Ухвала

від 09.01.2020 по справі 166/1485/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 166/1485/19 Провадження №11-сс/802/13/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду від 23 грудня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно (ЄРДР №12019030170000412),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області про накладення арешту на майно: трактор марки "ЮМЗ-6"№212 р.н.з. НОМЕР_1 ; розкряжовані частини деревини породи осика в кількості 330 одиниць, дрова колоті породи осика в кількості 121 одиниця, бензопилу марки "Штіль" №1130145200С, вилучене під час огляду місця події лісового масиву на хуторі Ротища поблизу с. Якушів Ратнівського району в кварталі №51, виділ №13.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом не ідентифіковано, а тому деревину за родовою ознакою осика в подальшому не можливо буде ідентифікувати, і встановити, що саме цю деревину, на яку пропонується накладення арешту визнано речовим доказом. Крім того, органом досудового розслідування слідчому судді не було надано підтверджуючих документів щодо того кому належить територія, на якій було проведено огляд місця події, відомостей про розмір заподіяної шкоди від злочину, за яким внесені відомості в ЄРДР.

Непогоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України і на них слід було накласти арешт. У своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала скаргу з викладених в ній підстав, представника власника майна, який заперечив доводи апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.1ст.131 КПК Українизахід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170 - 173 КПК Українислідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98КПК України визначене поняття речового доказу.

Всупереч вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням прокурор та слідчий не вказали яким чином буде досягнута мета накладення арешту збереження речових доказів, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, не перевірили наявності підстав накладення арешту та обмежилися лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Та обставина, що вилучене майно визнано постановою слідчого речовим доказом не доводить про можливість використання предметів, які просить арештувати орган досудового розслідування, в якості речових доказів, з огляду на те, що деревина не ідентифікована. Крім того, слідчим і прокурором не надано відомостей щодо точного місця події, суми завданих збитків від можливого злочину, яка, згідно правової кваліфікації кримінального правопорушення, за яким внесені відомості в ЄРДР, повинна бути істотною.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання, обґрунтовано відмовив в накладенні арешту на вилучене майно, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчогоСВ РатнівськогоВП ГУНПу Волинськійобласті про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді