позаяк відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, які б свідчили про придбання вказаних гідросистем у ФОП ОСОБА_2 не свідчить про відсутність вказаної господарської операції, оскільки останній не є платником податку на додану вартість. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

З аналізу вищевказаних доказів слідує, що у 2016 році позивачем придбані гідросистеми ВЕПР та ВЕПР-4,2П в кількості 7 штук, що в подальшому були реалізовані у складі культиватора ВЕПР-4,2П . У зв`язку з чим станом на 31 грудня 2016 року у ФОП ОСОБА_1 не рахувалось залишків гідросистем.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ Техноторг за 2016 рік у грудні 2016 року Товариство перерахувало часткову попередню оплату за культиватор ВЕПР-4,2П в сумі 83 370,00 грн., а позивачем на суму попередньої оплати була виписана і зареєстрована податкова накладна № 50 від 29.12.2016 на суму 83 370,00 з урахуванням ПДВ.

Тобто, податкові накладні ФОП ОСОБА_1 були виписані на дату отримання від ТОВ Технотог авансу на 8 культиваторів ВЕПР-4,2П , реалізація 8 культиватора відбулася у 2017 році.

Придбані позивачем 2017 році згідно податкових накладних № 18 від 19.06.2017, № 49 від 31.08.2017 у ПП Економічні технології гідросистеми ВЕПР 14 штук, загальною вартістю 10090,00 грн. без урахувань ПДВ, та гідросистеми ВЕПР 4,2П у кількості 56 шт. згідно податкових накладних №18 від 19.06.2017, №49 від 31.08.2017, №38 від 27.09.2017, №23 від 09.10.2017, №19 від 11.10.2017, №5 від 06.11.2017, №6 від 07.11.2017 на суму 98 096,67грн без ПДВ., у ФОП ОСОБА_2 , який не є платкником ПДВ, 5-ти гідросистем ВЕПР-4,2П згідно видаткової накладної №4 від 17.01.2017, в подальшому протягом 2017 року реалізовано в складі культиваторів ВЕПР-4,2П в кількості 70 шт. наступним контрагентам: ТОВ Техноторг -55 одиниць відповідно до податкових накладних №50 від 29.12.2016, №22 від 23.01.2017, №35 від 27.01.2017, №23 від 08.02.2017, №43 від 14.02.2017, №94 від 23.02.2017, №103 від 24.02.2017, №116 від 28.02.2017, №8 від 01.03.2017, РК №1 від 15.03.2017, №15 від 01.03.2017, №19 від 02.03.2017, №36 від 09.03.2017, №65 від 15.03.2017, №68 від 16.03.2017, №74 від 17.03.2017, №76 від 20.03.2017, №85 від 22.03.2017, №111 від 29.03.2017, №44 від 19.04.2017, № 20 від 14.06.2017, №30 від 20.06.2017, №36 від 22.06.2017, №43 від 28.06.2017, №5 від 03.07.2017, №13 від 06.07.2017, №27 від 13.07.2017, №77 від 31.07.2017, №17 від 04.08.2017, №22 від 08.08.2017, №30 від 09.08.2017, №37 від 10.08.2017, №92 від 29.08.2017, №99 від 31.08.2017, №3 від 04.09.2017, №63 від 21.09. 2017, №83 від 26.09.2017, №95 від 28.09.2017, №96 від 28.09.2017, №10 від 05.10.2017, №12 від 06.10.2017, №14 від 09.10.2017, №20 від 11.10.2017, №29 від 13.10.2017, №30 від 17.10.2017, №39 від 20.10.2017, №46 від 25.10.2017, №49 від 26.01.2017, №53 від 27.10.2017, №58 від 31.10.2017, №1 від 01.11.2017, №21 від 09.11.2017, видаткових накладних №РН-0000026 від 27.01.2017, №РН-0000070 від 14.02.2017, №РН-0000202 від 16.03.2017, №РН-0000226 від 22.03.2017, №РН-0000232 від 23.03.2017, №РН-0000244 від 28.03.2017, №РН- 0000250 від 29.03.2017, №РН-0000258 від 30.03.2017, №РН-0000268 від 31.03.2017, №РН-0000314 від 19.04.2017, №РН-0000331 від 25.04.2017, №РН-0000343 від 04.05.2017, №РН-0000346 від 04.05.2017, №РН-0000426 від 14.06.2017, №РН-0000438 від 20.06.2017, №РН-0000441 від 22.06.2017, №РН-0000456 від 03.07.2017, №РН-00000462 від 03.07.2017, №РН-0000470 від 06.07.2017, №РН-0000484 від 13.07.2017, №РН-0000524 від 31.07.2017, №РН-0000543 від 04.08.2017, №РН-0000550 від 08.08.2017, №РН-0000458 від 28.06.2017, №РН-0000570 від 14.08.2017, №РН-0000627 від 29.08.2017, №РН-0000633 від 31.08.2017, №РН-0000642 від 04.09.2017, №РН-0000696 від 21.09.2017, №РН-0000721 від 26.09.2017, №РН-0000735 від 28.09.2017, №РН-0000736 від 28.09.2017, №РН-0000755 від 05.10.2017, №РН-0000758 від 06.10.2017, №РН-0000760 від 09.10.2017, №РН-0000768 від 11.10.2017, №РН-0000777 від 17.10.2017, №РН-0000792 від 26.10.2017, №РН-0000798 від 27.10.2017, №РН-0000804 від 31.10.2017, №РН-0000809 від 01.11.2017, №РН-0000827 від 09.11.2017, №РН-0000789 від 25.10.2017; ТОВ АНВ-Агро відповідно до податкової накладної №104 від 28.03.2017, видаткової накладної №РН-0000258 від 30.03.2017; ФГ Добробут ОСОБА_3 відповідно до податкової накладної №2 від 03.04.2017, видаткової накладної №РН-0000290 від 10.04.2017; ТОВ Техніка ПК відповідно до податкової накладної №17 від 07.09.2017, видаткової накладної №РН-0000655 від 08.09.2017; ТОВ Агровінтехпостач відповідно до податкових накладних №40 від 13.09.2017 та №33 від 17.10.2017, видаткових накладних №РН-0000664 від 13.09.2017 та №РН-0000779 від 18.10.2017; ФГ Колос-ВМ відповідно до податкової накладної №62 від 21.09.2017, видаткової накладної №РН-0000690 від 21.09.2017; ТОВ Журавлинське відповідно до податкової накладної №76 від 25.09.2017, видаткової накладної №РН-0000712 від 25.09.2017; ТОВ Агрокомерціал відповідно до податкової накладної №34 від 17.10.2017, видаткової накладної №РН-0000784 від 20.10.2017; ПП АГРОДІМ-ЦЕНТР відповідно до податкових накладних №7 від 02.11.2017, №10 від 06.11.2017, №12 від 07.11.2017, №30 від 14.11.2017, видаткових накладних №РН-0000818 від 07.11.2017, №РН-0000838 від 14.11.2017; ФГ АГРО-ПЕРСПЕКТИВА ОСОБА_4 відповідно до податкової накладної №48 від 23.11.2017 та видаткової накладної №РН-000855 від 23.11.2017; ФГ Полісся відповідно до податкової накладної №57 від 28.11.2017, видаткової накладної №РН-0000864 від 28.11.2017; ФГ Артьом-1 відповідно до податкової накладної №8 від 06.12.2017, видаткової накладної №РН-0000879 від 06.12.2017; та з урахуванням РК №1 від 15.03.2017 виписаний ТОВ Техноторг , яким знята помилково виписана податкова накладна №8 івд 01.03.2017.

З огляду на викладене є необгрунтованими висновки відповідача про те, що 17 гідросистем ВЕПР-4,2П не були придбані, однак були реалізовані позивачем.

Щодо придбання та реалізації Гідроциліндрів Ц110 та Ц80 протягом 2016-2017 років суд встановив таке.

Так, придбані у 2016 році у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод гідроциліндри Ц110 в кількості 34 штуки (податкові накладні №38 від 22.01.2016р. ; №100 від 29.02.2016р.; № 20 від 04.03.2016р.; № 25 від 09.03.2016р., товарно- транспортні накладні №ТД18 від 16.02.2016 , №ТД126 від 04.04.2016р.) та гідроциліндри Ц80 у кількості 30 шт (податкові накладні №15 від 09.06.2016, №19 від 08.07.2016, №61 від 28.07.2016, №37 від 24.10.2016, №40 від 25.10.2016, №36 від 29.12.2016 були реалізовані у складі Маніпулятора Геркулес в кількості 36 одиниць, згідно затвердженої Калькуляції від 15.02.2016 по 1 гідроциліндру Ц80 або Ц110 на 1 маніпулятор (тобто дані гідроциліндри взаємозамінні). Всього використано 34 гідроциліндра Ц110 і 2 гідроциліндра Ц80 в складі Маніпулятора Геркулес . У зв"язку з чим, станом на 01.01.2017 залишків гідроциліндрів Ц110 не рахувалось.

Також, у 2017 році позивачем було придбано у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод гідроциліндри Ц110 в кількості 24 шт. (податкові накладні № 41 від 09.11.2017р.; №63 від 16.11.2017р., товарно-транспортні накладні №ТД648 від 09.11.2016р., № ТД648/1 від 16.11.2016р.). Гідроциліндри Ц110 були реалізовані в складі Маніпулятора Геркулес-1000 та Культиваторів ВЕПР-4,2П , зокрема у 2017 було реалізовано Маніпулятор Геркулес-1000 в кількості 3 одиниці при виготовленні яких було встановлено по 1 одиниці гідроциліндра Ц110, наступним контрагентам: ТОВ Агрофірма НАСІННЯ-2014 (код ЄДРПОУ 38636961) - 1 одиниця (податкова накладна №23 від 10.11.2017р., видаткова накладна №РН-0000829 від 10.11.2017р.); Приватне підприємство АГРОДІМ-ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 39133758) - 2 одиниці податкова накладна №30 від 14.11.2017р., видаткова накладна № РН-0000838 від - 11.2017р)

Тобто, на виготовлення Маніпулятора Геркулес-1000 у 2017 році позивачем використано 3 одиниці гідроциліндра Ц 110.

Гідроциліндри Ц110 в кількості 9 одиниць на загальну суму 40441,50 грн. було використано у 2017р. у складі Культиваторів ВЕПР-4,2П згідно затвердженої калькуляції від 20.10.2017). Таким чином, у складі Культиваторів ВЕПР-4.2П та Маніпуляторів Геркулес-1000 у 2017 році було використано 12 гідроциліндрів Ц110, придбано у 2017 році - 24 гідроцилінндра Ц110, відповідно залишок на 31.12.2017р. - 12 шт. (24-12) гідроциліндрів Ц 110, що відповідає акту інвентаризації ТМЗ.

Крім того, у 2017 році позивачем придбано у ТОВ Гідро-сервіс гідроцилінди Ц110 в кількості 166шт. відповідно до податкових накладних №35 від 24.02.2017, №48 від 29.06.2017, №58 від 26.07.2017, №36 від 18.07.2017, №22 від 17.10.2017, №3 від 06.11.2017, №30 від 28.12.2017, видаткових накладних №ГС-0000010 від 12.01.2017, №ГС-0000074 від 28.02.2017, №160 від 29.06.2017, №197 від 18.07.2017, №198 від 26.07.2017, №217 від 26.07.2017, №348 від 17.10.2017, №366 від 06.11.2017, №431 від 28.12.2017, у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод придбано 24 гідроциліндри Ц80 відповідно до податкових накладних №28 від 07.11.2017, №41 від 09.11.2017, №111 від 30.10.2017, товарно-транспортних накладних №ТД648 від 09.11.2017.

