Постанова

від 09.01.2020 по справі 826/12846/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа №826/12846/17

адміністративне провадження №К/9901/67781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Бучик А. Ю., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Медпромпроект на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Амельохін В. В.) від 22 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Чаку Є. В., судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) від 28 листопада 2018 року у справі за позовом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Києві до Публічного акціонерного товариства Медпромпроект про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду в м. Києві (далі - Лівобережного ОУПФ в м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Медпромпроект (далі - ПАТ Медпромпроект , правонаступником якого є ТДВ Медпромпроект ), у якому просило стягнути з відповідача суму у розмірі 35920,33 грн по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про наукову і наукову технічну діяльність , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період липень - вересень 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, позов задоволено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов`язок відшкодування різниці пенсії розповсюджується на всі підприємства установи та організації небюджетної форми власності, які здійснюють у своїй діяльності науково-технічну, науково-організаційну діяльність займаються конкретною розробкою і організацією розробок санітарно-технічних і енергетичних частин проектів підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, а тому у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , та сумою пенсії, обчисленої із солідарної системи.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТДВ Медпромпроект подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Касаційна скарга ТДВ Медпромпроект обґрунтована тим, що твердження позивача про наявність у товариства заборгованості перед Лівобережним ОУПФ в м. Києві з відшкодування витрат ПФУ на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про науково-технічну діяльність , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, є необґрунтованим.

18 грудня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 08 січня 2019 року призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, ТВД Медпромпроект має заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність колишнім науковим працівникам установи, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 35920,33 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, Лівобережне ОУПФ в м. Києві звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно п. 13 розд. ХV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII Про наукову і науково-технічну діяльність (далі - Закон № 1977-XII), та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується згідно умов, передбачених Законом № 1977-XII.

За приписами ч. 9 ст. 24 Закону № 1977-XII визначено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначається Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок № 372).

За п. 2 Порядку № 372 передбачено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку № 372 закріплено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 1996 року Державний інститут по проектуванню підприємств медичної та мікробіологічної промисловості Діпромед перетворений у Відкрите акціонерне товариство Медпромпроект .

В подальшому, рішенням загальних зборів акціонерів від 27 листопада 2011 року ВАТ Медпромпроект змінило найменування на ПАТ Медпромпроект .

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що на час роботи науково-технічних працівників він був державною установою та фінансування відбувалося за рахунок державного бюджету, а тому забезпечення даної категорії має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, відповідач звертає увагу, що працівники вказані у відповідних повідомленнях наукової діяльності не проводили, а відтак не мають ніяких підстав для отримання пенсій як наукові (науково-педагогічні працівники). При цьому, ТДВ Медпромпроект стверджує, що у повідомленнях про суму фактичних витрат на відшкодування різниці в пенсіях за липень - вересень 2017 року включено 21 пенсіонери, з яких 3 не відомі товариству, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість вказаних вище доводів скаржника, оскільки обов`язок відшкодування різниці пенсії розповсюджується на всі підприємства установи та організації небюджетної форми власності, які здійснюють у своїй діяльності науково-технічну, науково-організаційну діяльність займаються конкретною розробкою і організацією розробок санітарно-технічних і енергетичних частин проектів підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, а тому у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої із солідарної системи.

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки, видані ВАТ Медпромпроект щодо наступних пенсіонерів: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 . Зі змісту вказаних довідок слідує, що вищевказані особи займались науково-технічною діяльністю, а тому колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що твердження відповідача щодо нездійснення ними наукової діяльності є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої із солідарної системи, у зв`язку з чим Лівобережне ОУПФ в м. Києві правомірно звернулося до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості у розмірі 35920,33 грн.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Медпромпроект залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. Ю. Бучик

В. М. Кравчук