Постанова

від 10.01.2020 по справі 640/6741/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року

м. Харків

справа № 640/6741/19-ц

провадження № 22ц/818/210/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Колтунової А.І., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Бессонова О.М. ,

відповідач - Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року в складі судді Цвірюка Д.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є пенсіонером, з 2002 року отримує пенсію за віком. У 2014 році він перемістився з тимчасово окупованої території України (району проведення антитерористичної операції) до міста Харкова. З 01 січня 2015 року перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, яке нараховує йому належні до виплати суми на картковий рахунок у банку.

Вказав, що з червня 2018 року відповідач без попередження та будь-яких пояснень припинив виплату йому пенсії, у зв`язку з чим він вимушений був звернутися до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав з позовом до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року визнано дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова неправомірними та зобов`язано відповідача поновити йому виплату раніше призначеної пенсії та сплатити заборгованість за весь час затримки виплати; стягнуто на його користь судовий збір.

Вказав, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача та необхідністю звернення до суду за захистом своїх прав з огляду на відсутність у нього юридичної освіти та знань у сфері права, він вимушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката Бессонової О.М., яка надавала йому юридичні послуги та представляла його інтереси в Харківському окружному адміністративному суді відповідно до договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2018 року.

Зазначив, що на момент звернення до адміністративного суду визначити вартість послуг з надання правової допомоги було неможливо, тому він зазначив орієнтовний розрахунок, який склав 3000,00 грн.

За результатами розгляду справи орієнтовний розрахунок підтвердився. Вартість послуг адвоката з надання правової допомоги у адміністративній справі дійсно склала 3000,00 грн, які ним сплачено, що підтверджується квитанцією та актом приймання послуг (робіт) за договором про надання правової допомоги від 31 серпня 2018 року.

Вказав, що ця сума є витратами, які він зробив та мусив зробити для відновлення свого порушеного права, тобто, на його думку, є реальними збитками.

Зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача з припинення виплати йому пенсії він був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя відповідно до отримуваних доходів та мінімальних соціальних стандартів життя людини, не мав фінансової можливості з`їздити на відпочинок, у подорож, на екскурсію, був значно обмежений у придбанні необхідних ліків, не мав змоги купувати якісні продукти харчування та корисні продукти харчування; був позбавлений можливості проходити необхідні лікувальні та профілактичні оздоровчі процедури, а також у нього утворилась велика заборгованість зі сплати комунальних послуг.

Вказав, що йому довелося постійно приїздити з тимчасово окупованої території до м. Харкова, долати блокпости та інші перепони для того, щоб зібрати докази на підтвердження неправомірних дій відповідача та позичити кошти для забезпечення свого життя, оскільки він не мав засобів для існування. Враховуючи тривалість та інтенсивність тих моральних, душевних страждань, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача, розмір моральної шкоди в 20 000,00 грн є співмірним для перенесених ним страждань.

Просив стягнути на свою користь з Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова (Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) грошові кошти у розмірі 3000,00 грн як відшкодування майнової шкоди; грошові кошти у розмірі 20 000 грн як відшкодування моральної шкоди, а також суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн з Державного бюджету України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що сума витрат, понесених ним на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги у адміністративній справі є реальними збитками, які він зробив для відновлення своїх прав; що нормами Кодексу адміністративного судочинства не заборонено звертатися до суду з окремим позовом про стягнення витрат на правову допомогу на підставі цивільного законодавства; що він має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача протягом чотирьох місяців був позбавлений гарантованої державою пенсії, яка є його єдиним засобом до існування, не мав змоги купувати продукти харчування та ліки, чим йому завдано моральних страждань.

16 грудня 2019 року до суду апеляційної інстанції від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, а також замінити відповідача з Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Вказав, що фінансування пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться у розмірі пенсійних виплат за поточний місяць, отже, доплата за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2018 року та за червень 2018 року буде проведена за наявності відповідного бюджетного фінансування після прийняття вищими органами влади відповідного рішення. Зазначив, що Управління виконало рішення суду щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 в повному обсязі та на даний час позивач отримує пенсію щомісячно з урахуванням рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, з висновком якого погоджується судова колегія в цій частині, мотивовано тим, що питання розподілу судових витрат у зв`язку з розглядом адміністративної справи врегульовано нормами відповідного процесуального законодавства, а норми ЦПК України не підлягають застосуванню до вирішення цього питання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 31 липня 2002 року є пенсіонером за віком, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення, серія НОМЕР_1 від 24 січня 2003 року (а. с. 18).

Згідно довідки № 6327004370 від 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, який був зареєстрований по АДРЕСА_1 , та перемістився за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 22).