Також з матеріалів справи слідує, що протягом 2017 року конструкція культиватора ВЕРП-4.2П змінювалася з метою оптимізації вартості виробу, оптимізації витрат та покращення якості, а відтак 2 гідроциліндра Ц80 було змінено на 4 тяги, згідно затвердежної калькуляції від 01 серпня 2017 року у складі культиватора ВЕРП-4.2П 2 гідроциліндра Ц80 або 2 гідроциліндра Ц110, які є взаємозамінні. З листопада 2017 року відповідно до затвердженої калькуляції від 20 жовтня 2017 року в складі культиватора ВЕРП-4.2П використовувався 1 гідроциліндр Ц80 та 1 гідроциліндр Ц110. У 70 одиницях реалізованих культаваторів ВЕРП-4.2П протягом 2017 року використані наступні гідроциліндри: на 43 культиваторах встановлено по 4 гідроцилінда Ц80, на 18 культиваторах встановлено по 2 гідроциліндра Ц80, на 9 культиваторах встановлено по 1 гідроциліндру Ц80 та Ц110. З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердежння відповідача, викладене в Акті перевірки, про те, що різниця між закупленими та реалізованими ТМЦ складає 101 одиницю гідроциліндра Ц80, які не були придбані але були реалізовані позивачем, а відтак і порушення позивачем п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України , пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України та Закону №2464-VI.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на не включення до складу доходу суми дебіторської заборгованості покупців, по якій пройшов термін позовної давності в сумі 26245,90 грн. без ПДВ., адже в матеріалах справи відсутні докази того, що дана дебіторська заборгованість визнана безнадійною.

У зв`язку з чим було безпідставо збільшено валовий дохід ФОП ОСОБА_1 на суму 76 777, 42 грн.

Щодо посилання відповідача на включення в супереч вимогам ст. 177 Податкового кодексу України позивачем до складу своїх витрат документально не підтвердженні витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

При цьому відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що у 2016 році позивачем була зроблена попередня оплата постачальникам (Дебет рах. 631 кінець 2016 року, початок 2017 року в сумі 399 222,26 грн. з ПДВ, відповідно 399222,26:1,2=332685,22 грн. без ПДВ) за товар, якій буде поставлений у 2017р. в сумі 332 685,22 грн. без урахувань ПДВ. Тобто, за касовим методом це фактично витрати позивача у 2016 році.

У 2017 році товар на суму 332 685,22грн. без ПДВ був поставлений постачальниками, тому, при розрахунку витрат у 2017 році кошти в сумі 332685,22 грн. без ПДВ були зняті (відкориговані) з витрат 2017 року оскільки включені до витрат 2016 року.

У 2017 році позивачем здійснена попередня оплата постачальникам (Дебет рах. 631 на кінець 2017 року, початок 2018 року в сумі 26 781,91грн. з ПДВ відповідно 26 781,91:1,2=22318,26грн. без ПДВ) за товар, який буде поставлений у 2018 році в сумі 22 318,26грн. без ПДВ, тобто за касовим методом це фактичін витрати позивача у 20017 році.

Згідно пояснень позивача у позовній заяві, які є аналогічними до пояснень позивча, що відображені в акті перевірки - алгоритм розрахунку витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та використані у виробництві продукції містить: собівартість реалізації продукції за поточний рік; мінус кредиторська заборгованість по розрахунках з покупцями (рах. 361) на початок поточного року без ПДВ і без торгової націнки попереднього року; плюс кредиторська заборгованість по розрахунках з покупцями (рах. 361) на кінець поточного року без ПДВ і без торгової націнки поточного року; мінус дебіторська заборгованість по розрахунках з постачальниками на початок поточного року без ПДВ; плюс дебіторська заборгованість по розрахунку з постачальниками на кінець поточного року без ПДВ. Неправомірність визначенння вказаного алгоритму відповідачем не доведена. При цьому висновок про завищення валових витрат ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 566 562,83грн. (в т.ч. за 2016 рік в сумі 332 685,22грн., за 2017 рік - 233 877,61грн.) та заниження суми чистого доходу на загальну суму 643 340,25грн., ( в т.ч. за 2016 рік у сумі 332 685,22грн., за 2017 рік 310 655,03грн.) відповідачем здійснено без аналізу первинних документів, та пояснень, наданих позивачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 120,50 грн. згідно з платіжним дорученням №2205 від 06.02.2019, 2 093,50грн. згідно з платіжним дорученням №2194 від 05.02.2019, 120,50грн згідно з платіжним дорученням №2206 від 06.02.2019, 647,90грн. згідно з платіжним дорученням №2424 від 04.04.2019

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 2982,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.09.2018 №0016601304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.09.2018 №0016611304.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2018 №Ф-0016621304.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2019 №Ф-288835-50/661 .

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2982,40 грн. (дві тисячі дев"ятсот вісімдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений 06.01.2020.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.