Рішення

від 13.12.2019 по справі 126/1015/18

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1015/18

Провадження № 2/126/70/2019

"13" грудня 2019 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в м. Бершадь цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс до ОСОБА_1 , фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Надбужжя плюс" звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації з тих підстав, що як стверджує між ТОВ "Надбужжя плюс" та ОСОБА_1 11.03.2011 року укладено договір оренди земельної частки строком на 10 років на ділянку розміром 1,94 умовних кадастрових гектарів. 06.04.2011 року даний договір зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Чернятської сільської ради Бершадського району за № 183. 10.04.2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "Надбужжя плюс" з заявою про явку їх представника на місце проведення процедури погодження межових знаків земельних часток (паїв) за кадастровими номерами: 0520486400:04:001:0210, 0520486400:04:002:0244, 0520486400:04:002:0283. 11.04.2018 року отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої стало відомо про реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . ОСОБА_1 уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 31.07.2017 року під № 33 та зареєструвала його 19.08.2017 року (номер запису про інше речове право 22022961) у приватного нотаріуса Новокрещенової Л.П. ТОВ "Надбужжя плюс" вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі № 33 від 31.07.2017 року на земельну ділянку площею 1,8572 га за кадастровим номером 0520486400:04:001:0210 підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація скасуванню з наступних підстав. На час укладення і реєстрації вказаного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та ж земельна ділянка за даним кадастровим номером вже тривалий час перебувала в оренді ТОВ "Надбужжя плюс", а договір оренди землі оформлений належним чином відповідно до законодавства України, яке діяло на момент оформлення цього договору. Договір між ТОВ "Надбужжя плюс" та ОСОБА_1 був укладений на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). З п.5.7 вказаного договору оренди земельної ділянки слідує, що у випадку отримання орендодавцем державного акту на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються. У цьому випадку орендар має першочергове право на переукладання договорів оренди. ТОВ "Надбужжя плюс" добросовісно й належним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди, вчасно сплачувало орендну плату. Будь-яких повідомлень, заяв, зауважень стосовно недобросовісного виконання умов договору орендарем від орендодавця ОСОБА_1 на адресу орендаря не надходило. Про державну реєстрацію земельної ділянки, яка відбулася 23.10.2013 року та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не повідомила ТОВ "Надбужжя плюс". Отже виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Надбужжя плюс" навіть не мало можливості скористатися переважним правом на переукладання договору оренди землі. Просить визнати договір оренди землі № 33 від 31.07.2017 року недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36765479 від 23.08.2017 року, номер запису про інше речове право 22022961 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 0520486400:04:001:0210 на підставі договору оренди землі № 33 від 31.07.2017 року, укладеного між сторонами: орендодавець ОСОБА_1 , орендар ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь ТОВ "Надбужжя плюс" понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ "Надбужжя плюс" адвокат Колосінський І.А. надав заяву, в якій позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 надала заяву, в якій просить в позові відмовити в зв`язку з його безпідставністю, необґрунтованістю та невірно вибраним способом захисту.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги надуманими з метою утримувати земельну ділянку в себе для задоволення своїх вимог до орендодавця. Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) врегульовано розділом 10 Перехідні положення ЗК України, Указом Президента України від 03.12.1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою КМУ від 24.01.2000 року № 119 "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)". Із змісту зазначених положень законодавства вбачається, що з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю, а в даному випадку взагалі отримане свідоцтво про право власності, власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця. Таким чином, договір оренди частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом та сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами: власник сертифікату та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом договору є земельна ділянка, а сторонами: власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки. За таких обставин вважає, що з моменту виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) з присвоєнням відповідного кадастрового номера та видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на земельну ділянку, сертифікат, на підставі якого укладеного договір оренди втратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим. Ні типовий договір оренди земельної частки (паю), ні інші положення законодавства не надають перевагу орендарю земельної частки (паю) на укладення договору оренди земельної ділянки. Законом навпаки захищається волевиявлення власника без будь-яких обмежень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що власник земельної частки (паю) ОСОБА_1 , посвідченої сертифікатом серії ВН № 0318251, виданого Бершадською РДА 12.02.1997 року та ТОВ "Надбужжя плюс" в особі генерального директора товариства Года О. І. уклали договір оренди земельної частки (паю), розміром 1,94 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується договором оренди земельної частки від 11.03.2011 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2011 року відповідачка ОСОБА_1 являється власником земельної частки (паю), розміром 1,94 га в умовних кадастрових гектарах.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції від 23.10.2013 року, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, площею 1,8572 га, розташованої на території Чернятської сільської ради, кадастровий номер 0520486400:04:001:0210, що підтверджується листом-повідомленням ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 0520486400:04:001:0210, площею 1,8572 га, зареєстрована у Відділі Держземагенства у Бершадському районі Вінницької області від 03.06.2013 року, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 23.10.2013 року Державним реєстратором Андрейцовою Л.Р.

Згідно договору оренди землі № 33 від 31.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , земельна ділянка розміром 1,8572 га передана в оренду ФОП ОСОБА_2

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 1 "Перехідних положень" Закону України "Про оренду землі" встановлено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований розділом 10 "Перехідні положення" ЗК України, Указом Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Як вбачається зі змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п.17 розділу 10 "Перехідні положення").

Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонами власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Мінюсті 23.02.2000 року за № 101/4322, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди втратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вказана правова позиція узгоджена з абз. 5 п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де вказано, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі, суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши письмові докази та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч.1 ст. 34, п.1 "Перехідних положень" Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 203, 215, 598 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

В позові товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс до ОСОБА_1 , фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. І. Гуцол