Як вбачається з копії витягу з підсистеми призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року припинена виплата пенсії. Розмір його пенсії у зазначений період складав 10 085,40 грн щомісячно (а. с. 40-42).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №2040/7770/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії; визнано неправомірними дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01 червня 2018 року; зобов`язано Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії та сплатити заборгованість за весь час затримки виплати, починаючи з 01 червня 2018 року; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704, 80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Рішення є чинним (а. с. 11-13).

Під час розгляду зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 01 червня 2018 року в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова припинено виплату пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із його тривалою відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання.

Суд адміністративної юрисдикції визнав, що, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, яке є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд визнав таким, що не ґрунтується на Законі. Враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

Під час розгляду адміністративної справи інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Бессонова О.М. на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №701 від 12 листопада 2009 року, договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2018 року, ордеру, серія ХВ № 000062 від 10 вересня 2018 року (а. с. 9-10, 14-15).

Пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр надання правової допомоги при ХМАПО в особі директора Бессонової О.М. передбачено, що за цим договором виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу (юридичні послуги), а саме: складання позовної заяви та представництво інтересів у Харківському окружному адміністративному суді щодо визнання дій Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01 червня 2018 року, - протиправними, передбачені цим договором, а замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги та роботи, оплатити їх, а також виконати інші дії, передбачені цим договором.

Згідно пункту 1.2 договору юридичні послуги вважаються наданими, а роботи виконаними з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг, а також передання відповідного рішення суду на користь замовника.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що вартість виконання юридичних послуг та робіт становить 3000,00 грн, ПДВ не нараховується. Перерахування грошових коштів на рахунок виконавця здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору.

28 березня 2019 року ОСОБА_1 та Бессоновою О.М. підписано акт приймання послуг (робіт) за договором про надання правової допомоги №б/н від 31 серпня 2018 року, згідно якого станом на цю дату виконавцем була надана правова допомога загальною вартістю 3000,00 грн у обсязі наступних юридичних послуг:

31 серпня 2018 року - вивчення матеріалів, наданих клієнтом щодо протиправних дій Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та надання усної консультації клієнту з правових питань з 10-00 год до 17-00 год протягом 7 годин вартістю 700,00 грн;

02 вересня 2018 року - аналіз нормативних матеріалів, судової практики та вивчення правових питань, пов`язаних із підготовкою позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду з 09-00 год до 16-00 год протягом 7 годин вартістю 700,00 грн;

05 вересня 2018 року - написання позовної заяви про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, відправлення позовної заяви з додатками до суду з 09-00 до 18-00 год протягом 9 годин вартістю 900,00 грн;

31 жовтня 2018 року - моніторинг справи у суді, стану розгляду справи, написання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з 15-00 год до 18-00 год вартістю 300,00 грн;

18 березня 2019 року - написання заяви про видачу рішення по справі, написання заяви про видачу виконавчого листа у справі з 12-00 год до 14-00 год протягом 2 годин вартістю 200,00 грн;

28 березня 2019 року - отримання рішення та виконавчих листів по справі ОСОБА_1 з 12-00 год до 14-00 год протягом 2 годин вартістю 200,00 грн.

В акті також зазначено, що правова допомога, яка надавалась за договором від 31 червня 2018 року пов`язана виключно із послугами щодо складання позовної заяви та представництва інтересів у Харківському окружному адміністративному суді щодо визнання дій Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року протиправними (а. с. 17).

На підтвердження сплати коштів за надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн ОСОБА_1 надано копію дубліката квитанції №0.0.1301793611.1 від 19 березня 2019 року АТ КБ ПриватБанк (а. с. 16).

Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід`ємним елементом законності у державі. Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому, реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.

Право, напевно, не мало б особливо важливого значення для суспільства та особи, якби не було забезпечене можливістю примусового здійснення, тобто реалізації права. Сутність судового захисту полягає в забезпеченні реальності правовідносин в суспільстві та надання їм сили державного примусу. Безпосередньо сам судовий захист являє собою компетентне і безспірне визнання законності вимоги правового характеру, як правило, за допомогою державно-владного примусу відповідних осіб до реального виконання їх юридичних обов`язків.

Право на захист також закріплено в статті 4 ЦПК України та статті 16 ЦК України.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що оскільки під час розгляду його адміністративного позову, який розглядався адміністративним судом, не стягнуто судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, ці витрати в розмірі 3000,00 грн є збитками та майновою шкодою і підлягають стягненню з відповідача.

Проте, із змісту статей 1166, 1167 ЦК України, в яких зазначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду вбачається, що під шкодою розуміють втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи. Шкода у спеціально - юридичному значенні (залежно від правової системи даної країни, конкретної галузі права)- це пряма дійсна шкода (реальна матеріальна шкода) або матеріальна шкода як сукупність реальної шкоди та упущеної вигоди чи шкода як сукупність матеріальної та моральної шкоди; порушення прав, свобод, законних інтересів суб`єктів права, а також, створення ситуації, коли їх неможливо здійснити. Іншими словами, шкода - це зменшення кількості майнового блага (внаслідок знищення майна, втрата можливості отримати майно, яке особа неодмінно отримала б за нормального перебігу подій) або погіршення його якості (пошкодження речі, зіпсування, приведення її у стан, у якому вона здатна виконувати всі свої функції).

Шкода у власне етичному (загально-соціальному, загальнолюдському) значенні - це певна шкода суто соціально-моральному характеру, спричинена суцільним відносинам у процесі здійснення суб`єктивного права (шкода з огляду на вимоги до моральності поведінки особи, моральні цінності суспільства).

Зміст збитків як грошової форми шкоди допомагає розкрити стаття 22 ЦК України. Вони включають:

? 1) реальні збитки, які у свою чергу включають:

а) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі;

б) витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення порушеного права;

? 2) упущену вигоду - доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не порушили. Тобто, збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди. Однак, вони не є майновою шкодою, не завжди пов`язані з майном, відшкодування збитків не є відповідальністю.

Поняття судових витрат закріплено в статті 133 ЦПК України, згідно якої судові витрати - це витрати, що виникають у зв`язку із провадженням у конкретній справі, які несуть учасники справи під час вчинення в їх інтересах цивільно - процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи або підготовки до її розгляду. Судові витрати - це родове поняття, яке включає два види витрат: судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких, зокрема, належать і витрати та професійну правничу допомогу.

Аналізуючи наведені норми права слід зазначити, що витрати на правничу допомогу не є збитками та не є майновою шкодою, як вважає позивач. Вони відносяться до складу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи. Питання щодо стягнення таких витрат вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Такі витрати, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 583/2565/15-ц, провадження № 61-8961св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 336/1150/17-ц, провадження № 61-9742св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 644/1815/16-ц, провадження № 61-14394св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 227/5793/15-ц, провадження № 61-36097св18 не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків та майнової шкоди відповідно до приписів чинного законодавства.

З огляду на наведене, питання про стягнення судових витрат при розгляді справи в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, вирішується при прийнятті судового рішення у тому провадженні, в якому вони понесені.

Так, частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №2040/7770/18 вирішено питання тільки щодо стягнення судового збору в розмірі 704, 80 грн. Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.

Під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 за правилами КАС України він не був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, однак таким правом не скористався, що не дає підстав для стягнення зазначених витрат на підставі статті 22 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, надану в адміністративній справі, як збитків та як майнової шкоди у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з мотивуванням відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди за недоведеністю, виходячи з наступного.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі Stankov v. Bulgaria Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди є встановлені рішенням суду в адміністративній справі неправомірні дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення нарахування йому пенсійних виплат.

Внаслідок таких дій позивач зазнав моральних страждань, вимушений був змінити свій звичний спосіб життя та вжити додаткових зусиль для його організації та поновлення своїх прав.

Разом з тим, як вже зазначалось, статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.

Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини другої статті 72 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що немає законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.

Як зазначено у частині другій статті 6 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Згідно статті 43 Бюджетного кодексу України безпосереднє обслуговування державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 35 Порядку передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03 жовтня 2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Отже, шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження 12-110гс18.

Таким чином, органом державної влади, який уповноважений представляти державу у правовідносинах з відшкодування нею шкоди, завданої органом державної влади, є, поряд з таким органом, Державна казначейська служба України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Зазначене відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 липня 2018 року, справа № 281/46/16-ц, провадження № 61-9561св18; у постанові від 08 травня 2019 року, справа № 127/15600/17, провадження № 61-37307св18; у постанові від 15 травня 2019 року, справа № 709/1751/17-ц, провадження № 61-13428св18; у постанові від 12 червня 2019 року, справа № 753/887/17, провадження № 61-24056св18.

Проте, позивач не пред`явив вимог до відповідного органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції не звернув належної уваги на склад учасників у справі, не роз`яснив позивачу право на залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зміни коло відповідачів на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з органів Пенсійного фонду України у даній справі.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції помилково посилався на недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , однак при цьому не звернув увагу на коло відповідачів, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині з викладенням мотивувальної частини судового рішення в цій частині в редакції цієї постанови.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, підстав для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції, зокрема й витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, про відшкодування яких він просив у позовній заяві, не вбачається.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження фактичного обсягу наданих адвокатом послуг з правової допомоги (актів наданих послуг, актів виконаних робіт тощо), обґрунтованого детального опису наданих послуг та їх вартості із зазначенням кількості часу, витраченого адвокатом для виконання відповідних дій (надання послуг), а також належних платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвоката, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку тощо).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 10 січня 2020 року.