Ухвала

від 10.01.2020 по справі 473/5162/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/812/56/20 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Категорія: п.9 ч.1 ст. 309 КПК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні в рамках кримінального провадження № 12019150190001984 матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 січня 2020 року про арешт майна.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

представник третьої особи,

щодо майна якого вирішується

питання про арешт, ОСОБА_8 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 січня 2020 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 січня 2020 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на: 14 системних блоків персонального комп`ютера; 7 моніторів «LG»; 6 оптичних мишок до ПК; 6 клавіатур до ПК «GEMBIRD»; 4 флеш накопичувачі електронної пам`яті, об`ємом 2 на 16 ГБ, 2 на 8 ГБ; 2 сканери коду «Ноneywell», «ZEBEX»; маршрутизатор «СISCO»; 3 свічи «СISCO»; 3 роутери, «Linksys X1000», «UNL-GSN-0», «EPON ONU»; 2 чекові апарати «СІТІZEN»; ігровий термінал, з забороною розпорядження та відчуження рухомого майна.

Узагальнені доводи апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Вважає, що зміст ухвали не відповідає вимогам статті 372 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК України).

На думку апелянта, майно, яке було виявлено та вилучене, під час проведення обшуку та визнання його речовим доказом не було ідентифіковано.

Зазначає, що жодної підозри у вчиненні кримінального правопорушення не пред`явлено.

Стверджує, що матеріали кримінального провадження взагалі не містять доказів того, що за адресою, де було вилучене майно, здійснюється незаконне зайняття гральним бізнесом.

Вказує, що відсутня сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене у ТОВ «ПРАЙМФОРТ» майно є доказом злочину.

Встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.

СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019150190001984 за ознаками частини 1 статті 203-2 Кримінального кодексу України (надалі КК України) за фактом організації невстановленими особами грального бізнесу в м. Вознесенську.

Слідчий суддя, прийшовши до висновку про необхідність арешту значеного у клопотанні слідчого майна, обґрунтувала це тим, що: слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; доведено наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи викладені в апеляційній скарзі, представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення оскаржуваної ухвали без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, не виходячи за межі вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею додержані вимоги статей 170 173 КПК України.

Як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У зв`язку з цим, відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно вимогам частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як слідує із матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді від 21 грудня 2019 року слідчому СВ Вознесенського ВП ГУНП Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні за адресою: м. Вознесенськ Миколаївської області по вул. Київській №1/13. 21 грудня 2019 року під час проведення, на підставі ухвали слідчого судді, обшуку у приміщенні за зазначеною адресою, яке використовуються ТОВ «ПРАЙМФОРТ» виявлено та вилучено : 14 системних блоків персонального комп`ютера; 7 моніторів «LG»; 6 оптичних мишок до ПК; 6 клавіатур до ПК «GEMBIRD»; 4 флеш накопичувачі електронної пам`яті, об`ємом 2 на 16 ГБ, 2 на 8 ГБ; 2 сканери коду «Ноneywell», «ZEBEX»; маршрутизатор «СISCO»; 3 свічи «СISCO»; 3 роутери, «Linksys X1000», «UNL-GSN-0», «EPON ONU»; 2 чекові апарати «СІТІZEN»; ігровий термінал.

За такого, слідчий суддя дійшов вірного висновку про надання судом дозволу на вилучення вищезазначеного майна.

З огляду на обставини кримінального провадження, враховуючи вимоги частини 1 та частини 2 статті 170 КПК України щодо завдання та мети арешту, слідчий суддя при постановленні рішення вірно врахував, що зазначене майно відповідає критерію речового доказу та на підставі статті 170 КПК України підлягає арешту.

За такого, є такими, що не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо безпідставності накладення арешту на майно.

Виходячи із даних матеріалів судового провадження, на цьому етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою виконання завдань кримінального провадження, так як незастосування арешту в даному випадку може призвести до зникнення вказаного майна, приховування слідів злочину, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу наведеного, є не слушними твердження апелянта щодо необґрунтованого арешту майна.

Щодо непред`явлення підозри,про щовказує представниктретьої особи,щодо майнаякого вирішуєтьсяпитання проарешт,в апеляційнійскарзі,то,враховуючи положеннячастини 2статті 173КПК України,яка єспеціальною нормою,таке слідчийсуддя повиненврахувати увипадках,передбачених пунктами3,4частини 2статті 170КПК України,тобто привирішенні питанняпро арештмайна зметою забезпечення:конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено, а тому і в цій частині твердження апелянта є безпідставними.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить апелянт.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 січня 2020 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: